Ухвала

від 06.02.2017 по справі 149/1351/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 149/1351/16-ц Провадження № 22-ц/772/25/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1 Категорія 23Доповідач Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої : Копаничук С.Г.

суддів: Медвецького С.К., Марчук В.С.

при секретарі Агеєвій Г.В.

за участю представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю А.Т.К. до ОСОБА_4, фермерського господарства СОМ про визнання договору оренди недійсним, скасування державної реєстрації речового права договору оренди землі та визнання попереднього договору оренди землі поновленим, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю А.Т.К. на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 01 серпня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

06 червня 2016 року ТОВ А.Т.К. звернулося до Хмільницького міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_4, ФГ СОМ про визнання договору оренди недійсним та визнання первісного договору оренди землі поновленим.

Позовні вимоги мотивували тим, що 20 листопада 2009 року між ТОВ А.Т.К. та ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2.4167 га, кадастровий номер 0524885200:02:001:0004, строком на 5 років, тобто до 20 листопада 2014 року. В період дії договору оренди ТОВ А.Т.К. належним чином виконувало свої договірні зобов'язання, спору щодо орендних відносин у сторін не виникало. Після закінчення строку дії договору оренди, враховуючи відсутність письмових заперечень з сторони ОСОБА_4, ТОВ А.Т.К. продовжувало користуватись орендованою земельною ділянкою, а ОСОБА_4 отримала оренду плату за 2015 рік. На початку лютого 2016 року ТОВ А.Т.К. звернулося до ОСОБА_4 з пропозицією укласти поновлений договір оренди, однак остання відмовилась, посилаючись на те, що 18 листопада 2015 року вона уклала договір з іншим орендарем - ФГ СОМ , в зв'язку з чим ТОВ А.Т.К. , вважаючи своє переважне право на продовження оренди земельної ділянки порушеним, було змушене звернутись до суду та просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_4 та ФГ "СОМ", а договір оренди землі між ОСОБА_4 та позивачем - поновленим.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду від 01 серпня 2016 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю А.Т.К. до ОСОБА_4, Фермерського господарства "СОМ" про визнання договору оренди недійсним та визнання первісного договору оренди землі поновленим - відмовлено.

Додатковим рішенням Хмільницького міськрайонного суду від 30.09. 2016 року доповнено резолютивну частину рішення суду абзацом другим, викладеним у наступній редакції: В задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації даного речового права (договору оренди) відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ А.Т.К. ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що остання не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

З матеріалів справи вбачається , що 20 листопада 2009 року між ОСОБА_4 та ТОВ А.Т.К. укладено договір оренди земельної ділянки № 258, за умовами якого ОСОБА_4 надала ТОВ "А.Т.К." у строкове платне користування належну їй земельну ділянку, розташовану на території Петриківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, площею 2.4167 га.

Згідно п. 8 договору, його укладено на 5 років, тобто до 20 листопада 2014 року. При цьому після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про наміри продовжити його дію.

За умовами п. 8.1 договору, поновлення договору здійснюється шляхом направлення орендарем не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку оренди, письмової заяви про бажання продовжити договірні відносини. В разі заперечень орендодавця проти продовження договору, він зобов'язаний повідомити про це орендаря не пізніше ніж за 10 днів до закінчення погодженого строку оренди.

Договір вважається продовженим і в разі, якщо орендар не направлятиме заяву, а продовжуватиме користуватись земельною ділянкою в разі, якщо орендодавець не надішле письмових заперечень.

Відповідно до п. 29 договору, орендодавець зобов'язаний забезпечити орендарю переважне право на укладення договору оренди на новий строк.

Згідно п. 37 договору, його дія припиняється в т. ч. у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 42.4 договору визначено відповідальність орендодавця за незабезпечення орендарю можливості використати переважне право на укладення договору оренди, яка виражається у відшкодуванні завданих збитків.

Відповідно до договору оренди землі № 15-СМ-2015 від 18 листопада 2015 року, ОСОБА_4 надала ФГ "СОМ" в оренду належну їй земельну ділянку, розташовану на території Петриківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, площею 2.4167 га, кадастровий номер 0524885200020010004, з орендною платою в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Вказаний договір зареєстровано 18 грудня 2015 року (а. с. 10).

Переважне право ТОВ "А.Т.К." на поновлення договору оренди встановлено як самим договором № 258 від 20 листопада 2009 року, так і ст. 33 ЗУ "Про оренду землі", та не заперечується сторонами.

Разом з тим ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" передбачена процедура, дотримання якої являється реалізацією переважного права на поновлення договору оренди землі.

Крім того, згідно п. 8.1 договору оренди земельної ділянки № 258 від 20.11.2009 року при бажанні сторін продовжити договірні відносини щодо оренди земельної ділянки поза встановленим Законом строком, сторони укладають новий договір.

Зокрема для застосування ч. 1 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 ЗУ Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, правильно встановив правовідносини, що виникли між сторонами, відмовивши у задоволенні позову, оскільки позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі № 258 від 20.11.2009 року у передбачені цим договором та чинним законодавством строки.

Така позиція суду першої інстанції відповідає правовому висновку від 13.06.2016 року, зробленому Верховним Судом України у справі за № 6-643цс16, згідно з яким зазначено, що відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з положеннями статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно із частиною п'ятою статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Разом з тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Суд вірно встановив обставини справи на підставі доказів ,які оцінив в порядку ст.212 ЦПК, правильно визначив спірні правовідносини та правову норму, що їх регулює.

Оцінюючи матеріали справи ,наявні докази у їх сукупності ,а також доводи апеляційної скарги ,колегія суддів вважає, що останні не можуть являтись підставою для скасування правильного рішення суду.

Колегія суддів вважає, що доводи, на які посилаються позивачі у позові та в апеляційній скарзі не впливають на зміст та форму заповіту, на волю спадкодавця стосовно розпорядження своїм майном на випадок смерті, та не можуть бути підставою для визнання заповіту нікчемним.

Враховуючи викладене, рішення суду є законним та обґрунтованим, тому підстав для ї скасування чи зміни немає.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження, та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки позивачами не доведено обставини, на які вони посилається як на підставу своїх вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, відповідно, немає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю А.Т.К. відхилити.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 01.08.2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти з дня його проголошення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча: С.Г. Копаничук

Судді: С.К. Медвецький

ОСОБА_5

/підписи/

з оригіналом вірно: