Ухвала

від 11.05.2017 по справі 820/5525/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 р.Справа № 820/5525/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Русанової В.Б.

представника позивача Войтенко В.В.

представника відповідача Новікової А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2017р. по справі № 820/5525/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маршаліт"

до Харківської митниці ДФС

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2017р. адміністративний позов задоволено .

Скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №807010001/2016/000044/2 від 07.10.2016 року та картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2016/00049.

В апеляційній скарзі Харківська митниця ДФС, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного.

Як вірно встановлено судом першої, що на підставі контракту № 1 від 01 серпня 2016 року з компанією Zibo Duratec Technical Ceramic Applying CO. LTD, Китай (постачальник ) № 1, позивачем придбано товар (глиноземні мелючи кулі для кульових млинів), визначеної номенклатури, кількості та ціни, на загальну вартість 22046,62 дол. США ( а.с. 22-28),

Поставка товару здійснювалася у повній відповідності з "Інкотермс 2010" на умовах FОВ, порт відвантаження Циндао, Китай. Валютою контракту є долар США, ціна товару складає 22046,62 доларів США та включає в себе вартість тари, упаковки та маркування.

Відповідно до правил " Інкотермс 2010" умови поставки FОВ передбачають, що продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна (на борт судна) в зазначеному порту відвантаження, ризик втрати або пошкодження товару переходить від продавця , коли товар знаходиться на борту судна, з цього моменту покупець несе всі витрати.

Даний товар подано до митного оформлення згідно з ВМД-2 №807010001/2016/009386 від 07.10.2016 року , митну вартість визначено за першим методом (за ціною договору) у розмірі 585009,22 грн., що включає транспортно - експедиційні витрати - 14245, 84 грн., фактурну вартість товару - 570763,38 грн.

На підтвердження заявленої митної вартості вищезазначеного товару, позивачем надано до митного оформлення разом з митною декларацією наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №1 від 01.08.2016 року; специфікацію №1 від 01.0812016 року до контракту №Г від 01.08.2016 року; рахунок-проформа №РІТ16080003 від 02.08.2016 року; рахунок-фактура (інвойс) №РІТ16080003 від 24.08.2016 року; прейскурант цін від 25.07.2016 року; розрахунок собівартості від 03.08.2016 року; пакувальний лист від 24.08.2016 року; сертифікати якості і хімічного аналізу для футерування від 24.08.2016 року; сертифікати якості і хімічного аналізу для мелючої кулі від 24.08.2016 року; сертифікат походження товару №ССРІТ486 1602715623 від 24.08.2016 року; договір транспортного експедирування №02-02/16 від 02.03.2016 року; міжнародну товарно-транспортну накладну ЄМК №8201 від 05.10.2016 року; коносамент № МКРВ816086730 від 25.08.2016 року; довідка про транспортно-експедирувані витрати від 27.09.2016 року №0201102; рахунок на фрахту №1008 від 27.09.2016 року; платіжне доручення №398 від 28.09.2016 року за фрахт; платіжне доручення в іноземній валюті від 09.08.2016 року №300; платіжне доручення в іноземній валюті від 08.09.2016 року №354.

Під час здійснення митного контролю у митного органу виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, оскільки митна вартість товарів задекларована позивачем менша ніж за інформацією по фактам митних оформлень по Україні в найближчий час до часу митного оформлення оцінюваних товарів.

Митним органом було направлено запит до позивача та запропоновано надати додаткові документи для підтвердження митної вартості, а саме передбачені п.5 ст.55 та п.4 ст.57 МК України: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором;3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору;4)виписку з бухгалтерської документації;5)ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;6)каталоги, специфікації, прейскуранти(прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відпрвілення;8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем додаткові документи не були надані, про що засобами електронного зв'язку 07.10.2016р. повідомлено митний орган.

Митним органом прийнято рішення про коригування вартості товару №807010001/2016/000044/2 від 07.10.2016 р., яким визначено митну вартість товарів за другорядним (резервним) методом та, відповідно, підвищено митну загальну вартість товару до 27466,83 доларів США (711086,56 грн. згідно курсу на 07.10.2016 р.), з розрахунку 1,0350 доларів США за 1 кг товару * 26538 кг., у зв'язку з цим донараховано митних платежів на загальну суму 32780,17 грн., у тому числі: мито 5% - 6303,88 грн., ПДВ 20% - 26476,29 грн. та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів від 07.10.2016 року № 807010001/2016/00049. (а.с. 13-15),

Зазначене рішення про коригування митної вартості товарів прийнято у зв'язку з неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості через наявність сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої вартості, а також відмови декларанта від надання додаткових документів. Також, зазначено про відсутність документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, а використані декларантом відомості не є об'єктивними, не піддаються обчисленню.

Вважаючи дані рішення неправомірними, позивач звернулося до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; та не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Митним кодексом України, яким врегульовано відносини, пов'язані із справлянням митних платежів.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, серед іншого, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (ст.257 МК України).

В силу ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

У відповідності до ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, згідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, лише у випадку, якщо документи, що надані при митному оформленні товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні підстави для надання додаткових документів на вимогу митного органу.

Митний орган має право відійти від визначених законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі недоліки не дозволяють митному органу повноцінно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. При цьому, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем в запиті не зазначено які саме надані позивачем документи мають розбіжності, до яких документів наявні зауваження, проте запит містить лише законодавчо встановлений загальний перелік документів.

Посилання відповідача на те, що на вимогу відповідача позивачем були надані не всі документи, обґрунтовано не взято судом до уваги, оскільки за приписами наведених правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребовувати, а позивач - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви.

Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.

Як вбачається з рішення, Харківською митницею зазначено, що причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бти визнано вказано:1) використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально , а також в зв'язку з тим, що документи подані подані декларантом та зазначені в в ч.2 ст.53 МК України не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни , що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МКУ та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості; 2) не надання декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надання декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надання декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані;-відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрату зв'язку з продажем на митній території України ;-відсутні дані щодо витрат понесених в Україні за навантаження, вивантаження, транспортування, страхування;5) не надання декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, що мали вплив на процес формування цін товару;-на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів;- витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України;-прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Разом з тим, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем були надані документи передбачені митним законодавством, які містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем, під час митного оформлення, не зазначено ні в запиті до позивача, ні в рішенні про коригування митної вартості які саме відомості не підтверджені наданими до митного оформлення документами, які саме документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни , а також які документи містять розбіжності. Про наявність останніх зазначено митним органом лише під час розгляду справи в суді.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про наявність розбіжностей в поданих позивачем документах на митне оформлення, а саме 1) довідка про перевезення товарів від 27.09.2016р. не містить визначення контракту та містить посилання на коносамент інший, ніж був наданий позивачем;2) рахунок на оплату транспортних послуг не підтверджує витрати на транспортування, оскільки в ньому відсутнє посилання на коносамент, а лише зазначено, що оплата за фрахт без зазначення порту відправлення та порту прибуття;3)наданий рахунок- фактура від 02.08.20016р. містить визначення ціни товару 0,88 дол. США, що суперечить розрахунку собівартості від 03.08.2016р. , де ціна визначена 0, 682 дол. США;3) наданий позивачем спеціальний прейскурант цін від 25.07.2016р. не містить інформації умов поставки запропонованого товару до продажу.

Колегія суддів зазначає, що довідка експедитора від 27.09.2016р. містить інформацію про доставку вантажу, -контейнеру від порту відправлення Циндао, Китай до порту призначення Одеса, Україна, зазначення лінійного номеру коносаменту MSCUQX702775, замість домашнього номеру коносаменту по контейнеру MEDU1078201- MRFВ16086730, який використовується у випадках здійснення компанією експедитором LCL перевезення (збірні вантажні декількох вантажовідправників).

Крім того, позивачем під час митного оформлення товару в підтвердження відомостей про вартість перевезення оцінюваних товарів відповідачу було надано договір про перевезення від 02.03.2016р.№ 02-02/16, рахунок на оплату № 1008 від 27.09.20016рю, що містить посилання на зазначений договір та контейнер, за перевезення якого сплачується фрахт, платіжне доручення № 398 від 28.09.2016р. про сплату фрахту.

Щодо відсутності у рахунку на оплату транспортних послуг посилання на коносамент, колегія суддів вважає такі доводи апеляційної скарги не обґрунтованими, тому як законодавчо не встановлена форма зазначеного документу. Крім того, митний орган зобов'язаний надавати аналіз поданим декларантом усіх документів в їх сукупності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

З наведеного слідує, що за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування митним органом коригування митної вартості є передчасним.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду про те, що надані для митного оформлення документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари, їх дані піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару.

Таким чином, оскільки митна вартість була підтверджена достовірними документами, які містять відомості про складові вартості, визначені на підставі об'єктивних даних, що піддаються обчисленню, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо неправомірності рішень відповідача .

При цьому, підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митних деклараціях поданих позивачем, стала цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС). Разом з тим, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що Харківською митницею протиправно не застосовано перший метод визначення митної вартості товару за умови наявності документів, що обґрунтовано підтверджують, визначену декларантом ціну товару, а надано перевагу шостому методу визначення митної вартості .

Зважаючи на викладене, митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, які б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2017р. по справі № 820/5525/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б. Судді Курило Л.В. Бартош Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 15.05.2017 р.