Ухвала

від 13.02.2017 по справі 16/5025/1004/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13 лютого 2017 року Справа № 16/5025/1004/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л., суддів:Картере В.І., Губенко Н.М., перевіривши касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі№ 16/5025/1004/12 господарського суду Хмельницької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ізі Лайф" доПриватного підприємства "Авіст" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" простягнення заборгованості за кредитним договором № 793-07/01 від 08.10.2007 в розмірі 1 614 517,34 доларів США

ВСТАНОВИВ:

Подана 23.12.2016 (згідно зі штемпелем поштового відділення зв'язку на конверті) Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - скаржник) касаційна скарга на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі № 16/5025/1004/12 не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 111 1 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Виходячи зі змісту наведених норм, особа, яка оскаржує судове рішення, повинна надавати суду прямий доказ, який однозначно свідчив би про повідомлення сторін про оскарження особою судових рішень.

Не повідомлена належним чином сторона у справі, як учасник господарського процесу, позбавлена можливості володіти об'єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу.

Згідно зі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Відповідно до п. 6 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України" треті особи користуються правами і несуть обов'язки сторони у справі (за деякими винятками щодо третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору). Тому, якщо до касаційної скарги не додано доказів надіслання її копії третім особам, то така касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом (п. 3 ч. 1 ст. 111 3 ГПК).

Дослідивши касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі № 16/5025/1004/12 з доданими до неї документами, колегія суддів касаційної інстанції встановила, що до скарги не додано доказів надсилання її копій третій особі у справі - Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", що відповідно до вищезазначеного, є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, до неї не додано доказів сплати судового збору.

Разом з тим, скаржник звернувся з клопотанням про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на оскаржуване судове рішення. В обґрунтування зазначеного клопотання скаржник посилається на те, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є бюджетною установою, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, розрахункове - касове обслуговування якої відповідно до Бюджетного кодексу України здійснюється Державною казначейською службою України та лише в межах відкритих асигнувань, а також стислість строків передбачених для подання апеляційної скарги на судове рішення.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою, зокрема, відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до приписів розділу 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 у розгляді питань, пов'язаних, зокрема, з відстроченням та розстроченням сплати судового збору (стаття 8 Закону) господарським судам слід враховувати таке. Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

За змістом положень ст. 8 вказаного Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом (п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII)").

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для відстрочки від такої сплати. До того ж, вказаною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

Згідно із ст. 111 8 ГПК України касаційна скарга у випадках, передбачених пунктом 1 частини першої статті 107 цього Кодексу, розглядається протягом одного місяця, а у випадках, передбачених пунктом другим частини першої статті 107 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття касаційної скарги до провадження Вищим господарським судом України.

У свою чергу, скаржник в обґрунтування заявленого клопотання не надав будь - яких доказів того, що у нього на момент подання касаційної скарги відсутні кошти для сплати судового збору та доказів, які б свідчили про вжиття скаржником усіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору, та які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного законом строку розгляду касаційної скарги до прийняття постанови у справі.

За таких обставин, згадане клопотання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі № 16/5025/1004/12 задоволенню не підлягає.

Таким чином, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Керуючись ст. 86, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі № 16/5025/1004/12.

2. Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі № 16/5025/1004/12 повернути скаржнику без розгляду.

3. Справу № 16/5025/1004/12 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: В.І. Картере

Н.М. Губенко