Постанова

від 12.07.2017 по справі 922/2740/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року Справа № 922/2740/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач), суддівДроботової Т.Б., Кравчука Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуФізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 у справі№922/2740/16 Господарського судуХарківської області за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4 треті особи 1.ОСОБА_3 2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансконтинент Груп" простягнення суми за участю

- позивача:ОСОБА_6 (довіреність від 11.05.2017) - відповідача:ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - позивач) просило стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач) 65 973,20 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сплативши страхове відшкодування страхувальнику позивач отримав право вимоги до особи, яка має відповідати за втрату вантажу під час його транспортування, а оскільки відповідальним є відповідач за збереження вантажу, то саме він зобов'язаний сплатити вказану суму.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.09.2016 (суддя Новікова Н.А.), в позові відмовлено.

Оскарженою постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Россолов В.В., судді Гетьман Р.А., Тихий П.В.), з урахуванням додаткової постанови цього ж суду від 16.02.2017, вказане рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено повністю, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржену постанову суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак треті особи не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Меридіан сервіс плюс" (на даний час ТОВ "Трансконтинент Груп", перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Патур" (замовник) було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 15/01/2015, відповідно до умов якого перевізник зобов'язався організувати від свого імені та за рахунок замовника перевезення вантажу замовника автомобільним транспортом.

25.06.2015 між позивачем (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Меридіан сервіс плюс" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування відповідальності експедитора № 24-0402-15-00001, за умовами якого об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди здоров'ю, життю та майну третіх осіб, а також шкоди, заподіяної вантажу під час експедиції (перевезення).

На виконання умов договору № 15/01/2015 на транспортно-експедиторське обслуговування, 11.08.2015 від замовника на адресу перевізника надійшло разове замовлення № 11/08-1 на перевезення вантажу (одяг, взуття, текстиль, ТНП) (далі-товар), у кількості 98 місць, вагою 4500 кг, із м. Хмельницький до м. Дніпропетровськ.

З метою здійснення перевезення товару за вказаним замовленням, 11.08.2015 між перевізником та відповідачем у спрощений спосіб за допомогою факсимільного зв`язку укладено договір на разову заявку № 11/08-1 від 11.08.2015 на перевезення товару, який згідно товарно-транспортної накладної від 11.08.2015 № 11/08"25" відповідач прийняв до перевезення.

Однак, при отриманні товару, Товариством з обмеженою відповідальністю "Намира" (вантажоодержувач) було виявлено його нестачу у зв'язку з чим вантажоодержувачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Меридіан сервіс плюс" (на даний час ТОВ "Трансконтинент Груп", перевізник) був складений акт № 06/08 про нестачу поставленого товару. Вартість нестачі у подальшому визначено на загальну суму 362 503,00 грн.

11.10.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Меридіан сервіс плюс" (на даний час ТОВ "Трансконтинент Груп", перевізник) на виконання умов п.6.6 договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 15/01/2015 та на підставі претензії замовника здійснило останньому відшкодування втраченого товару на загальну суму 362 503,00 грн.

17.08.2015 страхувальник звернувся до страховика із заявою про настання страхового випадку, яка була ним розглянута та дана подія визнана страховим випадком, у зв'язку з чим на виконання умов договору добровільного страхування відповідальності експедитора від 25.06.2015 № 24-0402-15-00001, позивач на підставі страхового акта та розрахунку суми страхового відшкодування № ДКЦВ - 10399 від 15.10.2015, розпорядження про виплату страхового відшкодування від 16.10.2015, здійснив страхове відшкодування у розмірі 65973,20 грн.

У подальшому позивач як страхувальник звернувся до відповідача про сплату суми виплаченого страхового відшкодування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що поданими позивачем доказами не підтверджено наявність правових підстав для стягнення із відповідача у даній справі страхового відшкодування.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове про задоволення позову, апеляційний суд свій висновок мотивував тим, що в діях відповідача наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, що дає правові підстави для стягнення з нього виплаченої позивачем суми страхового відшкодування, а посилання місцевого господарського суду на рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/441/16 є безпідставним, оскільки висновок суду у цій справі не має преюдиціального значення для справи № 922/2740/16, оскільки такі висновки суду є правовою оцінкою обставин.

Однак із такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна виходячи із наступного.

Відповідно до приписів статті 993 Цивільного кодексу України, та статті 27 Закону України "Про страхування", яка містить подібні положення, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже до позивача переходить те право вимоги особи, що одержала страхове відшкодування, яке вона мала до особи, відповідальної за завдані збитки, але в межах фактичних витрат.

Тобто таке право безпосередньо пов'язується із правом вимоги особи, що одержала страхове відшкодування.

При цьому за приписами статті 988 частини 1-ї Цивільного кодексу України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до частини 2-ї статті 924 цього кодексу перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Таким чином відповідач може нести відповідальність лише у розмірі фактичної шкоди.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач здійснював перевезення такого вантажу як одяг, взуття, текстиль, ТНП, у кількості 98 місць, вагою 4500 кг, а факт нестачі вантажу у кількості 180 штук має місце на суму 362 503,00 грн., а саме: дублянки (не бренд) 1 коробка (30 штук) на суму 115 000,00 грн.; шкірянки куртки (не бренд) 1 коробка (50 штук) на суму 238 878,00 грн.; підошви (не бренд) 1 коробка (50 пар 100 штук) на суму 8 625,00 грн. вбачається із товарно-транспортної накладної № 11/08 "25" від 11.08.2015, та акту №06/08 про нестачу поставленого товару (а. с. 63) від 11.08.2015.

Разом з тим, як встановлено судами, вказаною товарно-транспортної накладної № 11/08 "25" від 11.08.2015 підтверджено лише наявність кількості міст товару, тобто замість 98 прийнято 95.

Отже із цієї товарно-транспортної накладної, підписаної водієм-експедитором відповідача та відповідальною особою вантажоодержувача не вбачається кількість та найменування недоставленого товару і його вартість, а акт №06/08 про нестачу поставленого товару від 11.08.2015 щодо кількості, найменування та вартості товару, складено за відсутності повідомлення відповідача.

Пункт 5 Інструкції від 15.06.65 №П-6 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості", встановлює, що у всіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту встановлюється пошкодження або псування вантажу, невідповідність найменування і ваги вантажу та кількості місць даним, зазначеним у транспортному документі, а також в усіх інших випадках, коли це передбачено правилами, що діють на транспорті, одержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акта.

При необґрунтованій відмові органу транспорту скласти комерційний акт одержувач зобов'язаний у відповідності з чинними на транспорті правилами оскаржити цю відмову і здійснити приймання продукції в порядку, встановленому цією Інструкцією.

Отже, оскільки, як встановлено судами, комерційний акт за участю відповідача як перевізника складений не був, із товарно-транспортної накладної № 1/08 "25" від 11.08.2015, підписаної водієм-експедитором відповідача та відповідальною особою вантажоодержувача, не вбачається кількість та найменування недоставленого товару і його вартість, а акт №06/08 про нестачу поставленого товару від 11.08.2015 щодо кількості, найменування та вартості товару, складено за відсутності повідомлення відповідача і у його відсутності, та виходячи, що за приписами частини 2-ї статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, а як вбачається із викладеного дослідженими судами доказами не доведено, що відповідач заподіяв шкоду у вказаному у позові розмірі, тому за відсутності права вимоги у потерпілого таке право не могло перейти до позивача, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, а відтак слід погодитися із висновками місцевого господарського суду про те, що дослідженими судами доказами не підтверджено наявність правових підстав для стягнення із відповідача у даній справі страхового відшкодування.

Із судових рішень не вбачається, що судами залишились не дослідженими докази, які б підлягали дослідженню.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд встановлених судом першої інстанції обставин справи не спростував і прийняв незаконне рішення, яке не може бути залишене в силі.

Витрати із сплати судового збору відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України належить покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.6, 111 10 ч.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2017, з урахуванням додаткової постанови від 16.02.2017, у справі Господарського суду Харківської області №922/2740/16 скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 28.09.2016, залишити в силі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 1653 (одну тисячу шістсот п'ятдесят три) гривні 60 копійок за розгляд касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Харківської області.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Т.Б. Дроботова

Г.А. Кравчук