Рішення

від 13.02.2017 по справі 907/846/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.02.2017 Справа № 907/846/16

За позовом публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» виробничого структурного підрозділу «Ужгородська дистанція водопостачання» , м. Львів

ДО міського комунального підприємства житлового-комунального господарства «Тиса» , м. Чоп

ПРО стягнення суми 36102,30грн., в тому числі 35566,98грн. основного боргу, 72,87грн - пені за несвоєчасний розрахунок, 462,45грн. інфляційних втрат

(позовні вимоги викладено з урахуванням заяви позивача щодо їх збільшення)

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю від 25.10.16;

від відповідача - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» виробничого структурного підрозділу «Ужгородська дистанція водопостачання» , м. Львів звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до міського комунального підприємства житлового-комунального господарства «Тиса» , м. Чоп про стягнення суми 20582,19грн., в тому числі 20046,93грн. основного боргу, 72,87грн - пені за несвоєчасний розрахунок, 462,45грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.12.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 16.01.2017р.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.01.2017 року розгляд справи було відкладено на 30.01.2017 року з мотивів, наведених в ній.

Ухвалою господарського суду від 30.01.2017р. розгляд справи було відкладено на 13.02.2017 року на 10:00 год.

Представник позивача на день судового засідання у відповідності до вимог статті 22 ГПК України подав суду клопотання щодо уточнення суми заявлених позовних вимог, а саме їх збільшення в частині стягнення суми основного боргу на 15520,05грн. за період червня 2016 р. по липень 2016 гри. включно. Решту вимог підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Вказує на підтвердження матеріалами справи порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань.

Відповідач вимог ухвали суду від 21.12.2016р., 16.01.2017р. та від 30.01.2017р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, свого уповноваженого представника в судове засідання не направив. Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Матеріали справи містять відомості стосовно отримання відповідачем ухвал суду, в тому числі ухвали про порушення провадження у справі, однак, повноважного представника відповідачем в судове засідання не направлено, поважних причин невиконання вимог суду не наведено.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог. Тому, як зазначено в п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Таким чином, виходячи зі змісту поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог, суд розцінює подану 07.12.2017 року через відділ діловодства суду заяву позивача як збільшення розміру позовних вимог та приймає її до розгляду.

Як вбачається зі змісту п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

З урахуванням наведеного, суд прийняв до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, подану через відділ діловодства суду 07.12.2017 року, у зв'язку з чим вирішує спір з позовними вимогами про стягнення з відповідача суми 36102,30грн., в тому числі 35566,98грн. основного боргу, 72,87грн - пені за несвоєчасний розрахунок, 462,45грн. інфляційних втрат, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81.1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.02.2017р. на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши повноважних представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Державним територіально - галузевим об'єднанням „Львівська залізниця» в особі виробничого структурного підрозділу «Ужгородська дистанція водопостачання» , м. Львів (Постачальник) та міським комунальним підприємством житлового-комунального господарства «Тиса» , м. Чоп (Споживач) було укладено Договір про подачу води з залізничного водопроводу ВП «Ужгородська дистанція водопостачання» Державного територіально - галузевого об'єднання „Львівська залізниця» від 26.11.2015 року №Л-ВОДЧ-5-15-570П та Договір по подачу води з залізничного водопроводу ВП «Ужгородська дистанція водопостачання» Державного територіально - галузевого об'єднання „Львівська залізниця» від 24.09.2008 року №307 (далі - договір).

На виконання умов укладених між сторонами вищенаведених Договорів на постачання води позивач надав відповідачу послуги з постачання води питної якості, що відповідає чинним стандартам і Державним санітарним правилам і нормам та технічної води в межах встановленого ліміту (п.1.1).

Пунктом 2.3 договору сторони обумовили, що за спожиту воду споживач сплачує рахунки Постачальника не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим.

За спожиті послуги водопостачання відповідачу до оплати було виставлено наступні рахунки - фактури по Договору №ЛВОДЧ-5-15-570 П від 26.11.2015 р.:№ 2/570 від 25.02.2016 р. на суму 6037,80 грн.з ПДВ; № 3/570 від 25.03.2016 р. на суму 6677,39 грн.з ТТДВ; № 4/570 від 25.04.2016 р. на суму 5513,14 грн.з ПДВ; № 5/570 від 30.05.2016 р. на суму 6995,52 грн. з ПДВ та № 15 від 24 червня 2016 р. на загальну суму заборгованості 19618,87 грн. по вищевказаному договору , № 7/570 від 29.06.2016 р. на суму 7103,78 грн.з ПДВ; № 8/570 від 28.07.2016 р. на суму 8416,27 грн.з ПДВ; а також по Договору № 307 від 24 березня 2008 р.: № 1/34406814 від 25.01.2016 р. на суму 58,30 грн.з ПДВ; № 2/460 від 25.02.2016 р. на суму 94,94 грн.з ПДВ; № 3/460 від 25.03.2016 р. на суму 33,31 грн.з ПДВ; № 4/460 від 25.04.2016 р. на суму 33,31 грн.з ПДВ; № 5/460 від 30.05.2016 р. на суму 49,97 грн.з ПДВ; № 6/460 від 29.06.2016 р. на суму 58,30 грн.з ПДВ; № 7/460 від 28.07.2016 р. на суму 66,62 грн.з ПДВ; № 8/460 від 29,08.2016 р. на суму 91,61 грн.з ПДВ.

Однак, всупереч взятих на себе договірних зобов'язань відповідач не розрахувався за спожиті послуги водопостачання в терміни, встановлені Договором.

У зв'язку з виникненням заборгованості позивачем було надіслано на адресу відповідача наступні претензії: по договору №Л-ВОДЧ-5-15-570 П від 26.11.2015 р. претензія від 30.06.2016 р. № 2/365 на суму заборгованості 19618,87 грн. в т.ч.ПДВ. з вимогою оплати заборгованість; по договору № 307 від 24 березня 2008 р. претензія від 30.06.2016 р. на суму заборгованості 211,53 грн. в т.ч.ПДВ. з вимогою оплати заборгованість. Проте, відповідач на вказане належним чином не відреагував, борг не погасив, що змусило позивача звернутися за захистом своїх порушених прав до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Із сукупного аналізу положень укладеного між сторонами договору вбачається, що оплата проводиться саме за надані послуги. Підтверджує надання послуг підписаний сторонами відповідний акт.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем надано відповідачу послуги з постачання води, що підтверджується поданим позивачем актом про приймання-передачі виконаних робіт, підписаний сторонами. Проте, отримані послуги Відповідачем оплачені не були, в зв'язку з чим, у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем в сумі 35566,98грн., що підтверджується матеріалами справи, відповідачем у встановленому законом порядку не спростована та не заперечена, та підлягає стягненню на користь позивача.

Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача суму 72,87грн - пені за несвоєчасний розрахунок та 462,45грн. інфляційних втрат (розрахунок в матеріалах справи).

Аналізуючи дані вимоги позивача, суд вважає, що такі підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996 р. Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 4.2. Договору у разі невчасної оплати рахунків постачальника споживач виплачує йому пеню: за перші три місяці прострочення- у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день затримки; за прострочення платежу понад три місяці 1% від суми простроченого платежу за кожний день затримки. При цьому, сума пені не повинна перевищувати розмірів, встановлених чинним законодавством.

Здійснивши перевірку правильності обчислення суми пені за несвоєчасний розрахунок та інфляційних втрат, суд вважає його правильним та обґрунтованим.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги з урахуванням заяви про їх збільшення є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з міського комунального підприємства житлово-комунального господарства «Тиса» (88000, Закарпатська область, м. Чоп, вул. Залізнична, 2, код ЄДРПОУ 34406814) на користь публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» , м. Київ в особі регіональної філії «Львівська залізниця» (79007 м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195) в особі виробничого структурного підрозділу «Ужгородська дистанція водопостачання» (88006, м. Ужгород, вул. Артилерійська, 1а, код ЄДРЮОФОПГО 40081195/078) (р/р 26003309568886 в АТ Ощадбанк філія Закарпатське обласне управління ТВБВ № 10006/095 м. Ужгород, МФО 312356 ) суму 36102,30грн. (тридцять шість тисяч сто дві грн. 30 коп.), в тому числі 35566,98грн. основного боргу, 72,87грн - пені за несвоєчасний розрахунок, 462,45грн. інфляційних втрат та у відшкодування судового збору - 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.).

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 16.02.2017 року

Суддя О.Ф. Ремецькі