Ухвала

від 14.02.2017 по справі 821/240/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/240/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Циганій С.І.

14 лютого 2017 року Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Шеметенко Л.П.

судді - Потапчука В.О.

судді - Шляхтицького О.І.

за участю секретаря - Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року по справі за адміністративним позовом Фермерського господарства Аделаїда Відокремлена садиба до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2015 року №0000542200, №0000522200, №0000532200, №0008231700; від 29.01.2016 року №0000012200; від 04.02.2016 року №0000211700, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2016 року Фермерське господарство Аделаїда Відокремлена садиба звернулось до суду з адміністративним позовом до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2015 року №0000542200, №0000522200, №0000532200, №0008231700; від 29.01.2016 року №0000012200; від 04.02.2016 року №0000211700.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки Акту перевірки №663/22-0/14136795 від 09.10.2015р. відповідача про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2014р., є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та іншого законодавства, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що за результатами проведеної перевірки Фермерського господарства Аделаїда Відокремлена садиба було встановлено безпідставне формування вказаним підприємством податкового кредиту, порушення вимог Податкового кодексу України в частині сплати податку на доходи фізичних осіб, та податку на прибуток іноземних юридичних осіб.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року позов Фермерського господарства Аделаїда Відокремлена садиба задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Цюрупинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

У період з 07.09.2015 року по 02.10.2015 року Цюрупинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Херсонській області було проведено планову виїзну перевірку ФГ Аделаїда з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2012р.по 31.12.2014р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт №663/22-0/14136795 від 09.10.2015 року, на підставі якого Цюрупинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Херсонській області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.11.2015 року:

-? №0000522200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 437 113 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 139551,43 грн.

-? №0000532200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 2921,20 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 730,30 грн.

-? №0000542200, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 170 грн. за порушення вимог Податкового кодексу України, які регулюють сплату податку на прибуток іноземних юридичних осіб, в частині не надання до податкового органу звіту про виплачений нерезиденту дохід.

-? №0008231700; яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується агентами в розмірі 157431,77 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 39 867,94 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ФГ Аделаїда оскаржила їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС в Херсонській області.

Рішенням від 16.01.2016 року про результати розгляду первинної скарги, було залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 05.11.2015 року № 0000532200, №0000542200, №0008231700. Однак, при цьому було скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.11.2015 року №0000522200 в частині збільшення зобов'язання з ПДВ на суму 12 678 грн. та штрафних санкцій на суму 3 169,50 грн., а також збільшено суму штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб на суму 75562,92 грн., визначених у податковому повідомленні-рішенні №0008231700.

У зв'язку із вказаним Цюрупинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Херсонській області було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000012200 від 29.01.2016 року та № 0000211700 від 04.02.2016 року.

Відповідачем було прийнято всі перелічені податкові повідомлення-рішення у зв'язку із встановленням в ході проведеної планової перевірки порушення ФГ Аделаїда вимог Податкового кодексу України.

Так, у висновку акта перевірки зазначено про встановлення перевіркою порушення ФГ Аделаїда :

-? пп. 198.6 ст. 198; п.п. 209.15.1, п. 200.4, п. 209.5; п. 209.2, 209.3, п. 209.6 ст.209 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 430617 грн.;

-? п.50.1 ст. 50 ПКУ - ФГ Аделаїда при надані уточнюючих розрахунків по декларації з ПДВ спеціального режиму оподаткування із сплати суми недоплат за перевіряємий період у розмірі 112510 грн. не застосовано штраф у розмірі 3 % від такої суми.

-? п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.1 ст.198, п. 200.4 ст.200 ПКУ, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 6496 грн.;

-? п.50.1 ст. 50 ПКУ - ФГ Аделаїда при надані уточнюючих розрахунків по загальній декларації з ПДВ із сплати суми недоплат за перевіряємий періоді у розмірі 229 грн. не застосовано штраф у розмірі 3 % від такої суми;

-? п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, постанови Кабінета Міністрів України від 12.01.2011 р. N 11 Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках . Так, ФГ Аделаїда здійснювала нецільове використання суми податку на додану вартість у розмірі 24 636,23 грн.;

-? п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в частині неподання податкових розрахунків (форма № 1ДФ) за 2-3 кв. 2013 року та 2-4 кв. 2014 року про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платників податку за ознакою 126 , додаткове благо (надання працедавцем безоплатного харчування працівникам) та подання з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ ) за 1-4 кв. 2014р., якщо такі недостовірні відомості призвели до зміни платника (невідповідність реєстраційного номера облікової картки платника податків);

-? абз. б) п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п. 167.1 ст. 167 а), п.176.2 ст. 176, п. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 розділу IV Податкового кодексу України, в частині не включення до загального місячного оподатковуваного доходу співробітників фермерського господарства Аделаїда доходу, отриманого як додаткове благо, у вигляді вартості безоплатно отриманого харчування, з якого не утримано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 15 відсотків на загальну суму 157431,77грн., у т. ч за 2013рік у сумі 56515,52 грн., та 2014 рік у сумі 100916,25 грн.;

-? п.п. 1.6. п. 16 1 підр. 10 р. XX Перехідних положень, п.п. 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що виразилось у не нарахуванні, не утриманні та не сплаті військового збору з доходу у сумі 312 215 грн., отриманого, як додаткове благо за період серпень-жовтень 2014року, в результаті чого сума не утриманого військового збору склала 4683,22 грн.;

-? п. 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством не утримано податок з виплачених доходів нерезиденту із джерелом їх походження з України;

-? п. 103.9 статті 103 Податкового кодексу України. Так, підприємством не надавало до податкового органу звіт про виплачений нерезиденту дохід.

В акті перевірки податковий орган посилався на те, що у періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість від 01.01.2009 року № 100187887, виданого ДПІ у Голопристанському районі, ФГ Аделаїда було платником фіксованого податку.

1. Перевіркою повноти визначення ФГ Аделаїда податкового кредиту за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року податковим органом було встановлено його завищення у розмірі 332 821 грн. (рядок Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою ).

Так, податковим органом встановлено, що ФГ Аделаїда до складу податкового кредиту Декларації з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування неправомірно включено, як зазначено в первинних документах, покупну картоплю від фермерського господарства Адель-Агро . Відповідач посилався на те, що згідно п. 209.5 ст. 209 ПК України платник податку ФГ Аделаїда , яке придбаває сільськогосподарські товари/послуги в сільськогосподарського підприємства ФГ Адель-Агро , який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку лише в загальному порядку. Тобто ФГ Аделаїда мало право включати продукцію отриману від ФГ Адель-Агро до загальної декларації з податку на додану вартість, а не скороченої.

2 . В ході перевірки встановлено, що ФГ Аделаїда віднесено до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними на суму 72 185 грн.

3. Також в акті перевірки зазначено, що за результатами автоматизованого співставлення даних згідно поданих ФГ Аделаїда додатків №5 до декларацій з податку на додану вартість за період з 1 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року встановлено, що ФГ Аделаїда двічі включено у податковий кредит сільськогосподарської декларації податкові накладні:

- від 27.08.2012 року №338 на суму 4300,02 грн. в т.ч. ПДВ 716,67 грн., отриману від ПРАТ ВФК (13356951),

- від 17.11.2013 року №286 на суму 3291 грн., в т.ч. ПДВ 548,50 грн. та від 13.11.2013 року №214 на суму 3090 грн. в т.ч. ПДВ 515 грн., отриманих від ТОВ Глобал Юніверсал (код 37712103),

- від 26.09.2012 року№5 на суму 10872 грн., в т.ч. ПДВ 1812 грн., отримана від ТОВ Бел агрегат-сервіс (код 32579175),

- від 08.04.2014 року №7 на суму 4713,12 грн., в т.ч. ПДВ 785,52 грн., отримана від ТОВ АСГ-Груп (код 38201910);

- від 19.06.2014 року №6 на суму 20000 грн., в т.ч. ПДВ 3333,33 грн., отримана від ТОВ "УРП "Боез Україна" (код 24240105);

- від 30.04.2014 року №79084 на суму 1854,30 грн., в т.ч. ПДВ 309,05 грн., отримана від ТОВ "Техноторг-Дон" (код 31764816);

- від 23.09.2014 року №59 на суму 1099,98 грн., в т.ч. ПДВ 183,33 грн., отримана від ТОВ "Компанія УНІПРО" (код 36790987);

- від 01.11.2014 року №5 на суму 5000 грн., в т.ч. ПДВ 833,33 грн.;

- від 14.10.2014 року № 23 на суму 4900 грн., в т.ч. ПДВ 816,67 грн.;

- від 20.10.2014 року № 26 на суму 4900 грн., в т.ч. ПДВ 816,67 грн. отриманих від ОСОБА_2 (код НОМЕР_4).

Також зазначено, що ФГ Аделаїда не провело коригування по розрахунку корегування №156 від 31.01.2014 року до податкової накладної від 27.01.2014 року №2826/156 на суму 1469 грн., в т.ч. ПДВ 244,83 грн., отриманого від Одеської залізниці (код 1071315). по розрахунку корегування №131 від 21.08.2014 року до податкової накладної від 11.07.2014 року №91 на суму 65475 грн., в т.ч. ПДВ 10912,50 грн., отриманого ТОВ "Черкасиелеватормаш".

4. В ході перевірки Цюрупинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Херсонській області було встановлено порушення позивачем вимог ст. 198 Податкового кодексу України у зв'язку із формування податкового кредиту за рахунок нереальних операцій з ТОВ Сапфір ЛТД (придбання дизельного пального), ТОВ Профтехінструмент (придбання запчастин), ТОВ Сервіс Авто , ПП Херсонагроресурс . Зазначених висновків податковий орган дійшов на підставі матеріалів перевірок вказаних контрагентів позивача іншими податковими інспекціями, за результатами яких не було підтверджено придбання товару по ланцюгу постачання, та встановлено відсутність у вказаних контрагентів необхідних виробничих та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

5. Також в акті перевірки податковим органом зазначено про те, що в порушення п. 200.4, п. 209.2, п. 209.3 ст. 209 ПК України ФГ Аделаїда занижено суму податку на додану вартість, яка згідно із спеціальним режимом оподаткування залишається у розпорядженні підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів за рахунок яких сформовано податковий кредит, за наявності залишку такої суми податку для інших виробничих цілей, у розмірі 97 796 грн. Зазначене порушення виникло, на думку відповідача, за рахунок арифметичних помилок при наданні податкових декларацій з податку на додану вартість.

6. Встановлено, що у порушення п. 50.1 ст. 50 ПКУ ФГ Аделаїда при надані уточнюючих розрахунків по декларації з ПДВ спеціального режиму оподаткування із сплати суми недоплат за перевіряємий період у розмірі 112510 грн. не застосовано штраф у розмірі 3 % від такої суми.

7. На порушення п. 209.2 ст. 209 ПК встановлено неправомірне (необґрунтоване) застосування пільги з податку на додану вартість.

8. Встановлено, що на порушення п. 2004 ст. 200 ПК України ФГ Аделаїда допущено арифметичну помилку при наданні податкових декларацій з податку на додану вартість, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 6496 грн. Вказане порушення повністю визнано позивачем.

9. Встановлено, що у порушення п. 50.1 ст. 50 ПКУ ФГ Аделаїда при надані уточнюючих розрахунків по загальній декларації з ПДВ із сплати суми недоплат за перевіряємий період у розмірі 229 грн. не застосовано штраф у розмірі 3 % від такої суми. Вказане порушення також повністю визнано позивачем.

10. Перевіркою встановлено, що у період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року позивачем здійснювалась виплата доходу нерезиденту з джерелом походження з України. Так, позивачем отримані послуги від нерезидента та перераховано валютні кошти на користь іноземного партнера, однак, у зв'язку з ненаданням нерезидентом довідки в установленому порядку, у ФГ Аделаїда відсутні підстави для застосування переваг Конвенції між Урядом України та Урядом Словацької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та майно. Відповідач зазначає, що у порушення п. 160.2 ст. 160 ПК України підприємство не утримало податок з виплачених доходів нерезиденту у розмірі 2921,20 грн.

11. За наслідками проведення перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що виразилось у не включенні до загального місячного оподатковуваного доходу співробітників фермерського господарства Аделаїда доходу, отриманого як додаткове благо, у вигляді вартості безоплатно отриманого харчування, та неутриманні податку на доходи фізичних осіб у розмірі 15 відсотків на загальну суму 157431,77 грн. Податковий орган посилався на те, що при наданні працедавцем безоплатного харчування, окрім визначених Законом України № 2694 умов, вартість такого харчування включається до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку як додаткове благо та з такого доходу сплачується податок з доходів фізичних осіб.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив його до суду першої інстанції.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції посилався на недоведеність з боку податкового органу правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 209.1 ст. 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.2 ст. 209 ПК України визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 209.15.1 статті 209 Податкового кодексу України до виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, зокрема, відносяться: а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

З акту перевірки вбачається, що податковий орган виходив з неправомірності дій позивача по віднесенню до складу податкового кредиту Декларації з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування сум податку по операціям з придбання картоплі у фермерського господарства Адель-Агро , посилаючись на п. 209.5 ст. 209 ПК України.

В свою чергу, відповідно до п. 209.5 ст. 209 ПК України платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари/послуги в сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку в загальному порядку.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно (п. 209.6 ст. 209 ПК України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно необґрунтованості вказаних висновків податкового органу.

Так, дійсно, положеннями п. 209.5 ст. 209 ПК України встановлено, що у разі придбання сільськогосподарських товарів/послуг в сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, платник податку не може відносити таку суму до складу податкового кредиту скороченої декларації, а має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку лише в загальному порядку.

Однак, зазначене правило не поширюється на випадки віднесення суми податку на додану вартість, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, зокрема, товарів/послуг, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

В даному випадку судом першої інстанції встановлено, що 12.11.2012 року між Фермерським господарством Аделаїда та Фермерським господарством Адель-Агро (замовник) було укладено договір поставки №131/1, відповідно до умов якого ФГ Адель-Агро зобов'язалося поставити картоплю, ціна, кількість і одиниці товару визначалися специфікаціями до договору поставки.

Відповідно до специфікацій №№1-9 до договору поставки №131/1 за 2012-2013 роки позивачем було замовлено та отримано від ФГ Адель-Агро картоплі на суму 1568913, 20 грн., з яких податок на додану вартість за ставкою 20% - складає 261485,53 грн.

Заперечуючи проти виявленого порушення ФГ Аделаїда посилалось на те, що картопля, придбана у ФГ Адель-Агро , використовувалась у виробництві власної сільськогосподарської продукції як насіння, тобто в якості виробничого фактору.

У підтвердження вказаного позивачем були надані письмові докази.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно звітів по складу Картоплесховище Житомирської філії Фермерського господарства Аделаїда з 01.04.2013 року зареєстровано отримання та накопичення обсягів картоплі, що збігається з обсягами та часом закупівлі картоплі від ФГ Адель-Агро .

Згідно витратної накладної №1 від 01.04.2013 року позивачем від ФГ Адель-Агро отримано 53700 кг картоплі, яка перевезена автотранспортом та отримана на складі Картоплесховище , згідно витратної накладної №2 від 02.04.2013р. від ФГ Адель-Агро отримано 53700 кг картоплі, яка перевезена автотранспортом та отримана на складі Картоплесховище . Придбання, перевезення та накопичення на складі Картоплесховище Житомирської філії Фермерського господарства Аделаїда продовжено до 15.04.2013 року, коли кількість картоплі, придбаної від ФГ Адель-Агро , склала 473570 кг на складі.

В свою чергу, з 23.04.2013р. до 30.04.2013р. позивачем саме такий об'єм картоплі - 473570 кг витрачався як картопля насіннєва для посіву картоплі та подальшого виробництва сільськогосподарської продукції.

Судом першої інстанції встановлено, що вирощування картоплі з насіння, придбаного позивачем від ФГ Адель-Агро , завершено у серпні 2013 року, коли за звітами складу Картоплесховище розпочато отримання нового врожаю. На підтвердження факту транспортування картоплі позивачем надано копії товарно-транспортних накладних за серпень-вересень 2013р.

Таким чином, наданими позивачем доказами придбання, обліку картоплі на складах та подальшого її використання в якості посівного матеріалу підтверджується факт придбання Фермерським господарством Аделаїда картоплі у ФГ Адель-Агро саме як насіння, тобто виробничого фактору, який використовується у виробництві власної сільськогосподарської продукції, а не просто сільськогосподарського товару.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що Фермерське господарство Аделаїда правомірно, у відповідності до вимог п. 209.2 ст. 209 та п. 209.15.1 статті 209 Податкового кодексу України, віднесло суму податку на додану вартість по операції з придбання у ФГ Адель-Агро насіння картоплі до податкового кредиту Декларації з ПДВ спеціального режиму оподаткування.

Що стосується посилання Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області на порушення позивачем вимог ст. 198 Податкового кодексу України у зв'язку із формування податкового кредиту за рахунок нереальних операцій з ТОВ Сапфір ЛТД , ТОВ Профтехінструмент , ТОВ Сервіс Авто , ПП Херсонагроресурс , через відсутність підтвердження реальності вказаних господарських операцій (відсутність підтвердження придбання товару по ланцюгу постачання та відсутність у вказаних контрагентів необхідних виробничих та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності), слід зазначити наступне:

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 ст. 198 ПК України встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Викладені норми Податкового кодексу України вказують на існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Фактичне виконання господарських зобов'язань повинне підтверджуватись належним чином складеними первинними документами.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В ході розгляду справи було встановлено, що у перевіряємий період Фермерське господарство Аделаїда мало взаємовідносини з ТОВ Сапфір ЛТД по придбанню дизельного пального, за рахунок яких віднесло до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 693548 грн. за березень 2013 року та квітень 2014 року.

У підтвердження реальності господарських операцій ТОВ Сапфір ЛТД позивач надав належним чином оформлені податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Також, позивач у перевіряємий період мав взаємовідносини з ТОВ Профтехінструмент по придбанню запчастин у липні-серпні 2014 року на суму 9859,1 грн., в тому числі ПДВ - 1643,18 грн.

У підтвердження виконання вказаним контрагентом своїх зобов'язань позивач надав копії видаткових накладних на отримання товару від ТОВ Профтехінструмент , звіти по складу №17 Будівельні матеріали , копії актів на списання матеріальних цінностей, в тому числі і придбаних від ТОВ Профтехінструмент .

Крім того, позивач мав господарські відносини з ТОВ Сервіс Авто з перевезення сільськогосподарської продукції, за рахунок яких сформував податковий кредит на суму 6900 грн.

У підтвердження реальності вказаної господарської операції позивач надав податкову накладну від 10.08.2012р. №8 на загальну суму 41400 грн., в т.ч. ПДВ 6900,00 грн., копію Акту здачі-прийняття робіт від 10.08.2012 року на загальну вартість робіт з перевезення сільськогосподарської продукції на суму 41400 грн., в т.ч. ПДВ 6900,00 грн., копію податкової накладної від 10.08.2012р. №8, копії товарно-транспортних накладних на підтвердження факту перевезення продукції.

У перевіряємий період позивач здійснював придбання у ТОВ Херсонагроресурс мастила на підставі податкових накладних липень - жовтень 2014 року, та за рахунок цих господарських операцій сформував податковий кредит на суму 3196 грн.

Позивачем, в якості доказів фактичного виконання вказаних господарських операцій надано копії видаткових та податкових накладних, звіти по складу на отримання товару, придбаного у ТОВ Херсонагроресурс - мастила 10дм, забірні карти на отримання мастила працівниками позивача зі складу.

Дослідивши надані позивачем у підтвердження реального виконання господарських операцій з ТОВ Сапфір ЛТД , ТОВ Профтехінструмент , ТОВ Сервіс Авто , ПП Херсонагроресурс первинні документи, суд апеляційної інстанції встановив, що вони складені належним чином, містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Будь-яких зауважень щодо правильності оформлення первинних документів відповідач не висловлював.

У своїй сукупності надані первинні документи підтверджують фактичність проведених господарських операцій між позивачем та розглядуваними контрагентами.

Податковим органом, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах є недостовірними та (або) суперечливими.

Таким чином, позивачем надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Сапфір ЛТД , ТОВ Профтехінструмент , ТОВ Сервіс Авто , ПП Херсонагроресурс . Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

В свою чергу, судом першої інстанції вірно встановлено, що висновки податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та розглядуваним в акті перевірки контрагентом не ґрунтуються на належному самостійному дослідженні податковим органом обставин укладання договорів між цими контрагентами, предметів даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів акт перевірки не містить.

Такого висновку відповідач дійшов на підставі податкової інформації, яка надійшла від інших ДПІ.

Колегія суддів зазначає, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість (добросовісного платника податку) права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, якщо останній виконав усі передбачені законом умови віднесення сум до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Варто також зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

В даному випадку, Цюрупинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Херсонській області не було надано доказів того, що по спірним операціям між позивачем та ТОВ Сапфір ЛТД , ТОВ Профтехінструмент , ТОВ Сервіс Авто , ПП Херсонагроресурс у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та вказані підприємства діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що висновки акта ґрунтуються на припущеннях, фактичне порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідачем встановлено не було.

Також необґрунтованими є посилання податкового органу, в якості підстави для зменшення податкового кредиту підприємства, на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Слід зазначити, що законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури. В даному випадку податковим органом не зазначено, яка саме кількість трудового ресурсу, та які саме умови для здійснення господарської діяльності для виконання договорів були відсутні у контрагентів.

Таким чином, в ході розгляду справи було встановлено, що господарські операції позивача з ТОВ Сапфір ЛТД , ТОВ Профтехінструмент , ТОВ Сервіс Авто , ПП Херсонагроресурс є реальними, відповідають дійсному економічному змісту і діловій меті та підтверджуються необхідними документами, які містять усі обов'язкові реквізити та розкривають зміст та обсяг господарських операцій, а отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин позивача.

Враховуючи викладене, висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки про порушення позивачем вимог ст. 198 ПК України спростовуються встановленими під час розгляду даної справи обставинами, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зменшення податкового кредиту позивачу за господарськими операціями з ТОВ Сапфір ЛТД на суму 38618,42 грн., ТОВ Профтехінструмент на суму 1643,18 грн., з ТОВ Сервіс Авто на суму 6900,00 грн., ПП Херсонагроресурс на суму 3196,00 грн.

Що стосується донарахування позивачеві податку на прибуток іноземних юридичних осіб, колегія суддів зазначає наступне:

07.06.2013 року №-1/06/12 позивачем був укладений контракт з нерезидентом - компанією Norika Slovensko.

У зв'язку з отриманням послуг від нерезидента позивачем у період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року було перераховано на користь іноземного партнера валютні кошти, тобто здійснювалась виплата доходу нерезиденту з джерелом походження з України.

Податковий орган посилався на те, що у зв'язку з ненаданням нерезидентом довідки в установленому порядку ФГ Аделаїда повинно було у відповідності до п. 160.2 ст. 160 ПК України утримати податок з виплачених доходів нерезиденту у розмірі 2921,20 грн.

Згідно п. 160.1 ст. 160 ПК України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

П. 160.2 ст. 160 ПК України передбачено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3-160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

В свою чергу, відповідно до пункту 14.1.165 статті 14 Податкового кодексу України податок, платник податку, оподаткування, оподатковуваний прибуток для цілей розділу III цього Кодексу (Податкового кодексу України) - податок на прибуток підприємств, платник податку на прибуток підприємств, оподаткування податком на прибуток підприємств, прибуток, який підлягає оподаткуванню.

Суд першої інстанції вірно встановив, що податок з нерезидентів, зазначений у ст.160 Податкового кодексу (в редакції на момент перевірки) є різновидом відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податків, податку на прибуток підприємств, який повинні сплачувати платники податку на прибуток.

Згідно до пункту 152.8 статті 152 Податкового кодексу відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податків, зазначених у пункті 153.3 статті 153, пунктах 156.1 та 156.2 статті 156, статті 160 Податкового кодексу, несуть платники податку, які здійснюють відповідні виплати. Платниками податку для цілей Розділу III Податкового кодексу України є платники податку на прибуток.

В ході розгляду справи встановлено, що Фермерське господарство Аделаїда є платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Згідно ст. 307 ПК України платники фіксованого сільськогосподарського податку не є платниками таких податків і зборів: а) податку на прибуток підприємств; б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва); в) збору за спеціальне використання води; г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

Податки і збори, не зазначені у пункті 307.1 цієї статті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, установлених цим Кодексом, а єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - в порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

З огляду на зазначене, фермерське господарство Аделаїда , як платник фіксованого сільськогосподарського податку, в силу положень п. 307.1 ст. 301 Податкового кодексу України, не є платником податку на прибуток, а тому не повинно утримувати податок з виплачених доходів нерезиденту.

Таким чином, визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 2921,20 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 900,30 грн. є неправомірним та необґрунтованим.

Також в ході проведення перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що виразилось у не включенні до загального місячного оподатковуваного доходу співробітників фермерського господарства Аделаїда доходу, отриманого як додаткове благо, у вигляді вартості безоплатно отриманого харчування, та неутриманні податку на доходи фізичних осіб у розмірі 15 відсотків на загальну суму 157431,77 грн.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п. 163.1 ст. 163 ПК).

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п. 164.1 ст. 164 ПК України).

Згідно п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу (Податкового кодексу), до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Виходячи із вказаних положень Податкового кодексу України, податковий орган посилався на те, що позивач, як податковий агент, повинен був нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб від імені найманих працівників, однак, у порушення вимог податкового законодавства не включив вартість безоплатного харчування до загального місячного оподатковуваного доходу таких найманих як додаткове благо та не утримав з такого доходу податок з доходів фізичних осіб.

З акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір, згідно якого остання зобов'язувалась забезпечувати поставку харчування для потреб ФГ Аделаїда Відокремлена садиба.

При цьому, вартість послуг визначена за 1 літр та за 1 кілограм продукції, а не за окремі порції.

Вартість загалом наданих ФОП ОСОБА_1 послуг встановлено за документами підприємства в розмірі - квітень-серпень 2013 року - 376770,11 грн., квітень - жовтень 2014 року - 672775,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що в акті перевірки відсутні посилання на докази отримання харчування працівниками позивача взагалі.

Відповідач, здійснюючи розрахунок правильності обчислення податку на доходи фізичних осіб ФГ Аделаїда за 2013 рік обмежився лише врахуванням загальної суми наданих ФОП ОСОБА_1 послуг, посиланням на прізвища всіх працівників позивача, зазначив податкові періоди та суми недоплати податку по кожній особі, однак, при цьому в ході проведення перевірки не було визначено отримання конкретною особою матеріального блага у вигляді харчування на певну суму, не наведено жодного доказу у підтвердження отримання такого блага на певну суму.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність та неправомірність донарахування Фермерському господарству Аделаїда податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами в розмірі 157431,77 грн. та застосування штрафних санкцій 115430,86 грн. на підставі лише доказів закупки готового харчування позивачем у ФОП ОСОБА_1

Що стосується посилань податкового органу на порушення позивачем вимог п. 50.1 ст. 50 ПКУ, що виразилось у незастосуванні ФГ Аделаїда при надані уточнюючих розрахунків по декларації з ПДВ спеціального режиму оподаткування із сплати суми недоплат за перевіряємий період штрафу у розмірі 3 % від такої суми (112510 грн.), а також порушення п. 200.4, п. 209.2, п. 209.3 ст. 209 ПК України, що виразилось у заниженні ФГ Аделаїда , через арифметичні помилки при наданні податкових декларацій з податку на додану вартість, суми податку на додану вартість, яка згідно із спеціальним режимом оподаткування залишається у розпорядженні підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, за наявності залишку такої суми податку для інших виробничих цілей, у розмірі 97 796 грн., слід зазначити наступне:

Відповідно до підпункту а п.50.1 статті 50 Податкового кодексу України платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

В свою чергу, податкове зобов'язання, згідно п.14.1.156 Податкового кодексу - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок, а недоплата - сума занижених податкових зобов'язань (пункт 39.5.5.4 статті 39 ПКУ).

Таким чином, визначальним в даному випадку є факт самостійного виявлення заниження саме податкового зобов'язання минулих податкових періодів.

В даному випадку, як вже зазначалось вище, ФГ Аделаїда , як сільськогосподарське підприємство, яке обрало спеціальний режим оподаткування діяльності, відповідно до п.209.2 статті 209 Податкового кодексу України, не сплачує до бюджету суму податку на додану вартість, нараховану на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, а повністю залишає таку суму податку в своєму розпорядженні.

Задекларовані у Декларації з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування суми податку не підлягають сплаті до бюджету, тобто не набувають статусу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при виправленні помилок, які збільшують суму податку, що не підлягає сплаті до бюджету, а перераховується на спеціальний рахунок, - у платника не виникає податкового зобов'язання/недоплати і не виникає необхідності застосування будь-яких штрафних санкцій.

Так, само помилки при визначенні суми, яка не підлягає сплаті до бюджету, а залишається у розпорядженні підприємства, не можуть створювати (збільшувати) розмір податкових зобов'язань, належних до сплати до бюджету.

Зазначене свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу в цій частині та неправомірне визначення податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінанових) санкцій в цій частині.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що прийняті Цюрупинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Херсонській області податкові повідомлення-рішення від 05.11.2015р. №0000542200, №0000522200, №0000532200, №0008231700; від 29.01.2016р. №0000012200; від 04.02.2016р. №0000211700 є протиправними та підлягають скасуванню.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 15 лютого 2017 року.

Головуючий: Л.П. Шеметенко

Суддя: В.О. Потапчук

Суддя: О.І. Шляхтицький