Постанова

від 08.02.2017 по справі 910/18524/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року Справа № 910/18524/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач) суддівБарицької Т.Л., Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клондайк-Електро" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі№ 910/18524/15 Господарського судуміста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Клондайк-Електро" доПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" простягнення 127352,27 грн та зобов'язання вчинити дії за участю представників:

позивача: Омельченко Ю.М., дов. від 03.01.2017;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 у справі №910/18524/15 (суддя - Балац С.В.) позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача основну заборгованість в сумі 122203,63 грн. Зобов'язано відповідача скасувати суму кредитної заборгованості позивача за договором про надання овердрафту від 24.12.2013 №015/2553/186007 станом на 22.04.2015. Зобов'язано відповідача поновити позивачу ліміт овердрафту за договором про надання овердрафту від 24.12.2013 №015/2553/186007 станом на 22.04.2015. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Отрюх Б.В., Гончаров С.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 у справі №910/18524/15 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ТОВ "Клондайк-Електро" (Позичальник) та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (Кредитор) 24.12.2013 укладено договір про надання овердрафту № 015/2553/186007, за умовами якого Кредитор надає Позичальнику протягом строку доступності овердрафту можливість використання овердрафту з поточного рахунку в межах діючого поточного ліміту, внаслідок чого за зазначеним поточним рахунком виникає дебетове сальдо.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що Позичальник зобов'язується використовувати овердрафт за цільовим призначенням, вказаним в п. 1.7 договору, з дотриманням вимог законодавства України, погасити овердрафт, сплатити проценти за користування овердрафтом та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені договором.

Згідно з п. 1.3 договору, максимальний ліміт за договором складає 300 000,00 грн, в межах якого встановлюється поточний ліміт. Визначення розміру поточного ліміту та порядок його встановлення здійснюється відповідно до пунктів 2.4, 2.5 договору. Поточний ліміт за договором не може перевищувати 90 % від середньомісячних надходжень за останні двадцять календарних місяців на всі поточні рахунки Позичальника, відкриті у Кредитора (якщо строк наявності відкритого поточного рахунку становить менше двадцяти місяців то розрахунок середньомісячних надходжень проводиться з урахуванням фактичного строку наявності відкритого поточного рахунку). На дату укладання договору поточний ліміт дорівнює максимальному ліміту. Позичальник має право використовувати овердрафт при наявності встановленого максимального ліміту та поточному ліміту. У разі скасування максимального та поточного лімітів Позичальник не має право використовувати овердрафт.

У відповідності до п. 1.7 договору, цільовим використанням овердрафту за договором є фінансування господарської діяльності та поточних та/або не передбачуваних витрат Позичальника.

Процентна ставка за користування овердрафтом становить 20 % річних. У разі скасування максимального та поточного лімітів згідно підстав, зазначених в підпунктах 8.2.1 - 8.2.7 п. 8.2 договору, в порядку, передбаченому пунктом 8.3 договору, з дати скасування лімітів - процентна ставка становить 40 % річних. Тип процентної ставки - фіксована (п. 4.1 договору).

Нарахування процентів за овердрафтом здійснюється щоденно на фактичну заборгованість Позичальника за овердрафтом протягом всього строку наявності безперервного дебетового сальдо (п. 4.2 договору).

Позичальник сплачує проценти щомісяця в день, що відповідає календарному дню відкриття поточного рахунку, а саме: 24 числа (якщо календарний день відкриття поточного рахунку у поточному місяці відсутній, то таке погашення відбудеться в останній календарний день поточного місяця) з урахуванням відповідних періодів (п. 4.4 договору).

Згідно пп. 8.2.8 п. 8.2 договору, максимальний ліміт та поточний ліміт скасовуються, зокрема, у разі накладення арешту на поточний рахунок (надходження до Кредитора документів про арешт поточного рахунку).

Пунктом 8.3.1 договору передбачено, що з дати скасування лімітів Позичальник втрачає право на користування овердрафтом, заборгованість за овердрафтом, у разі наявності дебетового сальдо, є кредитною заборгованістю та переноситься для обліку на рахунок для обліку кредитів, а нараховані проценти за користування овердрафтом переносяться на відповідні рахунки нарахованих доходів. Номери таких рахунків Кредитор зазначає у повідомленні про скасування максимального ліміту та поточного ліміту.

У відповідності до п. 8.3.2 договору, кредитна заборгованість, проценти та інші платежі за договором повинні бути погашені Позичальником негайно, а Кредитор має право звернути стягнення за договорами забезпечення, пред'явити вимогу Позичальнику/поручителям/майновим поручителям, відступити третій особі права вимоги до Позичальника щодо погашення кредитної заборгованості, сплати процентів та інших платежів та вжити інші заходи для стягнення заборгованості Позичальника за договором, які не суперечать законодавству України.

Згідно п. 8.3.3 договору, з дати скасування максимального ліміту та поточного ліміту до повного погашення кредитної заборгованості Позичальник сплачує проценти в розмірі, що передбачений п. 4.1 договору, які нараховуються Кредитором щомісячно на суму кредитної заборгованості, з урахуванням періодів, визначених пунктом 4.4 договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що кредитор здійснив кредитування поточного рахунку Позичальника, надавши останньому можливість використовувати кредитні кошти у сумі визначеній договором овердрафту.

22.04.2015 на адресу відповідача надійшла постанова головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві про арешт коштів боржника від 16.04.2015 ВП № 46880091, 47050571 ЗВП № 47283032 в межах суми 53 854,15 грн, а вже 29.04.2015 до відповідача надійшла постанова про припинення арешту коштів боржника.

Листом від 23.04.2015 №Р1-В57/53-0239/2 Кредитор повідомив Позичальника про скасування встановленого ліміту Поточного рахунку за договором овердрафту з підстав, передбачених пунктами 8.2 та 8.2.8 договору овердрафту.

Так, згідно з зазначеними постановами в період з 22.04.2015 по 29.04.2015 відбувся арешт коштів позивача, розміщених в Банку і листом від 04.06.2015 № 97-2-7-00/3377 відповідач повідомив позивача, що відповідно до п. 4.1 договору з дати скасування ліміту овердрафту, відсоткова ставка становить 40% та заборгованість вважається простроченою.

В подальшому, відповідачем здійснено списання грошових коштів з рахунку позивача, внаслідок чого в період з 22.04.2015 по 07.09.2015 з рахунку позивача списано 123780,58 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, як вірно зазначають суди, позивач послався на те, що відповідачем безпідставно здійснене скасування ліміту овердрафту за укладеним між сторонами договором в зв'язку з невірним застосуванням положень договору, що призвело до позбавлення позивача права на користування лімітом овердрафту, перенесення заборгованості за овердрафтом до кредитної заборгованості та безпідставного списання грошових коштів з рахунку відповідача.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з положень ЦК України, ГК України та надавши оцінку матеріалам справи дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. При цьому, суд зазначив, що відповідачем безпідставно здійснено скасування овердрафту із застосуванням умов договору, оскільки арешт поточного рахунку позивача фактично здійснений не був; постановою від 16.04.2015 накладений арешт на кошти позивача в межах, визначених постановою, а не на весь рахунок, а тому відповідач помилково ототожнив поняття "арешт рахунку" та "арешт коштів" та, відповідно, неправомірно застосував умову п. 8.2.8 договору про скасування ліміту овердрафту. Крім того, відповідачем помилково застосовано умови п. 4.1 договору при збільшенні відсоткової ставки до 40%, оскільки дана умова застосовується в разі скасування максимального та поточного лімітів згідно підстав, зазначених в пп. 8.2.1-8.2.7 п. 8.2 договору.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції, керуючись нормами ЦК України та зважаючи на зміст пп. 10.1.4 та п. 10.4 договору дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для відмови в задоволенні позову в повному обсязі.

Так, суд виходив з того, що отримання Кредитором інформації про арешт коштів на поточному рахунку Позичальника та накладення арешту на ці кошти є обставиною, яка пов'язана з ризиком невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань в розумінні положень договору овердрафту; пп. 10.1.4 договору передбачено, що Позичальник гарантує, що не існує ніякого відомого Позичальнику, зокрема судового провадження з боку державних чи інших органів, які можуть суттєво вплинути на фінансовий стан або діяльність Позичальника, про які Кредитор не був повідомлений до укладення договору.

Водночас, суд встановив, що згідно п. 10.4 договору, Позичальник зобов'язався підтримувати дійсність зазначених у цій статті договору засвідчень і гарантій протягом строку дії договору, а у разі зміни обставин, що впливають на зміст відповідних засвідчень і гарантій, негайно інформувати про це Кредитора та вжити всіх необхідних заходів для приведення їх змісту до первинних намірів.

Таким чином, враховуючи вищезазначені положення договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що накладення арешту на кошти Позичальника на рахунку стало наслідком судових проваджень, про які Позичальник не повідомив Кредитора, чим порушив пп. 10.1.4 та 10.4 договору, в зв'язку з чим, відповідачем правомірно здійснено скасування овердрафту із застосуванням умов договору, в тому числі і пп. 8.2.8 договору.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 111 5 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст.526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Статтею 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку.

Стягнення коштів з кореспондентських рахунків банку здійснюється Національним банком України на вимогу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виключно у випадках, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України обумовлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд першої інстанції на відміну від апеляційного господарського суду, в повній мірі дослідив умови п. 4.1, пп.8.2.8 договору, а також зміст постанови від 16.04.2015 та обґрунтовано, врахувавши меморіальний ордер від 13.10.2015 № В-8615574/1 дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у вигляді безпідставно списаних грошових коштів в сумі 122203,63 грн.

Оскільки ліміт овердрафту скасовано безпідставно, то позовна вимога про зобов'язання відповідача поновити позивачу ліміт овердрафту станом на 22.04.2015 підлягає задоволенню, про що вірно встановлено місцевим господарським судом.

Крім того, суд мотивовано задовольнив позовну вимогу про скасування суми кредитної заборгованості позивача станом на 22.04.2015, оскільки, як правильно зазначає суд першої інстанції, зазначена заборгованість з 22.04.2015 нарахована відповідачем без достатніх підстав.

Натомість, висновок апеляційного господарського суду про те, що накладення арешту на кошти Позичальника стало наслідком судових проваджень, про які позивачем не повідомлено відповідача, чим порушено пп. 10.1.4 та п. 10.4 договору, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки постановою ВДВС від 16.04.2015 здійснювалось примусове виконання судових наказів, виданих Господарським судом міста Києва 17.04.2014 та 12.01.2015, тобто вже після укладення договору овердрафту від 24.12.2013, а тому застосування апеляційним господарським судом пп. 10.1.4 та п. 10.4 договору до правовідносин в межах даного позову є помилковим.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111 7 ГПК України).

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі заслуговують на увагу.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, судова колегія приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клондайк-Електро" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі №910/18524/15 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 у справі №910/18524/15 залишити в силі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клондайк-Електро" 5979 (п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн 65 коп. відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з оплатою касаційної скарги судовим збором.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

Л.Б. ІВАНОВА