Постанова

від 13.02.2017 по справі 913/815/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.02.2017 справа №913/815/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання:Будко Н.В. Агапова О.Л., Склярук О.І. Рудик Т.С. за участю представників сторін: прокурор: від позивача за первісним позовом: від відповідача за первісним позовом: від третьої особи: Хряк О.О. - посвідчення № 028256 від 15.08.2014 р.; не з'явився; не з'явився; не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Механізатор", м. Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 03.10.2016 р. у справі№ 913/815/16 (суддя: Драгнєвіч О.В.) за первісним позовомкерівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради Луганської області, м. Сєвєродонецьк, Луганська область до Публічного акціонерного товариства "Механізатор", м. Сєвєродонецьк, Луганська область про за зустрічним позовом до про третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачавнесення змін до договору оренди земельної ділянки від 03.09.2002 р. № 237 Публічного акціонерного товариства "Механізатор", м. Сєвєродонецьк, Луганська область Сєвєродонецької міської ради Луганської області, м. Сєвєродонецьк, Луганська область розірвання договору оренди земельної ділянки від 03.09.2002 р. № 237 Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська східна компанія", м. Рубіжне, Луганська область

В С Т А Н О В И В:

Керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради Луганської області звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Механізатор" про внесення змін до договору оренди землі від 03.09.2002 р. № 237 (державна реєстрація від 03.09.2002 р. № 237), укладеного між Сєвєродонецькою міською радою та ПАТ "Механізатор", виклавши абз. 1 розділу 2.3 "Орендна плата" договору у наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі на рік".

Під час розгляду місцевим господарським судом даної справи керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури звернувся із заявою про зміну (уточнення) позовних вимог, в якій просив внести зміни до договору оренди землі від 03.09.2002 № 237 (державна реєстрація від 03.09.2002 № 237), укладеного між Сєвєродонецькою міською радою та ПАТ "Механізатор", а саме викласти:

- абз. 1 п. 2.3 "Орендна плата" договору у наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, що складає 69593 грн. 00 коп. за рік";

- абз. 2 п. 2.3 "Орендна плата" договору у наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем щомісячно в розмірі 5799 грн. 42 коп. не пізніше 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця".

19.09.2016 р. на адресу господарського суду Луганської області надійшла зустрічна позовна заява ПАТ "Механізатор" до Сєвєродонецької міської ради Луганської області про розірвання договору оренди земельної ділянки від 03.09.2002 р. № 237, яка судом першої інстанції прийнята до провадження для спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 19.09.2016 р. залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська східна компанія" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Рішенням господарського суду Луганської області первісні позовні вимоги задоволено, внесено зміни до договору оренди землі від 03.09.2002 р. № 237, державна реєстрація від 03.09.2002 р. № 237, укладеного між Сєвєродонецькою міською радою та ПАТ "Механізатор", виклавши :

абз.1 п.2.3 "Орендна плата" договору в наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, що складає 69593 грн 00 коп. (шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто три грн.) за рік";

абз.2 п.2.3. "Орендна плата" договору викладено в наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем щомісячно в розмірі 5799 грн. 42 коп. (п'ять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять грн. сорок дві коп.) не пізніше 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця"; з відповідача за первісним позовом на користь прокуратури Луганської області стягнуто судовий збір у сумі 689 грн. 00 коп.; стягнуто з Сєвєродонецької міської ради Луганської області на користь прокуратури Луганської області судовий збір у сумі 689 грн. 00 коп.; у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

В частині задоволення первісного позову рішення суду мотивовано доведеністю та обґрунтованістю вимог, в частині відмови у задоволенні зустрічного позову - недоведеністю ПАТ "Механізатор" доводів про те, що воно перестало бути користувачем земельної ділянки з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 03.10.2016 р., відповідач за первісним позовом звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову і задовольнити зустрічний позов.

В обґрунтування апеляційної скарги, з урахуванням заперечень на відзив Сєвєродонецької місцевої прокуратури та додаткового пояснення б/н від 10.02.2017 р., заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Скаржник стверджує, що з 25.03.2014 р. (з дати відчуження (продажу) нерухомого майна) він не повинен сплачувати орендну плату.

Заявник апеляційної скарги вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка не є сформованою, оскільки якби земельна ділянка не була сформована (не існувала у відповідному реєстрі), то щодо неї не виникло жодних прав, зокрема і права оренди, договір оренди землі не був би укладений, до цього договору неможливо було б внести зміни у судовому порядку.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2016 р. сформовано колегію суддів у складі: Будко Н.В. - головуючий, судді - М'ясищев А.М., Сгара Е.В.

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду № 1753 від 22.12.2016 р. внаслідок припинення повноважень судді М'ясищева А.М. на підставі рішення Вищої ради юстиції від 08.12.2016 р. про його звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку та перебуванням судді Сгара Е.В. у відпустці на дату слухання справи, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 913/815/16.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.12.2016 р. визначено колегію суддів у складі: Будко Н.В. - головуючий, судді - Агапов О.Л., Склярук О.І.

25.11.2016 р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив в.о. керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду без змін. Прокурор в судових засіданнях проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники Сєвєродонецької міської ради Луганської області, ПАТ "Механізатор", ТОВ "Українська східна компанія" у судові засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи учасники судового процесу повідомлені належним чином.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради "Про вилучення земельної ділянки у ВАТ "Механізатор" та передачу в оренду ВАТ "Механізатор" та ПМП "Автомаг" за № 189 від 30.07.2002 р. затверджено ВАТ "Механізатор" код ЄДРПОУ 01240769 проект відведення земельної ділянки, на якій розташована промплощадка № 2, яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, 2-Б. ВАТ "Механізатор" передано в довгострокову оренду (строком на 25 років) земельну ділянку кадастровий номер 4412900001:04:002:0083 площею 1,4295 га за адресою: Луганська область м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, 2-Б.

На підставі вказаного рішення між Сєвєродонецькою міською радою Луганської області, як орендодавцем, та ВАТ "Механізатор", як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки від 03.09.2002 р. № 237, згідно з розділом 1 "Предмет договору" якого, орендодавець надає, а орендар набуває право на оренду земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Луганська область м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, 2-Б, площею 1,4295 га, грошова оцінка складає 1483678,03 гривень, Коефіцієнт орендної плати складає: 1.1, цільове призначення - землі промисловості.

Згідно з пунктом 2.1 договору земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання для землі промисловості (під промплощадку № 2).

Договір укладається на строк до 03.09.2027 року включно, починаючи з дати державної реєстрації договору оренди, тобто на 25 років (п.2.2 договору).

Договір оренди земельної ділянки від 03.09.2002 р. № 237 зареєстрований у Сєвєродонецькій міській раді 03.09.2002 р. за № 237 та нотаріально посвідчений 03.09.2002 р. державним нотаріусом Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Луганської області Перепелицею Ю.М.

У розділі 2.3 договору в абз. 1 визначено, що орендна плата за землю вноситься орендарем самостійно в грошовій формі в розмірі 16320,46 гривень на рік.

Абзацом 2 розділу 2.3 договору встановлено, що грошова плата сплачується щомісячно в розмірі 1360,04 гривень протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Розмір орендної плати може бути переглянутий при зміні індексації грошової оцінки земельної ділянки, а також у інших випадках, передбачених діючим законодавством України (п.5 розділу 2.3 договору).

У розділі 4 договору сторони узгодили, що зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін.

14.02.2003 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою у п.2.3. "орендна плата" внесено зміни, абз.4 змінено на "33215812800080"; додано розділ 6 "Ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди"; розділи 6,7,8,9, перенумеровано на 7,8,9,10 відповідно.

10.02.2006 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, якою внесено зміни в абз.1 та 2 п.2.3 та викладено в наступній редакції: "орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі 16889,68 грн. на рік. Орендна плата вноситься у такі строки: з 01.01.2006 щомісячно в розмірі: 1407,47 грн. протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

В подальшому рішенням Сєвєродонецької міської ради п'ятого скликання двадцять п'ятої (чергової) сесії "Про переоформлення в оренду земельної ділянки ТОВ "Плеяда" за № 1282 від 16.08.2007 р. припинено ВАТ "Механізатор" право оренди на частину земельної ділянки, надану під промплощадку № 2 площею 0,4675 га за адресою: Луганська область м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, 2-Б, після вилучення площа земельної ділянки склала 0,9620 га, та передана в довгострокову оренду, строком на 25 (двадцять п'ять) років ТОВ "Плеяда" земельну ділянку кадастровий № 4412900000:04:002:0150 площею 0,6172 та (6172 кв.м за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, 2-Б, за рахунок земель, які знаходилися в оренді ВАТ "Механізатор" та земель міської ради. Цільове призначення земельної ділянки - землі комерційного використання (під 2/100 часток адміністративно - виробничого об'єкту та гаражні бокси № 1,2,3,4,5) (п.2). Згідно з п.3 цього рішення ВАТ "Механізатор" зобов'язано внести зміни в правовстановлюючі документи на земельну ділянку під промплощадку № 2 (а.с.21).

20.09.2007 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору (державна реєстрація за №040741900391 від 15.11.2007 р.), якою було внесено зміни:

- в абз.2.4 розділу 1 "Предмет договору" та викладено в наступній редакції: "В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,9620 га. Грошова оцінка земельної ділянки складає 1033284,20 гривень";

- в абз.1.2 п.2.3 розділу 2 "Орендна плата" та викладено в наступній редакції: "Орендна плата за землю вноситься орендарем самостійно у грошовій формі в розмірі 11366,13 гривень на рік. Орендна плата сплачується щомісячно в розмірі 947,18 гривень протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця".

Відповідно до п.1.1 Статуту ПАТ "Механізатор" перейменовано згідно рішення загальних зборів акціонерів від 28.12.2010 та раніше мало найменування Відкритого акціонерного товариства "Механізатор".

В матеріалах справи відсутні відомості щодо звернення ПАТ "Механізатор" до Сєвєродонецької міської ради з приводу внесення змін до договору оренди та відомості щодо подання Сєвєродонецькою міською радою позову про внесення змін до договору оренди землі з ПАТ "Механізатор" в частині приведення у відповідність до вимог закону розміру орендної плати, що стало підставою для представництва прокурором інтересів держави та звернення з відповідним позовом до господарського суду Луганської області.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15 та 16 Цивільного кодексу України підприємства, установи організації звертаються до господарського суду за захистом порушеного (невизнаного, оспорюваного) права; за загальним правилом захист порушеного права пов'язується з неправомірністю поведінки порушника, при цьому звернення до господарського суду з позовом на захист порушеного обов'язку позивача в межах господарських правовідносин сторін чинним законодавством не передбачено.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено порядок зміни та розірвання господарських договорів, зокрема, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона, яка отримала пропозицію, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі, коли сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Проте, надсилання орендарю пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком орендодавця, тому недотримання орендодавцем вимог ч.2 ст.188 ГК щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до орендаря про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із призначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

З моменту укладення спірного договору оренди землі законодавцем було змінено розмір нормативної грошової оцінки землі та ставки за якими обчислюється розмір орендної плати.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011 р. (від 02.12.2010 р. за №2755-VІ), Закон України "Про плату за землю" втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 1 січня 2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України встановлено, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 10 Податкового кодексу передбачено, що податок на майно належить до місцевих податків; місцеві ради обов?язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до п.п.14.1.72, 14.1.73 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів;

землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п. 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України).

Пунктами 14.1.136, 14.1.137 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Статтею 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок визначена як капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель (ч. 5 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель").

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (ст. 13 Закону України "Про оцінку земель").

Згідно ст. 18 Закону України "Про оцінку землі" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

У п. 2 ст. 20, п. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" зазначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в своїх положеннях приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які згідно до Конституції України є обов?язковими до виконання на відповідній території та встановлюються у встановленому законом порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995р. № 213 затверджено Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (в редакції постанови КМУ № 492 від 23.05.2012), відповідно до п.1 якої нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється з метою визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є їх генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів, матеріали економічної оцінки території (п.2 Методики).

Дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держземагентства за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує семи робочих днів з дати надходження відповідної заяви (п.2-1).

Відповідно до п. 2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору.

При перегляді рішень господарських судів з аналогічних спорів, зокрема в постанові від 04.07.2011р. по справі № 41/81пд, Верховний Суд України зазначив, що оскільки сторонами в договорі оренди передбачено можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Таким чином, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом, оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданим Управлінням Держгеокадастру у м. Сєвєродонецьку Луганської області №2565-С від 08.06.2016 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 9620 м.кв. становить - 2 319 766 грн. 80 коп.

Враховуючи те, що сторонами договору оренди передбачена можливість перегляду орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Приймаючи до уваги вищенаведене, судова колегія вважає, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо зустрічного позову судова колегія враховує наступне.

На підтвердження зустрічних позовних вимог ПАТ "Механізатор" надано копію договору купівлі - продажу 78/100 часток адміністративно - виробничого об'єкту м. Сєвєродонецька Луганської області від 25.03.2014, укладеного між ПАТ "Механізатор", як продавцем, та ТОВ "Українська Східна Компанія", як покупцем, згідно предмету якого ПАТ "Механізатор" передає, а ТОВ "Українська Східна Компанія" приймає у власність 78/100 часток адміністративно - виробничого об'єкту, які відчужуються, знаходяться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, 2-б.

Зазначений договір купівлі-продажу 25.03.2014 р. посвідчено приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області, реєстровий №422.

Як вбачається, в умовах договору зазначено, що 78/100 часток адміністративно - виробничого об'єкту розташовані на земельній ділянці площею 0,9620 га, належної згідно договору оренди землі № 237, укладеного між Сєвєродонецькою міською радою та ВАТ "Механізатор", цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості, кадастровий номер 4412900000:04:002:0083.

25.03.2014 р. за актом прийому - передачі до цього договору ПАТ "Механізатор" передав ТОВ "Українська Східна Компанія" ремонтний профілакторій (майстерні з ремонту та техобслуговування та адміністративно-побутові приміщення, які відносяться к майстерням з ремонту).

25.03.2014 за актом прийому - передачі до цього договору ПАТ "Механізатор" передав ТОВ "Українська Східна Компанія" мийки автомобільні.

Право власності у ТОВ "Українська Східна Компанія" (покупця) виникає з моменту державної реєстрації.

Надана позивачем за зустрічним позовом інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно за № 69083026 від 27.09.2016 р. свідчить проте, що право власності ТОВ "Українська Східна Компанія" на вказаний об'єкт нерухомого майна належним чином зареєстровано 25.03.2014 р. у відповідності до укладеного договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін Договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 даного Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно абз. 8 ч.1 ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Однак, згідно ч.1 ст. 34 цього Закону у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Судова колегія звертає увагу, що питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України.

Положеннями статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, зміненій Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю" від 05.11.2009 за №1702-VI) унормовано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У випадку, коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст, 120 ЗК України).

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти (п.6 ст.120 Цивільного кодексу України).

Тобто ці норми є загальними щодо даного предмету спору і не регулюють розірвання договору в зв?язку з набуттям іншою особою права власності на нежитловий будинок, який знаходиться на спірній земельній ділянці.

Пунктом 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що у вирішенні спорів щодо переходу права власності або права користування земельними ділянками внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, судам необхідно досліджувати умови договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідність нерухомого майна, розміщеного на відповідних земельних ділянках, ознакам житлового будинку (будівлі, споруди), здійснення державної реєстрації права власності особи, яка придбала відповідне нерухоме майно, з урахуванням положень статей 331, 376 Цивільного кодексу України, статей 116, 123, 124, 126 Земельного кодексу України. Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

Крім того, відповідно до ст. 377 Цивільного Кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Пунктом "е" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Отже, наведені норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Варто наголосити, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, а припиняється в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки.

Тобто законодавець у разі припинення права користування земельної ділянки при переході права власності на житловий будинок, розташований на такій земельній ділянці, запропонував наступний механізм - не розривати існуючий договір оренди, а заміняти лише одну із сторін договору - орендаря.

Виходячи із наведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, - права власності або права користування.

Згідно ст.15 Закону України "Про державний земельний кадастр" до державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як кадастровий номер та площа.

Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку як кадастровий номер та площа.

У разі поділу або об'єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається (ст. 27 Закону України "Про державний земельний кадастр") .

Як вбачається зі змісту розділу 1 "Предмет договору" договору оренди земельної ділянки № 237 від 03.09.2002 р., укладеного між Сєвєродонецькою міською радою та ПАТ "Механізатор", останньому первісно в оренду було передано земельну ділянку саме площею 1,4295 га, якій присвоєно кадастровий №4412900001:04:002:0083 відповідно до проекту відведення земельної ділянки ПАТ "Механізатор" під промплощадку № 2 за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, 2-Б, що вбачається з рішення Сєвєродонецької міської ради №189 від 30.07.2002 р.

В подальшому додатковою угодою № 3 від 20.09.2007 р. до договору № 237 оренди землі від 03.09.2002 р. були внесені відповідні зміни (зменшено площу переданої ПАТ "Механізатор" земельної ділянки), зазначено, що в оренду передано земельну ділянку загальною площею 0.9620 га. В додатковій угоді інформація про присвоєння відповідного кадастрового номеру вказаній земельній ділянці відсутня.

Як вбачається, підставою для укладення додаткової угоди №3 стало рішення Сєвєродонецької міської ради № 1282 від 16.08.2007 про припинення ПАТ "Механізатор" права оренди на частину земельної ділянки, надану під промплощадку №2 площею 0.4675 га за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, 2-Б, після вилучення площа земельної ділянки склала саме площу 0.9620 га.

Сєвєродонецька міська рада, вилучаючи частину земельної ділянки у відповідача, ПАТ "Механізатор", та надаючи її разом з іншою землею в довгострокову оренду ТОВ "Плеяда" присвоїла такій земельній ділянці новий кадастровий номер 4412900000:04:002:0150. Натомість земельній ділянці, яка залишилася в оренді відповідача за первісним позовом після її поділу новий кадастровий номер не присвоювався, відповідна технічна документація не розроблялася.

Зазначене також підтверджується даними листа Управління Держгеокадастру у м. Сєвєродонецьку Луганської області від 16.08.2016 р. № 10-28-99.4-863/2-16 (додаток № 2), згідно якого кадастровий номер земельній ділянці площею 0.9620 га за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, 2-Б, не присвоєно. Вказана земельна ділянка площею 0.9620 га є частиною земельної ділянки, що залишилася в користуванні ПАТ "Механізатор" після неодноразових вилучень.

Згідно наданої інформації ДПІ у м. Сєвєродонецьку за листом від 09.06.2016 р. № 6909/12-04-12-83/85 по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності по суб'єктам господарювання, в тому числі ПАТ "Механізатор" (код ЄДРПОУ 01240769): договір оренди землі № 237 від 03.09.2002 р., площа земельної ділянки 1,4295 га. Згідно додаткової угоди № 3 від 20.09.2007 р. до договору площа земельної ділянки 0,9620 га, Кадастровий номер - інформація відсутня.

Статтею 79-1 Земельного кодексу України закріплено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч.9 ст.79-1 ЗК України).

В матеріалах справи відсутні докази формування спірної земельної ділянки площею саме 0.9620 га, яка знаходиться в оренді відповідача, в окрему земельну ділянку, з присвоєняням їй власного кадастрового номера, тобто вищевказана земельна ділянка площею 0.9620 га не сформована відповідно до вимог чинного законодавства.

Оскільки, земельної ділянки площею 1,4295 га первісно сформованої, та якій був присвоєний кадастровий №4412900001:04:002:0083 відповідно до проекту відведення такої земельної ділянки відповідачу, фактично з 2007 року вже не існує (відбулися неодноразові виділення/поділ частин) такий кадастровий номер скасовано та поземельна книга на цю земельну ділянку закрита в сулу ст.27 Закону України "Про державний земельний кадастр", суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставне зазначення в договорі купівлі-продажу 78/100 часток адміністативно-виробничого об'єкту від 25.03.2014 як істотної умови договору - місцезнаходження об'єкту нерухомості на земельній ділянці площею 0,9620 га кадастровий номер - 4412900000:04:002:0083, адже зазначене не відповідає дійсності.

Отже, земельна ділянка площею 0,9620 га, що є предметом договору не сформована в окрему земельну ділянку у відповідності до вимог Закону, окремий кадастровий номер їй також не присвоєно, що повинно було відбуватися на підставі прийняття відповідного рішення Сєвєродонецькою міською радою, відповідні зміни не зареєстровані в Державному земельному кадастрі.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наміру нового власника, ТОВ "Українська Східна Компанія", оформити право на спірну земельну ділянку на якій знаходиться придбана ним нерухомість у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, ПАТ "Механізатор" після укладення договору купівлі-продажу у встановленому чинним законодавством порядку до позивача за первісним позовом не звертався щодо припинення права користування, тощо. Укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки залишився зареєстрованим за відповідачем за первісним позовом відповідно до чинного законодавства України, доводи останнього про те, що він перестав бути користувачем земельної ділянки з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна є безпідставними з огляду на їх недоведеність.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у відповідача за первісним позовом виникло право на припинення договору оренди землі, однак, враховуючи наведене, для реалізації такого права ПАТ "Механізатор" мало вчинити відповідні юридично значимі дії, чого, як вбачається із встановлених обставин справи, зроблено не було.

Відповідна правова позиція також викладена в постанові Вищого господарського суду України від 10.06.2015 р. у справі №922/277/15.

Під час розгляду справи по суті на стадії апеляційного провадження встановлено, що за подання позовної заяви керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради Луганської області сплачено судовий збір у сумі 1 378 грн. 00 коп., про що свідчить платіжне доручення № 523 від 08.07.2016 р.

За подання зустрічного позову ПАТ "Механізатор" сплачено 1 378 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією № 35 від 15.09.2016 р.

Згідно з п.п. 2, 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній станом на день звернення до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду підлягає стягненню 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

За приписами п. 2.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір, оскільки інше не передбачено Законом, сплачується окремо за подання кожної позовної заяви (заяви, скарги).

Згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/2093/15 від 12.11.2015 р. "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір", п. 2.15. зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина.

З урахуванням встановленої законом ставки заявник апеляційної скарги повинен був оплатити 3 031 грн. 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення, тому з ПАТ "Механізатор" підлягає стягненню до Державного бюджету 1 515 грн. 80 коп. судового збору, оскільки скаржником сплачено лише 1 515 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією № 30 від 28.10.2016 р., доданої до згаданої апеляційної скраги.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Механізатор" на рішення господарського суду Луганської області від 03.10.2016 р. у справі № 913/815/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 03.10.2016 р. у справі № 913/815/16 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Механізатор" (93400, бульвар Дружби Народів, 2, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, код ЄДРПОУ 01240769) до Державного бюджету витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 515 грн. 80 коп., отримувач коштів: УДКСУ в м. Харкові, код отримувача 37999649, код банку отримувача (МФО) 851011, р/р 31217206782002.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.В. Будко

Судді: О.Л. Агапов

О.І. Склярук