Постанова

від 06.02.2017 по справі 922/2740/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2017 р. Справа № 922/2740/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Сечко С.В., довіреність №0116-17 від 26 січня 2016 року;

відповідача - ОСОБА_2, (особисто), ОСОБА_3, угода від 12 грудня 2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3003 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 28 вересня 2016 року у справі № 922/2740/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" м.Київ,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Зміїв,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1)ОСОБА_4 та 2)ТОВ "Трансконтинент Груп",

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 28 вересня 2016 року у справі № 922/2740/16 (суддя Новікова Н.А.) в задоволенні позову відмовлено.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" з вказаним рішенням суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2016 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2016 року залучено до розгляду у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 та ТОВ "Меридіан Сервіс Плюс" (наразі ТОВ "Трансконтинент Груп"), у зв'язку з чим відкладено розгляд справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11 січня 2017 року з огляду на неявку у судове засідання ТОВ "Трансконтинент Груп" та ОСОБА_4 з метою забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, колегією суддів було відкладено розгляд справи.

06 лютого 2017 року повторним автоматичним розподілом справи, у зв'язку з перебуванням судді Хачатрян В.С. у відпустці, було сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Тихий П.В.

У судове засідання, яке відбулось 06 лютого 2017 року з'явився представник позивача та відповідача.

Інші особи, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання (поштове повідомлення від ОСОБА_4 було повернуто на адресу суду за "не запитом"; ТОВ "Трансконтинент Груп" повідомлене згідно інформації з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта") своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.

25 червня 2015 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Меридіан сервіс плюс" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування відповідальності експедитора № 24-0402-15-00001.

17 серпня 2015 року Страхувальник - ТОВ "Меридіан Сервіс Плюс" звернулося до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" із заявою про настання страхового випадку.

Зазначена заява була розглянута, визначена страхувальником обставина визнана страховим випадком, у зв'язку з чим на виконання умов договору добровільного страхування відповідальності експедитора № 24-0402-15-00001 від 25 червня 2015 року, позивачем на підставі страхового Акту № ДКЦВ - 10399 від 15 жовтня 2015 року, розрахунку суми страхового відшкодування № ДКЦВ - 10399 від 15 жовтня 2015 року, розпорядження про виплату страхового відшкодування від 16 жовтня 2015 року, була сплачена сума страхового відшкодування у розмірі 65 973,20 грн.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група", звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 про стягнення сплаченого страхового відшкодування 65 973,20 грн., на виконання умов договору добровільного страхування відповідальності експедитора №24-0402-15-00001 від 25 червня 2015 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем вимог ст. 623, 993, 1166 ЦК України щодо сплати на користь позивача сплаченого страхового відшкодування, у звязку з тим, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_6, будучи перевізником ТОВ "Меридіан Сервіс Плюс" здійснила втрату вантажу, що спричинило спричинило понесення ТОВ "Меридіан Сервіс Плюс" збитків, у вигляді відшкодування вартості непоставленого вантажу, а відтак і необхідності виплати останній страхового відшкодування в сумі 65 973,20 грн.

Вирішуючи наявний спір місцевий господарський суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для стягнення суми страхового відшкодування Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" у розмірі 65 973,20 грн., оскільки наявними в матеріалах справи документами не підтверджується отримання товару водієм ОСОБА_4, факт недостачі 3 місць, а також наявність вини відповідача у відповідній нестачі.

Не погоджуючись з висновком місцевого господарського суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що самі по собі недоліки в оформленні товаро-транспортної накладної не виключають факт проведення господарської операції. Поряд з цим позивачем наголошено на наявності доказів вини відповідача у нестачі товару. У зв'язку з чим апелянт просить суд повторно переглянути наявні в матеріалах справи докази та надати їм належну правову оцінку.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам законодавства зважаючи на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що 25 червня 2015 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та товариством з обмеженою відповідальністю "Меридіан сервіс плюс" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування відповідальності експедитора № 24-0402-15-00001.

17 серпня 2015 року Страхувальник - ТОВ "Меридіан Сервіс Плюс" звернулося до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" із заявою про настання страхового випадку. Зазначена заява була розглянута, визначена страхувальником подія визнана страховим випадком, у зв'язку з чим на виконання умов договору добровільного страхування відповідальності експедитора № 24-0402-15-00001 від 25 червня 2015 року, позивачем на підставі страхового Акту № ДКЦВ - 10399 від 15 жовтня 2015 року, розрахунку суми страхового відшкодування № ДКЦВ - 10399 від 15 жовтня 2015 року, розпорядження про виплату страхового відшкодування від 16 жовтня 2015 року, була сплачена сума страхового відшкодування у розмірі 65973,20 грн.

На підставі вищевикладених обставин, позивач вважає, що з моменту виплати страхового відшкодування, він отримав право вимоги до особи відповідальної за завдані збитки - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого (аналіз Верховного Суду України судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування).

Відтак, після виплати страхового відшкодування ТОВ "Меридіан Сервіс Плюс" Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" набуло право вимоги ТОВ "Меридіан Сервіс Плюс" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 в межах виплаченої суми страхового відшкодування.

Таким чином безпосереднім предметом доказування в даній справі є встановлення обов'язку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 відшкодувати витрати ТОВ "Меридіан Сервіс Плюс", спричинені нестачею товару, виявленої під час розвантаження товару та оціненої в грошовому виразі під час складання акту про нестачу товару.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 224 ГК України також встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За вищенаведеними нормами права для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідна наявність усіх елементів, що складають цивільне правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина. Відсутність хоча б одного елементу робить неможливим застосування відповідальності у вигляді збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України і ч. 1 ст. 314 ГК України перевізник відповідає за втрату, нестачу і псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу і багажу, пошти, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Отже, за загальним правилом, умовою відповідальності перевізника за несхоронність вантажу є його вина, яка презюмується. Перевізникові надається можливість спростувати цю презумпцію, довести свою невинність, зокрема послатися на обставини, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

За змістом частини 2 статті 924 ЦК України передбачається необхідність реалізації перевізником (відповідальною особою) дій, направлених на запобігання виникненню шкоди.

Відповідальність перевізника, згідно з приписами цивільного та господарського законодавства, базується на принципі вини перевізника.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 23 березня 2016 року по справі №6-2086цс15 перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.

Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.

Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками:

1)усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов'язку усунення зазначених обставин;

2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Звідси Верховний Суд України робить висновок, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

За правовою позицією Верховного суду України, єдиною обставиною для звільнення перевізника від відповідальності є доведення останнім наявності непереборної сили, що зумовила відповідну нестачу товару.

Матеріалами справи підтверджується, що 15 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Меридіан сервіс плюс" (на даний час ТОВ "Трансконтинент Груп", перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Патур" (замовник) було укладено договір № 15/01/2015 на транспортне експедиторське обслуговування, відповідно до умов якого перевізник зобов'язався організувати за дорученням та за рахунок замовника перевезення вантажу замовника автомобільним транспортом; перевізник в інтересах замовника виконує пов'язані с перевезенням транспортні експедиційні операції: розробка маршруту перевезення; організація забезпечення відправлення та отримання вантажів, інші операції, пов'язані з перевезенням.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

За змістом статті 316 ГК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

За приписами статті 929 ЦК України визначає, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Стаття 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачає відповідальність клієнта за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з ЦК України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

11 серпня 2015 року, на виконання умов договору № 15/01/2015 на транспортне експедиторське обслуговування, від замовника на адресу ТОВ "Меридіан сервіс плюс" надійшло разове замовлення № 11/08-1 на перевезення вантажу (одягу, взуття, текстилю та ТНП) у кількості 98 місць, вагою 4500 кг. з м. Хмельницький до м. Дніпропетровськ. (Том 1 а. с.24)

11 серпня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Меридіан сервіс плюс" уклало з ФОП ОСОБА_2, у спрощений спосіб договір на разову заявку № 11/08-1 від 11 серпня 2015 року на перевезення вантажу у вигляді одягу, взуття, текстилю та ТНП з м. Хмельницький до м. Дніпропетровськ.

Даний договір на разову заяву був укладений у спрощений спосіб за допомогою факсимільного зв`язку.

Частиною 1 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно частини 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності до укладеного договору на разову заявку № 11/08-1 від 11 серпня 2015 року (Том 1 а.с.24) відповідач був зобов'язаний доставити автомобільним транспортом - вантажним автомобілем ТАТА, реєстраційний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_4, вантаж: 98 місць вагою 4500 кг.

В межах даного договору Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у відповідності до частини 2 статті 924 Цивільного кодексу України, статті 314 Господарського кодексу України, статті 52 Закону України "Про автомобільний транспорт" було взято на себе відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди (Том 1 а.с.25 на обороті).

Таким чином, ФОП ОСОБА_6 був залучений ТОВ "Меридіан сервіс плюс" в якості безпосереднього перевізника товару, задля виконання обов'язку перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Патур" та доставки товару за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будьоного 2 а.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що 11 серпня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Меридіан сервіс плюс" було прийнято від Товариства з обмеженою відповідальністю "Патур" (вантажовідправника) для подальшого перевезення водієм ФОП ОСОБА_2 ОСОБА_4 товар у кількості 98 місць.

Зі слів ОСОБА_4, записаних в ході проведення процедури допиту в межах досудового розслідування щодо таємного заволодіння майна ТОВ "Меридіан сервіс плюс" (Том 1 а.с.29-30), ним було отримано товар від ТОВ "Меридіан сервіс плюс" та після його завантаження без перерахунку здійснено відправлення до м. Дніпропетровськ без супроводу будь-якої особи експедитора. В ході виконання маршруту водієм було здійснено першу зупинку тривалістю приблизно 24 години та другу зупинку тривалістю 10 хвилин. Як вказує ОСОБА_4 після прибуття до місця призначення та розвантаження товару вантажоодержувачем було встановлено відсутність товару у кількості 3 місць.

З наявної у справі товаро-транспортній накладної № 11/08 "25" від 11 серпня 2015 року (Том 1 а. с. 26-27) вбачається, що водієм ОСОБА_4 було здано, а ТОВ "Наміра" (вантажоодержувачем ) отримано 95 місць.

Після цього, 11 серпня 2015 року у м. Дніпропетровську за участю директора ТОВ "Наміра" Парової Ю.В. (вантажоодержувача) та виконавця ТОВ "Меридіан сервіс плюс" Стельмахова С. (відправника) було складено акт №06/08 про нестачу товару в кількості 180 штук на суму 362 503,00 грн. та заявлено претензію про стягнення даної суми з ТОВ "Меридіан сервіс плюс".

Отже в якості доказів на підтвердження вини водія ОСОБА_4 у нестачі товару позивачем була надана товаро-транспортна накладна № 11/08 "25" від 11 серпня 2015 року - як свідчення отримання відповідачем 98 місць товару та здачу вантажу у кількості 95 місць, акт №06/08 про нестачу товару в кількості 180 штук на суму 362 503,00 грн.- як визначення грошової вартості 3 місць, які не були поставлені перевізником.

Зача Замовником і приймання Перевізником вантажів, що перевозяться навалом, наливом або в контейнерах, передбачають визначення та запис маси вантажу в товарно-транспортній накладній.

Тарні та штучні вантажі приймаються Перевізником із зазначенням в товарно-транспортній накладній маси вантажу та кількості вантажних місць. Маса тарних і штучних вантажів визначається Замовником перед поданням їх Перевізнику та зазначається на вантажних місцях. Порядок визначення ваги вантажів наведений у розділі 6 цих Правил.

Запис у товарно-транспортній накладній маси вантажу та способу її визначення виконується Замовником (пункти 10.12-10.13 Правил перевезення).

Згідно до пункту 62 Статуту автомобільного транспорту Української РСР при здачі вантажовідправником і прийманні автотранспортним підприємством або організацією вантажів, що перевозяться навалом, насипом, наливом і в контейнерах, повинна бути визначена і вказана в товарно-транспортній накладній їх вага.

Тарні і штучні вантажі приймаються до перевезення з зазначенням у товарно-транспортній накладній ваги вантажу і кількості вантажних місць. Вага тарних і штучних вантажів визначається вантажовідправником до пред'явлення їх до перевезення і зазначається на вантажних місцях.

Перевізник може вимагати додаткової перевірки кількості вантажу (пункт 10.15 Правил).

Тобто, до кола прав та обов'язків ФОП ОСОБА_2, як перевізника даного відправлення та сторони договору на перевезення 98 місць товару входить перевірка узгодженої до перевезення кількості та ваги товару, фактично отриманої від ТОВ "Меридіан сервіс плюс".

В разі незгоди з кількістю товару, визначеної та переліченою замовником для перевезення, перевізник має право зазначити фактичну кількість завантаженого товару та зробити відповідні відмітки у товаро-транспортній накладній.

З наявної у справі товаро-транспортній накладної № 11/08 "25" від 11 серпня 2015 року (Том 1 а. с. 26-27) вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Меридіан сервіс плюс" було прийнято від Товариства з обмеженою відповідальністю "Патур" (вантажовідправника) для перевезення автомобілем ФОП ОСОБА_2 ТОВ "Наміра" (вантажоодержувачу ) 98 місць.

Колегія суддів, оцінивши товаро-транспортну накладну № 11/08 "25" від 11 серпня 2015 року з точки зору доведеності останньою кількості місць, отриманих для перевезення, встановила, що даний доказ є належним доказом отримання водієм ОСОБА_4 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан сервіс плюс" товару у кількості 98 міст.

Зі змісту товаро-транспортної накладної № 11/08 "25" від 11 серпня 2015 року вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Патур" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Меридіан сервіс плюс" 98 місць товару. Про що свідчить печатка Товариства з обмеженою відповідальністю "Патур" в графі "здав" та підпис і печатка Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан сервіс плюс" в графі прийняв "водій-експедитор". Дані обставини не заперечуються сторонами.

При цьому відсутність підпису водія ОСОБА_4 в графі "прийняв водій експедитор" не є доказом не прийняття перевізником саме 98 місць товару, оскільки за власними показаннями він не заперечує проти факту отримання вантажу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан сервіс плюс" та товаротранспортної накладної до неї.

Суд зауважує, що водієм було підтверджено не тільки факт прийняття товару, а його неперерахування в момент отримання, а відтак не дотримання вимог Правил перевезення, зокрема пункту 10.15 Правил.

При цьому прийнявши до перевезення товар та приступивши до безпосереднього перевезення водій ОСОБА_4 погодився з відомостями, викладеними в товаро-транспортній накладній № 11/08, а саме з кількістю товару - 98 місць.

В даному випадку колегія суддів виходить з принципу обізнаності водія зі змістом документів, які приймаються до виконання, та необхідністю перевірки даних у випадку наявності сумнівів щодо їх достовірності.

У випадку недостовірності даних, викладених у товаро-транспортній накладній № 11/08, водій ОСОБА_4 повинен був не приймати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан сервіс плюс" до завантаження товар або внести зауваження до товаро-транспортної накладної у якості примітки.

З товаро-транспортної накладної № 11/08 вбачається підпис водія ОСОБА_4 в графі "здав водій". Отже, підписавши товаро-транспортну накладну № 11/08, відповідач погодився з фактом отримання водієм від Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан сервіс плюс" для перевезення 98 місць вантажу.

В той же час суд приймає до уваги, що в графі "прийняття відповідальною особою вантажоодержувача" (Том 1 а. с. 27) зазначається про здачу водієм та прийняття відповідальною особою вантажоодержувача лише 95 міст. Дані відомості засвідчені підписами відповідальної особи вантажоодержувача та водія ОСОБА_4

Згідно частини 13.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Розділом 15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні врегульовано порядок складання актів. Так, у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4 . Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті, зокрема обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін. Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними. Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом. При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони. Для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про що складений акт (наприклад: "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.).

Згідно зі ст. 158 Статуту автомобільного транспорту Української РСР обставини, що можуть служити підставою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств або організацій, вантажовідправників, вантажоодержувачів при автомобільних перевезеннях, стверджуються записами в товарно-транспортних документах, а в разі розбіжності між автотранспортним підприємством або організацією і вантажовідправником (вантажоодержувачем) - актами встановленої форми. Обставини, які можуть служити основою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств і організацій та пасажирів при автомобільних перевезеннях, засвідчуються актами встановленої форми. Перелік обставин, що підлягають засвідченню записами в товарно-транспортних документах, форми актів і порядок їх складання встановлюються Правилами.

Згідно до пункту 5 Інструкції про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості" П-6 у всіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту встановлюються пошкодження або псування вантажу,невідповідність найменування і ваги вантажу і кількості місць даним, зазначеним у транспортному документі, а також у всіх інших випадках, коли це передбачено правилами, що діють на транспорті,одержувач зобов'язаний вимагати від органу транспорту складання комерційного акту (відмітки на товарно-транспортній накладній або складання акту - при доставці вантажу автомобільним транспортом).

У відповідності до пункту 13 даної Інструкції кількість продукції, що надійшла під час приймання її має визначатися в тих же одиницях виміру, які вказані в супровідних документах.

Якщо в цих документах відправник вказав вага продукції і кількість місць, то одержувач при прийманні продукції повинен перевірити її вагу і кількість місць.

Системне тлумачення зазначених норм дає підстави для висновку, що на стадії розвантаження товару та прийняття його з боку вантажоодержувача у разі виявлення розбіжностей у відомостях щодо кількості товару обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізника , фіксуються в окремому акті або робиться відмітка на товарно-транспортній накладній . Тобто визначальним в даному випадку є фіксація сторонами, які приймають безпосередню участь у процесі розвантаження та приймання товару (перевізника та вантажоодержувача), інформації з приводу дійсної кількості товару переданої перевізником. У випадку коли перевізник погоджується з фактом нестачі товару та встановленої вантажоодержувачем фактичної кількості товару відповідна згода фіксується або у окремому акті або відміткою на товарно-транспортній накладній, тобто шляхом проставлення підпису в графі "здав водій" без зауважень щодо інформації вантажоодержувача.

Місцевий господарський суд, зазначаючи на необхідності складання на даному етапі акту за участю будь-якої незаінтересованої особи не тільки не розмежував етап отримання товару вантажоодержувачем від перевізника та етап ідентифікації непоставленого товару, який проводиться вже без участі представника органів транспорту, а й не звернув увагу, що акт складається у випадку незгоди перевізника з фактом нестачі.

В даному випадку водій ОСОБА_4 погодився з обставиною поставки товару ТОВ "Наміра" у кількості 95 місць, та зафіксував свою згоду з передачі товару у даній кількості в товаро транспортній накладній, засвідчивши дану інформацію своїм підписом без жодних зауважень щодо змісту накладної.

У такий спосіб була виражена згода водія ОСОБА_4 з обставиною непоставки товару ТОВ "Наміра" у кількості 3 місць. Будь якого іншого письмового закріплення даного факту між сторонами, які приймають участь під час передачі товару, поставка якого була реалізована автомобільним транспортом, законодавством не вимагається.

Таким чином матеріалами справи підтверджується, а судом встановлюється погодження водія відповідача ОСОБА_4 з обставиною непоставки товару ТОВ "Наміра" у кількості 3 місць.

Колегія суддів звертає увагу на пункт 16 Інструкції, який передбачає, що у разі якщо під час приймання продукції буде виявлена недостача, одержувач зобов'язаний призупинити подальшу прийомку, забезпечити збереження продукції, а також вжити заходів до запобігання її змішання з іншого однорідної продукцією.

Одночасно з призупиненням приймання одержувач зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акту представника відправника , а якщо продукція отримана в оригінальній упаковці або в непорушеною тарі виготовлювача, яка є відправником, - представника виробника. Представник іногороднього відправника (Виготовлювача) викликається у випадках, передбачених в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або в договорі. У цих випадках іногородній відправник (виробник) зобов'язаний не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику одержувача повідомити телеграмою або телефонограмою, чи буде направлений представник для участі в перевірці кількості продукції. Неотримання відповіді на виклик в зазначений термін дає право одержувачу здійснити приймання продукції до закінчення встановленого терміну явки представника відправника (Виготовлювача).

Представник одногороднього відправника (виготовлювача) зобов'язаний з'явитися не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику, якщо в ньому не вказаний інший термін явки, а по швидкопсувної продукції - протягом 4 годин після отримання виклику.

Представник іногороднього відправника (виготовлювача) зобов'язаний з'явитися не пізніше ніж у 3-денний термін після отримання виклику, беручи до уваги часу, необхідного для проїзду, якщо інший термін не передбачений в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або в договорі.(пункт 17 Інструкції).

Наведені норми передбачають подальший порядок дій з виявлення та фіксації товару, який було відправлено вантажоодержувачем, але не отримано вантажовідправником, тобто фактичну різницю між поставлений асортиментом Товариством з обмеженою відповідальністю "Патур" та отриманим ТОВ "Наміра".

Так, зафіксувавши в товаро-транспортній накладній або в окремому акті фактичну кількість отриманого товару, вантажоодержувач призупиняє поставку товару та здійснює виклик відправника для проведення подальшої прийомку товару та ідентифікації фактично не отриманого товару.

Інструкція не передбачає необхідність залучення до вказаної прийомки та подальшої звірки інших осіб окрім вантажоодержувача та відправника продукції , за умови явки останнього.

В даному випадку приймання товару ТОВ "Намира" після встановлення факту нестачі товару, повинно проводитись з представником ТОВ "Меридіан сервіс плюс", який з огляду на укладення договору перевезення з ТОВ "Патур" та договору з відповідачем є фактичним відправником товару вантажоодержувачу.

За змістом пункту 25 Інструкції якщо під час приймання продукції за участю представника, зазначеного в пункті 17 або пункті 18 цієї Інструкції, буде виявлена недостача продукції проти даних, вказаних в транспортних і супровідних документах (рахунку-фактурі, специфікації, описи, в пакувальних ярликах та ін.), то результати приймання продукції за кількістю оформляються актом. Акт повинен бути складений в той же день, коли недостача виявлена.

Акт повинен бути підписаний усіма особами, які брали участь в приймання продукції за кількістю. Особа, яка не згідне зі змістом акту, зобов'язана підписати акт із застереженням про незгоду і викласти свою думку.

Матеріалами справи підтверджується наявність копії акту №06/08 про нестачу поставленого товару (Том 1 а. с. 63) від 11 серпня 2015 року, складеного у м. Дніпропетровську за участю директора ТОВ "Наміра" Парової Ю.В. (вантажоодержувача) та виконавця ТОВ "Меридіан сервіс плюс" Стельмахова С. (відправника), та завіреного печатками юридичних осіб.

В даному акті міститься посилання на накладну №11/08 від 11 серпня 2015 року та договір, укладений між ТОВ "Патур" та ТОВ "Меридіан сервіс плюс".

З акту вбачається, що директором ТОВ "Наміра" Паровою Ю.В. (вантажоодержувача) та виконавцем ТОВ "Меридіан сервіс плюс" Стельмаховим С. було виявлено нестачув кількості 180 штук на суму 362 503,00 грн., а саме:

-дублянки (не бренд) 1 коробка (30 штук) на суму 115 000,00 грн.;

-шкірянки куртки (не бренд) 1 коробка (50 штук) на суму 238 878,00 грн.;

-підошви (не бренд) 1 коробка (50 пар 100 штук) на суму 8 625,00 грн.

Оскільки Акт містить чітке посилання на договір, товаро-транспортну накладну, інші обов'язкові реквізити, як то підписи, печатки, очевидно, що даний документ не міг бути складений раніше моменту прийняття грузу ТОВ "Патур". При цьому суд не може відмовити в прийнятті такого Акт, як доказу по справі тільки з підстав невідповідності дати його складання. Суд приймає у якості прийнятного пояснення такої невідповідності доводи позивача стосовно технічної помилки.

Враховуючи визначеність сторонами правової підстави для проведення перевірки поставленого товару - виявлення нестачі після передання товару перевізником та відповідну фіксацію у товаро транспортній накладній від 11 серпня 2015 року, очевидним є факт його складання по закінченню процесу розвантаження товару ФОП ОСОБА_2, встановлення точної дати якого не вбачається за можливим за наявних в матеріалах справи доказів.

Поряд з цим колегія суддів не погоджується з висновок суду першої інстанції, наданим під час оцінки даного доказу, що недостача мала бути відображена в тих же одиницях, в яких відбулось отримання вантажу, тобто по кількості та масі, а у зазначеному акті недостача виражена в сумі 362503,00 грн. та найменуванні втраченого товару по одиницях, оскільки такі вимоги ставляться до відомостей, відображених у товаро-транспортних накладних. В той же час Акт носить доказову сили тільки в частині визначення асортименту та вартості.

Не відповідають дійсності доводи суду щодо необхідності явки водія ОСОБА_4 (відповідача) для проведення даної звірки оскільки, як вже зазначалось вище:

1)вимоги законодавства не передбачають участь перевізника в ході виявлення нестачі після поновлення приймання товару

2)сама по собі участь водія ОСОБА_4 (відповідача) в даній перевірці не має контролюючого впливу на хід її проведення та кінцеві результати звірки, оскільки перевізником самостійно було обрано спосіб перевезення товару (по кількістю місць та вазі), який виключає отримання жодної інформації про асортимент та найменування переданого товару.

Враховуючи вказане, колегія суддів встановила доведеність на підставі акту №06/08 факту нестачі за товаро-транспортною накладною товару в кількості 180 штук в сумі 362 503,00 грн.

У відповідності до пункту 30 Інструкції, випадках, коли за результатами перевірки виявляються факти зловживань чи розкрадань продукції, керівник підприємства-відправника зобов'язаний негайно повідомити про це органи охорони громадського порядку або прокуратури і направити їм відповідні документи.

Згідно до повідомлення про початок досудового розслідування від 15 серпня 2015 року (Том 1 а.с.31) 14 серпня 2015 року до Ленінського РВ ДМУ звернувся з заявою гр. ОСОБА_9 (представник ТОВ "Меридіан сервіс плюс"), в якій просить ОВС прийняти міри до невстановленої особи, яка в період часу з 11 серпня 2015 року до 10 години 14 серпня 2015 року, знаходячись за адресою :м. Дніпропетровськ, вул. Будьоного 2 а, таємно, шляхом вільного доступу, заволоділа майном заявника, а саме шкіряними куртками 50 шт., підошви для взуття 100 пар та дублянки 30 штук, на загальну суму 362 500,00 грн; попередня кваліфікація кримінального правопорушення: частина 1 статті 185 КК України.

В ході проведення судового засідання сторонами по справі було зазначено на невстановлені наразі особи, в провину якої ставиться таємно заволодіння майном заявника, а саме шкіряними куртками 50 шт., підошви для взуття 100 пар та дублянки 30 штук, на загальну суму 362 500,00 грн.

Частиною 4 статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, на сьогодні відсутнє рішення суду, яким було встановлено особу, винні незаконні дії якої спричинили втрату ТОВ "Меридіан сервіс плюс" майна, у вигляді: шкіряних курток 50 шт., підошв для взуття 100 пар та дублянок 30 штук.

Варто зауважити, що за правовою позицією Верховного суду України, єдиною обставиною для звільнення перевізника від відповідальності є доведення останнім наявності непереборної сили, що зумовила відповідну нестачу товару.

Оскільки ФОП ОСОБА_2, не доведено наявність непереборної сили у відповідній нестачі товару, останній вважається винною особою у понесенні ТОВ "Меридіан сервіс плюс" матеріальних збитків. Взагалі такі обставини відповідач не доводить, обмежившись формальним твердженням щодо недоведеності вини водія ОСОБА_4

Враховуючи все вищенаведене колегія суддів встановила наявність в діях ФОП ОСОБА_2 усіх елементів складу цивільного правопорушення для можливості стягнення з останнього на користь ТОВ "Меридіан сервіс плюс" збитків за втрату вантажу.

А саме:

-протиправна поведінка ФОП ОСОБА_2 полягає у невиконанні взятого на себе обов'язку зі збереження майна та передачі вантажоодержувачу точної кількості товару, яка ввірена останньому для перевезення, зокрема нестача дорівнює 3 містам;

-шкідливий результат такої поведінки (шкоди) полягає у недоотриманні вантажоодержувачем товару у кількості 180 штук на суму 362 503,00 грн., внаслідок чого дана сума була відшкодована з боку ТОВ "Меридіан сервіс плюс". ТОВ "Меридіан сервіс плюс" 11 жовтня 2015 року здійснено оплату ТОВ "Патур" втраченого вантажу на суму 362 503 грн. (факт встановлений у рішенні Господарського суду Харківської області по справі №922/441/16).

-причинний зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою зумовлений тим, що саме в наслідок невиконання перевізником взятих на себе зобов'язань ТОВ "Меридіан сервіс плюс" було змушено здійснити виплату кошті в сумі 362 503,00 грн.

-вина особи , яка заподіяла шкоду презюмується, оскільки ФОП ОСОБА_2 не було доведено наявність непереборної сили у відповідній нестачі товару,

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази та пояснення сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК колегія суддів встановила наявність правових підстав для стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ "Меридіан сервіс плюс" суми коштів за фактично не поставлений товар.

У зв'язку з чим відповідним правом в межах фактично виплачених коштів, у розмірі 65973,20 грн. наділений і позивач. За таких обставин вимога позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

З приводу інших доводів відповідача, як підстави для відмови в задоволенні позовних вимог, суд зазначає наступне.

Представником ФОП ОСОБА_2 було наголошено на відсутності правових підстав для стягнення вартості неотриманого товару з відповідача на користь ТОВ "Меридіан сервіс плюс" з огляду на існування рішення у справі №922/441/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансконтинент груп" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення збитків у розмірі 296529,80 грн.

Зі змісту рішення №922/441/16 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансконтинент груп" звернулось до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення збитків у розмірі 296529,80 грн. з підстав втрати перевізником товару в сумі 362 503,00 грн., ввіреного йому для перевезення на підставі договору на разову заявку № 11/08-1 від 11 серпня 2015 року, тобто з аналогічних підстав даного позову.

У відповідності до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, пункту 2.6 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року №18 не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Виходячи з того, що при розгляді спору по справі №922/441/16 брали участь інші особи ніж в даному спорі, а також наданні Господарським судом Харківської області в рішенні по справі №922/441/16 виключно правової оцінки наданим сторонами доказам, висновок даного рішення не має преюдиціального значення по справі.

Стосовно доводів суду першої інстанції, як підстави для відмови в задоволенні позовних вимог, яким не була надана правова оцінка, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Місцевий господарський суд при дослідженні питання доведеності факту нестачі товару здійснив оцінку товаро-транспортної накладної №11/08 від 11 серпня 2015 року на предмет її відповідності нормам законодавства та можливості виступати належним доказом по справі, та встановив невідповідність форми вимогам, які ставляться до її заповнення.

За твердженням суду графи товаро-транспортної накладної № 11/08 "25" від 11 ерпня 2015 року не містять передбаченої Інструкцією про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи інформації, а саме відсутні дані про вантаж.

Проте даний висновок зроблений взагалі без дослідження питання чинності даного нормативного правового акту. Колегія суддів звертає увагу, що наказом Державного комітету статистики України та Міністерство транспорту та зв'язку України від 03 листопада 2006 року № 507/1059 було скасовано наказ Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 07 серпня 1996 року № 228/253 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.08.96 за № 483/1508.

Таким чином вимоги, які передбачались до форми та змісту товаро-транспортної накладної даною Інструкцією не мали жодної обов'язкової сили на момент виникнення спірних правовідносин.

З приводу форми та відомостей, які потребують обов'язковому занесенню до даної документації слід зазначити, що у відповідності до пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

При цьому форма додатку 7 до даних правил є аналогічною формі товаро-транспортної накладної № 11/08 "25" від 11 серпня 2015 року.

В графі найменування вантажу визначено характеристику товару- ТНП (в перекладі з російської мови"товари народного споживання").

З приводу доводів місцевого господарського суду щодо обов'язковості визначення в товаро-транспортній накладній деталізованого переліку (відомостей) про багаж, який передається для перевезення, суд апеляційної інстанції зазначає, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не визначають необхідність поіменного переліку переданого для перевезення товару, передбачаючи лише визначення загального найменування товару (характеристики). Виключення складає лише випадки перевезення товару у контейнерах, у разі чого вантажовідправником складається детальний опис вантажу за додатком 8 Правил, який засвідчується його підписом і печаткою, із зазначенням кількості завантажених місць і вартості кожного вантажного місця (пункт 17.14. Правил).

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають спосіб перевезення товару та пов'язаною з цим необхідність оформлення документів в залежності від виду вантажу та його специфічних властивостей (пункт 11.1 Правил).

Згідно до пункту 26.4.8. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні приймання для перевезення від вантажовідправника і здача вантажоодержувачу одягу, упакованого в ящики (кіпи, пачки, коробки), здійснюються Перевізником за кількістю ящиків (кіп, пачок, коробок); хутряного одягу, упакованого в ящики (кіпи, пачки, коробки),- за кількістю ящиків (кіп, пачок, коробок) за умови опломбування або обандеролювання кожного місця; одягу на вішалах - за найменуванням та кількістю місць.

Отже, перевезення одягу та частини взуття здійснюється способом пакування товару з визначенням його маси та подальшого зазначення даної інформації до товаро-транспортної накладної.

Як вбачається з матеріалів справи перевезення товару на підставі товарної накладної відбувалось за кількістю місць та масою, що не суперечить Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Відповідний спосіб перевезення був обраний сторонами при укладенні договору на перевезення товару від 11 серпня 2015 року. Тобто фактично між ТОВ "Меридіан сервіс плюс" та ФОП ОСОБА_2 було передбачено спосіб перевезення з загальним визначенням найменування товару: одяг, взуття, текстиль; вага: 4500 кг, упакований в 98 місць.

Відповідно до статті 6 цього Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору передбачає не лише самостійність визначення умов (змісту) договору та в подальшому дотримання зобов'язань та виконання сторонами обов'язків визначених в договору, а й можливість зазнання сторонами наслідків відповідної домовленості.

Тобто, перевізником, при укладенні договору перевезення на умовах доставки товару лише за загальною її характеристикою, без витребування від замовника детального переліку та найменування товару, повинно бути усвідомлено не тільки факт перевезення товару за відсутності інформації щодо останнього, а й відсутність можливості в подальшому здійснити його самостійний перерахунок.

Таким чином, колегія суддів встановила, що визначені у товаро-транспортній накладній дані про найменування товару (характеристику), кількість місць, масу брутто, та загальну ціну відповідають Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Відтак зміст товаро-транспортна накладної відповідає вимогам законодавства, у зв'язку з чим, даний документ наділений належною доказовою силою. При цьому відсутність у ФОП ОСОБА_2 деталізованих даних з найменуванням, кількості, вартості товарів по кожному ящику, який був ввірений останньому для перевезення, є самостійно обраним особою способом перевезення.

З приводу питання пломбування автомобільного транспорту, на яке було звернута увага Господарського суду Харківської області варто зазначити наступне.

У відповідності до п. 5.1 договору на разову заяву 11/08-1 від 11 серпня 2015 року, сторонами було передбачено можливість встановлення пломбування на машину.

В той же час, за приписами пункту 9.1 Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні пломбування вантажів проводиться Замовником з його ініціативи або на вимогу Перевізника.

За таких обставин у ТОВ "Меридіан сервіс плюс" відсутній прямий обов'язок зі здійснення самостійного пломбування вантажів, оскільки останній виникає у замовника лише за умови звернення з даною вимогою перевізником.

У письмових та усних поясненнях ФОП ОСОБА_2 не міститься інформації, що відповідна вимога висувалась перевізником. Про дану обставину не міститься жодного зауваження в товаро-транспортній накладній або в окремому акті.

Між тим передчасним є висновок суду про ненадання позивачем до суду взагалі не надано доказів сплати страхового відшкодування.

Варто зазначити, що факт виплати ТОВ "Меридіан Сервіс Плюс" суми страхового відшкодування у розмірі 65 973,20 грн. було встановлено господарським судом при розгляді спору по справі №922/441/16, що в силу вимог статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує повторного встановлення даного факту в даному спорі.

При цьому суд не був позбавлений можливості витребувати даний доказ для огляду. В ході проведення судового засідання представником Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" було надано оригінал платіжного доручення від 16 жовтня 2015 року №18953, призначення платежу - сплата страхового відшкодування ТОВ "Меридіан Сервіс Плюс", на суму 65 973,20 грн. Зазначене підтверджує надання позивачем належного доказу сплати страхового відшкодування ТОВ "Меридіан Сервіс Плюс" в сумі 65 973,20 грн.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23 березня 2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Оскільки судом не надано належної правової оцінки спірним правовідносинам, а також всім доказам в їх сукупності, не досліджено фактичні обставини справи, висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі приписам законодавства.

У зв'язку з чим судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення господарського суду Харківської області від 28 вересня 2016 року у справі № 922/2740/16 з прийняттям нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 91, 99, 101, 2.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 28 вересня 2016 року у справі № 922/2740/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м.Київ, вул.Федорова 32-А, код ЄДРПОУ 30859524 ) 65 973,20 грн. боргу.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 13 лютого 2017 року.

Головуючий суддя В.В.Россолов

Суддя Р.А.Гетьман

Суддя П.В.Тихий