Ухвала

від 07.02.2017 по справі 816/1841/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 р.Справа № 816/1841/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2016р. по справі № 816/1841/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Гутянський елеватор", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просив: Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 23.05.2016 №0010181204.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2016р. по справі № 816/1841/16 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при розгляді даної справи норм матеріального і процесуального права, а також неповноту дослідження обставин у справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 07.02.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб'єкта господарювання юридичної особи та перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на прибуток приватних підприємств на загальних підставах.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

ТОВ "Гутянський елеватор" 24.02.2016 р. подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток за 2015 рік, що зареєстрована за №9276018184 (а.с. 34-42), а 03.03.2016 - уточнену податкову декларацію з податку на прибуток за 2015 рік, що зареєстрована за №9276485373 (а.с. 25-33).

ДПІ у м. Полтаві 04.05.2016 р. проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ "Гутянський елеватор" з податку на прибуток за 2015 рік.

Результати перевірки оформлені актом від 04.05.2016 №1389/16-01-12-04/31834605 (а.с. 8-9).

У вказаному акті перевірки (з урахуванням Листа від 18.05.2016 №3928/10/16-01-12-04-26 ДПІ у м. Полтаві про внесення виправлень до акту перевірки від 04.05.2016 №1389/16-01-12-04/31834605) контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем приписів пункту 137.5 статті 137 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2015 №897 "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств" завищено суму податку на прибуток, належну до зменшення за результатами фінансово-господарської діяльності за 2015 рік, у розмірі 711275,00 грн.

Заперечення ТОВ "Гутянський елеватор" на акт перевірки від 04.05.2016 №1389/16-01-12-04/31834605 контролюючим органом залишені без задоволення (а.с. 12-14).

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві 23.05.2016 сформовано податкове повідомлення-рішення №0010181204, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000" у розмірі 711275,00 грн (а.с. 11).

За результатами звернення платника податків зі скаргами на вказане податкове повідомлення-рішення до Головного управління ДФС у Полтавській області та ДФС України, його скарги залишені без задоволення, а спірне рішення ДПІ у м. Полтаві - без змін (а.с. 15-24)..

З дослідженого акту перевірки та рішень, прийнятих за результатами адміністративного оскарження, слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення - рішення, слугувало відображене в акті судження про те, що відповідно до формули, наведеної у рядку 16.2 додатка ЗП "Зменшення нарахованої суми податку", ТОВ "Гутянський елеватор" не має права на віднесення за даною позицією суми сплаченого упродовж 2015 року податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки у позивача відсутнє зобов'язання зі сплати до бюджету податку на прибуток за 2015 рік.

На вказані доводи відповідач посилався як у акті перевірки, так і в запереченнях на адміністративний позов, поданих до суду першої інстанції, а також і у доводах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Порядок обчислення податку на прибуток підприємств визначений у статті 137 Податкового кодексу України.

Згідно п. 137.1 цієї статті (в редакції, чинній до 01.01.2016) податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до поданої ТОВ "Гутянський елеватор" податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік (з урахуванням уточнень) платником податку задекларовані такі показники: у рядку 6 "Податок на прибуток (позитивне значення)" - 4019761 грн; у рядку 16 "Зменшення нарахованої суми податку" - 8210977 грн (а.с. 25-41).

Таким чином, за наслідками річного декларування об'єкт оподаткування податком на прибуток у позивача має позитивне значення та становить 4019761,00 грн.

При цьому, нарахована сума податку зменшена на суму фактично сплачених до бюджету у 2015 році авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 7499702,00 грн та суму, сплаченого за 2015 рік податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 711275,00 грн.

За приписами пункту 137.4 статті 137 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом є календарний рік з урахуванням положень, визначених пунктом 57.1 статті 57 цього Кодексу. Податковий (звітний) рік для платників податків починається з першого календарного дня податкового (звітного) року і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) року.

Строки сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток визначені пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якого платники податку на прибуток щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку, без подання податкової декларації.

З матеріалів справи судом встановлено, що податок на прибуток у 2015 році позивачем сплачувався шляхом проведення кожного місяця авансових внесків до бюджету, загальна сума таких внесків за 2015 рік становила 7499702,00 грн.

За результатами річного декларування, при проведенні остаточних розрахунків з бюджетом щодо сплати податку на прибуток, платник податку зменшує суму податкового зобов'язання на суму сплачених упродовж року авансових внесків.

Крім того, відповідно до п. 137.5 ст. 137 ПК України, податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, зменшується на суму нарахованого та сплаченого податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) відповідно до розділу XII цього Кодексу щодо об'єктів нежитлової нерухомості.

Отже, платник податків має право на зменшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму авансових платежів та нарахованого і сплаченого податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

Відповідач, встановлюючи порушення п. 137.5 ст. 137 ПК України та приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення заперечує проти того, що у позивача виникло право на зменшення суми податку на прибуток за 2015 рік на суму сплаченого в 2015 році податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 711275,00 грн.

Зокрема, контролюючий орган переконаний, що оскільки за результатами річного декларування, після зменшення суми визначеного платником податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4019761,00 грн на суму фактично сплачених авансових внесків у розмірі 7499702,00 грн у позивача не виник обов'язок зі сплати податку на прибуток за 2015 рік, а, навпаки, виникла переплата у розмірі 3479941,00 грн, у ТОВ "Гутянський елеватор" відсутнє право на зменшення суми податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток на суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Отже, відповідач стверджує, що у позивача відсутній обов'язок зі сплати податку на прибуток за 2015 рік, а тому відсутні і підстави для його зменшення на суму сплаченого до бюджету податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Однак, такі твердження контролюючого органу є хибними, оскільки податкове зобов'язання зі сплати ТОВ "Гутянський елеватор" податку на прибуток за 2015 рік має позитивне значення та становить 4019761,00 грн.

Таким чином, за результатами 2015 року у позивача виник обов'язок зі сплати податку на прибуток, однак такий обов'язок платником виконано шляхом здійснення упродовж року авансових внесків з податку на прибуток, як те передбачено пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

Тобто, позивачем фактично сплачено до бюджету податок на прибуток за 2015 рік у розмірі 4019761,00 грн.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у позивача виникло право на зменшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2015 рік на суму сплаченого упродовж 2015 року податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до положень пункту 137.5 статті 137 Податкового кодексу України.

Доводи відповідача щодо відсутності у ТОВ "Гутянський елеватор" такого права, обґрунтовані посиланням на приписи п. 137.6 ПК України та Наказ Міністерства фінансів України від 20.10.2015 №897 "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств" та лист ДФС України від 13.05.2016 №10490/6/99-99-15-02-02-15.

Проте, колегія суддів зазначає, що правовідносини, які виникли у даній справі врегульовані, зокрема ст. 137 ПК України (в редакції, що діяла до 01.01.2016 року).

При цьому, слід окремо звернути увагу на те, що лист ДФС України від 13.05.2016 №10490/6/99-99-15-02-02-15 стосується роз'яснень щодо врахування у зменшення податку на прибуток податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в контексті вказаної вище норми ПК України в редакції, після внесення змін та з посиланням на те, що платники податку на прибуток, які згідно з п. 57.1 Кодексу та п. 9 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу протягом 2015 року сплачували авансові внески з податку на прибуток, відображають їх у рядку 16.1 додатка ЗП. Врахування суми податку на нерухоме майно у зменшення податку на прибуток для таких платників розраховується як додатне значення нарахованого податку на прибуток мінус щомісячні авансові внески, відображені в рядку 16.1 додатка ЗП (не більше позитивного значення ((рядок 06 + рядок 08 + рядок 10 + рядок 12 + рядок 15 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств) - (рядок 16.1 додатка ЗП)). Зазначене обмеження передбачено п. 137.6 ст. 137 Кодексу.

Стаття 137 ПК України доповнена п. 137.6 ПК України Законом України від 24 грудня 2015 року N 909-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році , який набув чинності 01.01.2016 року, а отже, обмеження, встановлене вказаним пунктом статті 137 ПК України не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, що виникли у 2015 році.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2016р. по справі № 816/1841/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 13.02.2017 р.