Постанова

від 10.04.2017 по справі 924/1167/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"10" квітня 2017 р. Справа № 924/1167/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Бучинська Г.Б. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 08.02.2017р.

у справі № 924/1167/16 (суддя Субботіна Л.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон"

до відповідача Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки"

про стягнення 15407,70грн. 3% річних та 68474,68грн. інфляційних втрат.

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 08.02.2017 р. у справі № 924/1167/16 було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" до відповідача Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" про стягнення 15407,70 грн. 3% річних та 68474,68грн. інфляційних втрат.

При винесені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що 09.06.2015 р. між Державним підприємством "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" та ТОВ "Самсон" було укладено договір на виконання робіт № 06/01-92, згідно п.1.1 якого виконавець зобов'язався своїми силами та засобами в строк виконати окремі операції по виготовленню деталей, а замовник прийняти належним чином виконану роботу та оплатити її.

Враховуючи, що відповідачем зобов`язань за вищевказаним договором, рішенням господарського суду Хмельницької області у справі № 924/1697/15 від 12.04.2016 року стягнуто з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" 444325 грн. 23 коп. основної заборгованості, 26705 грн. 41 коп. пені, 31102 грн. 77 коп. штрафу, 10219 грн. 48 коп. інфляційних, 2194 грн. 96 коп. 3% річних та 7718 грн. 23 коп. судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 р. у справі №924/1697/15 вищевказане рішення змінено та стягнуто з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" 52349 грн. 60 коп. - суми основного боргу, 4216 грн. 65 коп. - пені, 236 грн. 65 коп. - 3% річних, 1204 грн. 04 коп. - інфляційних втрат, 780 грн. 31коп. - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. В позові про стягнення 51450 грн. 00 коп. - збитків (витрат на юридичні послуги), 391975 грн. 63коп. - основного боргу, 22488 грн. 76коп. - пені, 31102 грн. 77 коп. - штрафу, 9015 грн. 44коп. - інфляційних втрат, 1958 грн. 31 коп. - 3% річних відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2016 р. у справі №924/1697/15 задоволено частково касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон". Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 р. у справі №924/1697/15 скасовано: - в частині скасування рішення господарського суду Хмельницької області від 12.04.2016 щодо задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" про стягнення з державного підприємства Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" 391975 грн. 63 коп. боргу та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 391975 грн. 63 коп. боргу, в цій частині рішення господарського суду Хмельницької області від 12.04.2016 залишено в силі; - в частині скасування рішення господарського суду Хмельницької області від 12.04.2016 про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" про стягнення з державного підприємства Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" 9015 грн. 44 коп. інфляційних втрат та 1958 грн. 31 коп. 3% річних та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 9015 грн. 44 коп. інфляційних втрат та 1958 грн. 31 коп. 3% річних, в цій частині рішення господарського суду Хмельницької області від 12.04.2016 залишено в силі. Скасовано рішення господарського суду Хмельницької області від 12.04.2016 в частині задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" про стягнення 26705 грн. 41 коп. пені, скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 4216 грн. 65 коп. пені, прийнято нове рішення в частині вимог про стягнення суми 26705 грн. 41 коп. пені про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені повністю. В іншій частині постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 залишено в силі. Викладено абзац перший та другий резолютивної частини рішення господарського суду Хмельницької області від 12.04.2016 р. в такій редакції: "Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" до Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" про стягнення 514547 грн. 85 коп. задоволити частково. Стягнути з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" 444325 грн. 23 коп. основної заборгованості, 10219 грн. 48 коп. інфляційних, 2194 грн. 96 коп. 3% річних та 6869 грн. 23 коп. судового збору за подання позовної заяви." Викладено абзац третій резолютивної частини постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 в такій редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" на користь Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" 919 грн. 47 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги." В іншій частині постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 р. залишено в силі.

Однак, відповідач не сплатив основної суми заборгованості, що стягнута згідно рішення господарського суду Хмельницької області у справі № 924/1697/15 від 12.04.2016 року та постанови Вищого господарського суду України від 17.10.2016р. у справі № 924/1697/15, позивач заявив до стягнення з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог 15407 грн. 70 коп.3% річних та 68474,68грн. інфляційних втрат за період з 13.11.2015р. по 30.01.2017р., а тому місцевий господарський суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Поряд з тим, позивачем було заявлено до стягнення 8000 грн. витрат на оплату послуг.

Суд першої інстанції, прийнявши до уваги задоволення позовних вимог, складність господарської справи, тривалість її розгляду, обсяг наданої правової допомоги, прийшов до висновку щодо стягнення 4000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" звернулося з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Хмельницької області від 08.02.2017 р. по справі № 924/1167/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, стягнувши з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" 35 309 грн. 52 коп.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує, зокрема, наступне.

09.06.2015 р. між Державним підприємством "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" та ТОВ "Самсон" було укладено договір на виконання робіт було укладено Договір на виконання робіт № 06/01-92.

Відповідно п. 1.1. Договору виконавець (ТОВ Самсон ) зобов'язався своїми силами та засобами в строк виконати окремі операції по виготовленню деталей, а замовник (ДП НТК Завод точної механіки ) прийняти належним чином виконану роботу та оплатити її.

24.06.2015 р. на виконання п.5.1. Договору ДП НТК Завод точної механіки здійснило попередню оплату у розмірі 228538 грн. 70 коп.

Виготовлення та поставку деталей ТОВ Самсон повинен був здійснити протягом двох місяців з моменту передоплати та отримання заготовок, тобто не пізніше 24.08.2015 р. Однак у визначений термін позивач визначені на себе зобов'язання не виконав та замовлені деталі не поставив.

ТОВ Самсон поставлено продукцію на загальну суму 280888 грн. 30 коп., тобто заборгованість ДП НТК Завод точної механіки перед ТОВ Самсон становить 52349 грн. 60 коп. Вказана позиція була підтверджена Рівненським апеляційним господарським судом від 22.06.2016 р. у справі № 924/1697/15. Дана постанова була скасована Вищим господарським судом України від 17.10.2016 р. у справі № 924/1697/15, зокрема сума основного боргу почала становити 444325 грн. 23 коп.

На думку відповідача нарахування 3 % річних та інфляційних втрат має відбуватися з врахуванням постанов судів апеляційної та касаційної інстанції. Тобто за період з 31.07.2015 р. по 16.10.2016 р. сума основної заборгованості становить 52349 грн. 60 коп., а з 16.10.2016 р. - 444325 грн. 23 коп.

Відповідно до розрахунку заборгованості, який було проведено відповідачем з врахуванням вищенаведених постанов судів апеляційної та касаційної інстанцій, відповідач вважає, що до стягнення підлягають позовні вимоги в розмірі 35 309 грн. 52 коп., з яких 30039 грн. 29 коп. - інфляційні втрати, а 5270 грн. 23 коп. - 3 відсотки річних.

Окрім того, матеріалами справи не підтверджується обставини надання позивачу правової допомоги адвокатом (ОСОБА_2В.), саме за вказаною справою, оскільки Договір про надання правової допомоги від 18.11.2016 р., укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_2В, не містить посилання на справу № 924/1167/16.

Поряд з тим, в банківській виписці від 21.11.2016 р. наданій позивачем призначення платежу: згідно договору від 18.11.2016 р. , а не правової допомоги, у зв'язку із чим відповідач вважає, що дані витрати не є судовими в розумінні ст. 44 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить рішення господарського суду Хмельницької області від 08.02.2017 р. по справі № 924/1167/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, стягнувши з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" 35 309 грн. 52 коп.

Від позивача - ТОВ Самсон надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує на таке.

Позивач не погоджується з нарахуванням відповідачем інфляційних втрат та 3 % річних на суму 444325 грн. 23 коп. з 17 жовтня 2016 року (прийняття постанови Вищим господарським судом України постанови у справі № 924/1697/15) , оскільки вказана заборгованість існувала і до прийняття Вищим господарським судом України постанови, а в постанові була підтверджена.

Поряд з тим, на суму 444325 грн. 23 коп. вже були нараховані інфляційні втрати та 3 % річних за період по 12.11.2015 р. у справі № 924/1697/15, а у справі № 924/1167/16 інфляційні втрати та 3 % річних були донараховані, оскільки основна сума боргу так і не була сплачена.

Щодо правомірності стягнення витрат на послуги адвоката, позивач вказує, що Договір про надання правової допомоги не може містити номеру справи, оскільки він був укладений 18.11.2016 р., а провадження у справі № 924/1167/16 було порушено 29.11.2016 р.

Підсумовуючи вказане, ТОВ Самсон просить суд відхилити апеляційну відповідача - ДП НТК Завод точної механіки , а рішення господарського суду Хмельницької області від 08.02.2017 р. по справі № 924/1167/16 залишити без змін.

10 квітня 2017 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського представник позивача пояснила, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, представник позивача просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Відповідач не забезпечив явку свого уповноваженого представника в судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду.

При цьому, 10.04.2017р. від представника Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Судова колегія дійшла висновку, що подане відповідачем клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами 1-5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. (абз. 2 п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року).

Підставою для відкладення розгляду справи, представник вказує, що вона бере участь в судовому засіданні Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 822/1868/16, при цьому не зазначає в чому саме полягає необхідність її участі в судовому засіданні у господарській справі № 924/1167/16.

У відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язанні добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи викладене, а також своєчасне повідомлення відповідача про проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 138), суд апеляційної інстанції вважає, що у останнього була можливість належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні.

Окрім того, ухвалою суду апеляційної інстанції від 23.03.2017 р. у справі № 924/1167/16 не було визнано явку представника відповідача в судове засідання обов'язковою.

Таким чином, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що у відповідності зі ст. 75 ГПК України апеляційна скарга підлягає розгляду за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 09 червня 2015року між ТОВ "Самсон" (Виконавець) та Державним підприємством "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" (Замовник) було укладено Договір на виконання робіт № 06/01-92.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Виконавець зобов'язується своїми силами та засобами в строк виконати окремі операції по виготовленню деталей, а Замовник прийняти належним чином виконану Роботу та оплатити її.

Пунктами 5.1.-5.2. Договору передбачено, що замовник здійснює 40% передоплату коштів від вартості робіт, зазначеної в Специфікації до цього Договору, на підставі отриманого рахунку-фактури. Остаточний розрахунок у розмірі 60% проводиться за фактично виконані роботи шляхом оплати Замовником протягом 10 банківських днів, після підписання Сторонами акту прийому-здачі виконаних робіт, за умови надходження коштів від Головного Замовника.

Згідно з п. п. 6.1.,6.2. Договору, у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору, сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством, порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання.

В пункті 6.5 Договору сторони погодили, що за порушення зобов'язань згідно Договору, Виконавець сплачує неустойку в розмірі 0,5 % від суми Договору, за кожен день прострочення виконання робіт, але не нижче облікової ставки НБУ на момент сплати.

Поруч з тим колегією суддів вставлено, що спір між сторонами відносно Договору на виконання робіт № 06/01-92 від 09.06.2015 р. вже розглядався господарськими судами.

Відтак, рішенням господарського суду Хмельницької області у справі № 924/1697/15 від 12.04.2016 року стягнуто з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" 444325 грн. 23 коп. основної заборгованості, 26705 грн. 41 коп. пені, 31102 грн. 77 коп. штрафу, 10219 грн. 48 коп. інфляційних, 2194 грн. 96 коп. 3% річних та 7718 грн. 23 коп. судового збору (а. с. 18-25).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 р. у справі №924/1697/15 вищевказане рішення змінено та стягнуто з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" 52349 грн. 60 коп. - суми основного боргу, 4216 грн. 65 коп. - пені, 236 грн. 65 коп. - 3% річних, 1204 грн. 04 коп. - інфляційних втрат, 780 грн. 31коп. - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. В позові про стягнення 51450 грн. 00 коп. - збитків (витрат на юридичні послуги), 391975 грн. 63коп. - основного боргу, 22488 грн. 76коп. - пені, 31102 грн. 77 коп. - штрафу, 9015 грн. 44коп. - інфляційних втрат, 1958 грн. 31 коп. - 3% річних відмовлено (а. с. 27-39).

Постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2016 р. у справі №924/1697/15 задоволено частково касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон". Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 р. у справі №924/1697/15 скасовано: - в частині скасування рішення господарського суду Хмельницької області від 12.04.2016 щодо задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" про стягнення з державного підприємства Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" 391975 грн. 63 коп. боргу та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 391975 грн. 63 коп. боргу, в цій частині рішення господарського суду Хмельницької області від 12.04.2016 залишено в силі; - в частині скасування рішення господарського суду Хмельницької області від 12.04.2016 про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" про стягнення з державного підприємства Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" 9015 грн. 44 коп. інфляційних втрат та 1958 грн. 31 коп. 3% річних та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 9015 грн. 44 коп. інфляційних втрат та 1958 грн. 31 коп. 3% річних, в цій частині рішення господарського суду Хмельницької області від 12.04.2016 залишено в силі. Скасовано рішення господарського суду Хмельницької області від 12.04.2016 в частині задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" про стягнення 26705 грн. 41 коп. пені, скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 4216 грн. 65 коп. пені, прийнято нове рішення в частині вимог про стягнення суми 26705 грн. 41 коп. пені про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені повністю. В іншій частині постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 залишено в силі. Викладено абзац перший та другий резолютивної частини рішення господарського суду Хмельницької області від 12.04.2016 р. в такій редакції: "Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" до Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" про стягнення 514547 грн. 85 коп. задоволити частково. Стягнути з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" 444325 грн. 23 коп. основної заборгованості, 10219 грн. 48 коп. інфляційних, 2194 грн. 96 коп. 3% річних та 6869 грн. 23 коп. судового збору за подання позовної заяви." Викладено абзац третій резолютивної частини постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 в такій редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" на користь Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" 919 грн. 47 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги." В іншій частині постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 р. залишено в силі (а. с. 40-42).

Під час розгляду справи № 924/1697/15 судами було встановлено факт невиконання Державним підприємством "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" своїх зобов'язань за Договором на виконання робіт № 06/01-92 від 09.06.2015 р.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Однак враховуючи, що Державне підприємство "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" після прийняття 17.10.2016 р. Вищим господарським судом України постанови у справі № 924/1697/15 не сплатив заборгованість, позивач звернувся до господарського суду.

Окрім того, враховуючи тривалість розгляду спору позивач 24.01.2017 р. подав до господарського суду Хмельницької області заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 30.01.2017 р. у справі № 924/1167/16 заява про збільшення позовних вимог була прийнята судом.

Аналізуючи встановлені обставини у даній справі та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства.

В силу приписів ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як свідчать встановлені обставини у даній справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладення договору підряду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Укладений між сторонами договір, в силу ст. ст. 173-175 ГК України, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Враховуючи, що відповідачем було неналежно виконані взяті на себе зобов'язання за Договором на виконання робіт №06/01-92 від 09.06.2015 р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Самсон" та Державним підприємством "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки", рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.04.2016 р. у справі №924/1697/15 було стягнуто з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" крім іншого, 444325 грн. 23 коп. основної заборгованості. В подальшому постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2016р. у даній справі постановлено вищевказане рішення змінити та стягнути з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" основний борг в сумі 52349,60грн. Однак, постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2016 року постановлено стягнути з ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" суму основного боргу в розмірі 444325 грн. 23 коп.

За приписами ч. 3. ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Під час розгляду справи № 924/1697/15 було встановлено факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за Договором на виконання робіт №06/01-92 від 09.06.2015 року, та встановлено суму основної заборгованості - 444325 грн. 23 коп.

У справі № 924/1167/16 позивачем заявлені до стягнення 3 % річних та інфляційні втрати.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вказано вище, позивач у зв'язку із несплатою суми основного боргу, стягнутої згідно рішення господарського суду Хмельницької області від 12.04.2016р. у справі №924/1697/15 та постанови Вищого господарського суду України у справі №924/1697/15 від 17.10.2016р., нарахував відповідачу з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 3% річних в сумі 15407,70грн. за період з 13.11.2015р. по 30.01.2017р. та інфляційні втрати в сумі 68474,68грн. за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року.

Відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сумЮ оскільки саме зобов'язання виникло не з рішення суду а з Договору на виконання робіт № 06/01-92.

А тому, твердження відповідача, що нарахування 3 % річних та інфляційних втрат має відбуватися з врахуванням постанов судів апеляційної та касаційної інстанції. Тобто за період з 31.07.2015 р. по 16.10.2016 р. сума основної заборгованості становить 52349 грн. 60 коп., а з 16.10.2016 р. - 444325 грн. 23 коп. є помилковими.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції встановив, що він є арифметично вірним, а тому прийшов до висновку про стягнення 15407грн. 70 коп. 3% річних та 68474 грн. 68 коп. інфляційних втрат.

Щодо стягнення з відповідача витрат 8000 грн. на послуги адвоката, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду бере до уваги наступне.

Позивачем було заявлено суду першої інстанції вимогу про стягнення з позивача 8000 грн. витрат за надання правової допомоги.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд зазначає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру» .

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 359 від 29.07.2005 року, ОСОБА_2, має право на заняття адвокатською діяльністю (належним чином засвідчена копія в матеріалах справи, оригінал оглянуто в судовому засіданні) (а. с. 55).

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 підтверджуються Договором про надання правової допомоги від 18.11.2016 р. (а. с. 44-45)

Як вбачається із банківської виписки від 21.11.2016 р. на виконання умов договору позивач перерахував на рахунок адвоката ОСОБА_2 кошти у сумі 8000 грн. згідно Договору про надання правової допомоги від 18.11.2016 р. (а. с. 46).

Поряд з тим твердження відповідача, щодо того, що матеріалами справи не підтверджується обставини надання позивачу правової допомоги адвокатом ОСОБА_2, оскільки із протоколу судового засідання від 28.12.2016 р., ухвал господарського суду Хмельницької області від 17.01.2017 р., 30.01.2017 р. у справі № 924/1167/16 вбачається, що ОСОБА_2 представляв інтереси ТОВ "Самсон".

Відповідно до пункту 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» , витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, а саме: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем було підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про кваліфікацію зазначених витрат відповідача в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо розміру суми, котра підлягає до стягненню в якості витрат на оплату послуг адвоката, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду бере до уваги такі фактори як, складність справи, тривалість та наслідки її розгляду, а тому погоджується із висновком суду першої інстанції, щодо стягнути з відповідача 4000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України.

В силу дії норм ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать положенням чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, рішення господарського суду Хмельницької області від 08.02.2017 року у справі № 924/1167/6 прийняте за повного з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування в порядку статті 104 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 08.02.2017 року у справі № 924/1167/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" - без задоволення.

2. Справу № 924/1167/16 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Маціщук А.В.