Ухвала

від 06.06.2017 по справі 820/6073/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 р.Справа № 820/6073/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Кононенко З.О. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання: Городової А.О.,

за участю представників сторін:

позивача - Барішевський О.В., Літвінчук Р.О.,

відповідача - Піскун О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2017р. по справі № 820/6073/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІК ЦЕНТР" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІК ЦЕНТР", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.08.2016 року №0001111402 та №0001121402.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2017р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІК ЦЕНТР" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.08.2016 року №0001111402 та №0001121402.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІК ЦЕНТР" (код ЄДРПОУ 37875322) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 4571 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят одна) грн. 73 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ - 39859805).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2017р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2017р. без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальність "Технік-Центр" з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ "МЕЛАРК" (код ЄДРПОУ - 39382484) за липень 2015 року, за результатами якої складено акт від 09.08.2016 року №2937/20-30-14-02/37875322 (а.с. 09-16).

Відповідно до висновків акту від 09.08.2016 року №2937/20-30-14-02/37875322 під час проведення перевірки ТОВ "Технік-Центр" встановлені порушення: п. 198.2, п. 198.3, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, от. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УЇ, зі змінами та доповненнями, завищено податковий кредит на суму 255000 гри. у липні 2015 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 255 000 грн. за липень 2015 року.

На підставі вище зазначеного акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0001111402 від 25 серпня 2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 199125,00 грн. за основним платежем та нарахувала штрафні фінансові санкції 49781,25 грн.(а.с. 17) та податкове повідомлення-рішення №0001121402 від 25.08.2016 року, яким зменшено розмір від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 55875,00 грн (а.с. 18).

ТОВ "Технік-Центр" 05.09.2016 року подано до Головного управління ДФС у Харківській області скаргу на податкові повідомлення-рішення від 25.08.2016 року №0001111402 та №0001121402.

За результатами розгляду скарги Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято рішення, яким податкові повідомлення-рішення від 25.08.2016 року №0001111402 та №0001121402 залишено без амін, а скаргу без задоволення (а.с 22-26).

Також позивачем було оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України, проте рішенням від 28.10.2016 року №23287/6/99-99-11-01-01-23 про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення від 25.08.2016 року №0001111402 та №0001121402 залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с. 19-21).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 09.08.2016 року №2937/20-30-14-02/37875322, підставами для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість стало зменшення суми податкового кредиту за операціями з ТОВ "Меларк".

Вказаний висновок було зроблено на підставі отриманої від ДПІ у Київському районі м. Харкова податкової інформації щодо ТОВ "Меларк".

Проте, актом перевірки не заперечується факт укладання договору між позивачем та його контрагентом.

З акту перевірки не вбачається претензій податкового органу до правового статусу сторін договорів, як платників ПДВ, належності складання первинних документів, відсутності у сторін спірних правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що між ТОВ "Технік-Центр" (в якості замовника) та ТОВ "МЕЛАРК" (в якості підрядника) укладено договір підряду №7/1 від 01.07.2015 року (а.с. 58-59).

Відповідно до п.1.1 договору в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, підрядник зобов'язується на свій ризик та за завданням замовника виконати, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи з ремонту приміщення торгового залу ТОВ "ТЕХНІК ЦЕНТР" за адресою: м.Харків, вул. Клочківська,59 відповідно до проектно-кошторисної документації яка є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 виконання робіт (послуг) та їх передача (передача їхнього результату) замовнику здійснюється підрядником протягом терміну, який визначається в додатках до цього договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що Загальна ціна (вартість) робіт (послуг) становить 1530000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 255 000,00 грн.

На підтвердження виконання робіт за договором підряду №7/1 від 01.07.2015 р. надано копії договірної ціни на ремонт приміщення торгівельного залу ТОВ "Технік-Центр" по вул. Клочківська, 59 в м. Харків (а.с. 52), довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрати за липень 2015 р. від 30.07.2015 р., локального кошторису на будівельні роботи №2-1-1 на ремонт приміщення торгівельного залу ТОВ "Технік-Центр" (а.с. 45-47), підсумкової відомості ресурсів (витрати - по факту) (а.с. 48-49).

Субпідрядником всі договірні зобов'язання були виконані в повному обсязі. А отже, сторонами було підписано акт надання послуг №35 від 30.07.2015 року (а.с. 54), акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2015 року (а.с. 42-44).

ТОВ "Меларк" виписано на користь підприємства позивача податкову накладну №9 від 30.07.2015 року на загальну суму 1530000,00 грн, в тому числі ПДВ в сумі 255000,00 грн (а.с. 55).

На підтвердження факту оплати отриманих послуг позивачем надано до суду копії платіжних доручень (а.с. 33-41).

Заборгованість між сторонами відсутня (а.с. 120).

Приміщення за адресою: м.Харків, вул. Клочківська,59 орендоване підприємством позивача на підставі договору оренди приміщення №05/14 від 01.09.2014 року у ТОВ "Компанія "Арт-Інвест", про що свідчать копія договору оренди та додаткової угоди №1 до договору (а.с. 126-127).

Також матеріали справи містять акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31.07.2015 року щодо приймання від підрядника приміщення (а.с. 50-51), при цьому введення в експлуатацію вказаного приміщення здійснено на підставі наказу директора підприємства позивача від 31.07.2015 року (а.с. 123).

Суд апеляційної інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, відповідності спірного правочину вимогам закону відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось.

На час укладання та виконання зазначеного вище договору позивач та його контрагент були зареєстровані як юридичні особи та є платниками податку на додану вартість.

Як підтверджено матеріалами справи, правочин укладений між позивачем та його контрагентом виконано кожною стороною цього договору, що підтверджується первинними документами, а саме податковою накладною. Сторони претензій одна до одної не мали.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна відповідає вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та не оспорюються відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень відповідач не подав.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Підприємством позивача правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктом господарювання.

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальниками їх зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем не було доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований посиланням на проведенні заходи податкових інспекцій на обліку в яких знаходяться контрагенти позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктом господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочинів вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаних договорів недійсними.

Колегія судів зазначає, що матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та встановлено відсутність підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту та завищення податку на прибуток.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2017р. по справі № 820/6073/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді Кононенко З.О. Зеленський В.В. Повний текст ухвали виготовлений 12.06.2017 р.