Постанова

від 07.02.2017 по справі 820/5525/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 лютого 2017 р. № 820/5525/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - Войтенка В.В.,

представника відповідача - Сукач Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Маршаліт" до Харківської митниці ДФС про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Маршаліт звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 807010001/2016/000044/2 від 07.10.2016р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807010001/2016/00049.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним відповідачу було надано для митного оформлення товарів відповідні митні декларації, в яких вказано митну вартість товару за першим методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Однак, відповідачем митну вартість було скориговано та визначено зі іншими методами, про що, відповідно, прийнято оскаржуване в даній справі рішення та картку відмови в прийнятті митної декларації.

Позивач з таким визначенням митної вартості заявленого до митного декларування товару не погоджується та вважає, що у відповідача відсутніми були підстави для визначення митної вартості товарів за іншими методами ніж вказано у поданих митних деклараціях, тобто першим методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), в зв'язку з чим незаконним та необґрунтованим є оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та, відповідно, картка відмови в прийнятті митних декларацій.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених в письмових запереченнях відповідача, наданих до суду.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01 серпня 2016 року між позивачем та компанією Zibo Duratec Technical Ceramic Applying CO. LTD, Китай (постачальник) був укладений контракт № 1 (а.с. 22-28), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити позивачу (покупцю) товар, найменування, одиниця виміру, кількість та асортимент якого визначено специфікацією до контракту, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар згідно з умовами визначеного контракту.

Поставка товару здійснювалася у повній відповідності з "Інкотермс 2010" на умовах FОВ, порт відвантаження Циндао, Китай. Валютою контракту є долар США, ціна товару складає 22046,62 доларів США та включає в себе вартість тари, упаковки та маркування.

На виконання умов контракту №1 від 01.08.2016 р. на митну територію України відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) №РІТ16080003 від 24.08.2016 року позивачем 05.10.2016 року ввезено товар: глиноземні мелючі кулі для кульових млинів діаметром 20 мм - 3000 кг; глиноземні мелючі кулі для кульових млинів діаметром 40 мм - 6000 кг; глиноземні мелючі кулі для кульових млинів діаметром 50 мм -7000 кг; глиноземні мелючі кулі для кульових млинів діаметром 60 мм - 4000 кг; глиноземне футерування для кульових млинів товщиною 40 мм - 42 кг; глиноземне футерування для кульових млинів товщиною 60 мм - 6496 кг.

За умовами контракту товар упакований наступним чином: глиноземні мелючі кулі - у мішки без логотипу по 25 кг, 1.000 кг на оброблених дерев'яних піддонах, всього 20 піддонів; глиноземне футерування - у картонні коробки на дерев'яних піддонах, всього 5 піддонів.

Відповідно п. 2.1 та п.п. 7.1-7.3 контракту тара не повертається та включена у вартість товару.

Вищевказаний товар ліцензуванню не підлягає, а його страхування покупцем не здійснювалося.

У відповідності до п. 3.1 специфікації №1від 01.08.2016 р. до контракту (а.с. 29-30) позивачем платіжними дорученнями № 300 від 09.08.2016 р. та №354 від 08.09.2016 р. здійснено оплату товару у розмірі 10836,78 доларів СІЛА та 11209,84 доларів США відповідно.

Товар, визначений інвойсом № РІТ16080003 від 24.08.2016 року, був доставлений відповідно до умов договору транспортного експедирування №02-02/16 від 02.03.2016 р., укладеним між позивачем та ТОВ Компанія з іноземними інвестиціями ДОЛЬФІН ГРУПП (експедитор) (а.с. 45-51). Зокрема, на територію України до порту вивантаження, м. Одеса товар був доставлений перевізником MRF International Forwarding CO. LTD, що підтверджується коносаментом № МКРВ16086730 від 25.08.2016 р. (а.с. 53); надалі по території України (до місця митного оформлення, м. Куп'янськ) - перевізником ПП А7 ТРАНС , що підтверджується товарно-транспортною накладною СМК №8201 від 05.10.2016 року (а.с. 52).

Згідно довідки експедитора від 27.09.2016 р. №0201102 транспортно-експедиційні витрати по доставці товару з порту Циндао (Китай) до митного кордону України (м. Одеса) склали 14245,84 грн. (а.с. 42).

З метою митного оформлення вказаного товару, 07.10.2016 року позивачем подано до митного посту Куп'янськ Харківської митниці ДФС вантажно-митну декларацію за формою МД-2 №807010001/2016/009386, якою задекларовано імпорт визначеного вище товару на загальну митну вартість 585009,22 грн., з яких: транспортно-експедиційні витрати - 14245,84 грн., фактурна вартість товару - 570763,38 грн. (22046,62 доларів США), з розрахунку:

0,88 доларів США за 1 кг глиноземної мелючої кулі діаметром 20 мм * 3000 кг;

0,83 доларів США за 1 кг глиноземної мелючої кулі діаметром 40 мм, 50 мм,

60 мм * 17000 кг;

0,83 доларів США за 1 кг глиноземного футерування товщиною 40 мм * 42 кг

0,81 доларів США за 1 Кг глиноземного футерування товщиною 60 мм * 6496 кг.

Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем виходячи з ціни контракту, тобто за основним (першим) методом.

Судом встановлено, що позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу було надано: контракт №1 від 01.08.2016 року; специфікацію №1 від 01.0812016 року до контракту №Г від 01.08.2016 року; рахунок-проформа №РІТ16080003 від 02.08.2016 року; рахунок-фактура (інвойс) №РІТ16080003 від 24.08.2016 року; прейскурант цін від 25.07.2016 року; розрахунок собівартості від 03.08.2016 року; пакувальний лист від 24.08.2016 року; сертифікати якості і хімічного аналізу для футерування від 24.08.2016 року; сертифікати якості і хімічного аналізу для мелючої кулі від 24.08.2016 року; сертифікат походження товару №ССРІТ486 1602715623 від 24.08.2016 року; договір транспортного експедирування №02-02/16 від 02.03.2016 року; міжнародну товарно-транспортну накладну ЄМК №8201 від 05.10.2016 року; коносамент № МКРВ816086730 від 25.08.2016 року; довідка про транспортно-експедирувані витрати від 27.09.2016 року №0201102; рахунок на фрахту №1008 від 27.09.2016 року; платіжне доручення №398 від 28.09.2016 року за фрахт; платіжне доручення в іноземній валюті від 09.08.2016 року №300; платіжне доручення в іноземній валюті від 08.09.2016 року №354.

Разом з тим, митний орган не погодився з митною вартістю товару за основним (першим) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування вартості товару №807010001/2016/000044/2 від 07.10.2016 р. (а.с. 13-15), яким визначив митну вартість товарів за другорядним (резервним) методом та, відповідно, підвищив митну загальну вартість товару до 27466,83 доларів США (711086,56 грн. згідно курсу на 07.10.2016 р.), з розрахунку 1,0350 доларів США за 1 кг товару * 26538 кг., у зв'язку з цим донарахував митних платежів на загальну суму 32780,17 грн., у тому числі: мито 5% - 6303,88 грн., ПДВ 20% - 26476,29 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (а.с. 16), яке є похідною від спірного рішення, позивач оскаржив їх до суду. З метою прискорення митного оформлення, запобігання додаткових втрат і випуску товару у вільний обіг позивачем 07.10.2016 р. було надано нову митну декларацію №807010001/2016/009411, за результатами митного оформлення якої митний орган випустив товар у вільний обіг.

Судом встановлено, що доходячи висновку про необхідність визначення митної вартості товарів, поданих позивачем до митного оформлення за другорядним (резервним) методом, відповідач виходив з того, що використані декларантом відомості, на думку відповідача, не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв'язку з тим, що документи, подані декларантом та зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених ч. З ст. 53 Митного кодексу України та вимогою декларанта надати рішення про коригування.

Зокрема, митним органом було зазначено, що довідка про вартість перевезення товару, надана позивачем, містила іншим номер коносаменту, за яким здійснювалась доставка товару. Крім того, ним було враховано низьку вартість задекларованого товару у порівнянні з рівнем митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснено. При цьому митний орган вказав, що наданий позивачем прейскурант цін не може підтверджувати заявлену позивачем вартість товару, оскільки він не є довідником цін (тарифів) на товари та/або послуги, який адресований невизначеному колу покупців, не містить умови поставки товару, що теж може вплинути на вартість товару, а також не містить вказівки на термін дії умов, відображених у ньому.

За таких умов вищевказаний прейскурант цін від 25.07.2016р. не був використаний митним органом як прейскурант виробника товару, що містить відомості щодо дійсної вартості товару.

Саме в зв'язку із вищевикладеним митним органом, як він зазначив, було прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди).

Проте суд з такими висновками митного органу не погоджується з огляду на наступне.

Суд зауважує, що статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено поняття митної вартості товарів.

Зокрема, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч. 1, ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В даній справі судом встановлено, що позивачем до митного органу, крім митних декларацій, було надано необхідні документи, визначені законодавством.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Наведене також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила, за якими на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За результатами аналізу положень частини 3 ст. 53, частин 1, 2, 4 - 6 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

При цьому, суд зауважує, що повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Проте відповідач не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених та обґрунтованих дійсними обставинами справи підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Судом з аналізу наданих до матеріалів справи доказів наявності таких обставин не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд зазначає, що відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця.

В даній справі судом встановлено, що для митного оформлення вищевказаних товарів позивач надав до Харківської митниці ДФС митні декларації, в яких вказав митну вартість товару за основним методом - за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Підстав для наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо прийнятності задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості в обсязі наданих до суду доказів не вбачається.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, на що посилається відповідач, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Суд зазначає, що митна вартість товарів підтверджена позивачем всіма необхідними документами, зазначеними у частині 2 статті 53 Митного кодексу України.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що у відповідача були у наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Належними документами, наявними в матеріалах справи підтверджено ціну товару, який був імпортований позивачем на митну територію України на підставі контракту.

За правилами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідач - митний орган не навів належних обґрунтованих пояснень та не надав доказів, які б свідчили про наявні розбіжності, які не дають можливості підтвердити числові значення складових митної вартості товарів, заявленої позивачем під час митного оформлення, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В зв'язку з викладеним оскаржуване в даній справі рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є таким, що підлягає скасуванню. Також, як похідна від вказаного рішення, підлягає скасуванню оскаржувана картка відмови в прийняті митної декларації.

Керуючись ст. ст. 11, 12, 52, 55, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маршаліт" до Харківської митниці ДФС про скасування рішення - задовольнити.

Скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №807010001/2016/000044/2 від 07.10.2016 року та картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2016/00049.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маршаліт" (місцезнаходження: 63601, Харківська обл., Шевченківський р-н, смт. Шевченкове, вул. Піонерська, буд.84-А, код ЄДРПОУ - 38423016) судовий збір у розмірі 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці ДФС (61003, м.Харків, вул. Короленка, буд.16-Б, код ЄДРПОУ - 39534151).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 13 лютого 2017 року.

Суддя О.В. Панченко