Рішення

від 10.02.2017 по справі 525/880/16-ц

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/880/16-ц

Провадження №2/525/20/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.02.2017 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Хоролець В.В., при секретарі Пилипенко П.І., з участю представника позивача адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа Відділ Держгеокадастру у Великобагачанському районі та ОСОБА_4 про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в:

З позову ОСОБА_2 вбачається, що 30 грудня 2012 року помер ОСОБА_5, останнім місцем проживання якого було с. Сіверне Чорноморського району Автономної Республіки Крим, вулиця Гагаріна, 20б. За життя ОСОБА_5 склав заповіт 09.09.2010 року, реєстровий номер 2-736, який був посвідчений державним нотаріусом державної нотаріальної контори за адресою: ОСОБА_6 Крим, селище Чорноморське, вулиця Чапаєва, 9, яким ОСОБА_5 заповів належне йому майно позивачу ОСОБА_2 До складу спадкового майна, вказаного в заповіті, відноситься: 1) земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6900 га, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населеного пункту. Дану земельну ділянку ОСОБА_5 отримав у спадщину на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.12.2010 року №2-4831; 2) земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,6500 га, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населеного пункту. Дану земельну ділянку ОСОБА_5 отримав у спадщину на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.12.2010 року №2-4826.

Позивач вказує, що відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації права на спадкування та Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України врегульовано питання забезпечення реалізації прав особи на спадкування - доповнено ст.111 (забезпечення реалізації права на спадкування) такого змісту: у разі, якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів. Таким чином, спадкоємцям дозволяється подавати відповідну заяву до будь-якого нотаріуса чи органів місцевого самоврядування (сільських, селищних рад) за місцем свого перебування. Після цього спадкова справа вноситься до Спадкового реєстру.

Як вказує позивач, ним був пропущений шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Коли він звернувся до приватного нотаріуса по місцю знаходження спадкового майна із заявою про прийняття спадщини, то йому було відмовлено, оскільки ним був пропущений строк. Він змушений звернутись до суду.

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 10.06.2016 року, яке набрало чинності 29.07.2016 року, були визнані причини пропуску прийняття спадщини поважними та йому продовжено строк прийняття спадщини протягом одного місяця.

Позивач зазначає, що із матеріалів судової справи йому стало відомо, що спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла ОСОБА_4 та Чорноморською державною нотаріальною конторою 24.09.2013 року видавалося ряд свідоцтв про право на спадщину.

Як вказує позивач, після отримання рішення суду він написав заяву про прийняття спадщини після померлого 30.12.2012 року ОСОБА_5 та посвідчив підпис у приватного нотаріуса по місцю свого проживання у м. Києві та звернувся до Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта Київської міської дирекції для того, щоб відправити дану заяву до нотаріуса Чорноморського району Автономної Республіки Крим. Але йому було відмовлено з тих причин, що починаючи з 27.03.2014 року поштові відправлення, які направлені УДППЗ Укрпошта з материкової частини України не приймаються поштою АР Крим та м. Севастополя та повертаються у зворотному напрямку і УДППЗ Укрпошта не має можливості пересилати поштові відправлення до півострова Крим.

Позивач зазначає, що коли він звернувся до приватного нотаріуса Великобагачанського нотаріального округу в Полтавській області по місцю знаходження спадкового майна ОСОБА_7 із заявою чи може він прийняти спадщину, то вона листом повідомила йому, що оскільки спадкова справа заведена на тимчасово окупованій території, то вона не може відкрити нову спадкову справу та рекомендувала звернутись за захистом своїх порушених прав до суду.

Як вбачається з позову, на сьогодні є не вирішеним питання, що робити із спадковими справами, які фактично залишились не виданими, тобто як у випадку позивача, спадкоємці не можуть отримати свідоцтво про право на спадщину за часів роботи українських нотаріусів. Архіви залишились в Криму, ведення цих справ залишилось у виключній компетенції українських нотаріусів Криму (а таких там, як зазначає позивач фактично не залишилось, усі припинили діяльність). Тому позивач вважає, що єдиною можливістю для нього отримати спадкові документи та реалізувати своє право на спадщину за заповітом, це звернення до суду з відповідним позовом.

Посилаючись на вищевикладені обставини та на положення ст.ст.1216-1218,1221,1233,1297 ЦК України позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати за ним право власності в порядку спадкування як за спадкоємцем за заповітом після смерті 30.12.2012 року ОСОБА_5 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6900 га, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності серія ЯМ №859419, а також просив визнати за ним право власності в порядку спадкування як за спадкоємцем за заповітом після смерті 30.12.2012 року ОСОБА_5 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,6500 га, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності серія ЯМ №859420 (а.с.а.с.2-3).

Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 13.09.2016 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору залучено ОСОБА_4, жительку с. Сіверне (с. Сєверне), вулиця Гагаріна, 20 б Чорноморського району АР Крим, на ім'я якої, ймовірно, видавалися свідоцтва про право на спадщину, що вбачається з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 08.02.2016 року (а.с.30).

За клопотанням позивача у справ ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 02.12.2016 року було призначено по справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої було доручено судовому експерту ОСОБА_8 (а.с.а.с.79-80,82-83) та у зв'язку з проведенням експертизи провадження у справі було зупинене.

Ухвалами Великобагачанського районного суду Полтавської області від 27.01.2017 року провадження у справі було відновлено та прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення (зменшення) заявлених позовних вимог та визначення площ земельних ділянок відповідно до проведеної судової земельно-технічної експертизи (а.с.а.с.107-108) і розгляд справи відкладено на 10.02.2017 року.

В судовому засіданні представника позивача адвокат ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги в інтересах позивача підтримала в повному обсязі, в своїх поясненнях посилалася на обставини та доводи, які викладені в обґрунтуванні позовної заяви і просила уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області Полтавської області в судові засідання не з'явився, від ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області Полтавської області до суду надходили заяви про розгляд справи у відсутність представника цієї сільської ради та про визнання у повному обсязі заявлених позовних вимог ОСОБА_2 (а.с.а.с.27,41,52,69,74,102,118).

Представник третьої особи у справі Відділу Держгеокадастру у Великобагачанському районі в судове засідання не з'явився, даний відділ належним чином сповіщався про день і час розгляду справи, неявка представника третьої особи не є перешкодою для розгляду справи по суті заявлених позовних вимог (а.с.а.с.26,38,47,60,72,97,114-115).

Третя особа у справі ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про день і час розгляду справи повідомлялась шляхом направлення позовної заяви та судової повістки поштою (а.с.а.с.39-40), однак з відмітки поштового зв'язку вбачається, що відповідно до наказу №202 від 01.04.2014 року Генеральної дирекції УДППЗ Укрпошта заборонено пересилання поштових відправлень до АР Крим та м. Севастополь (а.с.а.с.39-40), а також вона повідомлялась судом шляхом поміщення відповідного оголошення про день і час розгляду даної справи на сторінці Великобагачанського районного суду Полтавської області (у розділі Новини та події суду ) офіційного веб-порталу Судова влада в Україні в мережі Інтернет (а.с.а.с.51,58,71,86-87,98-99,116-117).

Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності передбачених законом підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення та доводи представника позивача адвоката ОСОБА_1, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, оглянувши та дослідивши матеріали цивільної справи №525/1466/15-ц, що була витребувана з канцелярії суду, і давши їм належну оцінку приходить до висновку, що уточнений позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, треті особи Відділ Держгеокадастру у Великобагачанському районі та ОСОБА_4 про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст.10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст. 57 ЦПК України).

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1 ст.179 ЦПК України).

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 цієї статті. Зокрема, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання відповідного права.

Позивачем у позовній заяві вказано і сторонами у справі не заперечується, що 30 грудня 2012 року помер громадянин ОСОБА_5, останнім місцем проживання якого було с. Сіверне (в деяких документах вказується як с. Сєверне) Чорноморського району Автономної Республіки Крим, вулиця Гагаріна, 20б. З інформації відділу ДРАЦС Великобагачанського районного управління юстиції від 18.12.2015 року та від 12.01.2016 року вбачається, що відповідно до даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян смерть ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживав ІНФОРМАЦІЯ_3 б в с. Сєверне Чорноморського району АР Крим, зареєстровано 02.01.2013 року виконавчим комітетом Далеківської сільської ради Чорноморського району Автономної Республіки Крим, актовий запис №1 (а.с.а.с.23,37 матеріалів витребуваної цивільної справи №525/1466/15-ц).

За життя ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 склав заповіт 09.09.2010 року, який був посвідчений за реєстровим номером 2-736 державним нотаріусом державної нотаріальної контори ОСОБА_9 за адресою: ОСОБА_6 Крим, селище Чорноморське, вулиця Чапаєва, 9, згідно якого ОСОБА_5 заповів ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зокрема, належні йому на праві власності земельні ділянки, які розташовані на території ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та на території Далеківської сільської ради Чорноморського району Автономної Республіки Крим (а.с.11). Посвідчення такого заповіту підтверджується оригіналом Витягом про реєстрацію цього заповіту в Спадковому реєстрі 09.09.2010 року (номер у реєстрі 49903703), сформованого Чорноморською державною нотаріальною конторою АР Крим (а.с.12).

Як вбачається з копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №859419 від 20.08.2012 року, що зареєстрований відділом Держкомзему у Великобагачанському районі Полтавської області в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за №532020001000677 (оригінал даного Державного акту був оглянутий в судовому засіданні), ОСОБА_5 належала земельна ділянка площею 2,6900 га, що розташована на території ОСОБА_3 сільської ради (за межами населеного пункту) Великобагачанського району Полтавської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; також вбачається, що підставою набуття ОСОБА_5 права власності на дану земельну ділянку є свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 24.12.2010 року №2-4831, посвідчене в.о. державного нотаріуса Великобагачанської державної нотаріальної контори (а.с.9).

Також, як вбачається з копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №859420 від 20.08.2012 року, що зареєстрований відділом Держкомзему у Великобагачанському районі Полтавської області в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за №532020001000678 (оригінал даного Державного акту був оглянутий в судовому засіданні), ОСОБА_5 належала земельна ділянка площею 0,6500 га, що розташована на території ОСОБА_3 сільської ради (за межами населеного пункту) Великобагачанського району Полтавської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; також вбачається, що підставою набуття ОСОБА_5 права власності на дану земельну ділянку є свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 24.12.2010 року №2-4826, посвідчене в.о. державного нотаріуса Великобагачанської державної нотаріальної контори (а.с.10).

Отже, вбачається, що після смерті ОСОБА_5 в межах поданого до Великобагачанського районного суду Полтавської області цивільного позову ОСОБА_2 відкрилася спадщина, що розташована на території Великобагачанського району Полтавської області, яка складається із: 1) земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6900 га, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населеного пункту та 2) земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,6500 га, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Тобто, з сукупності досліджених матеріалів справи вбачається, що позивач у справі ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом від 09.09.2010 року, реєстровий №2-736 майна померлого ОСОБА_5, який помер 30.12.2012 року.

Приватний нотаріус Великобагачанського районного нотаріального округу ОСОБА_7 постановою від 26.11.2015 року відмовила позивачу ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки він у встановлений законом термін спадщину не прийняв та у нього відсутнє свідоцтво про смерть ОСОБА_5 (а.с.а.с.7-8 матеріалів витребуваної цивільної справи №525/1466/15-ц).

На запит суду приватним нотаріусом Великобагачанського районного нотаріального округу ОСОБА_7 28.01.2016 року сформовано Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №427885264, згідно якої вбачається, що заповіт у спадковому реєстрі за №49903703 під номером в реєстрі нотаріальних дій 2-736 від 09.09.2010 року, посвідчений Чорноморською державною нотаріальною конторою є чинним; заповідачем по цьому заповіту є ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.а.с.49-51 матеріалів витребуваної цивільної справи №525/1466/15-ц).

Згідно повідомлення приватного нотаріуса Великобагачанського районного нотаріального округу ОСОБА_7 №116 від 08.02.2016 року, Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) вбачається, що після смерті 30.12.2012 року ОСОБА_5, останнім місцем проживання якого було с. Сіверне Чорноморського району Автономної Республіки Крим заяв про прийняття спадщини чи відмову від прийняття спадщини не надходило, та відсутні претензії кредиторів (а.с.а.с.59-60 матеріалів витребуваної цивільної справи №525/1466/15-ц). Однак, з даної Інформаційної довідки слідує, що після смерті ОСОБА_5 була заведена спадкова справа №124/2013, яка є чинною і в межах цієї справи Чорноморською державною нотаріальною конторою 24.09.2013 року видавалося ряд свідоцтв про право на спадщину (а.с.60 матеріалів витребуваної цивільної справи №525/1466/15-ц), тому суд ще в межах розгляду цивільної справи №525/1466/16-ц 07.04.2016 року ухвалою залучив ОСОБА_4 до участі у справі в якості третьої особи (а.с.84 матеріалів витребуваної цивільної справи №525/1466/15-ц).

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 10.06.2016 року, яке набрало чинності 29.07.2016 року ОСОБА_2 визнані причини пропуску прийняття спадщини поважними після смерті ОСОБА_5 та продовжено строк прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 протягом одного місяця (а.с.а.с.4-6, а.с.а.122-124 оглянутої цивільної справи №525/1466/15-ц).

Як вбачається з матеріалів справи, після отримання рішення суду ОСОБА_2 написав заяву про прийняття спадщини після померлого 30.12.2012 року ОСОБА_5 та посвідчив підпис у приватного нотаріуса по місцю свого проживання у м. Києві (а.с.13). В подальшому, він звернувся до Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта Київської міської дирекції для того, щоб відправити дану заяву до нотаріуса Чорноморського району Автономної Республіки Крим, однак ОСОБА_2 було відмовлено з посиланням на те, що починаючи з 27.03.2014 року поштові відправлення, які направлені УДППЗ Укрпошта з материкової частини України не приймаються поштою АР Крим та м. Севастополя та повертаються у зворотному напрямку і УДППЗ Укрпошта не має можливості пересилати поштові відправлення до півострова Крим (а.с.а.с.7,8).

Також, зі змісту листа приватного нотаріуса Великобагачанського районного нотаріального округу ОСОБА_7 від 06.10.2016 року за вих. №1491 на ім'я ОСОБА_2 вбачається, що даний нотаріус не може прийняти заяву про прийняття спадщини у зв'язку з тим, що спадкова справа після смерті ОСОБА_5 заведена Чорноморською державною нотаріальною конторою АР Крим (а.с.78).

З витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6900 га та земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,6500 га вбачається, що за вказаними параметрами запиту у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості відсутні (а.с.31).

Відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації права на спадкування та Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України врегульовано питання забезпечення реалізації прав особи на спадкування - доповнено ст.111 (забезпечення реалізації права на спадкування) такого змісту: у разі, якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів. Таким чином, спадкоємцям дозволяється подавати відповідну заяву до будь-якого нотаріуса чи органів місцевого самоврядування (сільських, селищних рад) за місцем свого перебування. Після цього спадкова справа вноситься до Спадкового реєстру. Як вбачається з обґрунтування заявленого позову, на даний час у зв'язку з тимчасовою окупацією АР Крим є не вирішеним питання, що робити із спадковими справами, які фактично залишились не виданими, тобто як у випадку позивача, спадкоємці (яким є ОСОБА_2М.) не можуть отримати свідоцтво про право на спадщину, так як архіви залишились в Криму, ведення цих справ залишилось у виключній компетенції українських нотаріусів Криму, тому позивач вважає, що єдиною можливістю для нього отримати спадкові документи та реалізувати своє право на спадщину за заповітом, є звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на момент його смерті.

Право на спадкування мають особи, зазначені в заповіті (ст.1223 ЦК України).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст.1233 ЦК України). В цьому контексті слід зазначити, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.02.2014 року у справі №1-1/2014 вказав про те, що суб'єкт права власності, яким є заповідач (спадкодавець), на випадок своєї смерті має право шляхом вчинення заповіту розпоряджатися своєю власністю - спадщиною, до складу якої законом віднесені усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті (статті 318,1218,1233,1235,1236 ЦК України); заповідач має право призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин; заповідач має право на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, на заповідальний відказ, на покладення на спадкоємця інших обов'язків, а також право на скасування заповіту тощо (частина перша статті 1235, статті 1236,1237,1240,1254 Кодексу). Як вказав Конституційний Суд України, за своєю юридичною природою свобода розпорядження власністю шляхом вчинення заповіту (свобода заповіту) є одним із основоположних принципів спадкового права, при цьому, вона є абсолютною. Також, Кодексом визначені певні обмеження волі заповідача щодо права розпорядження власністю (обмеження принципу свободи заповіту) шляхом установлення права окремої категорії осіб на обов'язкову частку у спадщині.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220,1222,1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК).

Згідно зі ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

В контексті розгляду даного позову та заявлених позовних вимог суд враховує зміст п.3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування про те, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності та того, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Також, в контексті звернення позивача ОСОБА_2 до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі .

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі ОСОБА_10 Девелопментс ЛТД проти Ірландії зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч.1 ст.1268 ЦК України стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі ОСОБА_10 Девелопментс ЛТД проти Ірландії зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Як вказав Верховний Суд України у своїй постанові від 10.02.2016 року у справі №6-2124цс15, оскільки відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення у особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 цього Кодексу.

Також, у постанові від 23.12.2014 року у справі №3-199гс14 Верховний Суд України зазначив, що за змістом ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інший спосіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правоустановчого документу. При цьому, передумовою для застосування положень ст.392 ЦК України є відсутність іншого, крім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Обґрунтовуючи зміст позовних вимог, позивач ОСОБА_2 посилався у позові на те, що він не може одержати в приватного нотаріуса Великобагачанського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_7 свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкові земельні ділянки після смерті ОСОБА_5 за заповітом від 09.09.2010 року, оскільки існують об'єктивні причини, через які він не може отримати відповідні свідоцтва, так як спадкова справа після смерті ОСОБА_5 заведена Чорноморською держнотконторою, що розташована в даний час на тимчасово окупованій території АР Крим.

Позивачем у справі була подана заява про уточнення (зменшення) позовних вимог та визначення площ спадкових земельних ділянок) з урахуванням можливого прийняття спадщини однієї другої частини після смерті ОСОБА_5 - ОСОБА_4, на ім'я якої, ймовірно, видавалися свідоцтва про право на спадщину Чорноморською державної нотаріальної конторою АР Крим. Також належить звернути увагу на те, що в межах розгляду цивільної справи №525/1466/15-ц, 08.04.2016 року суд робив запит до Чорноморської державної нотаріальної контори з приводу можливого кола осіб, які прийняли спадщину або відмовилися від її прийняття після смерті ОСОБА_5 з метою їх залучення до участі у справі (а.с.91 матеріалів витребуваної цивільної справи №525/1466/15-ц), однак направити даний запит не є можливим, оскільки засоби електронного чи будь-якого зв'язку з вищевказаною нотаріальною конторою відсутні і не встановлені, а з відмітки поштового зв'язку на конверті (в якому направлявся даний запит суду) вбачається, що відповідно до наказу №202 від 01.04.2014 року Генеральної дирекції УДППЗ Укрпошта заборонено пересилання поштових відправлень до АР Крим та м. Севастополь (а.с.93 матеріалів витребуваної цивільної справи №525/1466/15-ц).

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи №113 від 28.12.2016 року, одна друга частина земельної ділянки кадастровий номер 5320281200:00:001:0439 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області від загальної площі 2,6900 га складає 1,3450 га або 13450 кв.м; одна друга частина земельної ділянки кадастровий номер 5320281200:00:003:0471 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області від загальної площі 0,6500 га складає 0,3250 га або 3250 кв.м; в дослідницькій частині судової земельно-технічної експертизи запропоновано варіант поділу земельної ділянки кадастровий номер 5320281200:00:001:0439 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6900 га та земельної ділянки кадастровий номер 5320281200:00:003:0471 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,6500 га, що розташовані на території ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, відповідно ідеальним часткам (а.с.а.с.91-95).

Отже, проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, з урахуванням принципу юридичної визначеності та підстав відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та листа приватного нотаріуса Великобаагчанського районного нотаріального округу ОСОБА_7 від 06.10.2016 року, з урахуванням тимчасової окупації АР Крим і неможливістю звернення позивача у справі до відповідної державної отарі вальної контори за місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5, з метою реалізації принципів, викладених у нормах ст.ст.15,16 ЦК України та ст.ст.3,15,114 ЦПК України, а також з урахуванням усталеної практики Верховного Суду України щодо права власності, а також практики з цього приводу Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновку, що є передбачені законом підстави для задоволення уточнених (зменшених) позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа Відділ Держгеокадастру у Великобагачанському районі та ОСОБА_4 про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.15,16,328,1216-1218,1223,1233,1234,1241,ч.1 ст.1268,ст.ст.1269,1270,1297 ЦК України, ч.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Рішенням Конституційного Суду України від 11.02.2014 року у справі №1-1/2014, ст.ст.3,10,11,57,60,114,174,179,212-215,360-7 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Уточнені (зменшені) позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа Відділ Держгеокадастру у Великобагачанському районі та ОСОБА_4 про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

В порядку спадкування, визнати за ОСОБА_2 як за спадкоємцем за заповітом від 09.09.2010 року, реєстровий №2-736 після смерті 30.12.2012 року ОСОБА_5, право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,3450 га (тобто 13450 кв.м) (1/2 частка від земельної ділянки площею 2,6900 га), що розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області (відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи №113 від 28.12.2016 року щодо поділу по варіанту співвласника №1).

В порядку спадкування, визнати за ОСОБА_2 як за спадкоємцем за заповітом від 09.09.2010 року, реєстровий №2-736 після смерті 30.12.2012 року ОСОБА_5, право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,3250 га (тобто 3250 кв.м) (1/2 частка від земельної ділянки площею 0,6500 га), що розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області (відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи №113 від 28.12.2016 року щодо поділу по варіанту співвласника №1).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений 14.02.2017 року.

Суддя