Рішення

від 06.02.2017 по справі 910/21302/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2017Справа №910/21302/16

За позовом Юридичної особи Великобританії - компанії Vuldi (UK) Limited

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Фондова компанія

Центр-Інвест

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Менеджмент груп

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

1. Підприємство Валді-Україна

2. Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного

управління юстиції міста Києва

3. Публічне акціонерне товариство Київська міжнародна фондова біржа

4. Публічне акціонерне товариство Бердичівська фабрика одягу

5. Юридична особа Великобританії - компанія Vuldi Clothing Limited

6. Товариство з обмеженою відповідальністю Барська швейна фабрика

7. ОСОБА_2

8. Товариство з обмеженою відповідальністю ZIGY /ZIGY Kft

про визнання недійсними прилюдних торгів від 18.12.2000

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Мороз Д.А. представник за довіреністю № б/н від 23.08.2016

від відповідача-1 Бондар Г.Д. директор за наказом № 07-02К від 15.03.2016

від відповідача-2 не з'явився

від третьої особи-1 Мороз Д.А. керівник

від третьої особи-2 не з'явився

від третьої особи-3 не з'явився

від третьої особи-4 Бонь Б.О. представник за довіреністю № б/н від 11.01.2017

від третьої особи-5 Мороз Д.А. керівник

від третьої особи-6 не з'явився

від третьої особи-7 не з'явився

від третьої особи-8 Бонь Б.О. представник за довіреністю №б/н від 18.01.2017

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Юридичної особи Великобританії - компанії Vuldi (UK) Limited до Товариства з обмеженою відповідальністю Фондова компанія Центр-Інвест (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю Менеджмент Груп (відповідач-2) про визнання недійсними прилюдних торгів від 18.12.2000 на Київській міжнародній фондовій біржі з примусової реалізації пакетів акцій:

- 56,229778% акцій Відкритого акціонерного товариства Бердичівська фабрика одягу , ідентифікаційний код 00309105, номінальною вартістю 0,25 грн. у кількості 3 565 034 штуки, загальною номінальною вартістю 891 258,50 грн.;

- 75,075396% акцій Відкритого акціонерного товариства Барська швейна фабрика , ідентифікаційний код 00308577, номінальною вартістю 0,25 грн. у кількості 1 327 333 штуки, загальною номінальною вартістю 331 833,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при проведенні спірних торгів не було дотримано вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 42/5 від 15.07.1999, з огляду на те, що акції Відкритого акціонерного товариства Бердичівська фабрика одягу та Відкритого акціонерного товариства Барська швейна фабрика були продані за стартовою ціною, а не найвищою ціною, запропонованою одним з учасників торгів. Також, на думку позивача, спірні торги повинні були проводитись в порядку, передбаченому Положенням про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1448 від 22.12.1997, оскільки цінні папери, виставлені на торги, були предметом договорів застави, укладених між Підприємством Валді-Україна та юридичною особою Великобританії - компанією Vuldi Clothing Limited . Зокрема, як вказує позивач, всупереч п. 5 вказаного Положення організатором торгів не було здійснено публікацію інформації про майно, що підлягає реалізації, у строк, не пізніше як за 30 днів до дня проведення аукціону, що тягне за собою його недійсність. Одночасно, позивачем заявлено, що аукціон від 18.12.2000 є нікчемним правочином як такий, що не відповідає вимогам закону. Посилаючись на відсутність складеного акту про проведений аукціон, як це передбачено п. 16 Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1448 від 22.12.1997, позивач вказав, що спірні торги є неукладеним правочином. Крім того, за твердженнями позивача, право власності на акції Відкритого акціонерного товариства Бердичівська фабрика одягу та Відкритого акціонерного товариства Барська швейна фабрика , які є предметом спірних торгів, перейшли до юридичної особи Великобританії - компанії Vuldi (UK) Limited як засновника Підприємства Валді-Україна внаслідок винесення Господарським судом міста Києва ухвали від 27.06.2003 про ліквідацію юридичної особи-банкрута, Підприємства Валді-Україна .

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/21302/16 від 24.11.2016 юридичну особу Великобританії - компанії Vuldi (UK) Limited звільнено від сплати судового збору за подачу позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2016 порушено провадження у справі № 910/21302/16, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Підприємство Валді-Україна , розгляд справи призначено на 08.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/21302/16 від 24.11.2016 у задоволенні клопотання юридичної особи Великобританії - компанії Vuldi (UK) Limited про проведення судового засідання в режимі відео конференції відмовлено.

07.12.2016 відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечив, з огляду на недотримання Підприємством Валді-Україна вимог закону щодо реєстрації застави цінних паперів, неукладеність договорів застави, безпідставність посилань позивача на Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1448 від 22.12.1997, та пропуск позивачем строку позовної давності. Крім того, у поданому відзиві відповідач-1 просив суд залучити до участі у справі Публічне акціонерне товариство Київська міжнародна фондова біржа та Відділ виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції міста Києва в якості інших відповідачів; Публічне акціонерне товариство Бердичівська фабрика одягу , Товариство з обмеженою відповідальністю Барська швейна фабрика , Товариство з обмеженою відповідальністю ZIGY /ZIGY Kft та ОСОБА_2 - в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, а також витребувати докази в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

08.12.2016 позивачем подано заяву про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/21302/16 від 08.12.2016, у зв'язку з неявкою в засідання суду представників позивача, відповідача-2 та третьої особи, невиконанням позивачем та відповідачем-2 вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 24.11.2016, розгляд справи було відкладено на 19.12.2016.

19.12.2016 позивачем подано до суду заяву, у якій викладено письмові пояснення по справі та клопотання про залучення Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції міста Києва до участі у справі в якості іншого відповідача або третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, а також заявлено про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/21302/16 від 19.12.2016 розгляд відкладено на 12.01.2017, залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції міста Києва (третя особа-2) та Публічне акціонерне товариство Київська міжнародна фондова біржа (третя особа-3), витребувано докази в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України. У задоволенні клопотання відповідача-1 про залучення інших відповідачів та третіх осіб відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/21302/16 від 19.12.2016 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення колегіального розгляду справи.

28.12.2016 на адресу суду, на виконання вимог ухвали від 19.12.2016 про витребування доказів в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, надійшли письмові пояснення Публічного акціонерного товариства Креді Агриколь Банк , у яких зазначено, що 26.06.2001 Публічним акціонерним товариством Креді Агриколь Банк було укладено договір на відкриття рахунку у цінних паперах із власником акцій Публічного акціонерного товариства Бердичівська фабрика одягу . Починаючи з 26.06.2001 єдиним власником рахунку у цінних паперах та власником акцій Публічного акціонерного товариства Бердичівська фабрика одягу є одна й та сама особа.

30.12.2016 третьою особою-3 подано письмові пояснення, у яких повідомлено суд, що у Публічного акціонерного товариства Київська міжнародна фондова біржа відсутні документи щодо прилюдних торгів від 18.12.2000, у зв'язку з їх знищенням за закінченням терміну зберігання, а також заявлено про розгляд справи без участі представника третьої особи-3.

12.01.2017 відповідачем-1 подано до суду додаткові пояснення.

12.01.2017 позивачем подано до суду заперечення на відзив відповідача-1.

12.01.2017 від Юридичної особи Великобританії - компанії Vuldi Clothing Limited надійшла заява про залучення останньої до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

12.01.2017 від Публічного акціонерного товариства Бердичівська фабрика одягу надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/21302/16 від 12.01.2017 розгляд справи відкладено на 31.01.2017, залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство Бердичівська фабрика одягу , Юридичну особу Великобританії - компанію Vuldi Clothing Limited , Товариство з обмеженою відповідальністю Барська швейна фабрика , ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю ZIGY /ZIGY Kft. Витребувано докази в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

18.01.2017 на адресу суду від третьої особи-2 надійшла заява про розгляд справи без участі представника третьої особи-2.

30.01.2017 Публічним акціонерним товариством Бердичівська фабрика одягу подано до суду письмові пояснення, у яких третьою особою-4 зазначено про пропуск позивачем строку позовної давності, а також заявлено клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

31.01.2017 третьою особою-4 подано письмові пояснення, у яких Публічне акціонерне товариство Бердичівська фабрика одягу проти позову заперечило, посилаючись на недотримання позивачем вимог законодавства щодо реєстрації обтяжень цінних паперів та не доведення порушення порядку проведення спірних торгів. Також третьою особою-4 зазначено, що позивачем не доведено дійсності забезпеченої заставою вимоги, оскільки Юридичною особою Великобританії - компанією Vuldi (UK) Limited не надано відповідних контрактів.

31.01.2017 позивачем подано письмові пояснення, у яких Юридичною особою Великобританії - компанії Vuldi (UK) Limited заявлено про вихід суду за межі позовних вимог шляхом застосування з ініціативи суду наслідків недійсності спірних угод від 18.12.2000 та відкладення розгляду справи.

31.01.2017 відповідачем-1 подано пояснення, у яких заявив про пропуск позивачем строку позовної давності та просив суд продовжити строк вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2017 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/21302/16 на 15 днів, витребувано докази в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу.

В судовому засіданні 31.01.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 06.02.2017.

06.02.2017 представником позивача та третьої особи-5 подано пояснення на доповненні заперечення відповідача-1, заявлено про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, про призначення колегіального розгляду справи, про поновлення строку позовної давності у разі якщо він позивачем пропущено, про витребування доказів в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України та вийти за межі позовних вимог застосувавши з власної ініціативи наслідки недійсності угод (прилюдних торгів).

Суд розглянувши клопотання про витребування доказів відмовив в його задоволенні як необґрунтоване та безпідставне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/21302/16 від 06.02.2017 клопотання про призначення колегіального розгляду справи залишено без задоволення.

Представник позивача, третьої особи-1 та третьої особи-5 в судовому засіданні 06.02.2017 позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Представники відповідача-1 у судове засідання з'явився.

Відповідач-2 у судове засідання 06.02.2017 не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Відповідач-2 належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

За приписами ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвали суду були направлені на адресу місцезнаходження відповідача-2, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з цим, відділенням поштового зв'язку конверти з ухвалами суду було повернуто з довідками відділення поштового зв'язку форми-20 з відмітками за адресою не знаходиться .

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції визначено, що за змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на те, що ухвали суду були надіслані судом за адресою відповідача-2, зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою останнього, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач-2 вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст. 64 Господарського процесуального кодексу України).

Треті особи 2, 3, 6 та 7 у судове засідання 06.02.2017 не з'явились.

Представник третьої особи-4 та третьої особи-8 у судовому засіданні 06.02.2017 проти задоволення позову надали заперечення.

Згідно із п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що представники відповідача-2 та третіх осіб 2, 3, 6 та 7 у судове засідання 06.02.2017 не з'явились, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 06.02.2017 відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 06.02.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1, третьої особи-1, третьої особи-4 та третьої особи-8, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до виписки з реєстру власників іменних цінних паперів № 110 від 15.04.1999, виданої реєстратором Закритим акціонерним товариством Трансферт , станом на 15.04.1999 Підприємство Валді-Україна було власником простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства Бердичівська фабрика одежі (код 00309105) в кількості 3 565 034 штуки, номіналом 0,25 грн.

Згідно з випискою з реєстру власників іменних цінних паперів № 3 від 13.06.2000, виданої реєстратором Товариством з обмеженою відповідальністю Всеукраїнська реєстраційна компанія Корта , станом на 13.06.2000 Дочірньому підприємству Валді-Виробництво належали прості іменні акції Відкритого акціонерного товариства Барська швейна фабрика (код 00308577) в кількості 1 327 333 штуки, номіналом 0,25 грн.

Рішенням Арбітражного суду міста Києва від 08.08.2000 у справі № 22/253 задоволено позов Акціонерного комерційного агропромислового банку Україна до Дочірнього підприємства Валді-Виробництво , Підприємства Валді-Україна та Дочірнього підприємства Валді-Нерухомість ; розірвано кредитний договір № 22/98 від 19.10.1998, укладений між банком Україна та Дочірнім підприємством Валді-Виробництво ; визнано заборгованість Дочірнього підприємства Валді-Виробництво , Дочірнього підприємства Валді-Нерухомість та Підприємства Валді-Україна перед Акціонерним комерційним агропромисловим банком Україна в розмірі 2 682 983,81 доларів США, в тому числі 312,56 доларів США - державного мита; звернуто стягнення на майно Дочірнього підприємства Валді-Виробництво , Дочірнього підприємства Валді-Нерухомість та Підприємства Валді-Україна на суму 2 682 983,81 доларів США, зокрема: акції Відкритого акціонерного товариства Бердичівська фабрика одежі - реєстратор Закрите акціонерне товариство Трансферт ; акції Відкритого акціонерного товариства Барська швейна фабрика - реєстратор Товариство з обмеженою відповідальністю Всеукраїнська реєстраційна компанія Корта .

08.08.2000 Арбітражним судом міста Києва видано наказ про примусове виконання рішення від 08.08.2000 у справі №22/253.

29.11.2000 між Відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції міста Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю Шелтон Брок (організатор) укладено договір про реалізацію арештованого майна на аукціоні № 375К, відповідно до п. 2.4.1 якого організатор зобов'язався від свого імені, за дорученням та за рахунок відділу виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м. Києва реалізувати вказані у пункті 1.2 акції за ціною, що буде складена на аукціоні, але не нижче початкової ціни, що вказана в пункті 1.3.

Згідно з п. 1.3 договору № 375К від 29.11.2000 початкова ціна пакетів акцій визначена відповідно до експертної оцінки та складає: пакету акцій Відкритого акціонерного товариства Бердичівська фабрика одежі - 1 011 412,45 грн., пакету акцій Відкритого акціонерного товариства Барська швейна фабрика - 462 166,75 грн.

Відповідно до звіту про реалізацію арештованого майна Державного підприємства Валді-Виробництво і Підприємства Валді-Україна , який складено 18.12.2000 до договору комісії № 375К від 29.11.2000 та додаткової угоди № 1 від 30.11.2000, на аукціоні 18.12.2000 на Київській міжнародній фондовій біржі комісіонером в особі Товариства з обмеженою відповідальністю Шелтон Брок були здійснені дії по реалізації простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства Бердичівська фабрика одежі в кількості 3 565 034 штуки, номіналом 0,25 грн. (загальна сума реалізації 1 011 412,45 грн.) та простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства Барська швейна фабрика в кількості 1 327 333 штуки, номіналом 0,25 грн. (загальна сума реалізації 462 166,75 грн.).

За наслідками аукціону, проведеного 18.12.2000, складено протокол № 1 підсумків продажу пакету акцій Відкритого акціонерного товариства Бердичівська фабрика одежі та протокол № 2 підсумків продажу пакету акцій Відкритого акціонерного товариства Барська швейна фабрика (у даті складення протоколів допущено описку та помилково зазначено 18.03.2000 замість 18.12.2000 ), у яких покупцем цінних паперів вказано Товариство з обмеженою відповідальністю Менеджмент Груп (код 24733322).

18.12.2000 між Товариством з обмеженою відповідальністю Шелтон Брок (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Менеджмент груп (покупець) укладено договори купівлі-продажу № 383Т та № 384Т, відповідно до п. 1 яких продавець зобов'язався передати у власність, а покупець - прийняти і оплатити прості іменні акції Відкритого акціонерного товариства Бердичівська фабрика одежі в кількості 3565034 штуки, номіналом 0,25 грн., за ціною 1 011 412,45 грн. та прості іменні акції Відкритого акціонерного товариства Барська швейна фабрика в кількості 1327333 штуки, номіналом 0,25 грн., за ціною 462 166,75 грн.

20.12.2000 організатором аукціону, Відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві та реєстраторами складено відповідні передавальні розпорядження про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю Менеджент Груп прав на акції Відкритого акціонерного товариства Бердичівська фабрика одежі та Відкритого акціонерного товариства Барська швейна фабрика на підставі договорів купівлі-продажу № 383Т та № 384Т від 18.12.2000.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1001736296 від 23.11.2016 та п. 1.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Фондова компанія Центр-Інвест , затвердженого зборами учасників товариства (протокол № 31 від 25.02.2014) та зареєстрованого 26.02.2014, Товариством з обмеженою відповідальністю Шелтон Брок (код 21653380) було змінено повне найменування юридичної особи на Товариство з обмеженою відповідальністю Фондова компанія Центр-Інвест .

Відповідно до п. 1.1 статуту Публічного акціонерного товариства Бердичівська фабрика одягу , затвердженого загальними зборами акціонерів (протокол № 1 від 12.04.2016), рішенням загальних зборів акціонерів від 16.04.2011 найменування Відкритого акціонерного товариства Бердичівська фабрика одежі змінено на Публічне акціонерне товариство Бердичівська фабрика одягу .

13.08.2007 було припинено діяльність Відкритого акціонерного товариства Барська швейна фабрика , про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Правонаступником Відкритого акціонерного товариства Барська швейна фабрика є Товариство з обмеженою відповідальністю Барська швейна фабрика , засновником якого є ОСОБА_2.

Одночасно з цим, судом встановлено, що 27.11.2000 до Державного реєстру застав рухомого майна приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А. було внесено запис № 76-394 про заставу простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства Барська швейна фабрика в кількості 1327333 штуки, номіналом 0,25 грн., на суму 331 833,25 грн. та простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства Бердичівська фабрика одежі в кількості 3565034 штуки, номіналом 0,25 грн., на суму 891 258,5 грн. в забезпечення виконань зобов'язань Підприємства Валді-Україна перед фірмою Валді Клоузінг Лімітед , про що видано витяг з Державного реєстру застав рухомого майна № 179827 від 27.11.2000.

08.06.2011 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на підставі договору застави від 22.02.1999 здійснено запис № 11269770 про повторну державну реєстрацію застави контрольного пакету простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства Бердичівська фабрика одежі (56,229778% статутного фонду) в кількості 3565034 штуки, номіналом 0,25 грн., на суму 891 258,5 грн. та контрольного пакету простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства Барська швейна фабрика (75,075396% статутного фонду) в кількості 1327333 штуки, номіналом 0,25 грн., на суму 331 833,25 грн., що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 38658740 від 07.11.2012.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрацію змін) № 48941673 від 11.02.2016 до запису про обтяження № 11269770 внесено зміни, а саме продовжено термін дії обтяження до 11.02.2021.

Посилаючись на порушення при проведенні спірних торгів порядку продажу заставленого рухомого майна, а також на наявність у Юридичної особи Великобританії - компанії Vuldi (UK) Limited як засновника ліквідованого Підприємства Валді-Україна з 27.06.2003 права власності на цінні папери, які є предметом спірних торгів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, який був чинним на дату проведення спірного аукціону від 18.12.2000, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Згідно з п. 3.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , з урахуванням правової процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та особливостей, передбачених законодавством щодо проведення прилюдних торгів, у тому числі складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, слід мати на увазі, що складання такого акта є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку. Предметом спору може бути як протокол відповідних торгів із зазначенням сторін та істотних умов, так і договір купівлі-продажу, якщо він укладався.

При цьому, згідно з позицією Верховного Суду України у справах про визнання торгів недійсними, для застосування наслідків недотримання вимог щодо порядку проведення торгів, при вирішенні спору про визнання прилюдних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог норм законодавства при проведенні торгів; чи вплинули ці порушення на результати таких торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати торгів.

За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Як встановлено судом, 18.12.2000 на Київській міжнародній фондовій біржі було проведено аукціон з реалізації простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства Бердичівська фабрика одежі в кількості 3 565 034 штуки, номіналом 0,25 грн. та простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства Барська швейна фабрика в кількості 1 327 333 штуки, номіналом 0,25 грн., за наслідками проведення якого між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договори купівлі-продажу № 383Т та № 384Т від 18.12.2000.

На момент проведення аукціону від 18.12.2000 порядок реалізації арештованого майна визначався, зокрема, Законом України Про виконавче провадження № 606-XIV від 21.04.1999 у відповідній редакції (далі - Закон України Про виконавче провадження №606-XIV) та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 42/5 від 15.07.1999 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.07.1999 за № 480/3773 (далі - Порядок).

Згідно з ч. 1 ст. 61 Закону України Про виконавче провадження № 606-XIV в редакції, чинній на дату проведення спірних торгів, реалізація арештованого майна, за винятком майна, виключеного за законом з обігу, здійснюється державним виконавцем шляхом його продажу через торговельні організації, відповідні структури Міністерства фінансів, на прилюдних торгах, аукціонах, якщо інше не передбачено законом, у двомісячний строк з дня накладення арешту.

Аукціоном є продаж майна, за яким його власником стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.3 Порядку).

Відповідно до п.п. 2.8, 2.9 Порядку стартовою ціною лоту є ціна, яка формується, виходячи з ціни аукціонного майна, з урахуванням витрат на підготовку та проведення аукціону. Продажною ціною лоту є фактична ціна реалізації лота на аукціоні.

Пунктами 4.3-4.7 Порядку було передбачено,що лот виставляється на торги за наявності не менше двох покупців. Якщо протягом трьох хвилин після триразового оголошення стартової ціни учасники не виявляють бажання придбати запропонований ліцитатором лот, то об'єкт продажу знімається з торгів і аукціон за даним лотом не проводиться. У ході торгів учасники аукціону повідомляють про готовність придбати заявлений лот за оголошену ліцитатором ціну, піднімаючи квиток учасника з номером, повернутим до ліцитатора, або одночасно піднімають квиток з номером і пропонують свою ціну. Якщо ціна, запропонована учасником аукціону, який першим підняв квиток з номером, є більшою за ціну, запропоновану ліцитатором, то останній називає номер учасника й запропоновану ним ціну. Якщо протягом трьох хвилин після триразового повторення останньої ціни не буде запропоновано вищої ціни, то ліцитатор одночасно з ударом молотка оголошує про продаж лота, називає продажну ціну і номер переможця, під яким він зареєстрований як учасник аукціону.

Тобто, викладеними вище положеннями Порядку було передбачено можливість придбати лот, виставлений на аукціон, за ціною, оголошеною ліцитатором, у тому числі і за стартовою ціною, у разі відсутності пропозицій більшої ціни від інших учасників (іншого учасника), а тому твердження позивача про неправомірне відчуження акцій Відкритого акціонерного товариства Бердичівська фабрика одежі та Відкритого акціонерного товариства Барська швейна фабрика на спірних торгах за стартовою ціною є безпідставними.

Також, в обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що при проведенні спірного аукціону не було дотримано вимог законодавства щодо обов'язкової участі на торгах не менше двох покупців. При цьому, Юридична особа Великобританії - компанія Vuldi (UK) Limited посилається на зміст протоколів № 1 та № 2, складених за наслідками спірних торгів, у яких покупцем зазначено тільки Товариство з обмеженою відповідальністю Менеджмент Груп .

Разом з тим, пунктом 4.8 Порядку у відповідній редакції передбачено, що під час аукціону ведеться протокол, до якого заносяться такі дані: номер лота, назва лота, стартова ціна та продажна ціна майна; пропозиції покупців і відомості про покупця, який запропонував у ході аукціону найвищу ціну (переможець аукціону). Протокол підписують ліцитатор та переможець аукціону.

Тобто, законодавство, чинне на момент проведення спірних торгів, містило вимогу обов'язково зазначати у протоколі підсумків аукціону лише пропозиції учасників у разі наявності таких пропозицій, а не викладати перелік усіх учасників. Відсутність у протоколах № 1 та № 2 від 18.12.2000 інформації про інших учасників аукціону свідчить лише про відсутність пропозицій вищої ціни за цінні папери, виставлені на реалізацію, проте не підтверджує порушення вимог законодавства щодо обов'язкової участі у торгах не менше двох покупців, у зв'язку з чим відповідні твердження позивача розцінюються судом як необґрунтовані.

Щодо доводів позивача про недотримання при проведенні спірних торгів вимог Положення про порядок проведення аукціонів (прилюдних торгів) з реалізації заставленого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1448 від 22.12.1997, господарський суд зазначає наступне.

Пунктом 12.3 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств визначений порядок відшкодування сум безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву платника податку. Відповідно до п. 12.3.4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств продаж майна, переданого у заставу, здійснюється лише через аукціони (публічні торги). Порядок проведення аукціонів (публічних торгів) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пункті 1 Положення про порядок проведення аукціонів (прилюдних торгів) з реалізації заставленого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1448 від 22.12.1997, зазначено, що вказане Положення визначає порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, на яке згідно із законодавством звернено стягнення, відповідно до пункту 12.3.4 статті 12 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств .

Тобто, Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1448 від 22.12.1997, не розповсюджує свою дію на спірні правовідносини, оскільки цим Положенням регулюються податкові відносини, а не відносини щодо проведення аукціонів по реалізації арештованого майна. Порядок відшкодування сум безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву платника податку не відноситься до предмету спору у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний аукціон було проведено в межах виконавчого провадження з примусового виконання наказу Арбітражного суду міста Києва від 08.08.2000 у справі № 22/253 про звернення стягнення на майно Дочірнього підприємства Валді-Виробництво , Дочірнього підприємства Валді-Нерухомість та Підприємства Валді-Україна на суму 2 682 983,81 доларів США в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Позивач, в свою чергу, посилається на укладення 22.02.1999 між Підприємством Валді-Україна та Фірмою Vuldi Clothing Limited договорів застави цінних паперів Відкритого акціонерного товариства Бердичівська фабрика одежі та Відкритого акціонерного товариства Барська швейна фабрика , які були предметом спірних торгів.

Повно та всебічно оцінивши змістовні доводи позивача, господарський суд зазначає, що останнім довільно розтлумачено пункт 1 Положення та не враховано, що майно, яке перебуває в заставі та заставлене майно, на яке згідно із законодавством звернене стягнення не є тотожними поняттями. Цінні папери Відкритого акціонерного товариства Бердичівська фабрика одежі та Відкритого акціонерного товариства Барська швейна фабрика були реалізовані на спірних торгах саме як арештоване майно боржника, на яке звернено стягнення за рішенням суду, проте не як предмет застави, у тому числі, в розумінні п. 12.3.4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств .

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на аукціоні, яка полягає в продажу майна боржника, на яке звернено стягнення, та переході права власності до покупця - переможця аукціону, у даному випадку має місце правочин, який може визнаватись недійсним в судовому порядку з підстав порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 42/5 від 15.07.1999.

Такі висновки суду відповідають позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 26.12.2012 у справі № 6-140цс2012.

За таких обставин, безпідставними є твердження позивача про недотримання при проведенні спірних торгів пункту 5 Положення про порядок проведення аукціонів (прилюдних торгів) з реалізації заставленого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1448 від 22.12.1997, щодо здійснення публікації інформації про майно, що підлягає реалізації, у строк не пізніше як за 30 днів до дня проведення аукціону, оскільки вказане Положення не підлягає застосуванню до порядку проведення спірного аукціону.

В свою чергу, відповідно до п. 3.6 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 42/5 від 15.07.1999, в редакції, чинній на дату проведення спірних торгів, організатор аукціону не пізніше як за 15 днів до дня проведення аукціону публічно оголошує через рекламні повідомлення на телебаченні, радіо, у пресі перелік майна, що виставляється на аукціон для продажу, відомості про майно, стартові ціни, кінцевий термін реєстрації для участі в аукціоні, дату, час, місце ознайомлення з майном та проведення аукціону, а також адресу, номери телефонів.

Приймаючи до уваги, що між датою укладення договору про реалізацію арештованого майна на аукціоні № 375К від 29.11.2000 та датою проведення аукціону від 18.12.2000 минуло більше 15 днів, судом не встановлено факту недотримання вимог Порядку щодо публікації інформації про майно, що підлягає реалізації, у встановлений строк. Іншого позивачем не доведено.

Щодо доводів позивача про порушення при проведенні аукціону від 18.12.2000 переважного права заставодержателя на задоволення кредиторських вимог за рахунок предмету застави, господарський суд зазначає, що такі доводи позивача не ґрунтуються на обставинах справи та нормах законодавства.

Зокрема, судом було встановлено, що запис про заставу простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства Барська швейна фабрика в кількості 1 327 333 штуки та Відкритого акціонерного товариства Бердичівська фабрика одежі в кількості 3 565 034 штуки було внесено до Державного реєстру застав рухомого майна за № 76-394 лише 27.11.2000, тобто після видачі Арбітражним судом міста Києва наказу від 08.08.2000 у справі № 22/253 про звернення стягнення на майно Дочірнього підприємства Валді-Виробництво , Дочірнього підприємства Валді-Нерухомість та Підприємства Валді-Україна .

Як вбачається зі змісту передавальних розпоряджень від 20.12.2000 про передачу прав на акції Товариству з обмеженою відповідальністю Менеджент Груп , станом на дату складення та підписання даних передавальних розпоряджень у реєстраторів акцій, Закритого акціонерного товариства Трансферт та Товариства з обмеженою відповідальністю Всеукраїнська реєстраційна компанія Корта , були відсутні відомості про обтяження акцій Відкритого акціонерного товариства Бердичівська фабрика одежі та акцій Відкритого акціонерного товариства Барська швейна фабрика на підставі договорів застави від 22.02.1999.

Також, судом враховані висновки Господарського суду Житомирської області у рішенні від 03.04.2013 по справі № 4/5007/1201/12, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.06.2013. Зокрема, судом у рішенні від 03.04.2013 зазначено, що ухвалою Арбітражного суду міста Києва від 18.06.2001 у справі № 10/189 затверджено поданий розпорядником майна реєстр вимог кредиторів, проте Юридична особа Великобританії - фірма Vuldi Clothing Limited як заставодержатель по договору застави від 22.02.1999 не була визнана кредитором Підприємства Валді - Україна та, відповідно, не внесена до реєстру вимог кредиторів. Судом у справі № 4/5007/1201/12 встановлено, що згідно з договором № 7/12-С на відкриття рахунку у цінних паперах від 26.06.2001 (зберігач - Акціонерний банк Креді Ліоне Україна ) та виписки про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах № 302313, розміщення акцій Відкритого акціонерного товариства Бердичівська фабрика одежі було здійснено угорською компанією Товариство з обмеженою відповідальністю ZIGY /ZIGY Kft, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що станом на дату подання позову до господарського суду угорська компанія Товариство з обмеженою відповідальністю ZIGY /ZIGY Kft є законним набувачем 3565034 штук акцій Публічного акціонерного товариство Бердичівська фабрика одягу . Також, апеляційним судом в постанові від 03.06.2013 зазначено, що з урахуванням правових положень, які були чинними на час вчинення спірного правочину (договору купівлі - продажу цінних паперів № 383Т від 18.12.2000), очевидним є те, що вказаний договір був укладений з дотриманням встановленої законом форми та змісту, а тому не суперечить нормам законодавства.

Печерським районним судом міста Києва у рішенні від 11.06.2015 у справі № 757/7611/14-ц, яке набрало законної сили, зазначено, що представником позивачів не надано достатніх та допустимих доказів порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна при проведенні аукціону з продажу акцій Відкритого акціонерного товариства Барська швейна фабрика , а продаж лоту за стартовою ціною не порушує права інших осіб і не є підставою для визнання аукціону недійсним. Як вбачається з рішення Арбітражного суду міста Києва від 08.08.2000р. у справі № 22/253-2000, справу було розглянуто за участю представників Підприємства Валді-Україна , проте під час розгляду справи Підприємство Валді-Україна не повідомило суд про наявність договору застави від 22.02.1999 між заставодавцем - Підприємством Валді-Україна та заставодержателем - Компанією Vuldi Clothing Limited . Також представником позивачів не надано доказів повідомлення державного виконавця ні боржником ні іншою особою про наявність такого договору.

Згідно з п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Крім того, щодо передачі в заставу Підприємством Валді-Україна простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства Барська швейна фабрика за договором застави від 22.02.1999, господарський суд зазначає, що відповідно до виписки з реєстру власників іменних цінних паперів № 3 від 13.06.2000, виданої реєстратором Товариством з обмеженою відповідальністю Всеукраїнська реєстраційна компанія Корта , станом на 13.06.2000 власником простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства Барська швейна фабрика в кількості 1 327 333 штуки було Дочірнє підприємство Валді-Виробництво , а тому у Підприємства Валді-Україна не було законних підстав для передачі в заставу майна, яке йому не належало.

За таких обставин, за висновками суду, позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, порушень вимог законодавства при проведенні аукціону від 18.12.2000 з реалізації акцій Відкритого акціонерного товариства Барська швейна фабрика та Відкритого акціонерного товариства Бердичівська фабрика одежі .

При цьому, господарський суд не приймає до уваги доводи позивача про нікчемність аукціону від 18.12.2000, враховуючи, що Цивільний кодекс УРСР, який був чинним на дату проведення спірного аукціону не передбачав поняття нікчемного правочину. Позивачем не повідомлено суду норми закону, яка діяла на момент проведення аукціону від 18.12.2000, в силу якої спірний правочин є нікчемним.

Безпідставними також є твердження позивача про неукладеність спірного правочину, приймаючи до уваги, що внаслідок проведення аукціону від 18.12.2000 між Товариством з обмеженою відповідальністю Шелтон Брок (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Менеджмент груп (покупець) укладено договори купівлі-продажу № 383Т та № 384Т від 18.12.2000, що свідчить про оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах. Зі змісту вказаних договорів вбачається, що продавцем та покупцем було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору (строк, ціна, предмет) та дотримано встановлені Порядком вимоги до оформлення результатів аукціону з реалізації арештованого майна.

Посилання позивача на положення статей 387 та 388 Цивільного кодексу України щодо недобросовісного заволодіння майном судом до уваги не приймаються, оскільки Цивільний кодекс України набув чинності лише 01.01.2004р. та спірні правовідносини не регулює.

Одночасно з цим, приймаючи до уваги, що позов заявлено Юридичною особою Великобританії - компанією Vuldi (UK) Limited , посилаючись на порушення свого права власності на цінні папери, господарський суд зазначає наступне.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначити, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права. Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

У пункті 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними вказано, що якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 Господарського процесуального кодексу України. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Позивач, обґрунтовуючи своє порушене право, зазначає, що Юридична особа Великобританії - компанія Vuldi (UK) Limited є власником цінних паперів, реалізованих на спірних торгах, та посилається на положення ч. 7 ст. 31 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції, чинній на дату винесення ухвали Господарського суду міста Києва від 27.06.2003 про ліквідацію Підприємства Валді-Україна ), відповідно до якої, у разі, якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств - відповідному органу приватизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спрямовуються до Державного бюджету України.

Згідно з п. 1.5 статуту Підприємства Валді-Україна в редакції, зареєстрованій 16.06.1999, засновником та власником підприємства є компанія Vuldi Limited , (британський реєстраційний номер 2868213), тобто позивач.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2003 у справі № 10/189 затверджено звіт ліквідатора від 25.06.2003 та ліквідаційний баланс Підприємства Валді-Україна , ліквідовано Підприємство Валді-Україна як юридичну особу у зв'язку з банкрутством, зобов'язано Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі міста Києва виключити Підприємство Валді-Україна з реєстру платників податку, зобов'язано Солом'янську районну у місті Києві державну адміністрацію скасувати державну реєстрацію Підприємства Валді-Україна , зобов'язано Київське міське управління статистики виключити Підприємство Валді-Україна з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

В подальшому, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2005 у справі № 43/96 задоволено позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, вирішено припинити державну реєстрацію Підприємства Валді-Україна .

Разом з тим, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1001736173 від 23.11.2016, до теперішнього часу державну реєстрацію припинення юридичної особи Підприємства Валді-України проведено не було, а третя особа-1 перебуває в стані припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Цивільного кодексу УРСР юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Частиною 4 ст. 34 Закону України Про підприємства в Україні , чинному на дату прийняття ухвали суду від 27.06.2003, передбачалось, що підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

Частинами 1, 2 ст. 104 чинного Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Таким чином, враховуючи викладене вище, господарський суд дійшов висновку, що позивач, посилаючись на положення ч. 7 ст. 31 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у відповідній редакції, не враховує загальні положення цивільного законодавства, діючого як на момент ліквідації третьої особи-1, так і на теперішній час, яке пов'язує факт припинення прав і обов'язків юридичної особи безпосередньо з моментом державної реєстрації припинення юридичної особи.

До того ж, у мотивувальні частині ухвали Господарського суду міста Києва від 27.06.2003 у справі № 10/189 зазначено, що ліквідаційна маса у боржника - Підприємства Валді-Україна відсутня, він не спроможний сплатити борг перед кредиторами та продовжувати свою діяльність. В свою чергу, акції Відкритого акціонерного товариства Барська швейна фабрика , як встановлено судом вище, не належали Підприємству Валді-Україна на момент його ліквідації.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивачем не доведено факту недотримання встановленого законодавством порядку проведення спірних торгів та порушення прав і інтересів Юридичної особи Великобританії - компанії Vuldi (UK) Limited , вимоги позивача про визнання недійсними прилюдних торгів від 18.12.2000 на Київській міжнародній фондовій біржі з примусової реалізації пакетів акцій: 56,229778% акцій Відкритого акціонерного товариства Бердичівська фабрика одягу , ідентифікаційний код 00309105, номінальною вартістю 0,25 грн. у кількості 3 565 034 штуки, загальною номінальною вартістю 891 258,50 грн.; 75,075396% акцій Відкритого акціонерного товариства Барська швейна фабрика , ідентифікаційний код 00308577, номінальною вартістю 0,25 грн. у кількості 1 327 333 штуки, загальною номінальною вартістю 331 833,25 грн., є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи висновки суду про відмову в позові про визнання правочину недійсним, також не вбачається підстав для задоволення заяви позивача про вихід суду за межі позовних вимог, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, шляхом застосування наслідків недійсності правочину.

Щодо заяв відповідача-1 та третьої особи-4 про застосування наслідків спливу позовної давності, суд зазначає, що відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, виходячи з того, що судом встановлено самостійні обставини для відмови у позові по суті, заяви відповідача-1 та третьої особи-4 про застосування наслідків спливу позовної давності судом не розглядаються.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно з п. 4.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору, якщо позов залишено без задоволення, судовий збір не стягується.

Приймаючи до уваги, що ухвалою суду від 24.11.2016 позивача було звільнено від сплати судового збору, судовий збір за розгляд даної справи не стягується.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 13.02.2017.

СуддяВ.В.Сівакова