Постанова

від 08.02.2017 по справі 910/10042/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року Справа № 910/10042/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М. суддівБарицької Т.Л. Картере В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду державного майна України на ухвалу від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 14.11.2016 Київського апеляційного господарського суду 19.12.2016 у справі№ 910/10042/13 Господарського судуміста Києва за позовомЗакритого акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" до 1. Фонду державного майна України 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Біомедтранс" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аватек" за участюПрокуратури міста Києва провизнання частково недійсними установчих документів

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Долударьов Р.М.; - відповідачів - прокуратури 1. Васильківська В.Є.; 2. повідомлений, але не з'явився; 3. повідомлений, але не з'явився; Попенко О.С.; ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2014, позов Закритого акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" до Фонду державного майна України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Біомедтранс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аватек" задоволено частково. Визнано частково недійсним установчий договір ЗАТ "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів", зареєстрований 09.07.2003 Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією за реєстраційним № 12303, в частині встановлення строку користування об'єктами нерухомості, зазначеного в п. 2 ч. 1 ст. 4 установчого договору. Визнано частково недійсним з моменту укладення додаток до установчого договору ЗАТ "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" в частині встановлення строку користування приміщеннями, зазначеного в преамбулі додатку. Визнано частково недійсним статут ЗАТ "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів", зареєстрований 29.03.2006 Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією за реєстраційним № 12303, в частині встановлення строку користування приміщенням, зазначеного в п. 6.3 ст. 6 статуту. Визнано частково недійсним статут ЗАТ "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів", зареєстрований 29.03.2006 Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією за реєстраційним № 10721050001001161, в частині встановлення строку користування приміщеннями, зазначеного в п. 7.4 ст. 7 статуту. В іншій частині у позові відмовлено.

05.10.2016 Фонд державного майна України звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 у справі № 910/10042/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі № 910/10042/13 (суддя Ковтун С.А.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 (колегія суддів у складі: Алданова С.О. - головуючий суддя, судді Зубець Л.П., Ткаченко Б.О.), відмовлено у задоволенні заяви Фонду державного майна України про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 у справі № 910/10042/13 за нововиявленими обставинами.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, Фонд державного майна України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 у справі № 910/10042/13, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

08.02.2017, через канцелярію Вищого господарського суду України від Приватного акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що позивачу не надходила копія касаційної скарги з доданими до неї документами.

Розглянувши заявлене клопотання, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для його задоволення, оскільки скаржником до касаційної скарги додано докази надсилання копії касаційної скарги позивачу (фіскальний чек та опис вкладення до цінного листа); ст. ст. 69, 111-8 ГПК України обмежено строк розгляду касаційної скарги. Водночас, колегією суддів суду касаційної інстанції у судовому засіданні надано можливість представнику позивача Долударьову Р.М. ознайомитися із касаційною скаргою, у зв'язку із чим було оголошено перерву в засіданні до 15 год. 30 хв.;

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судом апеляційної інстанції належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закрите акціонерне товариство "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" обґрунтовувало даний позов тим, що положення установчого договору та статуту ЗАТ "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" щодо встановлення строку, на який Фондом державного майна України передається право користування приміщеннями в якості оплати за акції товариства, не відповідають розпорядженню Кабінету Міністрів України № 354-р від 01.07.2002, ст. 5 Закону України "Про господарські товариства", рішенню установчих зборів ЗАТ "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів", оформленого протоколом від 04.07.2003, та основним положенням статуту ЗАТ "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів".

Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що положення установчого договору та статут товариства щодо встановлення строку, на який передається право користування приміщеннями, не відповідають розпорядженню Кабінету Міністрів України № 354-р від 01 липня 2003 року, ст. 5 Закону України "Про господарські товариства", рішенню установчих зборів засновників ЗАТ "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів", оформленому протоколом від 04 липня 2003 року, та основним положенням статуту ЗАТ "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів".

В обґрунтування заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 у справі № 910/10042/13 Фонд державного майна України посилається на те, що у відповідь на запит Фонду державного майна України № 10-04-14034 від 21.07.2016 Міністерство охорони здоров'я України листом № 17/19/1214-16/23551 від 09.09.2016 повідомило, що за зазначеними у запиті реквізитами з 2003 року по теперішній час у базі даних Ліцензійного реєстру МОЗ України відсутня інформація щодо видачі ПрАТ "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" ліцензії на провадження вищезазначеного виду господарської діяльності; відповідно до опису справ тимчасового зберігання за 2011-2015 роки, затвердженого Головою ліквідаційної комісії, що були передані до МОЗ України, інформація щодо видачі Держслужбою соцзахворювань ліцензії ПрАТ "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" також відсутня. Зазначена у листі МОЗ України інформація щодо факту відсутності у ПрАТ "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" ліцензії згідно із Законом України "Про донорство крові та її компонентів", на думку Фонду державного майна України, має істотне значення для вирішення спору, оскільки спростовує факти, які було покладено в основу судового рішення та її слід кваліфікувати як нововиявлену обставину по даній справі.

Відповідно до ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, статті 38 ГПК України.

Законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

Такі правові позиції викладено в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами".

Право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (res judicata), який, inter alia (серед іншого), вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру. Така процедура сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (див. рішення Суду у справах Желтяков проти України, no. 4994/04, від 09.06.2011, Тарнопольська та інші проти Росії, no. 11093/07, 14558/07, 19660/07, 30166/07, 46736/07, 52681/07, 52985/07, 10633/08, 10652/08, 12694/08, 15437/08, 16691/08, 19447/08, 19457/08, 20857/08, 20872/08, 22546/08, 25820/08, 25839/08, 25845/08, від 09.07.2009).

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій беручи до уваги те, що наявність/відсутність ліцензії не може впливати на законність як установчого договору, так і статуту товариства, які оцінювались судами на предмет відповідності розпорядженню Кабінету Міністрів України № 354-р від 01 липня 2003 року, ст. 5 Закону України "Про господарські товариства", рішенню установчих зборів засновників ЗАТ "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів", оформленому протоколом від 04 липня 2003 року, та основним положенням статуту ЗАТ "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів"; з огляду на те, що наявність/відсутність ліцензії не вплинула б на висновок суду щодо наявності або відсутності порушеного права позивача прийнятими спірними установчими документами; дійшли цілком обґрунтовано висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Фонду державного майна України про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 у справі № 910/10042/13 за нововиявленими обставинами.

Водночас, наведені заявником обставини та факти не можна кваліфікувати як нововиявлені за ознаками, які притаманні нововиявленим обставинам відповідно до ст. 112 ГПК України, оскільки, по-перше , виходячи з положень наведених норм, поданий заявником лист Міністерства охорони здоров'я України є новим доказом (датований 09.09.2016), а не нововиявленою обставиною, по-друге , обставини, на які як на нововиявлені посилався Фонд державного майна України в своїй заяві, вказаним листом не встановлювалися, а лише підтверджено факт відсутності у ПрАТ "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" ліцензії з 2003 року по теперішній час.

До того ж, в ст. 22 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що до суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази. Ці обмеження поширюються і на права касаційної інстанції у перегляді рішення за нововиявленими обставинами.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, при цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 112 - 114 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 у справі № 910/10042/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ