Рішення

від 06.02.2017 по справі 908/3482/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/159/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2017 справа № 908/3482/16

за позовом Управління Держгеокадастру у Токмацькому районі Запорізької області (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна, 55)

до відповідача ОСОБА_1 обласного військового комісаріату (69063, м. Запоріжжя, пров. Тихий, 7)

про відшкодування витрат по виплаті 592,70 грн. середньої заробітної плати та 215,15 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 53 від 10.01.2017 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ

До господарського суду Запорізької області 27.12.2016 року звернулося Управління Держгеокадастру у Токмацькому районі Запорізької області до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату про відшкодування витрат по виплаті 592,70 грн. середньої заробітної плати та 215,15 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період перебування працівника позивача на навчальних військових зборах у період 05.10.2015 р. - 11.10.2015 р. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на приписи ст. 11 Цивільного кодексу України, ст. 13, 29 Закону України Про військовий обов'язок та військову службу , постанови КМУ від 23.11.2006 р. № 1644 Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам , Інструкції про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 12.03.2007 р. № 80.

Ухвалою суду від 29.12.2016 року порушено провадження у справі № 908/3482/16, справі присвоєно номер провадження 18/159/16, судове засідання призначене на 06 лютого 2017 року; розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами та закінчений в судовому засіданні 06.02.2017 року оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач 06.02.2017 р. подав до суду відзив на позовну заяву; у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень зазначив наступне. Позивачем 22.10.2015 р. до Токмацького об'єднаного міського військового комісаріату направлено рахунок № 1 від 22.10.2015 р. Супровідним листом від 17.11.2015 р. № С/3579 Токмацьким ОМВК на адресу ОСОБА_1 ОВК надіслано документи щодо покриття витрат Управління Держгеокадастру у Токмацькому районі. Листом вих. № 67/ф від 20.01.2016 р. відповідач повідомив, що витрати позивача не були відшкодовані у зв'язку з тим, що документи подано пізніше визначених термінів подання документів, також на підставі відсутності фінансування через підготовку та закінчення бюджетного року. Після чого позивачем на адресу відповідача надіслана претензія № 1 від 25.01.2016 р. про відшкодування заборгованості по середньому заробітку військовозобов'язаного, на що відповідач листом № 180/ф від 08.02.2016 р. надав пояснення, що кошти не було відшкодовано з тих же підстав, а також, що ним направлено запит до вищої інстанції для вирішення даного питання. Також позивачем надіслано претензію № 2 від 22.03.2016 р. та претензію № 3 від 25.04.2016 р. з аналогічними вимогами та отримано відповіді від ОСОБА_1 ОВК від 29.03.2016 р. та 13.05.2016 р., де зазначено, що у зв'язку з тим, що документи надійшли вже у іншому періоді (тобто військовозобов'язані працівники перебували на навчальних зборах у 2015 році, а документи надійшли у кінці 2015 року, претензії у 2016 році) відповідачем не компенсовано витрати позивача через відсутність асигнувань для покриття виплат минулого періоду.

Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

На виконання військового обов'язку, відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» , працівник Управління Держгеокадастру у Токмацькому районі Запорізької області ОСОБА_3 з 05.10.2015 р. по 11.10.2015 р. перебував на навчальних зборах у Токмацькому об'єднаному міському військовому комісаріаті, що підтверджується повісткою Токмацького ОМВК № 1/421, а також наказом начальника Управління Держгеокадастру у Токмацькому районі № 14/1 від 05.10.2015 р. про направлення ОСОБА_3 до військового комісаріату Токмацького ОМВК для проходження навчальних зборів з 05.10.2015 р. по 11.10.2015 р.

Згідно відомості на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов'язаним, призваним на збори, ОСОБА_3 нарахована середня зарплата на місяць (жовтень 2015 р.) у розмірі 2489,34 грн., в тому числі середній заробіток на час перебування на військових зборах за період 05.10.2015 р.- 11.10.2015 р. (5 днів) у сумі 592,70 грн. (арк. с. 10).

Як зазначено у рахунку-фактурі № 1 від 22.10.2015 р. (арк. с. 11) сума відшкодування середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов'язаним, призваним на збори, складає 592,70 грн., сума відшкодування ЄСВ 36,3% на середню заробітну плату, нараховану військовозобов'язаним, призваним на збори, складає 215,15 грн., всього у сумі 807,85 грн.

Таким чином, позивачем була здійснена виплата середньої заробітної плати за період перебування на навчальних зборах з 05.10.2015 р. по 11.10.2015 р. у сумі 807,85 грн., яка складається з 592,70 грн. нарахування середньої заробітної плати та 215,15 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Управлінням Держгеокадастру у Токмацькому районі Запорізької області на адресу Токмацького ОМВК супровідним листом від 22.10.2015 р. № 8-28-0.6-295/15-15 направлено відомість на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов'язаним, призваним на збори, а також рахунок-фактуру № 1 від 22.10.2015 р. для відшкодування витрат.

Супровідним листом від 17.11.2015 р. № С/3579 Токмацьким ОМВК на адресу ОСОБА_1 ОВК надіслано документи для відшкодування позивачу середньої заробітної плати на покриття витрат на утримання військовозобов'язаних.

Позивачем направлено на адресу Токмацького ОМВК лист від 28.12.2015 р. № 32-28-99.6-1225/15-15, в якому зазначено, що станом на 28.12.2015 р. відшкодування у сумі 807,85 грн. ним не отримано, просив надати інформацію щодо виплати відшкодування. Зазначений лист Токмацьким ОМВК перенаправлено за належністю до ОСОБА_1 ОВК.

ОСОБА_1 ОВК на адресу позивача направлено лист-відповідь № 67/ф від 20.01.2016 р., в якому повідомлено, що витрати позивача не були відшкодовані у зв'язку з тим, що документи подано пізніше визначених термінів подання документів, також на підставі відсутності фінансування через підготовку та закінчення бюджетного року; ОСОБА_1 ОВК направлено запит до вищого керівництва на вирішення даного питання та проведення додаткового фінансування для покриття витрат минулого періоду; повідомлено, що у разі позитивного вирішення даного питання буде проведено оплату відповідно до поданих документів, також зазначено, що за підприємством залишається право на подання документів до органів судочинства згідно з чинним законодавством.

Позивачем на адресу відповідача надіслано претензії № 1 від 25.01.2016 р., № 2 від 22.03.2016 р., № 3 від 25.04.2016 р. про відшкодування заборгованості по середньому заробітку військовозобов'язаного у сумі 807,85 грн., на що відповідач листами № 180/ф від 08.02.2016 р., № 370/ф від 29.03.2016 р., № 469/ф від 13.05.2016 р. відповідно надав пояснення, що у зв'язку з тим, що документи надійшли вже у іншому періоді (тобто військовозобов'язані працівники перебували на навчальних зборах у 2015 році, а документи надійшли у кінці 2015 року, претензії у 2016 році) відповідачем не компенсовано витрати позивача через відсутність асигнувань для покриття виплат минулого періоду, а також, що ним направлялись запити до вищої інстанції для вирішення даного питання.

Отже, вимога позивача про відшкодування витрат по виплаті середньої заробітної плати залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Дослідивши наявні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про відшкодування витрат по виплаті середньої заробітної плати у розмірі 807,85 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю, тощо (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 ЦК України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У частинах 1, 2 ст. 119 Кодексу законів про працю України зазначено, що на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу» , «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» , надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Згідно з приписами п. 1 ст. 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовозобов'язані призиваються на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори. Резервісти проходять підготовку та збори відповідно до програм у порядку, встановленому положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Про початок та закінчення зборів військовозобов'язаних та резервістів видається відповідний наказ командира військової частини.

Військовозобов'язаними, в розумінні ст. 1 наведеного Закону, є особи, які знаходяться в запасі для комплектування Збройних Сил України і інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт по забезпеченню оборони держави.

Відповідно до п.п. 4, 9, 11, 13 ст. 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» час і строки проведення навчальних зборів військовозобов'язаних та резервістів визначаються Генеральним штабом Збройних Сил України та органами управління іншими військовими формуваннями відповідно до цього Закону. Військовозобов'язані, яким надійшла повістка районного (міського) військового комісаріату (органу Служби безпеки України) на прибуття для призову на збори, зобов'язані прибути в пункт і в строк, зазначені у повістці. Керівники підприємств, установ, організацій та навчальних закладів незалежно від підпорядкування та форми власності на вимогу військових комісаріатів забезпечують своєчасне прибуття військовозобов'язаних до визначених пунктів збору. За призваними на збори військовозобов'язаними на весь період зборів та резервістами на весь час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середня заробітна плата на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і форм власності. Виплата середньої заробітної плати військовозобов'язаним за весь період зборів та резервістам за час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 р. № 1644 «Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам» виплата середнього заробітку військовозобов'язаним, у тому числі резервістам, призваним на збори, проводиться підприємствами, установами та організаціями, в яких працюють призвані на збори громадяни, з наступним відшкодуванням цих витрат за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міністерства оборони та інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями.

Розрахунок середньої заробітної плати проводиться відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 р., виходячи із заробітку за два останні місяці.

Згідно з п.п. 7, 8 Інструкції про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 12.03.2007 р. № 80, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2006р. № 1644, за військовозобов'язаними, призваними на збори, зберігається на весь період зборів, уключаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, місце роботи, займана посада та середній заробіток як на основній, так і на сумісних роботах. Особам, призваним на збори, виплачується заробітна плата за відпрацьований час до дня припинення роботи у зв'язку з від'їздом на збори, а також середня заробітна плата за перші півмісяця зборів. За решту часу перебування на зборах виплата заробітної плати провадиться у звичайні строки, установлені на підприємстві, в установі чи організації, де працює військовозобов'язаний.

Відповідно до п. 11, 12, 13 Інструкції виплата середнього заробітку військовозобов'язаним, призваним на збори, провадиться підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, з подальшим відшкодуванням цих витрат військовими комісаріатами (п. 11). Підприємства, установи та організації для покриття витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов'язаним, призваним на збори, подають до районного військового комісаріату, у якому перебувають на обліку військовозобов'язані, рахунки, котрі акцептуються і передаються до обласного військового комісаріату для оплати. Відшкодуванню підлягають всі витрати, пов'язані з виплатою середнього заробітку (у тому числі і єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) (п. 12). Середній заробіток військовозобов'язаних, призваних на збори, розраховується підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, відповідно до чинних нормативно-правових актів (п. 13 Інструкції).

Відповідно до п. 4.6 Інструкції з організації і проведення навчальних зборів з військовозобов'язаними у військових частинах і установах Збройних Сил України, затвердженої наказом Міноборони України від 11.11.2009 р. № 560 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 03.12.2009 р. за № 1162/17178) з подальшими змінами та доповненнями, командири військових частин (установ) зобов'язані під час проведення навчальних зборів організувати: видання наказу про зарахування військовозобов'язаних до списків особового складу військової частини (установи), організувати їх облік; внесення відповідних записів про проходження навчальних зборів у військово-облікові документи військовозобов'язаних із зазначенням тривалості і виду навчальних зборів, завіривши їх підписом, скріпленим гербовою печаткою військової частини (установи), тощо.

Обласні військові комісаріати (військовий комісаріат Автономної Республіки Крим, Київський міський військовий комісаріат) зобов'язані після закінчення навчальних зборів (п. 4.7. Інструкції): відшкодувати витрати підприємствам (установам та організаціям), на яких працюють військовозобов'язані, призвані на навчальні збори, з виплатою середнього заробітку за весь період проведення навчальних зборів та урахуванням часу перебування у дорозі до місця проведення навчальних зборів і у зворотному напрямку, тощо.

У відповідності до п. 10 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 р. № 389, обласні військові комісаріати, крім виконання функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, здійснюють відшкодування роботодавцям середнього заробітку військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міноборони.

Отже, відповідач, ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат, є особою, відповідальною за відшкодування витрат позивача на оплату військовозобов'язаним працівникам, які проходили військові збори, середньої заробітної плати.

Позивачем виконано вимоги наведених вище положень щодо надання відповідних документів щодо виплати військовозобов'язаному працівнику середнього заробітку за період знаходження його на навчальних зборах.

Всупереч положенням чинного законодавства, відповідачем не здійснено позивачеві відшкодування витрат, обґрунтовуючи це відсутністю асигнувань з державного бюджету.

Заперечення відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань для покриття витрат минулого періоду суд вважає безпідставними та зазначає, що законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування з державного бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм щодо відшкодування виплат середнього заробітку військовозобов'язаним, призваним на збори, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міністерства оборони та інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з підприємствами, установами та організаціями, які здійснили такі виплати.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Частиною 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України.

Згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Таким чином, відсутність бюджетних коштів у відповідача не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 по справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» .

Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446, від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. у справі № 15/5027/715/2011.

За таких обставин, ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Таким чином, зобов'язання щодо відшкодування виплат середнього заробітку військовозобов'язаним, призваним на збори, з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні підприємства, установи, організації, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем зобов'язання щодо відшкодування витрат по виплаті заробітної плати у період перебування працівника позивача на навчальних військових зборах у встановленому законом порядку не виконані, що свідчить про порушення зобов'язання, які виникли із закону. Оскільки відповідач не надав суду доказів відшкодування понесених позивачем витрат, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення заборгованості в сумі 807,85 грн. обґрунтовані, підтверджені доданими матеріалами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 обласного військового комісаріату (69063, м. Запоріжжя, пров. Тихий, 7, ідентифікаційний код 07835529) на користь Управління Держгеокадастру у Токмацькому районі Запорізької області (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна, 55, ідентифікаційний код 39966877) 807,85 грн. (вісімсот сім грн. 85 коп.) заборгованості та 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 13.02.2017 р.

Суддя В.В. Носівець