Постанова

від 08.02.2017 по справі 914/2523/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2017 р. Справа № 914/2523/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого - судді: Данко Л.С.,

Суддів: Желік М.Б.,

ОСОБА_1,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лафет Хаус» , б/н від 22.12.2016 р. (вх. №ЛАГС 01-05/6135/16 від 27.12.2016 р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 15 грудня 2016 року

у справі № 914/2523/16 (суддя Король М.Р.),

порушеній за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лафет Хаус» , м. Львів,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція-Трейд» , м. Городок, Львівської області,

Про стягнення 63354,00 грн. - основного боргу, 646,00 грн. - 3% річних, 6618,32 грн. - пені (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог вх. № 5361/16 від 09.11.2016 р., в межах вимог прийнятих місцевим господарським судом до розгляду ) та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/позивач: ОСОБА_2 - п/к за довіреністю від 03.01.2017 року, дійсна до 31.12.2017 р.,

від відповідача: ОСОБА_3 - п/к за довіреністю від 17.10.2016 р., дійсна до 31.12.2017 р.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України представникам роз'яснені і зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представники, які прибули в судове засідання, подали письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Львівського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 р., дану справу розподілено до розгляду колегії суддів: Данко Л.С. - головуючий суддя, судді: Костів Т.С., Желік М.Б. (том ІІ, а. с. 16).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.12.2016 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лафет Хаус» , б/н від 22.12.2016 р. (вх. №ЛАГС 01-05/6135/16 від 27.12.2016 р.) прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 08.02.2016 р., про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені: апелянт/позивач - 04.01.2017 р. рекомендованою поштою штрихкодовий № 7904102028734 (том ІІ, а. с. 19), відповідач - 04.01.2017 р. рекомендованою поштою штрихкодовий № 8150001221672 (том ІІ, а. с. 18).

В судове засідання, яке відбулося 08.02.2017 р., від апелянта/позивача представник прибув, апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі, просить рішення місцевого суду від 15.12.2016 р. у справі № 914/2523/16 скасувати повністю і постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача, стягнути з відповідача на свою користь 63354,00 грн. - основного боргу, 646,00 грн. - 3% річних, 6618,32 грн. - пені та розподілити відповідно між сторонами судові витрати, з тих підстав, що до транспортно-експедиторських послуг, які надавалися позивачем відповідачу, застосовується строк позовної давності у три роки, а не 6 місяців, як помилково визначив місцевий суд.

Відповідач забезпечив участь повноважного представника у судове засідання, 06.02.2017 р. згідно поданої заяви вх. № ЛАГС 01-04/934/17 - ознайомився з матеріалами справи, письмового відзиву на апеляційну скаргу не подав, представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, вважає, що має місце перевезення вантажів автомобільним транспортом, а тому суд правомірно застосував до даних правовідносин строк позовної давності 6 місяців, як клопотав відповідач.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 914/2523/16, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.12.2016 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лафет Хаус» , б/н від 22.12.2016 р. (вх. №ЛАГС 01-05/6135/16 від 27.12.2016 р.) прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 08.02.2016 р., про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені: апелянт/позивач - 04.01.2017 р. рекомендованою поштою штрихкодовий № 7904102028734 (том ІІ, а. с. 19), відповідач - 04.01.2017 р. рекомендованою поштою штрихкодовий № 8150001221672 (том ІІ, а. с. 18).

06.02.2017 р. згідно поданої заяви вх. № ЛАГС 01-04/934/17 - представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, про що свідчить особистий запис представника на заяві.

Слід зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.12.2016 р. участь повноважних представників сторін по даній справі (том ІІ, а.с. 17) обов'язковою не визнавалась.

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засіданні.

Відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ДСАУ № 28 від 20.02.2013 р., перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам або іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.08р. № 01-8/482).

З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції на адресу сторін у даній справі ухвалу про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення справи до розгляду було надіслано сторонам з повідомленням про вручення (том ІІ, а. с. 18, 19), ОСОБА_3/позивач та відповідач забезпечили участь уповноважених представників у судове засідання.

Відтак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що сторони по даній справі були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Лафет Хаус» підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Львівської області (суддя Король М.Р.) від 15.12.2016 р. у справі № 914/2523/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю ( том ІІ, а. с. 2, 3-11). Підставою для відмови у задоволення позову у повному обсязі є сплив спеціального строку позовної давності визначений ст. 258, 925 ЦК України, ч. 5 ст. 315 ГК України, як щодо стягнення основного боргу, так і до стягнення пені та 3% річних, за договором перевезення вантажу, пошти, про застосування якого клопотав відповідач.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Львівської області від 15.12.2016 р. по справі № 914/2523/16 апелянт/позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Лафет Хаус» ) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том ІІ, а. с. 20-22), просить рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2016 р. у справі № 914/2523/16 скасувати і прийняти нове рішення, яким уточнені позовні вимоги в межах вимог прийнятих місцевим господарським судом задовольнити, стягнути з відповідача на свою користь 63354,00 грн. - основного боргу, 646,00 грн. - 3% річних, 6618,32 грн. - пені (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог вх. № 5361/16 від 09.11.2016 р., в межах вимог прийнятих місцевим господарським судом до розгляду по суті ) та розподілити відповідно між сторонами судові витрати.

Апеляційну скаргу апелянт/відповідач обґрунтовує тим, що місцевий господарський суд при постановленні рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, відтак вважає, що оспорювань рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, апелянт/позивач в апеляційній скарзі зазначає, що місцевий господарський суд, безпідставно, застосував до спірних правовідносин наслідки спливу шестимісячного строку позовної давності за заявою відповідача передбаченого ч. 5 ст. 315 ГК України, так як договір № ТЕ-001211 перевезення вантажів від 01.09.2014 р. по суті своїй є договором транспортного експедирування, не зважаючи на найменування цього правочину сторонами Договором перевезення , що договір транспортного експедирування, правовідносини за яким регулюються статтею 316 ГК України та статтями ОСОБА_4 65 ЦК України та договір перевезення вантажів, правовідносини за яким регулюються статтями ОСОБА_4 64 ЦК України є різними договорами як за предметом, так і за істотними умовами цих правочинів, регулюються різними нормами чинного законодавства, відтак спеціальні строки позовної давності визначені статтею 925 ЦК України та п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України та стосуються саме перевезення вантажу на правовідносини, що випливають із договору транспортного експедирування, які полягають в організації перевезення та наданні інших послуг, пов'язаних з перевезенням, не поширюються, що до правовідносин, які випливають з договору транспортного експедирування поширюється загальний, трирічний строк позовної давності, відтак застосування місцевим судом до даних правовідносин шестимісячного строку позовної давності, та, відмову у зв'язку з цим у задоволенні позову, вважає безпідставним.

Колегією суддів встановлено, що апелянт/позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лафет Хаус» /Lafet House/ є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 39093160, місцезнаходження юридичної особи: Україна, п. і. 79041, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, оф. А.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Галіція-Трейд» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 38169055, місцезнаходження юридичної особи: Україна, вул. Львівська, 274а, м. Городок, Львівської обл., м. Львів, п.і. 81500.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою вх. № 2716 від 30.09.2016 р. (том І, а. с. 5-11), яку разом із доданими до неї документами, в канцелярію Господарського суду Львівської області подав н/р Кульчицьку - 30.09.06.2016 р. (том І. а. с. 5) просив: стягнути з відповідача на свою користь 63354, 00 грн. основного боргу, 363,85 грн. - 3% річних, 1388,52 грн. - пені, разом 65106,37 грн. та судові витрати.

З матеріалів даної справи вбачається, що 09.11.2016 р. за вхідним № 5361/16, позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог (том І, а. с. 109-113), просить стягнути з відповідача на свою користь 63354,00 грн. основного боргу, 646,00 грн. - 3% річних, 6618,32 грн. - пені та 882,59 грн. - інфляційних витрат та уточнив, що періодом прострочення оплати наданих послуг є: 07 липня 2016 р., оскільки оригінали документів на оплату позивачем відповідачу було направлено 11.06.2016 р., рекомендованою кореспонденцією за штрихкодовим № 790404999492, за результатами пошуку на сайті Інтернет сервісу за адресою: http://services . Ukrposhta.ua/bardcodesinqle/DownloadInfo.aspх?id=790404999492.

Місцевий господарський суд, розглянувши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, встановив, що при поданні позову, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за договором, 3% річних, пені та прийшов до висновку, що вимога про стягнення інфляційних втрат, викладена у заяві (вх. №5361/16 від 09.11.2016р.) про збільшення позовних вимог є новою, а отже, за своєю суттю ця заява в частині стягнення інфляційних втрат є заявою про зміну предмета позову та враховуючи наведене, суд правомірно прийняв до розгляду заяву (вх. №5361/16 від 09.11.2016р.) про збільшення розміру позовних вимог частково в частині стягнення 63354,00 грн. заборгованості за договором, 646,00 грн. - 3% річних, 6618,32 грн. - пені.

З урахуванням вищенаведеного, предметом спору у даній справі є стягнення коштів за неналежне виконання зобов'язання за договором № ТЕ-001211 від 01.09.2014 р. щодо оплати 63354,00 грн. основного боргу, розрахованих відповідно до ст. 625 ЦК України - 646,00 грн. - 3% річних, а також вимоги про стягнення 6618,32 грн. - пені.

Судом першої інстанції встановлено, не заперечується ні апелянтом/позивачем в апеляційній скарзі, ні відповідачем, що 01 вересня 2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галіція-Трейд» (Замовник - за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лафет Хаус» (Перевізник - за договором) укладено Договір № ТЕ-001211 перевезення вантажів (далі за текстом - Договір)( том І, а.с. 20 - 23).

Зазначений вище правочин укладено сторонами у письмовій формі єдиного документа, підписано уповноваженими представниками двох сторін, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст.ст. 207, 208 ЦК України, в силу статті 204 ЦК України є правомірним правочином, оскільки зворотнього перед судом сторонами не доведено належними і допустимими доказами.

Відповідно до розділу 1. Договору, замовник доручає, а Перевізник зобов'язується доставити автомобільним транспортом ввірений для перевезення вантаж, а замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу.

Розділом 2 зазначеного Договору сторони передбачили Порядок оформлення заявки .

У розділі 3 Договору сторони передбачили Права та обов'язки сторін .

Так, згідно з п.п. 3.1.1. - 3.3.3., перевізник зобов'язаний: на підставі письмової заявки про перевезення вантажу ... забезпечувати подачу транспортних засобів під завантаження в погоджені сторонами терміни і в стані придатному для автомобільних перевезень; представник перевізника (водій) зобов'язувався бути присутнім при завантаженні, контролювати правильність завантаження; забезпечувати перевірку правильності внесення до товарно-супровідних документів записів щодо кількості вантажних місць, зовнішнього стану вантажу і його пакування; інформувати замовника про вимушені затримки транспортних засобів, аварії та інші непередбачувані обставини; забезпечувати наявність печаток СЕС, екологічного та радіологічного контролю; надавати замовнику акти виконаних робіт, рахунки, товарно-транспортні та податкові накладні, тощо.

В свою чергу, замовник, зобов'язувався: надавати перевізнику письмову заявку ... на перевезення вантажів з визначеним маршрутом перевезення; здійснювати своєчасно оплату згідно умов договору; інформувати перевізника про всі обставини, які перешкоджають відправленню вантажів; здійснювати своїми засобами і силами завантаження та розвантаження вантажу, що відбувається на території замовника; використовувати транспортний засіб наданий перевізником виключно у відповідності із заявкою, тощо.

Так, пунктом 3.1.9. Договору передбачено, що Перевізник зобов'язується надавати Замовнику акт виконаних робіт, рахунки, товарно-транспортні накладні та податкові накладні протягом 7 календарних днів з моменту завершення перевезення, здійсненого на підставі кожної окремої заявки Замовника.

У розділі 4 Договору сторони передбачили порядок розрахунків.

Відповідно до п.4.1. Договору, розрахунки між Перевізником і Замовником здійснюються у безготівковій формі, на підставі рахунка та акту виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Перевізника. Вартість перевезення вантажу визначається у заявках, згідно попередньо узгоджених сторонами розцінок. Оплата здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту отримання від Перевізника належним чином оформлених оригіналів акту виконаних робіт, товарно-транспортних накладних на перевезений товар та податкових накладних (п. 4.2. Договору).

У розділі 5 Договору сторони передбачили відповідальність сторін.

Порядок розгляду спорів визначено сторонами за цим Договором у розділі 6, форс-мажорні обставини - у розділі 7 Договору.

У розділі 9 Договору сторони передбачили Термін дії договору , зокрема, що зазначений Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань та право сторін на дострокове розірвання цього договору.

Надавши правову оцінку умовам /пунктам/ вищезазначеного Договору перевезення, колегія суддів приходить до висновку, що за своїми основними та другорядними (не основними) ознаками Договір № ТЕ-001211 перевезення вантажів від 01.09.2014 року є договором транспортного експедирування , не зважаючи на найменування цього правочину сторонами Договором перевезення вантажів .

У статті 1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність від 01.07.2004р. № 1955-ІУ (із змінами і доповненнями, чинними на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що:

транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, враховуючи плату експедитору;

перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного (стаття 2 Закону).

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Аналогічні приписи містить ст. 929 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), а частиною 2 зазначеної статті визначено, що ОСОБА_4 65 ЦК України поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Правовідносини сторін згідно ст. 316 ГК України, ст. 929 ЦК України та самого Договору № ТЕ-001211 перевезення вантажів від 01.09.2014 р. полягають в організації перевезення та наданні послуг, пов'язаних з перевезенням, на відміну від правовідносин саме перевезення .

Слід зазначити, що умови транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативними правовими актами (ч. 3 ст. 929 ЦК України).

Як випливає з умов Договору № ТЕ-001211 перевезення вантажів Позивач є Перевізником, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Галіція-Трейд» (Відповідач) - Замовником (том І, а. с. 20).

Організація, планування та регулювання відносин між перевізником та експедиторами з надання послуг Замовнику транспортного експедирування, пов'язаних з перевезенням вантажів автомобільним транспортом, підтверджується доказами, які знаходяться в матеріалах справи та яким місцевий суд останнім не надав належної правової оцінки, виходячи з наступного.

Так, колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів даної справи, що: 1) замовлення на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні за маршрутом: м. Київ - м. Городок, проведено автомобілем НОМЕР_1/ВС2733ХР (водій ОСОБА_5Я.), вартість перевезення - 3050,00 грн.; до виконання залучався перевізник ФОП ОСОБА_6, що підтверджується первинними документами, а саме: договором транспортного експедирування № ЛХ-001744 від 21.01.2015 р., заявкою № 10 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 21.01.2015 р., актом виконаних робіт № 55 від 22.01.2015 р., квитанціями про оплату послуг перевізника; 2) замовлення № 54А на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 13.03.2015 р. за маршрутом: м. Городок - м. Київ, проведено автомобілем Мерседес д.н.з. НОМЕР_2/АМ6525ХХ (водій ОСОБА_7Р.), вартість перевезення - 8000,00 грн.; до виконання надання послуг з перевезення вантажу залучався перевізник ФОП ОСОБА_8, що підтверджується первинними документами: договором транспортного експедирування № 2 від 02.06.2014 р., актом виконаних робіт № 26 від 16.03.2015 р., квитанціями про оплату послуг перевізника. Кінцевим перевізником було ПП МФК-Звягель , що підтверджується первинними документами: договором транспортного експедирування №ТЕ-001905 від 13.03.20154 р., актом виконаних робіт № ОУ-0000142 від 16.03.2015 р., квитанціями про оплату послуг перевізника; 3) замовлення № 89А на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 22.06.2015 р. за маршрутом: м. Городок - м. Київ, проведено автомобілем Ман д.н.з. 18613ТА/13665ТН (водій ОСОБА_9Б.). До виконання надання послуг з перевезення вантажу залучався перевізник ПП Кадім , що підтверджується первинними документами, а саме: заявкою № 9 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 22.06.2015 р., актом виконаних робіт № 566 від 24.06.2015 р., квитанціями про оплату послуг перевізника; 4) замовлення № 90 на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 23.06.2015 р. за маршрутом: м. Городок - м. Маріуполь, автомобіль Рено д.н.з. НОМЕР_3/АЕ6538 ХО (водій ОСОБА_10В.), вартість перевезення - 18300,00 грн.; до виконання надання послуг з перевезення вантажу залучався перевізник ТзОВ Укртранс ЛТД , що підтверджується первинними документами: договором транспортного експедирування № 1 від 05.05.2014 р., актом виконаних робіт № 241 від 25.06.2015 р., квитанціями про оплату послуг перевізника; кінцевим перевізником було ПП Технолог , що підтверджується первинними документами: договором транспортного експедирування №24-42 від 22.06.2015 р., актом виконаних робіт № ОУ-0000218 від 25.06.2015 р., квитанціями про оплату послуг перевізника; 5) замовлення № 97 на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 13.03.2015 р. за маршрутом: м. Городок - м. Київ, автомобіль Рено д.н.з. НОМЕР_4/АЕ8424ХР (водій ОСОБА_11І.), вартість перевезення - 13000,00 грн.; до виконання надання послуг з перевезення вантажу залучався перевізник ПП Технолог , що підтверджується первинними документами: договором транспортного експедирування №ЛХ-002322 від 17.07.2015 р., заявкою № 9 від 17.07.2015 р., актом виконаних робіт № ОУ-0000269 від 20.07.2015 р., квитанціями про оплату послуг перевізника; 6) заявка на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 04.08.2015 р. за маршрутом: м. Клецк, Мінська обл., Республіка Білорусь - м. Городок, Львівська обл., Україна, автомобіль д.н.з. 3151ВІС2255ХР (водій ОСОБА_12В.), вартість перевезення - 15000,00 грн.; до виконання надання послуг з перевезення вантажу залучався перевізник ТзОВ Укртранс ЛТД , що підтверджується первинними документами: договором транспортного експедирування № 1 від 05.05.2014 р., актом виконаних робіт № 357 від 10.08.2015 р., квитанціями про оплату послуг перевізника; кінцевим перевізником було ПП Технолог , що підтверджується первинними документами, а саме: договором транспортного експедирування №2377 від 05.08.2015 р., заявкою № 5 на перевезення вантажу від 05.08.2015 р., актом виконаних робіт № 21 від 09.08.2015 р., квитанціями про оплату послуг перевізника (докази - знаходяться в матеріалах справи (том І, а.с. 170-248), які власне і підтверджують організацію ТзОВ Лафет Хаус перевезення та надання послуг, пов'язаних з перевезенням .

Договір № ТЕ-001211 перевезення вантажів від 01.09.2014 р., укладений між Перевізником та Замовником, є двостороннім (Перевізник, Замовник), регулює взаємини сторін при виконанні перевізником по плануванню, організації перевезень і транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів з перевезення вантажу, а також при розрахунках за виконані послуги .

Частинами 1, 2 статті 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

ОСОБА_4 65 ЦК України поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Організація безпосередньо самих перевезень вантажів за договором транспортного експедирування регулюється нормативно-правовими актами України перевезення вантажів.

За договором перевезення вантажу (ст. 909 ЦК України) одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Слід зазначити, що особливістю та відмінністю договору перевезення від договору транспортного експедирування є те, що договір перевезення завжди є трьохстороннім (Відправник, Перевізник, Одержувач )(ст. 909 ЦК України), а договір транспортного експедирування - двостороннім (Перевізник, Замовник).

Договір транспортного експедирування, правовідносини за яким регулюються статтею 316 ГК України та статтями ОСОБА_4 65 ЦК України та договір перевезення вантажів, правовідносини за яким регулюються статтями ОСОБА_4 64 ЦК України є суть різними договорами як за предметом, так і за істотними умовами цих правочинів, регулюються різними нормами чинного законодавства, відтак спеціальні строки позовної давності визначені статтею 925 ЦК України та п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України та стосуються саме перевезення вантажу на правовідносини, що випливають із договору транспортного експедирування, які полягають в організації перевезення та наданні інших послуг, пов'язаних з перевезенням, не поширюються.

Вказана правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 24.02.2010 р. № 11/237, від 22 листопада 2011 р. № 5015/1094/11, від 17 квітня 2012 р. у справі № 1/93/5022-1253/2011.

Місцевий суд у даній справі погодився з позицією відповідача, що позивачем подано позов до суду із пропуском шестимісячного строку встановленого ч. 5 ст. 315 ГК України.

Частиною 5 ст. 315 ГК України передбачено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як встановлено колегією суду, в нашому випадку, спір виник між Перевізником та Замовником за двостороннім договором транспортного експедирування (том І. а. с. 20-23, а не договором укладеним між Вантажовідправником, Вантажоодержувачем та Перевізником, що є обов'язковою умовою за договором перевезення , відтак посилання відповідача на те, що місцевим судом правомірно застосовано до даних правовідносин наслідки пропуску позивачем строків визначених ч. 5 ст. 315 ГК України є помилковим.

На правовідносини, які виникли між Перевізником та Замовником за Договором № ТЕ-001211 перевезення вантажів від 01.09.2014 року, який, хоч і поіменований договором перевезення вантажів , є договором транспортного експедирування , поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України) .

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що висновки місцевого суду про те, що правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного 01.09.2014 року Договору, котрий за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу, та, що право позивача на отримання плати за надані ним послуги відповідно до умов Договору було порушено відповідачем, але позовна давність спливла і про це подано заяву відповідачем, позовні вимоги не підлягають до задоволення у зв'язку зі спливом позовної давності, є передчасними.

Як встановлено колегією суддів, зазначений вище договір за своїми основними та не основними (другорядними) ознаками є договором транспортного експедирування до яких застосовується загальний строк позовної давності у три роки (ст. 257 ЦК України).

Як зазначено вище у цій постанові, 01.09.2014 р. між позивачем та відповідачем укладено Договір № ТЕ-001211 перевезення вантажів, відповідно до якого, відповідно до п.1.1. котрого, Замовник доручає, а Перевізник зобов'язується доставити автомобільним транспортом ввірений для перевезення вантаж, а Замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу. Пункт відправлення, пункт призначення, строки виконання, кількість вантажу, вартість перевезення вказуються у додатках до цього договору, та є його невід'ємними частинами (п. 2.1. Договору), а відповідно до п. 9.1. - договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Згідно п.2.1. Договору, Перевізник зобов'язується здійснювати перевезення на підставі заявок Замовника. Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунки між Перевізником і Замовником здійснюються у безготівковій формі, на підставі рахунка та акту виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Перевізника. Вартість перевезення вантажу визначається у заявках, згідно попередньо узгоджених сторонами розцінок. Оплата здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту отримання від Перевізника належним чином оформлених оригіналів акту виконаних робіт, товарно-транспортних накладних на перевезений товар та податкових накладних (п. 4.2. Договору).

Пунктом 3.1.9. Договору передбачено, що Перевізник зобов'язується надавати Замовнику акт виконаних робіт, рахунки, товарно-транспортні накладні та податкові накладні протягом 7 календарних днів з моменту завершення перевезення, здійсненого на підставі кожної окремої заявки Замовника.

Отримання відповідачем зазначених документів в межах вищевказаного семиденного строку та їх отримання, відповідачем - не заперечується.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів даної справи (з врахуванням заяви позивача (вх. №5361/16 від 09.11.2016р.) про збільшення розміру позовних вимог), що ним, на виконання умов ДоговоруТЕ-001211 від 01.09.2014 р., у період з 22.01.2015 року по 07.08.2015 року надано відповідні послуги з транспортного експедирування на загальну суму 64452,00 грн ., а саме: замовлення на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні за маршрутом: м. Київ - м. Городок, автомобіль НОМЕР_1/ВС2733ХР (водій ОСОБА_5Я.), вартість перевезення - 3050,00 грн.; до виконання залучався перевізник ФОП ОСОБА_6, що підтверджується первинними документами, а саме: договором транспортного експедирування № ЛХ-001744 від 21.01.2015 р., заявкою № 10 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 21.01.2015 р., актом виконаних робіт № 55 від 22.01.2015 р., квитанціями про оплату послуг перевізника; замовлення № 54А на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 13.03.2015 р. за маршрутом: м. Городок - м. Київ, автомобіль Мерседес д.н.з. НОМЕР_2/АМ6525ХХ (водій ОСОБА_7Р.), вартість перевезення - 8000,00 грн.; до виконання надання послуг з перевезення вантажу залучався перевізник ФОП ОСОБА_8, що підтверджується первинними документами, а саме: договором транспортного експедирування № 2 від 02.06.2014 р., актом виконаних робіт № 26 від 16.03.2015 р., квитанціями про оплату послуг перевізника; кінцевим перевізником було ПП МФК-Звягель , що підтверджується первинними документами, а саме: договором транспортного експедирування №ТЕ-001905 від 13.03.20154 р., актом виконаних робіт № ОУ-0000142 від 16.03.2015 р., квитанціями про оплату послуг перевізника;замовлення № 89А на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 22.06.2015 р. за маршрутом: м. Городок - м. Київ, автомобіль Ман д.н.з. 18613ТА/13665ТН (водій ОСОБА_9Б.). До виконання надання послуг з перевезення вантажу залучався перевізник ПП Кадім , що підтверджується первинними документами, а саме: заявкою № 9 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 22.06.2015 р., актом виконаних робіт № 566 від 24.06.2015 р., квитанціями про оплату послуг перевізника; замовлення № 90 на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 23.06.2015 р. за маршрутом: м. Городок - м. Маріуполь, автомобіль Рено д.н.з. НОМЕР_3/АЕ6538 ХО (водій ОСОБА_10В.), вартість перевезення - 18300,00 грн.; до виконання надання послуг з перевезення вантажу залучався перевізник ТзОВ Укртранс ЛТД , що підтверджується первинними документами: договором транспортного експедирування № 1 від 05.05.2014 р., актом виконаних робіт № 241 від 25.06.2015 р., квитанціями про оплату послуг перевізника; кінцевим перевізником було ПП Технолог , що підтверджується первинними документами, а саме: договором транспортного експедирування №24-42 від 22.06.2015 р., актом виконаних робіт № ОУ-0000218 від 25.06.2015 р., квитанціями про оплату послуг перевізника; замовлення № 97 на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 13.03.2015 р. за маршрутом: м. Городок - м. Київ, автомобіль Рено д.н.з. НОМЕР_4/АЕ8424ХР (водій ОСОБА_11І.), вартість перевезення - 13000,00 грн.; до виконання надання послуг з перевезення вантажу залучався перевізник ПП Технолог , що підтверджується первинними документами: договором транспортного експедирування №ЛХ-002322 від 17.07.2015 р., заявкою № 9 від 17.07.2015 р., актом виконаних робіт № ОУ-0000269 від 20.07.2015 р., квитанціями про оплату послуг перевізника; заявка на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 04.08.2015 р. за маршрутом: м. Клецк, Мінська обл., Республіка Білорусь - м. Городок, Львівська обл., Україна, автомобіль д.н.з. 3151ВІС2255ХР (водій ОСОБА_12В.), вартість перевезення - 15000,00 грн.; до виконання надання послуг з перевезення вантажу залучався перевізник ТзОВ Укртранс ЛТД , що підтверджується первинними документами: договором транспортного експедирування № 1 від 05.05.2014 р., актом виконаних робіт № 357 від 10.08.2015 р., квитанціями про оплату послуг перевізника; кінцевим перевізником було ПП Технолог , що підтверджується первинними документами, а саме: договором транспортного експедирування №2377 від 05.08.2015 р., заявкою № 5 на перевезення вантажу від 05.08.2015 р., актом виконаних робіт № 21 від 09.08.2015 р., квитанціями про оплату послуг перевізника (докази - знаходяться в матеріалах справи (том І, а.с. 170-248).

Вищезазначені обставини справи та розміри боргу: на суму 3050,00 грн., підтверджується актом надання послуг №17, рахунком на оплату №17, податковою накладною №17, накладними на повернення №210115/01 та №210115/02 від 22.01.2015р., копії котрих містяться в матеріалах справи); на суму 8000,00 грн., підтверджується замовленням №54А від 13.03.2015р., товарно-транспортною накладною №1203093 від 12.03.2015р., актом надання послуг №66 від 16.03.2015р., рахунком на оплату №65 від 16.03.2015р., податковою накладною №20 від 16.03.2015р., копії котрих містяться в матеріалах справи); на суму 6802,00 грн., підтверджується замовленням №89А від 23.06.2015р., товарно-транспортною накладною №2206009 від 22.06.2015р., актом надання послуг №168 від 23.06.2015р., рахунком на оплату №170 від 23.06.2015р., податковою накладною №36 від 23.06.2015р., копії котрих містяться в матеріалах справи); на суму 18300,00 грн., підтверджується замовленням №90 від 23.06.2015р., товарно-транспортною накладною №2306002 від 23.06.2015р., актом надання послуг №175 від 25.06.2015р., рахунком на оплату №177 від 25.06.2015р., податковою накладною №43 від 25.06.2015р., копії котрих містяться в матеріалах справи); на суму 13300,00 грн., підтверджується замовленням №97 від 17.07.2015р., товарно-транспортною накладною №1707002 від 17.07.2015р., актом надання послуг №196 від 20.07.2015р., рахунком на оплату №199 від 20.07.2015р., податковою накладною №16 від 20.07.2015р., копії котрих містяться в матеріалах справи); на суму 15000,00 грн., підтверджується заявкою на транспортно-експедиційні послуги від 04.08.2015р., товарно-транспортною накладною (CMR) №14410 від 05.08.2015р., актом надання послуг №214 від 10.08.2015р., рахунком на оплату №209 від 10.08.2015р., податковою накладною №13 від 10.08.2015р., копії котрих містяться в матеріалах справи.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач своїх зобов'язань з оплати вищевказаних послуг в повному обсязі не виконав (виконав частково), здійснивши 11.09.2015 року оплату у сумі 1098,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №356 від 11.09.2015р., копія котрого міститься в матеріалах справи), внаслідок чого основна сума боргу становить 63354,00 грн. (64452,00 грн. - 1098,00 грн.).

З метою врегулювання спору у досудовому порядку, 16.05.2016 року позивач направив на адресу відповідача письмову претензію №16/05-03, в якій вимагав оплатити заборгованість за Договором, а також нараховані в зв'язку з простроченням оплати інфляційні, 3% річних та пеню. У відповідь на вказану претензію, відповідач у листі від 23.05.2016 року зазначив, що до претензії не долучено документів, що підтверджують вимоги заявника, а відтак, на виконанням вимог ч.3 ст.6 ГПК України, просив надати такі.

16.07.2016 року позивач направив на адресу відповідача письмову претензію №5, в якій вимагав сплатити заборгованість за Договором, в котрій зазначив, що всі документи, котрі підтверджують виконання замовлення на перевезення вантажу були отримані представником відповідача 15.06.2016 року.

Проте, у порушення умов Договору, відповідач не здійснив оплату зазначених вище послуг перевезення, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальній сумі 63354,00 грн.

Відтак, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 63354,00грн. основного боргу.

Згідно ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

ОСОБА_4 ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали Договір № ТЕ-001211 перевезення вантажів, який за своєю правовою природою та істотними умовами є договором транспортного експедирування, у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків, а не договором перевезення, як помилково встановив місцевий суд.

Частинами 1, 2 статті 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

ОСОБА_4 65 ЦК України поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником .

Організація безпосередньо самих перевезень вантажів за договором транспортного експедирування регулюється нормативно-правовими актами України перевезення вантажів.

Отже, враховуючи приписи ОСОБА_4 65 ЦК України, положення частини першої та третьої статті 909 ЦК України, які застосовуються до правовідносин транспортного експедирування, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Виходячи із приписів ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу, ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Пунктом 45 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, який затвердженого постановою РМ Української РСР від 27.06.69р. № 401 (з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що за договором перевезення вантажу автотранспортне підприємство або організація зобов'язуються доставити ввірений їм вантажовідправником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Пунктом 47 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, передбачено, що вантажовідправник повинен подати автотранспортному підприємству або організації на вантажі товарного характеру, що пред'являються до перевезення, товарно-транспортні накладні, а на вантажі нетоварного характеру … акти заміру (зважування).

Товарно-транспортна накладна є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей вказаних у товарно-транспортних документах.

Колегією суддів встановлено, що факт надання позивачем транспортно-експедиційних послуг відповідачу з перевезення вантажу автомобільним транспортом підтверджується Товарно-транспортними накладними (ТТН ): № 1203093 від 12.03.2015 р. (том І, а.с. 31-32, 127-128), № 2206009 від 22.06.2015 р. (том І, а. с. 133), № 2306002 від 23.06.2015 р. (том І, а.с. 37-38, 139-140), № 1707002 від 17 липня 2015 р. (том І, а. с. 145), міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 14410 (том І, а. с. 150), які підписані вантажоотримувачами, без будь-яких застережень.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, договору на перевезення, порушення норм перевезення вантажу - не встановлено, як і не встановлено не отримання вантажу належним вантажоодержувачем, вказаного у вищезазначених документах, правову оцінку яким надано вище у цій постанові.

В силу приписів статті 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Подія є явищем об'єктивної реальності, яке відбувається незалежно від волі людини та її суб'єктивної поведінки, на відміну від дій, під якими розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На правовідносини, які виникли між Перевізником та Замовником за вищевказаним Договором, який за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а не приписи визначені ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України, згідно яких, для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк, як стверджує відповідач, з чим погодився місцевий господарський суд.

Позовна заява подана позивачем до місцевого господарського суду - 30.09.2016 р., що підтверджується відтиском печатки місцевого суду на першому (титульному) аркуші позовної заяви (том І, а. с. 5), відтак позивачем/апелянтом не пропущено загальної позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України) на звернення з позовом до суду за захистом своїх майнових та охоронюваних законом інтересів.

Є помилковим застосування місцевим господарським судом до даних правовідносин частини 1 статті 35 ГПК України, з покликанням на постанови ВГСУ від 13.12.2016 року у справі № 922/1519/16, від 08.11.2016 р. у справі № 914/595/16, під час вирішення зазначеної справи, визнаючи преюдиціальне значення фактів, установлених у цих рішеннях, з огляду на наступне.

Статтею 35 ГПК України чітко та однозначно визначено підстави звільнення від доказування.

З метою забезпечення однакового і правильного застосування судової практики Вищий господарський суд України п. 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ), зокрема, зазначив, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовим рішенням (у тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Не надається преюдиціального значення також фактам (обставинам), зазначеним: - у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки її не наділено правом, зокрема, встановлювати або вважати доведеним обставини і вирішувати питання, пов'язані з доказуванням (частина друга статті 111-7 ГПК України, за винятком випадків, коли касаційна інстанція, скасувавши рішення попередніх інстанцій, прийняла нове рішення на підставі встановлених ними обставин.

Покликання у судових рішеннях на ту чи іншу правову позицію суду касаційної інстанції, що зазначено вище у цій постанові, не є суть тотожне застосуванню під час вирішення зазначеної справи приписів ст. 35 ГПК України, в нашому випадку, ч. 1 ст. 35 ГПК України.

Слід зазначити, що у даній справі беруть участь інші особи , ніж ті, щодо яких встановлено ці чи інші обставини у справах, на які покликається місцевий суд, сторони, які беруть участь у даній справі № 914/2523/16, не мали жодного процесуального статусу у вказаних вище судових справах.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем, відповідно до умов Договору, надано відповідачу послуги на загальну суму 64452,00грн. Враховуючи часткову оплату здійснену відповідачем, борг останнього перед позивачем становить 63354,00грн. Доказів погашення вказаного боргу сторонами в процесі розгляду даного спору не подано.

Оскільки, як зазначено вище у цій справі, позивачем не пропущено загального трирічного строку позовної давності, клопотання відповідача (у відзиві на позовну заяву (вх. №41600/16 від 18.10.2016р.) та додаткових поясненнях (вх. №45041/16 від 10.11.2016р.), у яких заявлено про застосування позовної давності, слід відхилити, як необґрунтоване.

Перебіг позовної давності, за змістом статті 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частинами третьою, четвертою, п'ятою статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (пп. 2.2 п. 2 постанови пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» ).

Як встановлено колегією суддів, Договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, відтак до спірних правовідносин застосовується загальний трирічний строк позовної давності (ст. 257 ЦК України).

Висновок місцевого суду про застосування до даних правовідносин частини 5 ст. 315 ГК України, тобто шестимісячного строку позовної давності, є помилковим, оскільки вона застосовується безпосередньо до договору перевезення вантажів, який є трьохстороннім, та стосується пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення (Перевізник - Вантажовідправник - Вантажоодержувач) та випливає із суті цієї норми, а не надання послуг транспортного експедирування, де сторонами є Перевізник/експедитор-Замовник.

До даних правовідносин також не можуть бути застосовані приписи частини 3 ст. 925 ЦК України, позовна давність в один рік з моменту що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), оскільки зазначена норма застосовується до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, а не надання послуг за договором транспортного експедирування.

Місцевим судом встановлено, що рахунки на сплату заборгованості за спірними замовленнями та відповідні акти, які складені на виконання умов Договору, надано відповідачу у семиденний строк, встановлений п. 3.1.9. Договору. Також, на підтвердження вищезазначеного, позивачем у позовній заяві зазначено: «Документи, які підтверджують виконання замовлення на перевезення вантажу (рахунки, акти наданих послуг, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, CMR) були отримані Відповідачем, що підтверджується підписаним сторонами актом надання послуг № 214 від 10.08.2015 р. та частково оплаченим рахунком на оплату № 170 від 23.06.2015 року на суму 6802 грн 00 коп.» , відповідачем у відзиві на позовну заяву (вх. №41600/16 від 18.10.2016р.) зазначено: «… документи надавалися Перевізником в межах семиденного строку з моменту завершення перевезення» ).

Згідно матеріалів справи, останній акт надання послуг було підписано сторонами 10.08.2015 року, відтак заборгованість за даним актом виникла 08.09.2015 року (10.08.2015 р. + 21 днів наданих договором для оплати = 07.09.2015 р. (останній день строку, наданого для оплати відповідних послуг). Всі інші акти надання послуг, зокрема акт надання послуг №168 від 23.06.2015 року, було підписано сторонами швидше вищевказаного останнього акту.

Проте, відповідачем 11.09.2015 року здійснено часткову оплату наданих послуг, щодо котрих складено вищевказаний акт (№168 від 23.06.2015 р.) на підставі рахунку № 170 від 23.06.2015 року, що підтверджується платіжним дорученням, копія котрого міститься в матеріалах справи.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново; час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до абз.2 п.4.4.1 постанови пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» , до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що здійснення відповідачем 11.09.2015 року часткової оплати послуг є підставою для переривання перебігу позовної давності.

Позивач звернувся з позовом до господарського суду 30.09.2016 р., ураховуючи приписи ст. 257 ЦК України, відтак останній не пропустив загального трирічного строку позовної давності, наданого для звернення до суду з позовом про стягнення боргу, що виник у відповідача згідно акту № 168 від 23.06.2015 р. та не закінчився, як помилково вказав місцевий суд, 04.01.2016 р., у зв'язку із підписанням 30.06.2015 року акта звірки взаєморозрахунків.

Так як з даним позовом позивач звернувся до суду 30.09.2016 року, в межах загального строку позовної давності, відтак відсутні підстави для відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 63354,00 грн.

Оскільки за даними правовідносинами строк позовної давності до основної вимоги не сплив, відповідно не спливла позовна давність і до додаткової вимоги.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 646,00 грн. - 3% річних, за період із 07.07.2016 р. по 08.11.2016 р., розрахованих відповідно до статті 625 ЦК України, згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог (том І, а. с. 109-113), в межах позовних вимог прийнятих судом до провадження.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Три проценти річних та інфляційні втрати, визначені статтею 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 12.12.2011 р. у справі № 07/238-10).

Отже, на правовідносини, які виникли з підстав визначених ст. 625 ЦК України поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Стаття 625 ЦК України передбачає спеціальну відповідальність, яка не ототожнюється з неустойкою (штрафом, пенею) і не відноситься до передбачених ст. 546 ЦК України видів забезпечення виконання зобов'язання.

Господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджується факт прострочення грошового зобов'язання Відповідачем.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 646,00 грн. - 3% річних, в межах загальних строків позовної давності, визначених статтею 257 ЦК України, розрахованих від суми основного боргу 63354,00 грн., який склався станом на 07.07.2016 р., по 08.11.2016 р. включно, 124 дні прострочення (63354,00 грн. боргу * 3%/365*124 дні прострочення) = 645,69 грн. = 646,00 грн.).

Позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 6618,32 грн. Періодом для нарахування штрафних санкцій за прострочення оплати наданих послуг, згідно заяви про збільшення позовних вимог, в межах прийнятих судом, позивач вважає із 07.07.2016 р., оскільки оригінали документів на оплату, як стверджує позивач/апелянт, відповідачу було направлено 11.06.2016 р., рекомендованою кореспонденцією за штрихкодовим № 790404999492, за результатами пошуку на сайті Інтернет сервісу за адресою: http://services . Ukrposhta.ua/bardcodesinqle/DownloadInfo.aspх?id=790404999492, по 08.11.2016 р., 124 дні прострочення, від суми боргу 63354,00 грн., який склався на вказану дату, при ставці НБУ станом на 07.07.2016 р. - 16,5%, з 9.07.2016 р. - 15,5%, з 16.09.2016 р. - 15%, з 28.10.2016 р. по 08.11.2016 р. - 14%.

Місцевим судом встановлено переривання строку позовної давності, про що зазначено вище у цій постанові, згідно з ч.1 та ч.3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново; час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Однак В даному випадку, на стягнення 3% річних у розмірі 646,00 грн. переривання строку позовної давності значення не має, оскільки розраховані вказані платежі в межах загального трирічного строку позовної давності та у межах позовних вимог прийнятих судом за заявою про збільшення розміру позовних вимог.

Позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь 6618,32 грн. - пені. В цій частині вимог належить зазначити наступне.

У розділі 5 Договору № ТЕ-001211 від 01.09.2014 р. сторони передбачили наступну відповідальність: п. 5.1., що сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством України; у п. 5.2. визначили, що є порушенням договору та передбачили, що винна сторона повинна негайно усунути порушення та вжити заходів для усунення їх наслідків; п. 5.3., що з моменту передачі вантажу перевізнику ... останній несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу та за неправомірну поведінку (п. 5.4.); п. 5.5. у випадку несвоєчасної доставки вантажу у визначені строки, перевізник оплачує штраф в розмірі 500 грн. за кожну почату добу протермінування; п. 5.6. у випадку пошкодження, нестачі чи втрати вантажу ( в т.ч. передачі вантажу особі, що не є отримувачем), перевізник відшкодовує замовнику вартість вантажу та сплачує пеню у розмірі 10% від вартості замовлення; 5.7. у випадку пошкодження вантажу, спричиненого порушенням порядку його закріплення перевізник відшкодовує замовнику вартість пошкодженого вантажу та сплачує пеню у розмірі 10% від вартості замовлення; 5.8. у випадку невчасної під завантаження транспортних засобів, замовник має право стягнути штраф у розмірі 500 гривень за кожну почату добу протермінування при внутрішніх перевезеннях (в межах України) і 1000 грн. при міжнародних перевезеннях; п. 5.9. у випадку порушення перевізником (його представником/водієм) зобов'язання вказаного у п. 3.1.12 перевізник сплачує штраф у розмірі 500 грн. за кожний випадок неналежного виконання даного зобов'язання; п. 5.10. сплата стороною визначених цим договором та (або) чинним в Україні законодавством штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) не звільняє її від обов'язку відшкодувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані порушенням договору у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє від обов'язку сплатити за вимогою іншої сторони штрафні санкції у повному обсязі; п. 5.11. сплата стороною та (або) відшкодування збитків, завданих порушенням договору, не звільняє її від обов'язку виконати зобов'язання, передбачені цим договором, якщо інше прямо не передбачено чинним в Україні законодавством; п. 5.12. передбачає, що сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов'язань за цим договором, якщо воно сталося не з їх вини. Пунктом 5.13. передбачає, що сторони мають право утримувати із сум, що підлягають сплаті суми, в т.ч. неустойки, на підставі заяви про зарахування зустрічних вимог.

Як вбачається з аналізу умов /пунктів/ вищезазначеного Договору, сторони, вільно його укладаючи, не передбачили для Замовника (відповідача - по справі) такої відповідальності, як стягнення неустойки у формі пені за несвоєчасну оплату за надані перевізником послуги з перевезення вантажів. Не передбачено такої відповідальності для Замовника у розділі 3 Договору (п.п. 3.2. - 3.3.3.Договору) та у розділі 4 Договору (п.п. 4.1.-4.5.).

Згідно з п. 4.5. цього Договору, платежі не обумовлені даним договором замовником не оплачуються.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 546 ЦК України визначено види забезпечення зобов'язання (неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток). Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є штраф, пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання або неналежним виконанням зобов'язання. Відповідно до частини 1 ст. 547 ЦК України, правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦК України).

Оскільки сторони, які вільно уклали вищезазначений Договір, у письмовій формі єдиного документа не передбачили його умовами відповідальності Замовника у формі пені за неоплату та/або за несвоєчасну оплату вартості наданих Перевізником послуг з перевезення вантажів, відтак вимога позивача в частині стягнення з відповідача на свою користь пені у розмірі 6618,32 грн. розрахована за період з 07.07.2016 р. по 08.11.2016 р., до задоволення не підлягає, так як є нікчемною.

Інші доводи апелянта/позивача, які викладені в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами.

Згідно із ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Виходячи із приписів ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оглянувши та дослідивши всі обставини даної справи, оцінивши їх в сукупності, колегія суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга апелянта/позивача підлягає до часткового задоволення. Рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2016 р. у справі № 914/2523/16 скасувати повністю і постановити нове рішення. Позовні вимоги позивача уточнені частково задовольнити. Стягнути з відповідача на користь позивача 63354,00 грн. основного боргу та 646,00 грн. - 3% річних. У задоволенні решти вимог - відмовити. Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Судовий збір за перегляд рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, покласти на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32-34, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2016 року у справі № 914/2523/16 скасувати повністю і постановити нове рішення.

2. Позов /уточнений/ частково задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція-Трейд» ( 81500, вулиця Львівська, 274а, м. Городок, Львівської області, код ЄДРПОУ 38169055) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лафет Хаус» (79041, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, оф. А. 305, код ЄДРПОУ 39093160) 63354,00 грн. основного боргу, 646,00 грн. - 3% річних та 1248,85 грн. судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог уточнених відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція-Трейд» ( 81500, вулиця Львівська, 274а, м. Городок, Львівської області, код ЄДРПОУ 38169055) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лафет Хаус» (79041, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, оф. А. 305, код ЄДРПОУ 39093160) витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку в сумі 1373,74 грн.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

7. Матеріали справи повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя М.Б.Желік

Суддя Т.С.Костів

08.02.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 13.02.2017 р.