Рішення

від 08.02.2017 по справі 924/1167/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2017 р.Справа № 924/1167/16

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" с.Кам'янка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області

до Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" м.Кам'янець-Подільський Хмельницької області

про стягнення 15407,70грн. 3% річних та 68474,68грн. інфляційних втрат.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представник згідно довіреності від 24.06.2016р.

відповідача: ОСОБА_2 - представник згідно довіреності від 12.01.2015р., ОСОБА_3 - представник згідно довіреності № 08-1568 від 09.12.2016р.

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 14 021,73 грн. 3% річних та 54 914,34 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 09.06.2015р. між сторонами було укладено договір на виконання робіт №06/01-92, згідно п.1.1 якого позивач зобов'язався своїми силами та засобами в строк виконати окремі операції по виготовленню деталей, а відповідач прийняти належним чином виконану роботу та оплатити її. В подальшому, у зв'язку із невиконанням умов даного договору ТОВ "Самсон" звернулось до господарського суду Хмельницької області із позовом про стягнення з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" 444 325,23грн. заборгованості. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.04.2016р. по справі №924/1697/15 вирішено позов задоволити та стягнути вищевказану суму заборгованості. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2016р. вказане рішення змінено та вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 52 349,60грн. суми основного боргу. Постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2016р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду скасовано та вирішено стягнути 444 325,23грн. основної заборгованості. Отже, наявність боргу об'єктивно встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили. У зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань позивач нарахував відповідачу на підставі ст. 625 ЦК України 14 021,73 грн. 3% річних та 54 914,34 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 30.01.2017р. прийнята заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку із чим предметом спору у справі є стягнення 15407,70грн. 3% річних та 68474,68грн. інфляційних втрат.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням їх збільшення, підтримує в повному обсязі, вважає їх правомірними та обґрунтованими. Крім того, представник позивача подав письмові пояснення, в яких вказує, що у провадженні судів та інших повноважних органів відсутні будь-які спори щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, окрім справи №924/1167/16. Також у позивача та адвоката ОСОБА_4 відсутні будь-які договірні правовідносини, які виникли на підставі договору від 18.11.2016р., окрім тих, які виникли на підставі договору про надання правової допомоги від 18.11.2017р.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечують щодо задоволення позовних вимог. подали заперечення на позовну заяву, в яких вказують, що заборгованість стягнута за рішення суду станом на 12.11.2015р., тобто позивач може заявляти позовні вимоги про нарахування 3% річних та інфляційних виключно з 13.11.2015р. Зазначають, що інфляційні втрати не можуть нараховуватись за листопад 2015р. У зв'язку із вищевикладеним позовні вимоги визнають частково, а саме: 15407,70грн. 3% річних та 55540,65грн. інфляційних втрат. Також відповідач вказує, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються обставини надання позивачу адвокатом правової допомоги саме за даною справою, а також не доведено обставин здійснення позивачем оплати послуг за надання правової допомоги в зазначеному розмірі саме в якості оплати послуг адвоката згідно доданого до позовної заяви договору, оскільки оплата таких послуг була здійснена позивачем згідно договору від 18.11.2016р. за надання юридичних послуг, а не правової допомоги, як зазначено у самому договорі, про що свідчить банківська виписка від 21.11.2016р., у зв'язку із чим відповідач вважає, що дані витрати не є судовими витратами в розумінні ст. 44 ГПК України.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступне.

09 червня 2015року між Державним підприємством "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" (далі - замовник) та ТОВ "Самсон" (далі - виконавець) було укладено договір на виконання робіт № 06/01-92, згідно п.1.1 якого виконавець зобов'язався своїми силами та засобами в строк виконати окремі операції по виготовленню деталей (далі - роботи), а замовник прийняти належним чином виконану роботу та оплатити її.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за вищевказаним договором, рішенням господарського суду Хмельницької області у справі № 924/1697/15 від 12.04.2016 року стягнуто з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" 444325,23 грн. основної заборгованості, 26705,41 грн. пені, 31102,77 грн. штрафу, 10219,48 грн. інфляційних, 2194,96 грн. 3% річних та 7718,23 грн. судового збору.

Вищевказаним рішенням суду встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов договору №06/01-92 від 09.06.2015р. в частині своєчасної оплати виконаних робіт.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2016р. у справі №924/1697/15 вищевказане рішення змінено та стягнуто з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" 52349грн.60коп. - суми основного боргу, 4216грн.65коп. - пені, 236грн.65коп. - 3% річних, 1204грн.04коп. - інфляційних втрат, 780грн.31коп. - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. В позові про стягнення 51450грн.00коп. - збитків (витрат на юридичні послуги), 391975грн.63коп. - основного боргу, 22488грн.76коп. - пені, 31102грн.77коп. - штрафу, 9015грн.44коп. - інфляційних втрат, 1958грн.31коп. - 3% річних відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2016 року у справі №924/1697/15 задоволено частково касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон". Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 у справі №924/1697/15 скасовано: - в частині скасування рішення господарського суду Хмельницької області від 12.04.2016 щодо задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" про стягнення з державного підприємства Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" 391 975,63 грн. боргу та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 391 975,63 грн. боргу, в цій частині рішення господарського суду Хмельницької області від 12.04.2016 залишено в силі; - в частині скасування рішення господарського суду Хмельницької області від 12.04.2016 про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" про стягнення з державного підприємства Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" 9015,44 грн. інфляційних втрат та 1958,31 грн. 3% річних та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 9015,44 грн. інфляційних втрат та 1958,31 грн. 3% річних, в цій частині рішення господарського суду Хмельницької області від 12.04.2016 залишено в силі. Скасовано рішення господарського суду Хмельницької області від 12.04.2016 в частині задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" про стягнення 26 705,41 грн. пені, скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 4216,65 грн. пені, прийнято нове рішення в частині вимог про стягнення суми 26 705,41 грн. пені про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені повністю. В іншій частині постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 залишено в силі. Викладено абзац перший та другий резолютивної частини рішення господарського суду Хмельницької області від 12.04.2016 в такій редакції: "Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" до Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" про стягнення 514 547,85 грн. задоволити частково. Стягнути з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" 444 325,грн. 23 коп. основної заборгованості, 10219 грн. 48 коп. інфляційних, 2194 грн. 96 коп. 3% річних та 6869 грн. 23 коп. судового збору за подання позовної заяви." Викладено абзац третій резолютивної частини постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 в такій редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" на користь Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" 919 грн. 47 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги." В іншій частині постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 залишено в силі.

У зв'язку з невиконанням умов договору №06/01-92 від 09.06.2015р. та несплатою основної суми заборгованості, що стягнута згідно рішення господарського суду Хмельницької області у справі № 924/1697/15 від 12.04.2016 року та постанови Вищого господарського суду України від 17.10.2016р. у справі №924/1697/15, позивач заявив до стягнення з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог 15407,70грн. 3% річних та 68474,68грн. інфляційних втрат за період з 13.11.2015р. по 30.01.2017р.

Також на підтвердження здійснення витрат на оплату послуг адвоката, які позивач просить стягнути з відповідача, позивач подав в матеріали справи договір про надання правової допомоги від 18.11.2016р., укладений між адвокатом ОСОБА_4 (виконавець) та ТОВ "Самсон" (замовник). Так, згідно п. 1.1 вказаного договору виконавець бере на себе обов'язки надати правову допомогу замовнику у сфері чинного законодавства України та представляти інтереси замовника у господарських судах України по справі за позовом ТВ "Самсон" до ДП "НТК "Завод точної механіки" про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Пунктом 2.1 даного договору визначено, що послуги надаються шляхом: усних і письмових консультацій з правих питань, складання необхідних процесуальних документів та юридичний супровід договорів, консультації та участь у судових засіданнях по даній справі у господарських судах. Відповідно до п. 3.1 договору за виконану роботу по п.1.1 та 2.1 цього договору замовник виплачує виконавцю кошти не менше 8 000 грн. Також позивач долучив до матеріалів справи свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №359 від 29.07.2005р. на ім'я ОСОБА_4, а також копію виписки по рахунку адвоката ОСОБА_4, відповідно до якої ТОВ "Самсон" перерахувало 21.11.2016р. 8 000,00 грн. згідно умов договору від 18.11.2016р., за надання юридичних послуг.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, суд до уваги приймає наступне:

Згідно з абз. 2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором на виконання робіт №06/01-92 від 09.06.2015 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Самсон" та Державним підприємством "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки", рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.04.2016р. у справі №924/1697/15 було стягнуто з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" крім іншого, 444325,23 грн. основної заборгованості. В подальшому постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2016р. у даній справі постановлено вищевказане рішення змінити та стягнути з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" основний борг в сумі 52349,60грн. Однак, постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2016 року постановлено стягнути з ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" суму основного боргу в розмірі 444325,23 грн.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищевказаними судовим рішенням та постановами встановлений факт невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором на виконання робіт №06/01-92 від 09.06.2015 року.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач у зв'язку із несплатою суми основного боргу, стягнутої згідно рішення господарського суду Хмельницької області від 12.04.2016р. у справі №924/1697/15 та постанови Вищого господарського суду України у справі №924/1697/15 від 17.10.2016р., нарахував відповідачу з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 3% річних в сумі 15407,70грн. за період з 13.11.2015р. по 30.01.2017р. та інфляційні втрати в сумі 68474,68грн. за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року.

Суд враховує, що згідно п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, суд встановив, що позивач обґрунтовано заявив до стягнення 15407,70грн. 3% річних та 68474,68грн. інфляційних втрат.

Доводи відповідача з приводу того, що позивач безпідставно нарахував інфляційні втрати за листопад 2015 року, оскільки позивач провів розрахунок інфляційних втрат з 13.11.2015р. по 30.01.2017р. суд до уваги не приймає, оскільки вказаний період нарахування зазначений у змісті заяви про збільшення позовних вимог. В той же час в самому розрахунку, який доданий до вказаної заяви, позивач при визначенні інфляційних втрат вказував календарні місяці, зокрема, листопад 2015 року-грудень 2016 року, без зазначення конкретних календарних дат. Крім того, заборгованість в сумі 444325,23 грн., на яку нараховані інфляційні втрати у листопаді 2015 року, станом на 01.11.2015р. вже існувала і відповідачем у листопаді 2015 року погашена не була.

У зв'язку із задоволенням позову, у відповідності до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

З приводу судових витрат на оплату послуг адвоката суд враховує наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Згідно п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (абз. 3 п. 6.5 вищевказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р.).

Зважаючи на те, що ГПК не передбачено застосування господарським судом закону за аналогією (у здійсненні господарського судочинства), при визначенні згаданих сум не підлягають застосуванню за аналогією приписи Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" та постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" (абз. 4 п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р.).

Відповідно до ч. 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ст. 6 вищевказаного закону адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат з оплати послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений відповідними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Як слідує з матеріалів справи, право ОСОБА_4 на зайняття адвокатською діяльністю підтверджується належним чином засвідченою копією свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №359 від 29.07.2005р. Між адвокатом та позивачем укладено договір про надання правової допомоги від 18.11.2016р., предметом якого є надання правової допомоги у сфері чинного законодавства України та представництво інтересів замовника у господарських судах України по справі за позовом ТОВ "Самсон" до ДП "НТК "Завод точної механіки" про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

На підтвердження факту надання правової допомоги та понесених позивачем витрат в матеріали справи надано копію банківської виписки по рахунку адвоката ОСОБА_4, згідно якої ТОВ "Самсон" 21.11.2016р. перерахувало ОСОБА_4 8000,00 грн. згідно договору від 18.11.2016р., за надання юридичних послуг.

Зважаючи на задоволення позову, враховуючи складність справи, тривалість її розгляду, обсяг наданої правової допомоги, суд вважає за необхідне стягнути з позивача 4000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Доводи відповідача з приводу того, що банківська виписка по рахунку від 21.11.2016р. не є належним доказом надання правової допомоги адвокатом у даній справі суд до уваги не приймає, зважаючи на наступне.

Як вбачається із змісту п. 1.1 договору про надання правової допомоги від 18.11.2016р., укладеного між адвокатом ОСОБА_4 та ТОВ "Самсон" адвокат взяв на себе обов'язки надати правову допомогу позивачу у сфері чинного законодавства України та представляти інтереси позивача у господарських судах України по справі за позовом ТВ "Самсон" до ДП "НТК "Завод точної механіки" про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Згідно банківської виписки від 21.11.2016р. кошти в сумі 8000,00 грн. були сплачені позивачем згідно договору від 18.11.2016р. за надання юридичних послуг. Відповідно до наданих позивачем письмових пояснень від 08.02.2017р. у провадженні судів та інших повноважних органів відсутні будь-які спори щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, окрім справи №924/1167/16. Також у позивача та адвоката ОСОБА_4 відсутні будь-які договірні правовідносини, які виникли на підставі договору від 18.11.2016р., окрім тих, які виникли на підставі договору про надання правової допомоги від 18.11.2017р. Доказів на спростування вказаного в матеріали справи не надано.

За таких обставин суд вважає, що банківська виписка по рахунку від 21.11.2016р. є належним доказом здійснення позивачем витрат на оплату послуг адвоката у даній справі.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" с.Кам'янка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області до Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" м.Кам'янець-Подільський Хмельницької області про стягнення 15407,70грн. 3% річних та 68474,68грн. інфляційних втрат задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" (Хмельницька обл., м.Кам'янець-Подільський, вул.Годованця, 28, код 23831376) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" (Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с.Кам'янка, вул.Ленінського комсомолу, 12, код 31787168) 15407,70грн. (п'ятнадцять тисяч чотириста сім гривень 70 коп.) 3% річних та 68474,68грн. (шістдесят вісім тисяч чотириста сімдесят чотири гривень 68 коп.) інфляційних втрат, 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) витрат на оплату судового збору, 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 коп.) витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ.

Повне рішення складено 13.02.2017р.

Суддя Л.О. Субботіна

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (32318, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський район, с. Кам'янка, вул. Ленінського комсомолу, 12),

3 - відповідачу (м. Кам'янець-Подільський, вул. Годованця, 28).