Ухвала

від 08.02.2017 по справі 755/11308/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/583/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Бірса О.В.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Паленика І.Г., Присяжнюка О.Б.

при секретарі судового засідання Орліченко О.Ю.

з участю:

прокурора Жили О.Б.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 10 січня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу прокуратури м. Києва Подольского В.О., погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Жилою О.Б. та накладено арешт на нерухоме майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, а саме: земельну ділянку, кадастровий номер: НОМЕР_2, із забороною його відчуження.

Відповідно до ухвали, слідчий суддя врахувавши правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, відповідність майна критеріям, зазначеним у частині другій статті 170 КПК України, прийшов до висновку про необхідність накладення найменш обтяжливого способу арешту майна, з метою конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, захисник вказує, що слідчим суддею при розгляді клопотання не виконано вимогу закону, щодо врахування наявності обґрунтованої підозри. Так, апелянт зазначає, що слідчим суддею лише наведено практику Європейського суду з прав людини та формально зазначено про наявність обґрунтованої підозри без наведення доказів, які б свідчили про винуватість ОСОБА_2 Додає, що позиція слідства, викладена в підозрі, суперечить фактам встановленим вироком Подільського районного суду, який набрав законної сили. Крім того, апелянт вказує, що в повідомленні про підозру та в клопотанні про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу не вказано що конкретно останній зробив.

Далі в апеляційній скарзі, захисник зазначає, що висновки викладені в повідомленні про підозру стосовно того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6, станом на вересень 2011 року, були бенефіціарами через підприємство FOSANA INVESTMENTS LIMITED та сімох підконтрольних фізичних осіб, є необгрунтованими, оскільки не підтверджуються документально. Додає, що FOSANA не володіла корпоративними правами згаданих у підозрі сільськогосподарських підприємств, а досудовому слідству бенефіціар чи бенефіціари даної компанії просто не відомі.

Крім того, апелянт вказує, що захистом долучено до матеріалів кримінального провадження рішення від 18 липня 2016 року міста Лімасол (Кіпр), яке містить посилання на доведені факти надання ОСОБА_7 неправдивих відомостей суду під присягою з метою отримання позитивного для себе рішення.

Далі захисник зазначає, що посилання на існування кредитних договорів та неможливість виконати оплату через не надання кредитних коштів спростовують основну позицію слідства з приводу того, що корпоративні права вже належали ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Крім того, захисник вказує, що у висновку судової економічної експертизи від 27.11.2015 взагалі відсутнє поняття збитків (шкоди) та не вказано, кому було її спричинено.

У підсумку автор апеляційної скарги звертає увагу суду на порушення при розгляді даного клопотання територіальної підслідності, оскільки орган досудового розслідування, а саме прокуратура м. Києва, територіально відноситься до Печерського району м. Києва.

Одночасно, адвокат зазначає, що оскаржувана ухвала проголошена 10.01.2017 року, тобто строк для подачі апеляційної скарги, враховуючи, що 15 січня неробочий день, не пропущено.

Заслухавши доповідь судді, поясненнязахисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, прокуратурою міста Києва проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000001716, відомості про яке 12.08.2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за фактом заволодіння майном ОСОБА_7 шляхом зловживання службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

26 грудня 2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Слідчий в особливо важливих справах першого слідчого відділу прокуратури м. Києва ПодольськийВ.О., за погодженням із прокурором першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Жилою О.Б., звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_2

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 10 січня 2017 року дане клопотання задоволено та накладено арешт на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_2

Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги - такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України,може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Задовольняючи дане клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження № 42015000000001716, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора, захисника, підозрюваного (власника майна), дослідивши матеріали, додані до клопотання, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні слідчого, з метою конфіскації майна як виду покарання; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину проти власності, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкція якого передбачає обов'язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, з метою конфіскації майна як виду покарання; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого і накладення арешту на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_2

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, яке належить ОСОБА_2, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Доводи апелянта щодо відсутності у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого кримінального правопорушення, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки вони стосуються доведеності вини особи, що не є предметом розгляду на даному етапі провадження, як і доводи про необґрунтованість висновків слідчого з приводу того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6, станом на вересень 2011 року, були бенефіціарами через підприємство FOSANA INVESTMENTS LIMITED та сімох підконтрольних фізичних осіб, те, що FOSANA не володіла корпоративними правами згаданих у підозрі сільськогосподарських підприємств; посилань на існування кредитних договорів та неможливість виконати оплату через ненадання кредитних коштів; надання ОСОБА_7 неправдивих відомостей, проте стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри, що вбачається з доданих до клопотання матеріалів.

Доводи апелянта щодо порушення територіальної підслідності даного кримінального провадження не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до постанови заступника начальника управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва, для розслідування даного кримінального провадження визначено місце проведення досудового розслідування - третій слідчий відділ управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва, який розташований за адресою м. Київ, вул. Каунаська, 3в, що відноситься до Дніпровського району міста Києва.

Доводи апелянта щодо відсутності у висновку судової економічної експертизи від 27.11.2015 поняття збитків (шкоди) та кому було її спричинено, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та відмови у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням його мети.

Більш того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 10 січня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу прокуратури м. Києва Подольского В.О. та накладено арешт на нерухоме майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

МасенкоД.Є. Паленик І.Г. Присяжнюк О.Б.