Постанова

від 06.07.2011 по справі 2а-4842/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 липня 2011 року 15:41 № 2а-4842/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача : ОСОБА_1;

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ренейссанс констракшн» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01 квітня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренейссанс констракшн» (далі по тексту -позивач, ТОВ «Ренейссанс констракшн» ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 01 грудня 2010 року №0008772307/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-4842/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 12 травня 2011 року.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалася перерва у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.

В судовому засіданні 06 липня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 01 грудня 2010 року №0008772307/0 згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» , за порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2 та підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Ренейссанс констракшн» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9 182 912,00 грн., в тому числі за основним платежем - 6 121 941,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 060 971,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 12 листопада 2010 року №4286/2307/32254160 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ренейссанс констракшн» (код ЄДРПОУ 32254160) в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» (код ЄДРПОУ 34981754), за період з липня 2007 року по вересень 2010 року» (далі по тексту -ОСОБА_2 перевірки).

В ОСОБА_2 перевірки встановлено, що фактично суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» ТОВ «Ренейссанс констракшн» відображає у податковій звітності з жовтня 2009 року по квітень 2010 року.

Як зазначено в ОСОБА_2 перевірки, згідно отриманої інформації від ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва у відношенні ТОВ «С.Дж.Р. Груп» порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України «фіктивне підприємництво» ; в ході слідства допитано директора ТОВ «С.Дж.Р. Груп» ОСОБА_3 та встановлено, що він не має ніякого відношення до діяльності підприємства, документів фінансово-господарської діяльності не підписував, а зареєстрував підприємство за винагороду на прохання сторонніх осіб; згідно бази даних остання декларація з податку на прибуток подана за 2008 рік, основні засоби на підприємстві відсутні, чисельність працюючих осіб згідно звіту по комунальному податку за 2009 рік - 9 осіб, а у 2010 році звітність не подавалася, в 2007-2010 роках витрат на оплату праці підприємство не декларувало.

Перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів.

З огляду на зазначену інформацію відповідач вважає, що угоди між ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» та ТОВ «Ренейссанс констракшн» не спричинили реального настання правових наслідків та, посилаючись на норми Бюджетного та Цивільного кодексів України, дійшов висновку про нікчемність таких угод, оскільки вони суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та спрямовані на заволодіння майном держави.

Крім того, в ОСОБА_3 перевірки зазначено, що згідно бази даних «АІС співставлення ПЗ та ПК» існують розбіжності між податковим кредитом ТОВ «Ренейссанс констракшн» та податковим зобов'язанням ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» за березень-квітень 2010 року, останнє не задекларувало податкові зобов'язання на суму 2 333 333,33 грн.

У зв'язку з викладеним в ОСОБА_3 перевірки зроблено висновок про порушення ТОВ «Ренейссанс констракшн» підпункту 7.2.3 пункту 7.2 та підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , що призвело до завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість на загальну суму 6 121 941,00 грн., в тому числі за жовтень 2009 року - 807 208,00 грн., за листопад 2009 року - 565 350,00 грн., за грудень 2009 року - 499 850,00 грн., за січень 2010 року - 433 333,00 грн., за лютий 2010 року - 1 482 866,00 грн., за березень 2010 року - 1 541 667,00 грн., за квітень 2010 року - 791 667,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками ОСОБА_3 перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги наступним: господарські операції позивача з ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» є реальними та підтверджуються необхідними первинними документами, оплата виконаних підрядних робіт підтверджується інформацією про рух коштів по рахунку; відповідачем не наведено жодних належних доказів на підтвердження нікчемності укладеного між позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» правочину.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками ОСОБА_3 перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками ОСОБА_3 перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Матеріали справи свідчать, що 05 жовтня 2009 року між ТОВ «Ренейссанс констракшн» (замовник) та ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» (виконавець) укладено договір підряду №05/10/09-1, відповідно до якого підрядник зобов'язується за завданням замовника та відповідно до наданої йому проектної документації виконати роботи з монтажу металоконструкцій дробильного відділення з галереєю та проведення будівельно-монтажних робіт для відкритого складу вугілля, вагоноперекидувача та вугільного млина на території заводу «ЮгЦемент» , що знаходиться в смт. Ольшанське, Миколаївської області, вул. Промислова, 9, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

05 жовтня 2009 року між ТОВ «Ренейссанс констракшн» (замовник) та ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» (виконавець) укладено договір підряду №05/10/09-2, відповідно до якого підрядник зобов'язується за завданням замовника та відповідно до наданої йому проектної документації виконати роботи з монтажу металоконструкцій дробильного відділення з галереєю та проведення будівельно-монтажних робіт для відкритого складу вугілля, вагоноперекидувача та вугільного млина на території заводу «Волинь-Цемент» , що знаходиться в смт. Здолбунів, Рівненської області, вул. Шевченка, 1, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Виконання зазначених договорів підтверджується актами про цільове використання матеріалів замовника за відповідні періоди, актами приймання-передачі устаткування за відповідні періоди, актами про цільове використання устаткування замовника, актами приймання-передачі матеріалів за відповідні періоди, актами приймання виконаних підрядних робіт за відповідні періоди, довідками про вартість виконаних будівельних робіт за відповідні періоди, звітами про цільове використання матеріалів замовника за відповідні періоди, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» виписало на адресу ТОВ «Ренейссанс констракшн» наступні податкові накладні: від 30 жовтня 2009 року №9017, №9018, від 30 листопада 2009 року №10285, №10286,від 30 грудня 2009 року №11205, №11206, від 29 січня 2010 року №994, №995, від 26 лютого 2010 року №1928, №1929, від 31 березня 2010 року №3094, №3095, від 30 квітня 2010 року №4020 та №4021 на загальну суму 36 731 647,20 грн., в тому числі податок на додану вартість - 6 121 941,20 грн.

В оплату за поставлені підрядні роботи ТОВ «Ренейссанс констракшн» перерахувало на рахунок ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» грошові кошти, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та виписками банку, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість» .

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» , податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Ренейссанс констракшн» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Судом встановлено, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з жовтень 2009 року -квітень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» , та які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням робіт.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість» передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пунтку 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку робіт; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» .

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» , згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» станом на 04 квітня 2011 року зареєстрований в Єдиному державному реєстрі, а відомості про нього є підтвердженими.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та придбання таких послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності ТОВ «Ренейссанс констракшн» є будівництво будівель.

Позивач має ліцензію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства на будівельну діяльність, що видана 20 січня 2006 року.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» є будівництво будівель, будівництво інших споруд.

ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» також має ліцензію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства на будівельну діяльність, що видана 04 червня 2007 року.

Як підтверджують матеріали справи, будівництво об'єктів у ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» позивач замовляв з метою виконання замовлення ВАТ «ЮгЦемент» та ВАТ «Волинь-Цемент» .

Відповідно до сертифікату відповідності МК 000707, виданого 25 березня 2011 року, об'єкт будівництва за договором підряду від 05 жовтня 2009 року №05/10/09-1 - металоконструкції дробильного відділення з галереєю та проведення будівельно-монтажних робіт для відкритого складу вугілля, вагоноперекидувача та вугільного млина на території заводу «ЮгЦемент» , що знаходиться в смт. Ольшанське, Миколаївської області, вул. Промислова, 9, відповідає проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та готовий до експлуатації.

Реальність виконання робіт за договором підряду від 05 жовтня 2009 року №05/10/09-2 по монтажу металоконструкцій дробильного відділення з галереєю та проведення будівельно-монтажних робіт для відкритого складу вугілля, вагоноперекидувача та вугільного млина на території заводу «ВолиньЦемент» , що знаходиться в смт. Здолбунів, Рівненської області, вул. Шевченка, 1, підтверджується звітом про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій «Будівельно-монтажних робіт по переведенню обертових печей на вугільне паливо в м. Здолбунів, Рівненської області по вул. Шевченко, 1» на відповідність державним стандартам, будівельним нормам і правилам, що діяли на момент закінчення будівництва, затверджений 04 липня 2011 року. У цьому звіті зазначено, зокрема, що ТОВ «Ренейссанс констракшн» виконувалися роботи по об'єкту «Переведення обертових печей №2, 3, 4, 5, 6, 7 на вугільне паливо по Здолбунівському ВАТ «Волинь-Цемент» , в тому числі, з монтажу металоконструкцій дробильного відділення з галереєю та проведення будівельно-монтажних робіт для відкритого складу вугілля, вагоноперекидувача та вугільного млина.

Таким чином, суд встановив, що господарські операції підтверджує, що господарські операції ТОВ «Ренейссанс констракшн» з ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» Вищий адміністративний суд України зазначив: «…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків» . Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року» .

На переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За визначенням статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 208 цього Кодексу якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Конфіскаційні санкції, передбачені даною нормою, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Суд також звертає увагу, що порушення кримінальної справи відносно особи не є доказом її вини у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемними угод, укладених між ТОВ «Ренейссанс констракшн» з ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» , а також відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ «Ренейссанс констракшн» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за перевірений період, а висновки ОСОБА_3 перевірки про порушення позивачем підпунктів підпункту 7.2.3 пункту 7.2 та підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковими, відтак, визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 121 941,00 грн. є протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у розмірі 3 060 971,00 грн. є також протиправним.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 01 грудня 2010 року №0008772307/0 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Ренейссанс констракшн» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренейссанс констракшн» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 01 грудня 2010 року №0008772307/0.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренейссанс констракшн» судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко