Постанова

від 07.02.2017 по справі 818/1683/16

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2017 р. Справа №818/1683/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Гордієнко Є.Є.,

позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача: Краснощокова В.М., Вілінської В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/1683/16

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації

про скасування наказу та поновлення на посаді,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації (далі - відповідач, Департамент), в якій з урахуванням збільшених позовних вимог просить:

- скасувати наказ № 47-ОС від 14.11.2016 про звільнення ОСОБА_1;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору упорядкування земельних відносин та водних об'єктів Департаменту екології, природних ресурсів та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної адміністрації з наступним переведенням на посаду головного спеціаліста відділу з питань надрокористування, земельних та водних відносин управління природних ресурсів та заповідної справи Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної адміністрації;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі;

- зобов'язати виконати ст. 17, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні";

- стягнути з Департаменту екології, природних ресурсів та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної адміністрації на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 11962 грн. 80 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 28.01.2016 працював на посаді головного спеціаліста сектору упорядкування земельних відносин та водних об'єктів Департаменту екології природних ресурсів та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації.

07.06.2016 Департамент екології природних ресурсів та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації перейменовано в Департамент екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації.

Відповідно до розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 07.06.2016 № 290-ОД "Про внесення змін до переліку та граничної чисельності структурних підрозділів Сумської обласної державної адміністрації", наказу Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації від 04.07.2016 № 1-ОД "Про затвердження змін до структури Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації" та на підставі наказу від 07.07.2016 № 4-ОС Департаменту екології та охорони природних ресурсів "Про введення в дію штатного розпису та наступне звільнення працівників у зв'язку із скороченням штату" позивача було повідомлено, що посада, яку він обіймає, скорочується і він підлягає вивільненню.

06.07.2016 ОСОБА_1 було запропоновано переведення на посаду головного спеціаліста відділу з питань надрокористування, земельних та водних відносин управління природних ресурсів та заповідної справи Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації з посадовим окладом 3274,00 грн., на що позивач погодився.

Відповідно до наказу Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації від 12.09.2016 № 17-ОС "Про введення в дію штатного розпису та наступне переведення працівників" позивача було знову повідомлено, що посада, яку він обіймає, скорочується і він підлягає вивільненню.

01.09.2016 позивачу знову було запропоновано перехід на нижчу посаду спеціаліста з посадовим окладом 2412,00 грн. та 13.09.2016 на тимчасову посаду до виходу основного працівника. На дану пропозицію ОСОБА_1 не погодився, оскільки вважав, що перша пропозиція від 06.07.2016 про переведення на посаду головного спеціаліста та його згода є підставою для подальшого його працевлаштування, оскільки жодного наказу про її відміну не було.

14 листопада 2016 року наказом № 47-ОС від 14.11.2016 ОСОБА_1 звільнено з посади у зв'язку із скороченням штату працівників і його відмовою від переведення на іншу роботу на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, п.6 ч. 1 ст.83 Закону України "Про державну службу". Згідно наказу підставою звільнення є відмова ОСОБА_1 щодо переведення на запропоновану посаду від 01.09.2016 та 13.09.2016, що, за твердженням позивача, не відповідає дійсності, оскільки на першу пропозицію від 06.07.2016 року ОСОБА_1 погодився, а дві інші були запропоновані 11.11.2016 перед звільненням.

Позивач вважає звільнення незаконним з наступних підстав.

При звільненні не було враховано, що ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи, на його утриманні знаходиться неповнолітній син та дружина, а також його стаж роботи та кваліфікацію.

Позивач зауважує, що немає ніякого юридичного вирішення його згоди на пропозицію про переведення на запропоновану посаду головного спеціаліста відділу з питань надрокористування, земельних та водних відносин управління природних ресурсів та заповідної справи Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації.

Крім того, позивач стверджує, що його посада не скорочена і на неї призначено іншу особу.

У судовому засіданні позивач позовні вимог підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, просили суд відмовити у його задоволенні, зазначивши, що відповідачем було дотримано вимоги законодавства стосовно звільнення, а саме попереджено позивача за два місяця та запропоновано інші посади, в тому числі рівнозначну в розумінні статті 2 Закону України "Про державну службу" рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.

Крім того, представник відповідача зауважив, що розрахунок компенсації за вимушений прогул має здійснюватись з урахуванням того, що позивач перебуває на обліку в центрі зайнятості та отримує відповідні виплати.

Заслухавши позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в Департаменті екології, природних ресурсів та падивно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації з 28.01.2016 на посаді головного спеціаліста сектору упорядкування земельних відносин та водних об'єктів (а.с. 9, 47).

Розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від № 290-0Д "Про внесення змін до переліку та граничної чисельності структурних підрозділів Сумської обласної державної адміністрації" зменшено граничну чисельність Департаменту екології, природних ресурсів та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації на 7 (сім) одиниць та перейменовано Департамент екології, природних ресурсів та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації в Департамент екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації (а.с. 9-10).

На виконання цього розпорядження було прийнято накази Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації від 04.07.2016 № 1-ОД "Про затвердження змін до структури Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації" та від 07.07.2016 № 4-ОС "Про введення в дію штатного розпису та наступне звільнення працівників у зв'язку зі скороченням штату" (а.с. 72-74).

Повідомленням про наступне звільнення у зв'язку зі скороченням штату працівників від 06.07.2016 № 2 ОСОБА_1 було повідомлено про вивільнення, про що свідчить його особистий підпис в примірнику повідомлення (а.с. 13).

06.07.2016 позивачу було запропоновано переведення на посаду головного спеціаліста відділу з питань надрокористування, земельних та водних відносин управління природних ресурсів та заповідної справи Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації з посадовим окладом 3274,00 грн., на що він погодився, що підтверджується письмовою заявою ОСОБА_1 від 06.07.2016 (а.с. 14).

На виконання листа Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації від 31.08.2016 № 03.2-25/77.3 (а.с. 48) наказом Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації від 01.09.2016 № 30-ОД "Про затвердження змін до структури Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації" внесено зміни до структури Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації згідно якої в Департаменті скорочувалися 3 (три) посади головних спеціалістів і вводилися 1(одна) посада провідного спеціаліста, 1 (одна) посада спеціаліста та 1 (одна) посада головного спеціаліста-юрисконсульта (а.с. 55, 56).

01.09.2016 відповідачем складено повідомлення про наступне звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників за № 2, яким ОСОБА_1 було повідомлено про скорочення його посади (а.с. 66).

01.09.2016 позивачу запропоновано постійну посаду спеціаліста відділу надрокористування, земельних та водних відносин управління природних ресурсів та заповідної справи Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації з посадовим окладом 2412,00 гривень. (а.с. 16).

Відповідно до наказу Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації від 12.09.2016 № 17-ОС "Про введення в дію штатного розпису та наступне переведення працівників" було змінено та введено в дію штатний розпис (а.с. 78).

13.09.2016 позивачу запропоновано тимчасово вільну посаду головного спеціаліста відділу нормування атмосферного повітря та водних ресурсів управління екологічної безпеки та дозвільної системи Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації з посадовим окладом 3274,00 гривень (а.с. 15).

Від прийняття пропозицій від 01.09.2016 та від 13.09.2016 ОСОБА_1 відмовився, про що свідчать його заяви від 11.11.2016 (а.с. 15,16).

Наказом від 14.11.2016 № 47 "Про звільнення ОСОБА_1." позивача було звільнено з посади головного спеціаліста сектору упорядкування земельних відносин та водних об'єктів Департаменту екології, природних ресурсів та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної адміністрації у зв'язку із скороченням штату працівників та відмовою від переведення на іншу запропоновану роботу (а.с. 12).

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування наказу від 14.11.2016 № 47 "Про звільнення ОСОБА_1.", поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що згідно змісту пропозицій від 01.09.2016 та 13.09.2016 жодної іншої посади ОСОБА_1 відповідачем по справі не запропоновано (а.с. 15-16).

В свою чергу, наказом від 12.09.2016 №31- ОС ОСОБА_5 за результатами стажування була переведена на посаду головного спеціаліста відділу з питань надрокористування, земельних та водних відносин управління природних ресурсів та заповідної справи Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації (а.с. 111).

Звертаючись до суду із вказаними вище позовними вимогами, позивач по справі зазначив, що відповідачем було порушено вимоги ст. ст. 42, 49-2 КЗпП України та не враховано того, що саме позивач, має переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці.

З положень наведеної норми права вбачається, що для набуття переважного права на залишення на роботі працівник повинен мати більш високу кваліфікацію та продуктивність праці ніж інший працівник, який обіймає таку ж посаду. При цьому, суд зазначає, що продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку суд при розгляді трудового спору повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.

Обґрунтовуючи правильність звільнення позивача, відповідач зазначає про дотримання ним вимог ст. ст. 11 та 27 Закону України "Про державну службу" відповідно до яких визначено право державних службовців на просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов'язків, участі у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії та щодо переважного права на просування по службі з урахуванням підвищення професійного рівня на зарахування до кадрового резерву.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_5 відповідно до наказу відповідача № 67-ОД від 30.06.2016 проходила стажування за посадою головного спеціаліста відділу з питань надрокористування, земельних та водних відносин управління природних ресурсів та заповідної справи Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації.

Проте, суд наголошує, що проходження стажування свідчить про право працівника на просування по службі, а не здатність виконувати особливі доручення керівництва, чи більшу сумлінність при виконанні службових повноважень.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 у 2004 році закінчив Сумський національний аграрний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Агрономія" та здобув кваліфікацію вченого агронома, що підтверджується дипломом спеціаліста про отримання вищої освіти (а.с. 93). Також судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_5 у 2010 році закінчила Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка за спеціальністю "Педагогіка і методика середньої освіти. Біологія" та отримала кваліфікацію вчителя біології,валеології та основ екології, практичного психолога у закладах освіти, що підтверджується дипломом (а.с. 112).

Також, згідно наданих доказів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 мають на утриманні двох утриманців та в сім'ї немає інших працівників з самостійним заробітком. Зазначені обставини не заперечувалися сторонами по справі.

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 на момент вивільнення працівників мала стаж роботи на даному підприємстві з 16.02.2016, а ОСОБА_1- з 28.01.2016.

Також зазначені особи за період роботи на посаді заохочувались і не притягались до дисциплінарної відповідальності.

Що стосується продуктивності праці ОСОБА_1, суд зазначає, що відповідачем по справі не надано жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що продуктивність праці ОСОБА_5 була вищою за продуктивність праці позивача.

Крім того, суд зазначає, що щорічне оцінювання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не проводилося.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить висновку, що у ОСОБА_1 було переважне право переведення на вакантну посаду перед ОСОБА_5

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

В матеріалах справи наявні накази від 29.09.2016 №43-ОС про звільнення головного спеціаліста відділу надрокористування, земельних та водних відносин управління природних ресурсів та заповідної справи - ОСОБА_6 та наказ від 26.09.2016 №42-ОС про звільнення провідного спеціаліста відділу природно - заповідного фонду та довкілля управління природних ресурсів та заповідної справи (а.с. 90-91).

Враховуючи положення наведеної вище норми права, суд зазначає, що відповідач був зобов'язаний запропонувати ОСОБА_1 іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, проте роботодавцем цього обов'язку по відношенню до позивача виконано не було, що підтверджується пропозиціями від 01.09.2016 та 13.09.2016 жодної іншої посади ОСОБА_1 відповідачем по справі не запропоновано.

В той же час, 12.09.2016 наказом від 12.09.2016 №31-ОС ОСОБА_5 за результатами стажування була переведена на посаду головного спеціаліста відділу з питань надрокористування, земельних та водних відносин управління природних ресурсів та заповідної справи Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації, що свідчить про те, що роботодавцем було порушено принцип рівності трудових прав громадян України, передбачених ст. 21 КЗпП України.

Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов до висновку, що наказ Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації № 47-ОС від 14.11.2016 "Про звільнення ОСОБА_1." є протиправним, а тому він підлягає скасуванню.

Що стосується вимоги позивача про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору упорядкування земельних відносин та водних об'єктів Департаменту екології, природних ресурсів та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної адміністрації, суд зазначає наступне.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями ч. 2 ст. 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Судовим розглядом встановлено, що в даному випадку дійсно мало місце скорочення чисельності та штату працівників.

Також згідно із правовим висновком зазначеним у постанові Верховного Суду України по справі № 21-52а15 від 10.03.2015 р., вказано, що виходячи з нормативного тлумачення п. 1 ч. 1 ст. 40, ч. ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Судовим розглядом встановлено, що жодних заходів щодо працевлаштування ОСОБА_1 відповідачем здійснено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи наведену вище норму КЗпП України, суд зазначає, що позивача необхідно поновити саме на посаді головного спеціаліста сектору упорядкування земельних відносин та водних об'єктів Департаменту екології, природних ресурсів та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації.

При цьому, суд зазначає, що відсутність такої посади не може бути підставою для невиконання рішення суду, адже роботодавець скасовує наказ про звільнення і повинен відновити становище, яке існувало до порушення права: забезпечити працівнику ті ж самі умови праці, які він мав до незаконного звільнення або вчинити дії по переведенню працівника на іншу посаду.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 15.11.2016 по день ухвалення рішення у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Враховуючи те, що звільнення ОСОБА_1 відбулося 14.11.2016 р., середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за вересень та жовтень 2016 року (а.с .58).

Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Крім того, положеннями розд. ІІІ Порядку передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Таким чином, суд зазначає, що при визначенні розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу для її обрахування необхідно виходити не із середньомісячної, а із середньоденної заробітної плати, із виключенням з розрахунку виплат, які не підлягають урахуванню відповідно до розд. ІІІ Порядку.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України по справі 6-87цс11 від 23.01.2012 р.

Відповідно до ст. 241-1 КЗпП України, строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Оскільки позивача було звільнено з роботи 14.11.2015 р., то середній заробіток необхідно обраховувати з 15.11.2016 р., тобто після наступного дня, який настає за днем звільнення.

Судовим розглядом встановлено, що середньоденний заробіток ОСОБА_1, складав 211,63 грн., а тому враховуючи кількість робочих днів за період з 15.11.2016 р. по 07.02.2017 р. (по дату ухвалення рішення судом), яка становить 59 днів, на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 12486,17 грн.

Відповідно до пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час. Судом встановлено, що позивачу була виплачена допомога по безробіттю в розмірі 1356,12 гривень (а.с.133), а тому суд вважає за необхідне зарахувати зазначену суму під час обрахунку вимушеного прогулу.

Також, суд спростовує доводи відповідача про необхідність повернення позивачем вихідної допомоги в розмірі 4444,26 гривень, виплаченою Департаментом екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації, оскільки обов'язковою умовою зарахування коштів є факт виплати новим роботодавцем, проте зазначені кошти були сплачені саме відповідачем.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за необхідне стягнути з Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 11 130 (одинадцять тисяч сто тридцять) грн. 05 коп. з відрахуванням обов'язкових податків та зборів.

Також, відповідно вимог п.2 ч.1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки позивач утримував у вересні 2016 та у жовтні 2016 дохід у розмірі 5079,15 грн., а тому необхідно стягнути на користь позивача з Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць у сумі 2540 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову щодо зобов'язання відповідача виконати ст. 17, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд, відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що позивачем не надано, а судом не виявлено жодних порушень відповідачем вимог ст. 17, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " відносно позивача, оскільки даний спір стосується саме звільнення позивача у зв'язку із скороченням посади, а не у зв'язку з наявністю у ОСОБА_1 інвалідності.

Відмовляючи в задоволенні позову щодо зобов'язання відповідача перевести позивача на посаду головного спеціаліста відділу з питань надрокористування, земельних та водних відносин управління природних ресурсів та заповідної справи Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної адміністрації на посаду суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до частин 1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного суду України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, згідно змісту зазначеної норми, обов'язковою вимогою звернення до суду є вже порушене право, а не можливе порушення прав у майбутньому. Отже, суд зазначає, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача перевести позивача на посаду головного спеціаліста відділу з питань надрокористування, земельних та водних відносин управління природних ресурсів та заповідної справи Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної адміністрації не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації про скасування наказу та поновлення на посаді - задовольнити частково.

Скасувати наказ Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації № 47-ОС від 14.11.2016 "Про звільнення ОСОБА_1.".

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору упорядкування земельних відносин та водних об'єктів Департаменту екології, природних ресурсів та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації.

Стягнути з Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації (40030, пл. Незалежності, 2, м. Суми, код 38136517) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 11 130 (одинадцять тисяч сто тридцять) грн. 05 коп. з відрахуванням обов'язкових податків та зборів.

Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору упорядкування земельних відносин та водних об'єктів Департаменту екології, природних ресурсів та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації та стягнення на його користь з Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць у сумі 2046 (дві тисячі сорок шість) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складений та підписаний 13.01.2017.

Суддя О.А. Прилипчук