Постанова

від 09.02.2017 по справі 820/6073/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

09 лютого 2017 р. Справа № 820/6073/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Король Д.О.,

за участю: представника позивача - Литвинчука Р.О.,

представника позивача - Голована Я.І.,

представника відповідача - Піскун О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІК ЦЕНТР" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІК ЦЕНТР", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.08.2016 року №0001111402 та №0001121402.

В обґрунтовування позову позивач зазначив, що прийняті податкові повідомлення - рішення №0001111402 від 25 серпня 2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 199125,00 грн. за основним платежем та нарахувала штрафні фінансові санкції 49781,25 грн., та №0001121402 від 25.08.2016 року, яким зменшено розмір від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 55875,00 грн. прийняті без достатніх правових підстав та є необґрунтованими, а отже підлягають скасуванню.

Представник відповідача, Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, у наданих до суду письмових запереченнях проти позову заперечував та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.08.2016 року №0001111402 та №0001121402 є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ "Технік-Центр" та контрагентом позивача ТОВ "МЕЛАРК", з платниками податків відсутня, що підтверджено отримаю контролюючим органом податковою інформацією, то позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через необґрунтованість.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

Судом встановлено, що фахівцями Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальність "Технік-Центр" з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ "МЕЛАРК" (код ЄДРПОУ - 39382484) за липень 2015 року, за результатами якої складено акт від 09.08.2016 року №2937/20-30-14-02/37875322 (а.с. 09-16).

Відповідно до висновків акту від 09.08.2016 року №2937/20-30-14-02/37875322 під час проведення перевірки ТОВ "Технік-Центр" встановлені порушення: п. 198.2, п. 198.3, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, от. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УЇ, зі змінами та доповненнями, завищено податковий кредит на суму 255000 гри. у липні 2015 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 255 000 грн. за липень 2015 року.

На підставі вище зазначеного акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0001111402 від 25 серпня 2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 199125,00 грн. за основним платежем та нарахувала штрафні фінансові санкції 49781,25 грн.(а.с. 17) та податкове повідомлення-рішення №0001121402 від 25.08.2016 року, яким зменшено розмір від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 55875,00 грн (а.с. 18).

Як встановлено з матеріалів справи ТОВ "Технік-Центр" 05.09.2016 року подано до Головного управління ДФС у Харківській області скаргу на податкові повідомлення-рішення від 25.08.2016 року №0001111402 та №0001121402.

За результатами розгляду скарги Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято рішення, яким податкові повідомлення-рішення від 25.08.2016 року №0001111402 та №0001121402 залишено без амін, а скаргу без задоволення (а.с 22-26).

Також позивачем було оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення і до Державної фіскальної служби України, проте рішенням від 28.10.2016 року №23287/6/99-99-11-01-01-23 про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення від 25.08.2016 року №0001111402 та №0001121402 залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с. 19-21).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Судом під час судового розгляду справи було встановлено, що перевіряємому періоді позивач мав правовідносини з ТОВ "МЕЛАРК" на підставі укладеного договору.

Від так за наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що між ТОВ "Технік-Центр" (в якості замовника) та ТОВ "МЕЛАРК" (в якості підрядника) укладено договір підряду №7/1 від 01.07.2015 року (а.с. 58-59).

Відповідно до п.1.1 договору в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, підрядник зобов'язується на свій ризик та за завданням замовника виконати, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи з ремонту приміщення торгового залу ТОВ ТЕХНІК ЦЕНТР за адресою: м.Харків, вул. Клочківська,59 відповідно до проектно-кошторисної документації яка є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 виконання робіт (послуг) та їх передача (передача їхнього результату) замовнику здійснюється підрядником протягом терміну, який визначається в додатках до цього договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що Загальна ціна (вартість) робіт (послуг) становить 1530000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 255 000,00 грн.

На підтвердження виконання робіт за договором підряду №7/1 від 01.07.2015 р. представником позивача надано до суду копії договірної ціни на ремонт приміщення торгівельного залу ТОВ "Технік-Центр" по вул. Клочківська, 59 в м. Харків (а.с. 52), довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрати за липень 2015 р. від 30.07.2015 р., локального кошторису на будівельні роботи №2-1-1 на ремонт приміщення торгівельного залу ТОВ "Технік-Центр" (а.с. 45-47), підсумкової відомості ресурсів (витрати - по факту) (а.с. 48-49).

Судом встановлено, що субпідрядником всі договірні зобов'язання були виконані в повному обсязі. А отже, сторонами було підписано акт надання послуг №35 від 30.07.2015 року (а.с. 54), акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2015 року (а.с. 42-44).

ТОВ "Меларк" виписано на користь підприємства позивача податкову накладну №9 від 30.07.2015 року на загальну суму 1530000,00 грн, в тому числі ПДВ в сумі 255000,00 грн (а.с. 55).

На підтвердження факту оплати отриманих послуг позивачем надано до суду копії платіжних доручень (а.с. 33-41).

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії акту звірки заборгованість між сторонами відсутня (а.с. 120).

За наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що вказане приміщення за адресою: м.Харків, вул. Клочківська,59 орендоване підприємством позивача на підставі договору оренди приміщення №05/14 від 01.09.2014 року у ТОВ "Компанія "Арт-Інвест", про що свідчать копія договору оренди та додаткової угоди №1 до договору (а.с. 126-127).

Також матеріали справи містять акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31.07.2015 року щодо приймання від підрядника приміщення (а.с. 50-51), при цьому введення в експлуатацію вказаного приміщення здійснено на підставі наказу директора підприємства позивача від 31.07.2015 року (а.с. 123).

Представником позивача під час судового розгляду справи було надано пояснення та вказано, що оскільки ТОВ ТЕХНІК ЦЕНТР є офіційним представником автомобілів торгової марки "NISSAN" у Харкові, то задля якісного та кількісного продажу нових автомобілів торгової марки NISSAN , а також підтримання маркетингового напрямку діяльності автосалону, товариством було укладено договір з контрагентом ТОВ "МЕЛАРК" договір підряду №7/1 від 01.07.2015 року задля приведення вказаного приміщення у належний вигляд.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарських операцій, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарської операції платника податку ТОВ "Технік-Центр" та його контрагента ТОВ "МЕЛАРК", на підставі яких позивачем були сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 року № 996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджує факт їх здійснення (ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 року №996-XIV), тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До первинних документів бухгалтерського обліку належать видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові ордери тощо. Всі ці документи містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх проведення.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відносно посилання відповідача на наявну у нього податкову інформацію щодо контрагента позивача, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд також зазначає, що в силу положень Господарського кодексу України та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року, а також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд вважає за необхідне вказати, що сторонами були виконані всі зобов'язання, що передбачені умовами договорів.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Крім того, до суду не надано судових рішень, які набрали законної сили, за якими угоди, вчинені за договорами визнані відповідним судом недійсними.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін, судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "МЕЛАРК" за перевіряємий період.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач при виконанні ним своїх обов'язків діяв з урахуванням принципів, закріплених ст. 2 КАС України та в межах наданих повноважень, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Всупереч наведеним вимогам, вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. За таких умов, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 25.08.2016 року №0001111402 та №0001121402 підлягають скасуванню.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІК ЦЕНТР" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.08.2016 року №0001111402 та №0001121402.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІК ЦЕНТР" (код ЄДРПОУ 37875322) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 4571 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят одна) грн. 73 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ - 39859805).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 13 лютого 2017 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.