Рішення

від 08.02.2017 по справі 915/656/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року Справа № 915/656/14

Господарський суд Миколаївської області у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі судового засідання Берко О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 172 від 14.03.2016 року,

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 01.08.2016 року,

від третьої особи представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» ,

юридична адреса: 01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, 8/26 (ідентифікаційний код 14359319),

адреса для листування: 54029, м. Миколаїв, пр-т Леніна, 55,

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне управління-22 «МИКОЛАЇВВОДБУД» ,

54028, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 34, корпус В (ідентифікаційний код 01035302),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «КАЇР-МИКОЛАЇВ» ,

54055, м. Миколаїв, вул. Севастопольська, 66-Б (ідентифікаційний код 31613639),

про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ВАТ «Будівельно-монтажне управління-22 «Миколаївводбуд» про звернення стягнення на заставлене майно - нежитловий об'єкт на загальну суму 5 525 815,96 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.10.2010 року у справі № 3/126/10, зазначений позов банку задоволено частково.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 року дане рішення скасовано, а провадження у справі припинено з підстав наявності між сторонами невизнаної недійсною третейської угоди.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2011 року, постанову апеляційної інстанції залишено без змін, змінено тільки мотивувальну частину постанови щодо визначених в ній процесуальних підстав для припинення провадження у справі, вказавши про припинення провадження у даній справі з підстав, передбачених пунктом 5 частини 1 ст. 80 ГПК України, відповідно до яких господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу спору на вирішення третейського суду.

Після цього, позивач звернувся з аналогічним позовом до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (Третейський суд), який за результатами розгляду прийняв рішення від 13.05.2011 року про відмову у позові, у зв'язку з ліквідацією підприємства - боржника за Кредитним договором і припиненням зобов'язання, що забезпечено договором іпотеки.

15.10.2013 року у зв'язку з поновленням підприємства - боржника у ЄДРПОУ внаслідок скасування судового рішення про банкрутство ТОВ «Каїр Миколаїв» та припинення провадження про банкрутство боржника, ПАТ «ВТБ Банк» знову звернувся до Третейського суду, який 31.01.2014 року виніс ухвалу про припинення третейського розгляду справи за позовом ПАТ «ВТБ «Банк» до ТОВ «БМУ-22 «Миколаївводбуд» про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 05КБ/2008 від 07.02.2008 року, з посиланням на припинення компетенції третейського суду вирішувати даний спір.

Зазначена ухвала Третейського суду від 31.01.2014 року оскарженню не підлягає.

У травні 2014 року Публічне акціонерне товариство «ВТБ БАНК» (ПАТ «ВТБ БАНК» , позивач, банк) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління-22 «Миколаївводбуд» (ТОВ «БМУ-22 «Миколаївводбуд» ,відповідач), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Каїр-Миколаїв» (ТОВ «Каїр-Миколаїв» ) про стягнення заборгованості у розмірі 16 958 251,69 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 05КБ/2008/1 від 07.02.2008 року, укладеним між сторонами в забезпечення виконання зобов'язань позичальника - ТОВ «Каїр-Миколаїв» перед банком за Кредитним договором № 05КБ/2008 від 07.02.2008 року.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2014 року у справі № 915/656/14 (суддя Гриньова-Новицька Т.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.012.2014 року, в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2015 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 року та рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2014 року у справі № 915/656/14 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області в іншому складі суду.

На підставі розпорядження в.о. керівника аппарату Господарського суду Миколаївської області ОСОБА_4 № 87 від 02.04.2015 року проведено повторний автоматизований розподіл справи № 915/656/14, призначено головуючого суддю - Коваля Ю.М.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.04.2015 року справу № 915/656/14 прийнято до провадження судді Коваля Ю.М.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.10.2015 року провадження у справі № 915/656/14 припинено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з тим, що сторонами у договорі іпотеки було узгоджено передачу спорів до Третейського суду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 року ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.10.2015 року у справі № 915/656/14 скасовано, справу № 915/656/14 передано на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

На підставі розпоряджень керівника апарату Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2015 року № 345 та від 24.12.2015 року № 346 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 915/656/14, призначено головуючого суддю - Бездоля Ю.С.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.12.2015 року (суддя Бездоля Ю.С.) справу № 915/656/14 прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 28.01.2016 року.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.01.2016 року провадження у справі зупинено до розгляду касаційної скарги ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне управління-22 «МИКОЛАЇВВОДБУД» на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2016 року касаційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне управління-22 «МИКОЛАЇВВОДБУД» залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 року залишено без змін.

11.05.2016 року матеріали справи № 915/656/14 повернуті до Господарського суду Миколаївської області.

У зв'язку зі звільненням судді Бездоля Ю.С. виникла необхідність у вирішенні питання щодо заміни головуючого судді у справі.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 150 від 12.05.2016 року проведено повторний автоматизований розподіл справи № 915/656/14.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2016 року призначено головуючого суддю - Корицьку В.О.

Ухвалою суду від 12.05.2016 року (суддя - Корицька В.О.) справу № 915/656/14 прийнято до провадження, провадження у справі поновлено, розгляд справи призначений на 01.06.2016 року.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2016 року провадження у справі № 915/656/14 зупинено та призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експерту ОСОБА_5 (54001, АДРЕСА_1).

У зв'язку з надходженням апеляційної скарги ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне управління-22 «МИКОЛАЇВВОДБУД» справу № 915/656/14 було витребувало у експерта та 29.06.2016 року надіслано до Одеського апеляційного господарського суду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 року ухвала Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2016 року залишена без змін.

08.08.2016 року матеріали справи № 915/656/14 надіслані експерту для проведення експертизи.

16.08.2016 року матеріали справи були повторно витребувані у експерта у зв'язку з надходженням запиту з Одеського апеляційного господарського суду у зв'язку з надходженням касаційної скарги.

01.09.2016 року від експерта ОСОБА_5 надійшли матеріали справи № 915/656/14 та висновок експерта.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2016 року ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2016 року в частині зупинення провадження у справі та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 року у справі № 915/656/14 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.12.2916 року провадження у справі поновлено, розгляд справи призначений на 07.12.2016 року на 12-00 год.

Ухвалою суду від 07.12.2016 року розгляд справи відкладений на 14.12.2016 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідача та третьої особи.

Ухвалою суду від 14.12.2016 року розгляд справи відкладений на 22.12.2016 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідача та третьої особи.

Ухвалою суду від 22.12.2016 року розгляд справи відкладений на 17.01.2017 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представника третьої особи та необхідністю витребування нових доказів, продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

Ухвалою суду від 17.01.2017 року розгляд справи відкладений на 23.01.2017 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представника третьої особи та необхідністю повторного витребування доказів.

Ухвалою суду від 23.01.2017 року розгляд справи відкладений на 07.02.2017 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представника третьої особи та необхідністю витребування доказів.

Ухвалою суду від 07.02.2017 року розгляд справи відкладений на 08.02.2017 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представника третьої особи.

08.02.2017 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила.

У поданому суду відзиві (том 1 а.с. 95-99), додаткових поясненнях (том 1 а.с. 162-163, том 4 а.с. 125-130), доповненнях до відзиву (том 2 а.с. 43-46, 163-165, 172-175) зазначила наступне.

В порушення ст. 56 ГПК України позивач направив відповідачу копії не всіх документів, долучених до позовної заяви.

Лист б/н від 06.09.2012 року, яким відповідач звертався до позивача з пропозицією укласти мирову угоду, відповідно до умов якої відповідач сплачує банку 1 400 000,00 грн. в рахунок вартості заставленого майна із можливістю розстрочки, а банк, в свою чергу, відмовляється від звернення стягнення на заставлене майно, - не свідчить про переривання позовної давності, оскільки лист не свідчить про вчинення дій, спрямованих на визнання боргу або іншого обов'язку, перелік яких наведений у п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» .

Відповідач також звертає увагу суду на те, що вищезазначений лист б/н від 06.09.2012 року підписаний головою правління ВАТ Будівельно-монтажне управління-22 «МИКОЛАЇВВОДБУД» ОСОБА_6, тоді як згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Відкрите акціонерне товариство Будівельно-монтажне управління-22 «Миколаївводбуд» припинило свою діяльність 27.01.2011 року , про що в реєстрі внесено відповідний запис.

На підставі вищезазначеного, лист б/н від 06.09.2012 року не є документом, який перериває перебіг позовної давності.

Із посиланням на п. 1.1 Кредитного договору, відповідно до якого оберненість траншів складає не більше 90 днів, відповідач зазначає, що позовна давність для стягнення заборгованості за кожним окремим траншем починається на 91 день після видачі такого траншу, отже початок перебігу позовної давності щодо основної вимоги про погашення кредиту розпочався на 91 день після видачі кожного траншу.

Отже, позивач звернувся до суду з вимогою про погашення основної заборгованості за кредитом з порушенням позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Із посиланням на ст. 266 ЦК України відповідач зазначає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин включення для обрахування пені, інфляційних витрат, 3 % річних, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Із посиланням на ч. 2 ст. 258 ЦК України, відповідач також зазначає, що позивачем заявлено вимогу про стягнення пені з пропуском спеціальної позовної давності в один рік.

Відповідач зазначає, що відповідно до п. 4.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» переривання позовної давності можливе лише у разі звернення позивача з позовом до судового органу, а вчинення виконавчого напису та розгляд справи Третейським судом не зупиняв перебіг позовної давності.

Відповідач також звертає увагу суду на те, що позивачем не доведена наявність заборгованості. Так, позивачем не надані документи, які підтверджують видачу кредитних коштів. Крім того, позичальник не звертався до позивача із заявою про видачу кредитних коштів.

Відповідач заперечує проти нарахування комісії за управління кредитом, оскільки Іпотечним договором не забезпечено виконання позичальником зобов'язання по сплаті комісії, тобто договором не передбачено право позивача на стягнення заборгованості по сплаті комісії за рахунок майна відповідача.

Крім того, 06.06.2014 року відповідач звернувся до суду з окремою заявою про застосування строку позовної давності (том 1 а.с. 109-110).

Третя особа явку повноважного представника у судове засідання не забезпечила.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

07.02.2008 року між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «КАЇР-МИКОЛАЇВ» (третя особа, позичальник) та Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВТБ БАНК» (банк, позивач), був укладений кредитний договір № 05КБ/2008 (Кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого банк надав позичальникові кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії на суму 4 920 000,00 грн. під 16 % річних з оберненістю траншів не більше 90 днів і строком користування до 07.02.2009 року. (том 1 а.с. 28-30)

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору для обліку заборгованості за кредитом Банк відкриває позичковий рахунок № 20626301000128.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 Кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути банку отриманий кредит у повному обсязі в строк та у порядку, встановлених Кредитним Договором, а також сплатити банку плату за користування кредитом у розмірі та порядку, що встановлені Кредитним договором.

Відповідно до п. 7.2 Кредитного договору плата за користування кредитом нараховується щомісячно з 25 числа по останній робочий день поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів.

Відповідно до п. 8.3 Кредитного договору погашення кредиту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з банківського (поточного) рахунку позичальника на рахунок банку № 20626301000128 в строк, встановлений в п. 1.1 Кредитного договору.

Відповідно до п. 8.6 Кредитного договору погашення кредиту та сплата плати за користування кредитом може здійснюватися поручителем, майновим поручителем, гарантм та будь-якою іншою особою.

Відповідно до п.п. 9.1, 9.2 Кредитного договору у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити банку суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 процентів річних від простроченої суми, а у разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом - пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 10.1 Кредитного договору, цей договір вступає в дію з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Додатковою угодою № 1 від 29.09.2008 року (том 1 а.с. 31) до Кредитного договору останній був доповнений п. 4.4.1, відповідно до якого починаючи з 01.10.2008 року позичальник зобов'язаний щомісячно сплачувати банку комісію за управління кредитом в розмірі 3 % річних від суми заборгованості за кредитом, а також визначено відповідальність за порушення строків сплати комісії у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором у повному обсязі, що підтверджено випискою з особового рахунку позичальника та меморіальними ордерами, які містяться в матеріалах справи (том 1 а.с. 34-44, том 2 а.с. 185-192, том 4 а.с. 134-195).

Позичальник договірні зобов'язання належним чином не виконував і у встановлений строк - 07.02.2009 року, кредит у сумі 4 920 000,00 грн. банку не повернув, у зв'язку з чим станом на 17.04.2015 року банком нарахована заборгованість за Кредитним договором у загальній сумі 21 921 643,41 грн., яка складається з:

- 4 920 000,00 грн. - прострочена заборгованість по кредиту

- 2 853 240,08 грн. - заборгованість по сплаті процентів за період з 07.02.2008 року по 16.04.2015 року,

- 9 135 024,66 грн. - 30 % річних, нараховані у зв'язку з несвоєчасною сплатою кредиту, за період з 09.02.2009 року по 17.04.2015 року,

- 257 925,65 грн. - пеня, нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів, за період з 05.01.2009 року по 17.04.2015 року,

- 53 253,24 грн. - пеня, нарахована за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом, за період з 15.01.2009 року по 17.04.2015 року,

- 913 502,47 грн. - 3 % річних, нараховані у зв'язку з несвоєчасною сплатою кредиту, за період з 09.02.2009 року по 17.04.2015 року,

- 41 671,15 грн. - 3 % річних, нараховані у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів, за період з 05.01.2009 року по 17.04.2015 року,

- 8 533,32 грн. - 3 % річних, нараховані у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом за період з 15.01.2009 року по 17.04.2015 року,

- 3 565 594,29 грн. - інфляційні нарахування у зв'язку із несвоєчасним поверненням кредиту за період з лютого 2009 року по березень 2015 року включно,

- 143 586,73 грн. - інфляційні нарахування у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів за період з січня 2009 року по березень 2015 року включно,

- 29 311,83 грн. - інфляційні нарахування у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом за період з січня 2009 року по березень 2015 року включно.

Детальний розрахунок наявний у матеріалах справи (том 2 а.с. 50-59).

Судом при дослідженні розрахунку позовних вимог, здійсненого позивачем, встановлено, що нараховані за період з 09.02.2009 року по 17.04.2015 року грошові кошти в сумі 9 135 024,66 грн. обозначені позивачем як пеня, проте розраховані як 30 % річних.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною другою ст. 1050 цього ж Кодексу передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому згідно статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності, слід зазначити наступне.

У зв'язку з неотриманням відповіді на свою вимогу і недосягненням бажаного результату, позивач розпочав вчинення дій, спрямованих на захист своїх цивільних прав та інтересів:

- 03.04.2009 року нотаріусом було вчинено виконавчий напис, який постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.02.2010 року у справі № 15/274/09, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2010 року, був визнаний таким, що не підлягає виконанню;

- рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.10.2010 року у справі № 3/126/10 був частково задоволений позов банка про стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, однак постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2011 року, рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.10.2010 року скасовано, а провадження у справі припинено з підстав наявності між сторонами невизнаної недійсною третейської угоди (п. 13.1 Іпотечного договору);

- звернувшись до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, позивач отримав рішення від 13.05.2011 року, яким йому було відмовлено у задоволенні позову до іпотекодавця про звернення стягнення на іпотечне майно з підстав припинення права іпотеки за Іпотечним договором у зв'язку із визнанням позичальника банкрутом та здійсненням державної реєстрації припинення ТОВ «КАЇР-МИКОЛАЇВ» ;

- виконуючи приписи постанови Вищого господарського суду України від 23.02.2011 року у справі № 3/126/10, позивач знов звернувся до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, який 31.01.2014 виніс ухвалу про припинення третейського розгляду справи за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ «БАНК» до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління-22 «Миколаївводбуд» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 05КБ/2008 від 07.02.2008 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «ВТБ «БАНК» та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «КАЇР-МИКОЛАЇВ» , шляхом звернення стягнення (переважно перед іншими кредиторами) на майно ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління-22 «Миколаївводбуд» , що є предметом іпотеки за Іпотечним договором, укладеним між Публічним акціонерним товариством «ВТБ «БАНК» та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління-22 «Миколаївводбуд» , що посвідчений 07.02.2008 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 250;

- справа, що розглядається, порушена за позовною заявою № 1262/2300-2 від 06.05.2014 року, яку позивач направив до суду 07.05.2014 року.

Предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 21 921 643,41 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25.05.2015 року), яка виникла станом на 17.04.2015 року у зв'язку з неналежним виконанням третьою особою - ТОВ «Каїр-Миколаїв» як позичальником зобов'язань за Кредитним договором № 05КБ/2008 від 07.02.2008 року, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 05КБ/2008/1 від 07.02.2008 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» (назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» ) (іпотекодержатель) та ВАТ «Будівельно-монтажне управління-22 «Миколаївводбуд» (іпотекодавець), в забезпечення належного виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту та інших платежів, сплата яких встановлюються Кредитним договором.

Відповідно до ст. ст. 256-258 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК).

Випадки переривання перебігу позовної давності визначені у ст. 264 ЦК:

1. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

2. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

3. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 261 ЦК перебіг позовної давності у даній справі почався зі спливом строку виконання основного зобов'язання, встановленого для позичальника п. 1.1 Кредитного договору, тобто наступного дня після 07.02.2009 року, і тривав три роки - до 08.02.2012 року.

Однак з моменту пред'явлення позову до господарського суду, за яким 01.09.2010 року порушено провадження у справі № 3/126/10, і до винесення Вищим господарським судом України постанови від 23.02.2011 року у даній справі, позовна давність була перервана; перебіг нового строку позовної давності почався з 24.02.2011 року і тривав три роки - до 24.02.2014 року. Час, що минув з 08.02.2009 року по 01.09.2010 року до нового строку не зараховується.

Суд вважає, що відповідачем вчинена дія, яка свідчить про визнання ним зобов'язання, а саме листом від 17.09.2010 року (том 1 а.с. 160) відповідач звертався до позивача з пропозицією укласти мирову угоду, відповідно до умов якої відповідач сплачує банку 2 000 000,00 грн. протягом трьох місяців в рахунок вартості заставленого майна, а банк, в свою чергу, відмовляється від звернення стягнення на заставлене майно.

Також відповідачем надіслано позивачу лист б/н від 06.09.2012 року (том 1 а.с. 195) з пропозицією укласти мирову угоду, відповідно до умов якої відповідач сплачує банку 1 400 000,00 грн. в рахунок вартості заставленого майна із можливістю розстрочки, а банк, в свою чергу, відмовляється від звернення стягнення на заставлене майно.

Надавши оцінку зазначеним листам, суд вважає, що відповідач намагався мирним шляхом вирішити наявний спір щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто у відповідності до ч. 1 ст. 264 ЦК України відбулось переривання перебігу позовної давності.

Таким чином, новий строк позовної давності тривав з 06.09.2012 року до 06.09.2015 року.

Справа, що розглядається, порушена за позовною заявою № 1262/2300-2 від 06.05.2014 року, яку позивач направив до суду 07.05.2014 року, тобто в межах позовної давності.

Посилання відповідача на те, що лист б/н від 06.09.2012 року (том 1 а.с. 195), яким відповідач звертався до позивача з пропозицією укласти мирову угоду, не свідчить про вчинення дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, перелік яких наведений у п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» , - також відхиляються судом, оскільки вказаний перелік не є вичерпним.

Посилання відповідача на те, що вищезазначений лист б/н від 06.09.2012 року підписаний головою правління ВАТ Будівельно-монтажне управління-22 «МИКОЛАЇВВОДБУД» ОСОБА_6 також відхиляються судом, оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне управління-22 «МИКОЛАЇВВОДБУД» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства Будівельно-монтажне управління-22 «Миколаївводбуд» , яке припинило свою діяльність 27.01.2011 року, директором ТОВ також є ОСОБА_6

Та обставина, що у листах міститься назва підприємства (ВАТ замість ТОВ), не свідчить про нікчемність пропозиції.

Зауваження відповідача про те, що переривання позовної давності відбувається у випадку звернення до судового органу, яким третейський суд не є, відхиляються судом, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Надавши оцінку причинам тривалого розгляду справи (з 2010 року), суд вважає, що позивач неодноразово різними способами намагався захистити свої порушені права, проте в силу неоднозначності правових позицій компетентних органів, в тому числі і судових, щодо даного спору, рішення щодо захисту своїх прав позивач не отримав, а тому в даному випадку наявні підстави для захисту порушеного права позивача.

Заперечення відповідача щодо не надіслання йому копій всіх документів, долучених позивачем не позовної заяви, відхиляються судом, оскільки відповідач не позбавлений права на ознайомлення з матеріалами справи та зняття копій.

Заперечення відповідача щодо неналежності документів, які підтверджують видачу позичальнику кредиту, відхиляються судом, оскільки на підтвердження видачі кредитних коштів позивачем надані меморіальні ордери та виписки по рахунку, які у відповідності до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є належними доказами перерахування коштів на рахунок позичальника.

Оскільки відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, суд вважає за необхідне при визначенні заборгованості за Кредитним договором період нарахування заборгованості по сплаті процентів, 30 % річних, 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів, інфляційних втрат по простроченому кредиту, інфляційних втрат по простроченим процентам - визначити у три роки, які передують заяві про збільшення розміру позовних вимог.

Отже, заборгованість за Кредитним договором становить 14 765 627,61 грн., яка складається з:

- 4 920 000,00 грн. (чотири мільйона дев'ятсот двадцять тисяч грн. 00 коп.) - заборгованість по кредиту за період з 15.04.2012 року по 15.04.2015 року;

- 2 507 565,89 грн. (два мільйона п'ятсот сім тисяч п'ятсот шістдесят п'ять грн. 89 коп.) - заборгованість по сплаті процентів за період з 15.04.2012 року по 15.04.2015 року;

- 4 432 043,84 грн. (чотири мільйона чотириста тридцять дві тисячі сорок три грн. 84 коп.) - 30 % за порушення строків повернення кредиту за період з 15.04.2012 року по 15.04.2015 року,

- 41 671,15 грн. (сорок одна тисяча шістсот сімдесят одна грн. 15 коп.) - 3 % річних за прострочення сплати процентів за період з 15.04.2012 року по 15.04.2015 року,

- 2 720 760,00 грн. (два мільйона сімсот двадцять тисяч сімсот шістдесят грн. 00 коп.) - інфляційні втрати по простроченому кредиту за період з 15.04.2012 року по 15.04.2015 року,

- 143 586,73 грн. (сто сорок три тисячі п'ятсот вісімдесят шість грн. 73 коп.) - інфляційні втрати по простроченим процентам за період з 15.04.2012 року по 15.04.2015 року.

Щодо нарахування позивачем пені в сумі 257 925,65 грн. у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за період з 05.01.2009 року по 17.04.2015 року, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначено вище, відповідно до п. 9.2 Кредитного договору у разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи переривання позовної давності по основному зобов'язанню (платі за користування кредитом), судом за допомогою програми «Законодавство» здійснено перерахунок пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту за період з 17.04.2014 року по 16.10.2014 року (протягом 6 місяців в межах річного строку позовної давності), розмір яких склав 24 785,93 грн.

Щодо нарахованих позивачем у зв'язку з несвоєчасною сплатою кредиту за період з 09.02.2009 року по 17.04.2015 року 3% річних в сумі 913 502,47 грн., то суд прийшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки сторонами у Кредитному договорі (п. 9.1) визначено розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання - 30 % річних від простроченої суми, підстави для звернення стягнення в рахунок погашення 3 % річних, нарахованих позивачем у зв'язку з несвоєчасною сплатою кредиту за період з 09.02.2009 року по 17.04.2015 року, в сумі 913 502,47 грн. - відсутні.

Щодо нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з простроченням сплати комісії за управління кредитом, слід зазначити наступне.

Пунктом 1 Іпотечного договору встановлено, що предметом цього договору є передача іпотекодавцем іпотекодержателю в іпотеку нерухомого майна (предмет іпотеки), визначеного в п. 3 цього договору, для забезпечення виконання позичальником зобов'язань в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, пені, штрафних санкцій, платежів та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором № 05КБ/2008 від 07.02.2008 року та будь-якими додатковими угодами до нього, які збільшують основне зобов'язання, надалі - все разом кредитний договір.

Отже, умовами Іпотечного договору забезпечено виконання позичальником зобов'язання по сплаті комісії, розмір якої встановлений додатковою угодою №1 від 29.09.2008 року до кредитного договору .

Ухвалою суду від 23.01.2017 року зобов'язано позивача надати суду інформацію з підтверджуючими документами щодо управління кредитом (що в себе включає, чим підтверджується, як нараховується, тощо).

На виконання вимог ухвали позивачем у судовому засіданні зазначено, що управління кредитом включає в себе дії по видачі кредитних коштів, поверненню кредиту, ведення банківського рахунку позичальника, переведення боргу зі строкового на прострочений рахунок, тощо.

Разом з тим, жодних внутрішніх банківських документів, які підтверджували б розшифровку дій щодо управління кредитом, позивачем суду не надано.

Видача та погашення кредитних коштів не відбувалась з 2009 року, ведення банківського рахунку позичальника передбачено договором про банківське обслуговування, переведення боргу зі строкового на прострочений рахунок відбулось також ще у 2009 року.

Вказані обставини унеможливлюють надання судом правової оцінки щодо вчинення банком дій по управлінню кредитом та правомірності нарахування банком комісії за управління кредитом, а тому в частині стягнення 3 % річних у сумі 8 533,32 грн., нарахованих у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом за період з 15.01.2009 року по 17.04.2015 року та інфляційних втрат у сумі 29 311,83 грн., нарахованих у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом за період з січня 2009 року по березень 2015 року включно, а також пені в сумі 53 253,24 грн., нарахованої за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом за період з 15.01.2009 року по 17.04.2015 року, - слід відмовити, оскільки вказані вимоги є похідними від вимоги про стягнення заборгованості з комісії за управління кредитом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині встановлення існуючої заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Одночасно з Кредитним договором, 07.02.2008 року між відповідачем (іпотекодавець) та Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (іпотекодержатель), правонаступником якого є позивач, був укладений нотаріально посвідчений Іпотечний договір № 05КБ/2008/1, зареєстрований в реєстрі за № 250 (Іпотечний договір), за умовами якого відповідач передав позивачу в іпотеку належне йому нерухоме майно в забезпечення виконання третьою особою зобов'язань перед банком за Кредитним договором у повному обсязі: щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, пені, штрафних санкцій, платежів та збитків. (том 1 а.с. 32-33)

Відповідно до п. 1 Іпотечного договору предметом цього договору є передача іпотекодавцем іпотекодержателю в іпотеку нерухомого майна (предмет іпотеки), визначеного в п. 3 цього договору, для забезпечення виконання позичальником зобов'язань в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, пені, штрафних санкцій, платежів та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором № 05КБ/2008 від 07.02.2008 року та будь-якими додатковими угодами до нього, які збільшують основне зобов'язання, надалі - все разом кредитний договір.

Відповідно до п. 3 Іпотечного договору предметом іпотеки є нежитловий об'єкт, що розташований у місті Миколаєві, вул. Новозаводська, 34-В, загальною вартістю 851 654,00 грн. У п. 4 Іпотечного договору сторони погодились оцінити предмет іпотеки в 6 154 592,00 грн.

Відповідно до п. 10 Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання, при цьому банк як іпотекодержатель вправі обирати спосіб звернення стягнення.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до положень ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж 30-денний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку визначеному чинним законодавством.

Крім того, положеннями ст. 39 цього ж Закону передбачено, що при задоволенні судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки, а також початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 126/16 від 19.08.2016 року предмет іпотеки коштує 4 776 119,00 грн. (том 3 а.с. 233-248)

У зв'язку з тим, що позичальник (третя особа у справі) не виконав свої зобов'язання, що були забезпечені Іпотечним договором, позивач звернувся до іпотекодавця з листом-вимогою № 310 від 17.02.2009 року (том 1 а.с. 158-159), яким запропонував виконати зобов'язання за Іпотечним договором у 30-денний термін.

Не отримавши відповідь на лист-вимогу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

За таких обставин, зважаючи на той факт, що позичальник порушив умови зобов'язання, вимогу іпотекодержателя про усунення цих порушень не виконав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованими.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, проте оскільки судовий збір був сплачений позивачем за максимальною, встановленою Законом України «Про судовий збір» ставкою, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 73 080,00 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «КАЇР-МИКОЛАЇВ» (54055, м. Миколаїв, вул. Севастопольська, 66-Б, ідентифікаційний код 31613639) перед Публічним акціонерним товариством «ВТБ БАНК» (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, 8/26, ідентифікаційний код 14359319) за кредитним договором № 05КБ/2008 від 07.02.2008 року в розмірі 14 790 413,54 грн. (чотирнадцять мільйонів сімсот дев'яносто тисяч чотириста тринадцять грн. 54 коп.), яка складається з:

- 4 920 000,00 грн. (чотири мільйона дев'ятсот двадцять тисяч грн. 00 коп.) -заборгованість по кредиту за період з 15.04.2012 року по 15.04.2015 року;

- 2 507 565,89 грн. (два мільйона п'ятсот сім тисяч п'ятсот шістдесят п'ять грн. 89 коп.) - заборгованість по сплаті процентів за період з 15.04.2012 року по 15.04.2015 року;

- 4 432 043,84 грн. (чотири мільйона чотириста тридцять дві тисячі сорок три грн. 84 коп.) - 30 % за порушення строків повернення кредиту за період з 15.04.2012 року по 15.04.2015 року,

- 24 785,93 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот вісімдесят п'ять грн. 93 коп.) - пеня за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту за період з 17.04.2014 року по 16.10.2014 року,

- 41 671,15 грн. (сорок одна тисяча шістсот сімдесят одна грн. 15 коп.) - 3 % річних за прострочення сплати процентів за період з 15.04.2012 року по 15.04.2015 року,

- 2 720 760,00 грн. (два мільйона сімсот двадцять тисяч сімсот шістдесят грн. 00 коп.) - інфляційні втрати по простроченому кредиту за період з 15.04.2012 року по 15.04.2015 року,

- 143 586,73 грн. (сто сорок три тисячі п'ятсот вісімдесят шість грн. 73 коп.) - інфляційні втрати по простроченим процентам за період з 15.04.2012 року по 15.04.2015 року,

звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором, посвідченим 07.02.2008 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 250, а саме: нежитловий об'єкт, що розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 34-В, який належить ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне управління-22 «МИКОЛАЇВВОДБУД» (ідентифікаційний код 01035302) на підставі дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ № 939600 від 06.02.2008 року, виданого виконавчим комітетом Миколаївської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 326 від 22.02.2005 року, зареєстрованого Миколаївським МБТІ 06.02.2008 року за реєстровим № 10065110, який складається з:

адмінбудівлі загальною площею 659,50 кв.м. літ. «Г-2» ;

адмінбудівлі загальною площею 235,50 кв.м. літ. «О-2» ;

майстерні загальною площею 1096,50 кв.м. літ. «С-2» ;

майстерні загальною площею 495,70 кв.м. літ «Ю» ;

майстерні загальною площею 30,60 кв.м. літ. «М» ;

майстерні загальною площею 83,00 кв.м. літ «Л» ;

майстерні загальною площею 59,40 кв.м. літ. «З» ;

складу загальною площею 190,70 кв.м. літ. «Е» ;

трансформаторної літ. «В» ;

прохідної літ. «Д-2» ;

вбиральні літ. «Х» ;

операторської літ. «І І І» ;

огорожі № 7, 8, 9, 10, 11, 14, 15, 16;

споруд № 12, 13, 18-26, 28, 29, 30, 31, 32, І, І І,

шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів за початковою ціною 4 776 119,00 грн. (чотири мільйони сімсот сімдесят шість тисяч сто дев'ятнадцять грн. 00 коп.) в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» .

3. Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне управління-22 «МИКОЛАЇВВОДБУД» (54028, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 34, корпус В, ідентифікаційний код 01035302) на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, 8/26, ідентифікаційний код 14359319, п/р 29095000015031 в ПАТ «ВТБ БАНК» , м. Київ, МФО 321767) судовий збір у сумі 73 080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят грн. 00 коп.)

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги до канцелярії господарського суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у випадку проголошення судом вступної та резолютивної частин рішення - з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текс рішення складений 13.02.2017 року.

Суддя В.О. Корицька