Рішення

від 07.02.2017 по справі 911/29/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2017 р. Справа № 911/29/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аграфуд Трейдінг , м.Київ

До Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Жоравське , с.Жоравка

Про стягнення 15750,00 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

За участю представників сторін:

Позивача - ОСОБА_1

Відповідача - не з'явився

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Аграфуд Трейдінг до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Жоравське про стягнення 15750,00 грн.

Провадження у справі № 911/29/17 порушено ухвалою від 11.01.2017 року та призначено розгляд справи на 24.01.2017 року.

В судовому засіданні 24.01.2017 року оголошувалась перерва до 07.02.2017 року.

В судовому засіданні 07.02.2017 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач в судове засідання 07.02.2017 року не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив. Відповідач в ході розгляду справи подав відзив, в якому проти позову заперечував, та клопотання про застосування строків спеціальної позовної давності до вимоги про стягнення штрафу.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У зв'язку з неявкою відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю АГРАФУД ТРЕЙДІНГ (позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ЖОРАВСЬКЕ (відповідач) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції 30/09/15-1 від 30.09.2015 року (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору відповідач зобов'язаний поставити 100 метричних тон +- 10% пшениці 2 класу (далі - Товар) на умовах FСА, згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2010, а позивач (абзац 1 пункту 7 Договору) зобов'язаний прийняти та оплатити Товар протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання наступних документів: оригіналу Договору; рахунку-фактури; видаткової накладної; податкової накладної.

Позивач зазначає, що з вищенаведеного переліку було отримано лише оригінал Договору.

Згідно з абз. 2 п. 6 Договору термін поставки Товару встановлено до 03.10.2015 року включно. Однак, на момент звернення позивача до суду відповідач не здійснив поставку Товару відповідно до умов Договору.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами Договору склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно з абзацом 4 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, крім іншого, з господарського договору.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами, отже умови договору, укладеного між сторонами, є юридично обов'язковими.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В свою чергу, згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від

зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма закріплена в ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Таким чином, після підписання Договору обома сторонами та скріплення його печатками, такий Договір є укладеним і породжує для сторін взаємні права та обов'язки.

Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення своїх зобов'язань за Договором, не поставив у визначений строк Товар позивачу та не надав необхідних документів для оплати Товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежного виконаного зобов'язання (ч. 4 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів, робіт, послуг.

Відповідно до положень п. 10 Договору у разі порушення відповідачем умов або строку поставки Товару, зазначеного у п. 6 Договору, поставки Товару не в повному обсязі, визначеному Договором, позивач має право відмовитися від прийняття неякісного або недопоставленого товару і його оплати та вимагати сплати відповідачем штрафу у розмірі 5% від суми Договору протягом 3-х банківських днів з моменту направлення позивачем вимоги про сплату штрафу.

Згідно доданого до позову розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача штраф в сумі 15 750,00 грн. із розрахунку 315 000,00 грн. (сума Договору)х5% = 15 750,00 грн.

У зв'язку з не поставкою Товару, позивач 15.11.2016 року направляв відповідачу вимогу про сплату штрафу протягом 3 банківських днів, яка була отримана відповідачем 18.11.2016 року, однак вимога залишена без відповіді та задоволення.

Відповідач в ході розгляду спору проти позову заперечував, у відзиві на позов зазначив, що зобов'язання не виконане з вини позивача, який не подав транспорт під завантаження, не повідомив про реквізити уповноважених перевізників. Також, відповідач заявив про застосування судом строку позовної давності.

Дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено, що Договором поставка передбачена на умовах FCA згідно з Правилами Інкотермс 2010.

FCA або Франко перевізник - термін інкотермс 2000 та 2010, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов'язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці. Якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.

Пунктом 6 Договору визначено місце поставки за адресою: Яготинський р-н, с. Жоравка, вул. Шкільна, 3, адреса навантаження: с. Жоравка.

Відповідна адреса збігається з адресою місцезнаходження відповідача. Таким чином, поставка мала бути виконана за адресою місцезнаходження відповідача.

Враховуючи, що укладаючи 30.09.2015 року Договір, стони погодили термін поставки до 03.10.2015 року, тобто Товар мав бути готовий до відвантаження у наведений в Договорі термін, про що позивач мав повідомити відповідача.

Однак, відповідач не надав суду доказів повідомлення позивача про готовність обумовленого Договором Товару до відвантаження та коли таке відвантаження можливо здійснити.

Посилання відповідача на ненадання позивачем транспорту під завантаження безпідставне, оскільки позивачу не було відомо точної дати готовності завантаження (в який з трьох погоджених днів), що виключає можливість надання транспорту у конкретно визначений момент, уникнувши простою та додаткових транспортних витрат на фінансування доставки.

Таким чином, відповідач не вчинив дій, а саме не повідомив позивача про готовність товару до відвантаження, без яких позивач не міг подати транспорт під завантаження.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно зі ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом досліджено наданий позивачем розрахунок та встановлено, що штраф нараховано в сумі 15 750,00 грн. із розрахунку 315 000,00 грн. (сума Договору)х5% = 15 750,00 грн., що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам спору.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 15 750,00 грн. обґрунтована, правомірна і підлягає задоволенню.

Щодо поданого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності, таке клопотання не обґрунтовано з зазначенням дати, з якої у позивача виникло відповідне право на стягнення штрафу та коли на думку відповідача сплинув строк позовної давності до позовної вимоги. Крім того, відповідач в клопотанні посилався на ст.ст. 158, 161 Цивільного кодексу України, які не стосуються позовної давності, відповідна помилка була виправлена лише 07.02.2017 року в поданому об 11.50 до канцелярії суду клопотанні (подано нарочно представником, однак в судове засідання відповідний представник не з'явився без поважних причин). Крім того, в клопотанні про виправлення помилки відповідачем також не обґрунтовано які строки давності і за який період мають застосовуватись, що позбавляє суд можливості з'ясувати позицію відповідача та розглянути відповідне клопотання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ЖОРАВСЬКЕ (07733, Київська обл., Яготинський район, село Жоравка, вулиця Шкільна, будинок 3, ідентифікаційний код 03755696) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРАФУД ТРЕЙДІНГ (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 55, ідентифікаційний код 39940309) 15 750,00 грн. штрафу та 1 378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 15.02.2017 року