Постанова

від 07.02.2017 по справі 813/3797/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2017 року № 813/3797/16

о 10 год. 38 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 813/3797/16 за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СІ ЕФ ТІ Україна , представник - Рісна Ю.Б. до Головного управління ДФС у Львівській області, представник - Хомин Л.П. про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю СІ ЕФ ТІ УКРАЇНА , звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративними позов про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення прийняті відповідачем на підставі безпідставних висновків відповідача викладених в акті перевірки, оскільки позивачем по факту здійснено реекспорт продуктів переробки товарів, поміщених у митний режим переробка на митній території України . Відповідачем безпідставно не встановлено, що продукти переробки повністю вивезені за межі території України з дотриманням режиму переробки на митній території після здійснення митних формальностей щодо продуктів переробки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду додаткові докази та пояснення, просила суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченнях, відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, що адміністративний позов є необґрунтований, оскільки спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними. Позивачу донараховано грошове зобов'язання за порушенням строків реекспорту продуктів переробки товарів, поміщених у митний режим переробка на митній території України .

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення підтримала, надала суду додаткові пояснення та докази, просила суд в задоволені позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

15.07.2016 року відповідачем проведено документальну невиїзну перевірки ТОВ СІ ЕФ ТІ Україна з питань дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митною декларацією від 19.03.2015 № 209140000/2015/008407.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт складено акт № 183/14-11/34814005

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог встановлених главою 23 МК України, в частині не вивезення за межі митної території України товарів, які переміщувались через митний кордон України за МД№ 209140000/2015/008407 від 19.03.2015 року з метою переробки та/або продуктів їх переробки після закінчення строку переробки, чим порушено ст. 58, ч. 1 ст. 151, глави 23, ч. 1 ст. 160 глави 23, ст. 276, ст. 278, ч. 1 ст. 279, ч. 4 ст. 280, п. 1 ч. 1 ст. 284, ч. 12 ст. 286, ч. 1 ст. 289, ч. 4 ст. 296 МК України, п.п. в) п. 185.1 ст. 185, п. 187.8. ст. 187, п. 190.1. ст. 190, п. 206.12., п. 206.16. ст. 206 ПК України, ст. 3 Закону України Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року , що призвело до заниження бази оподаткування товарів, та, як наслідок, до несвоєчасного, недостовірного та неповного нарахування та сплати митних платежів в сумі 279719,88 грн. в тому числі: ввізне мито - 5426,23 грн.; додатковий імпортний збір - 52540,08 грн.; податок на додану вартість - 221753,57 грн.

29.07.2016 року відповідачем на підставі даного вказаного акту перевірки прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0002781411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності (код платежу 15010100) на 6782,79 грн., в тому числі 5426,23 грн. за податковими зобов'язаннями та 1356,56 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0002791411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем додатковий імпортний збір (код платежу 15011100) на 65675,10 грн., в тому числі 52540,08 грн. за податковими зобов'язаннями та 13135,02 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0002801411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів (код платежу 14070100) на 277191,96 грн., в тому числі 221753,57 грн. за податковими зобов'язаннями та 55438,39 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року , який втратив чинність 01.01.2016 року, МК України із змінами і доповненнями в редакції на час спірних правовідносин, ПК України із змінами і доповненнями в редакції на час спірних правовідносин, КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 151 МК України, строк переробки товарів на митній території України встановлюється органом доходів і зборів у кожному випадку під час видачі дозволу підприємству, виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продуктами їх переробки. Зазначений строк обчислюється, починаючи з дня завершення митного оформлення органом доходів і зборів іноземних товарів для переробки. За заявою підприємства, якому видано дозвіл на переробку товарів, з причин, підтверджених документально, строк переробки товарів на митній території України продовжується зазначеним органом, але загальний строк переробки не може перевищувати 365 днів.

Згідно ч. 1 ст. 160 МК України, митний режим переробки на митній території завершується шляхом реекспорту продуктів переробки чи поміщення їх в інший митний режим, а також у випадках, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно ст. 276 МК України, платниками мита є:

1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом;

2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях;

3) особа, на яку покладається обов'язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог;

4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу);

5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом;

6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Згідно ст. 278 МК України, датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 279 МК України, базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є:

1) для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів;

2) для товарів, на які законом встановлено специфічні ставки мита, - кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру.

Для товарів, на які законом встановлено комбіновані ставки мита, база оподаткування визначається відповідно до пунктів 1 і 2 цієї частини.

Згідно ч. 4 ст. 280 МК України, ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 284 МК України, за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених розділом V цього Кодексу, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом - до товарів, поміщених у митні режими транзиту, тимчасового ввезення, митного складу, вільної митної зони, безмитної торгівлі, переробки на митній території, знищення або руйнування.

Згідно ч. 12 ст. 286 МК України, до товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом при дотриманні вимог та обмежень, встановлених главою 23 цього Кодексу.

У разі випуску у вільний обіг продуктів переробки, отриманих з товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території, сплата ввізного мита здійснюється у порядку, визначеному статтею 155 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 289 МК України, обов'язок із сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

Згідно ч. 4 ст. 296 МК України, у разі нецільового використання товарів, щодо яких було надано умовне звільнення від оподаткування, а також порушення умов митних режимів, поміщення в які передбачає умовне звільнення від оподаткування, застосовуються ставки митних платежів, що діють на день прийняття органом доходів і зборів митної декларації для митного оформлення. Митна вартість товарів, їх кількість чи інші характеристики, що використовуються для визначення бази оподаткування, визначаються на день застосування ставок митних платежів.

Згідно п.п. в п. 185.1. ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Згідно п. 187.8. ст. 178 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов'язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Згідно п. 190.1. ст. 190 ПК України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39/1 цього Кодексу.

Згідно ст. 3 Закону України Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року , базою оподаткування додатковим імпортним збором є митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, визначена відповідно до положень Митного кодексу України. (вказаний закон втратив чинність 01.01.2016 року)

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Судом враховуються обґрунтування позовних вимог про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень з наступних підстав:

19.03.2015 року позивачем на виконання контракту № 02-2013 укладеного 01.11.2013 року з компанією CFT S.p.A. (як замовником), ввезено на територію України згідно митної декларації № 209140000/2015/008407 товари, поміщені у митний режим переробка на митній території України , код процедури 5100.

Відповідачем надано позивачу дозвіл на переробку ввезених товарів на митній території України із поміщенням їх у відповідний митний режим. Іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці за умови подальшого реекспорту продуктів переробки.

Ввезені товари, у вигляді продуктів їх переробки в повному обсязі вивезені за межі митної території України, що підтверджується наступними митними деклараціями: № 209140000/2015/10065 від 31.03.2015 року, № 201940000/2015/12776 від 24.04.2015 року, № 209140000/2015/019540 від 23.06.2015 року, № 209140000/2015/020385 від 30.06.2015 року, № 209140000/2015/020908 від 04.07.2015 року.

При вивезенні вказаних продуктів переробки та оформленні митних декларацій застосовано митний режим реекспорту товару, код процедури 1151.

В справі відсутні докази того, що позивачу було відмовлено у пропуску товарів через митний кордон України у режимі реекспорту.

Відповідно суд погоджується із обґрунтування позивача, що ним виконані усі митні формальності вимог закону про вивезення товару в режимі реекспорту.

Також суд погоджується і з обґрунтуванням позовних вимог, що лист позивача від 07.04.2016 року про начебто самостійно проведене донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з порушенням строків переробки товарів, не є належним та допустимим доказом, оскільки згаданий лист по формі та змісту не є декларативним документом, на підставі якого позивач узгоджує свої грошові зобов'язання.

Крім цього, щодо оформлення позивачем митної декларації № 209140000/2015/020908 від 04.07.2015 року, по якій митним органом встановлено порушення строку переробки товарів, суд зазначає наступне:

Відповідачем на думку суду неправомірно розраховані спірні зобов'язання та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції, оскільки позивачем ввезено на територію України згідно митної декларації № 209140000/2015/008407 товари, які поміщені у митний режим переробка на митній території України . В подальшому товари ввезені за вказаною декларацією в повному обсязі вивезені позивачем за межі митної території України згідно митних декларацій: № 209140000/2015/10065 від 31.03.2015 року, № 201940000/2015/12776 від 24.04.2015 року, № 209140000/2015/019540 від 23.06.2015 року, № 209140000/2015/020385 від 30.06.2015 року, № 209140000/2015/020908 від 04.07.2015 року, з яких лише остання з порушенням строку переробки товарів, а спірні зобов'язання відповідачем розраховані виходячи із вартості ввезених товарів і без врахування вивезення продуктів переробки в режимі реекспорту товару, без порушення строків переробки товарів.

Суд не може собою, підміняти орган державної влади та взамін протиправних донарахувань робити свій розрахунок грошових зобов'язань позивача. Крім цього, з матеріалів справи (в тому числі акту перевірки) не можливо здійснити розрахунок грошового зобов'язання позивачу з врахуванням встановлених судом обставин.

Відтак спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в цілому.

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача по суті спору в цілому, відповідачем під час проведення перевірки не здійснено перевірку всіх обставин по справі. Порушення позивачем строку переробки лише частини товарів не є безумовною підставою для донарахувань зобов'язання в тому числі і за вивезений товар без порушення строків його переробки.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із врахуванням повноважень суду згідно ст. 162 КАС України, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 0002781411 від 29.07.2016 року.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 0002791411 від 29.07.2016 року.

4. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 0002801411 від 29.07.2016 року.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СІ ЕФ ТІ Україна (ЄДРПОУ 34814005, вул. Глинська, 16, м. Пустомити, Львівська область) 5245,00 грн. сплаченого судового збору грн.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 13.02.2017 року.

Суддя Гавдик З.В.