Рішення

від 08.02.2017 по справі 910/22708/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2017Справа №910/22708/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабудсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ІНТЕРБАУ"

про стягнення 45 129,45 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача Романенко Л.М., представник за довіреністю № б/н від 02.01.17

від відповідача не з'явився

У судовому засіданні 08.02.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабудсервіс" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ІНТЕРБАУ" (надалі - відповідач) про стягнення 45 129,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умов укладеного між сторонами договору оренди обладнання № О-638/А від 25.02.2016р. (надалі-Договір), відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо вчасної сплати орендних платежів, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 45 129,45 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2016 порушено провадження у справі № 910/22708/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 25.01.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України було відкладено на 08.02.2017.

26.01.2017 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшла заява ТОВ "Авіабудсервіс" про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач повідомляє про часткове погашення боргу відповідачем згідно платіжного доручення № 361 від 02.12.2016 на суму 3 000,00 грн. та просить суд стягнути з відповідача 42 129,54 грн. заборгованості по оренді опалубки та 8 425,89 грн. штрафу у розмірі 20% від простроченого платежу, що передбачено п. 9.1.1. договору.

У судове засідання, призначене на 08.02.2017, з'явився представник позивача, який підтримав заяву про збільшення позовних вимог та просив прийняти до розгляду.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Судом досліджено заяву про збільшення позовних вимог та встановлено, що заява позивача приймається судом до розгляду лише в частині зменшення позовних вимог, а в частині збільшення відмовляється з огляду на наступне.

Предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України .

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Дослідивши заяву позивача, суд зазначає, що в частині збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить зобов'язати відповідача виплатити штрафні санкції у розмірі 8 425,89 грн., останнім не дотримано вимог ст. 22 ГПК України та змінено одночасно і предмет і підставу позову. Таким чином, заява позивача в цій чистині не приймається судом до розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав.

08.02.2017 до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та про продовження строку розгляду спору на 15 днів.

Представник позивача заперечував щодо задоволення клопотання відповідача, зазначивши при цьому, що відповідачем не наведено ані поважності самих причин, ані надано доказів щодо неможливості з'явитися у судове засідання, а відтак на думку позивача, відповідачем вчиняються дії щодо затягування процесу.

Судом дослідження клопотання представника відповідача про відкладення та встановлено, що останнє не містить обґрунтувань та жодних доказів на підтвердження обставин, що викладені у ньому. Крім цього, суд зазначає, що дане клопотання було подане представником відповідача в день судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Твердження представника відповідача про неможливість з'явитися у судове засідання через поважні причини, не зазначаючи таку причини та не надаючи жодного доказу, не може бути підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи, що відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

З урахуванням викладених обставин, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишено судом без задоволення.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач в судове засідання 01.02.2017 не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка даного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

27 лютого 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіабудсервіс" (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Інтербау" (далі- орендар, відповідач) було укладено Договір № О-638/А оренди обладнання (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове користування будівельну опалубку (далі за текстом - "майно, що орендується").

Вартість майна, що орендується - 224 038,01 грн. (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору передача майна в оренду здійснюється орендодавцем орендарю за актом здачі-приймання на складі орендодавця протягом 3-х днів з дати здійснення орендарем попередньої оплати відповідно до п. 5.2. Договору та внесення орендарем гарантійного платежу відповідно до п. 2.4. Договору.

У п. 4.1. Договору встановлено, що термін оренди складає 15 днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання майна, що орендується.

Пунктом 7.1.2. Договору сторони встановили, що орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 5.3. Договору розмір орендної плати за Договором на термін визначений в п. 4.1. Договору, становить: 6 250,00 грн., ПДВ: 1 250,00 грн., всього з ПДВ: 7 500,00 грн.

Відповідно до п. 7.1.8. договору сторони погодили, що у випадку прийняття рішення про продовження терміну оренди понад строки, передбачені п. 4.1. Договору, не пізніше ніж за 3 календарних дні до закінчення терміну оренди підписати додаткову угоду на продовження терміну оренди.

Додатковими угодами до договору термін оренди майна неодноразово продовжувався. Так, зокрема, додатковою угодою № 16 від 07.10.2016 термін оренди майна було продовжено на 30 днів до 06.11.2016.

25.02.2016 між сторонами було підписано Акт здачі-приймання майна в оренду, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв будівельну опалубку у комплектації згідно специфікації № 747 та вартістю 224 038,01 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувались зобов'язання за договором, про що свідчать акти наданих послуг: № 2986 від 21.08.2016 на суму 11 076,17 грн.; № 3498 від 31.08.2016 на суму 7 030,61 грн.; № 3499 від 05.09.2016 на суму 3 515,30 грн.; № 3784 від 20.09.2016 на суму 10 545,91 грн.; № 4004 від 30.09.2016 на суму 7 030,58 грн., № 4005 від 05.10.2016 на суму 3 515,33 грн,; №4156 від 20.10.2016 на суму 9 870,60 грн.; № 4519 від 31.10.2016 на суму 7 238,44 грн. та № 4520 від 04.11.2016 на суму 2 632,16 грн., в той час як відповідачем зобов'язання щодо повноти та вчасності сплати орендних платежів в повній мірі не здійснювались.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов договору частково сплатив орендну плату, чим порушив умови договору та вимоги чинного законодавства, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за даним позовом склала 42 129,45 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч. 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором оренди обладнання № О-638/А від 25.02.2016 у розмірі 42 129,54 грн., належним чином доведений, документально підтверджений, а матеріали справи не містять доказів повної сплати відповідачем орендних платежів у строки, встановлені договором.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, беручи до уваги, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 42 129,54 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ІНТЕРБАУ" (03061, м. Київ, вул. Братиславська, буд. 54/76, ідентифікаційний код 40079926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабудсервіс" (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8, корпус 59/4, ідентифікаційний код 32485297) 42 129 (сорок дві тисячі сто двадцять дев'ять) грн. 54 коп. заборгованості за договором оренди обладнання №О-638/А від 25.02.2016 та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.02.2017

Суддя Пукшин Л.Г