Постанова

від 19.06.2017 по справі 911/29/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2017 р. Справа№ 911/29/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Білинець І.Д., довіреність №б/н від 06.02.2017;

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравське" на рішення господарського суду Київської області від 07.02.2017 у справі №911/29/17 (суддя Кошик А.Ю.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аграфуд Трейдінг" до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравське" про стягнення 15 750,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Аграфуд Трейдінг" до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравське" про стягнення штрафу в сумі 15750,00 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 07.02.2017 у справі №911/29/17 позов задоволено повністю, враховуючи встановлення судом обставин не поставки відповідачем позивачу товару у визначений договором строк.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 07.02.2017 у справі №911/29/17 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, пропущенням позивачем строку позовної давності за вимогою про стягнення штрафу.

Представник позивача у справі в судовому засіданні 19.06.2017 надав пояснення, якими просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; про що свідчить підпис його представника у розписці про оголошення перерви, яка була оголошена в судовому засіданні 29.05.2017.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло.

Враховуючи наведене вище, а також те, що представник відповідача був присутній у минулому судовому засіданні та надав пояснення по суті вимог за апеляційною скаргою, отже його позиція є зрозумілою, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Аграфуд Трейдінг" (покупець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Жоравське" (постачальник) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції №30/09/15-1 від 30.09.2015 року.

Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язаний поставити 100 метричних тон +- 10% пшениці 2 класу (далі - Товар) на умовах FСА, згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2010, а покупець (абзац 1 пункту 7 Договору) зобов'язаний прийняти та оплатити Товар.

Згідно п. 5 договору його загальна вартість з ПДВ складає 315 000 грн.

Пунктом 6 договору передбачено термін поставки - до 03.10.2015 включно.

Положеннями п. 7 договору встановлені умови оплати.

Так, покупець здійснює оплату товару протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання наступних документів: оригіналу Договору; рахунку-фактури; видаткової накладної; податкової накладної.

Оригінали документів, перелічених вище, повинні бути передані покупцеві протягом 5 робочих днів після здійснення поставки товару.

Відповідно до положень п. 10 Договору у разі порушення постачальником умов або строку поставки Товару, зазначеного у п. 6 Договору, поставки Товару не в повному обсязі, визначеному Договором, покупець має право відмовитися від прийняття неякісного або недопоставленого товару і його оплати та вимагати сплати постачальником штрафу у розмірі 5% від суми Договору.

Предметом спору у даній справі є вимоги покупця - товариства з обмеженою відповідальністю "Аграфуд Трейдінг" про стягнення з постачальника - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравське" штрафу в сумі 15 750 грн. (315 000,00 грн. (сума Договору) х5%), нарахованого за нездійснення, у передбачений договором строк, поставки товару за договором.

Відповідачем, в свою чергу, було подано до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності до вимоги позивача про стягнення штрафу.

Місцевим господарським судом щодо вказаної заяви було зазначено наступне.

Клопотання про застосування строку позовної давності не обґрунтовано з зазначенням дати, з якої у позивача виникло відповідне право на стягнення штрафу та коли на думку відповідача сплинув строк позовної давності до позовної вимоги. Крім того, відповідач в клопотанні посилався на ст.ст. 158, 161 Цивільного кодексу України, які не стосуються позовної давності, відповідна помилка була виправлена лише 07.02.2017 року в поданому об 11.50 до канцелярії суду клопотанні (подано нарочно представником, однак в судове засідання відповідний представник не з'явився без поважних причин). Крім того, в клопотанні про виправлення помилки відповідачем також не обґрунтовано які строки давності і за який період мають застосовуватись, що позбавляє суд можливості з'ясувати позицію відповідача та розглянути відповідне клопотання.

За наслідками розгляду спору суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів хоча і вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, разом з тим, не погоджується із їх задоволенням з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір №30/09/15-1 від 30.09.2015 року за своєю правовою природою є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору (п.6) встановлено строки поставки товару, а саме до 03.10.2015 включно.

Відповідачем поставку товару позивачу у визначений договором строк не здійснено. Доказів протилежного не надано.

Відповідач проти позову заперечував, та зазначив, що зобов'язання не виконане з вини позивача, який не подав транспорт під завантаження, не повідомив про реквізити уповноважених перевізників.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо відхилення вказаних доводів, з огляду на наступне.

Договором поставка передбачена на умовах FCA згідно з Правилами Інкотермс 2010.

FCA або Франко перевізник - термін інкотермс 2000 та 2010, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов'язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці. Якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.

Пунктом 6 Договору визначено місце поставки за адресою: Яготинський р-н, с. Жоравка, вул. Шкільна, 3, адреса навантаження: с. Жоравка.

Відповідна адреса збігається з адресою місцезнаходження відповідача. Таким чином, поставка мала бути виконана за адресою місцезнаходження відповідача.

Враховуючи, що укладаючи 30.09.2015 року Договір, сторони погодили термін поставки до 03.10.2015 року, тобто Товар мав бути готовий до відвантаження у наведений в Договорі термін, про що відповідач мав повідомити позивача.

Проте, відповідач не надав суду доказів повідомлення позивача про готовність обумовленого Договором Товару до відвантаження та коли таке відвантаження можливо здійснити.

Посилання відповідача на ненадання позивачем транспорту під завантаження є безпідставним, оскільки позивачу не було відомо точної дати готовності завантаження (в який з трьох погоджених днів), що виключає можливість надання транспорту у конкретно визначений момент, уникнувши простою та додаткових транспортних витрат на фінансування доставки.

Таким чином, відповідач не вчинив дій, а саме не повідомив позивача про готовність товару до відвантаження, без яких позивач не міг подати транспорт під завантаження.

Отже, вказані доводи відповідача є необґрунтованими та не звільняють його від обов'язку поставки товару у визначений договором строк.

Таким чином, як було вказано, відповідач був зобов'язаний поставити товар позивачу до 03.10.2015 року, проте поставка у вказаний строк постачальником здійснена не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень п. 10 Договору у разі порушення постачальником умов або строку поставки Товару, зазначеного у п. 6 Договору, поставки Товару не в повному обсязі, визначеному Договором, покупець має право відмовитися від прийняття неякісного або недопоставленого товару і його оплати та вимагати сплати постачальником штрафу у розмірі 5% від суми Договору.

Отже, умовою договору передбачена відповідальність постачальника за прострочення поставки товару.

Доводи позивача про не поставку товару відповідачем є обґрунтованими та останнім не спростовані.

Отже, право позивача було порушене, а тому відповідно позовні вимоги є обґрунтованими.

Разом з тим, відповідачем до суду першої інстанції було подано заяву про застосування строку позовної давності.

Суд першої інстанції у рішенні щодо вказаної заяви зазначив, що вона необґрунтована з огляду на не зазначення дати, з якої у позивача виникло відповідне право на стягнення штрафу та коли на думку відповідача сплинув строк позовної давності за вимогою.

Також, місцевий господарський суд вказав, що відповідач посилався на ст.ст. 158, 161 Цивільного кодексу України, які не стосуються позовної давності, відповідна помилка була виправлена лише 07.02.2017 року в поданому об 11.50 до канцелярії суду клопотанні (подано нарочно представником, однак в судове засідання відповідний представник не з'явився без поважних причин).

Крім того, як вказано у рішенні, у клопотанні про виправлення помилки відповідачем також не обґрунтовано які строки давності і за який період мають застосовуватись, що позбавляє суд можливості з'ясувати позицію відповідача та розглянути відповідне клопотання.

Колегія суддів вважає наведені висновки місцевого господарського суду необґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81-1 ГПК); господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказане зазначено у п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Крім цього у п. 2.3 цієї Постанови вказано, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Із наведеного вище вбачається, що не зазначення відповідачем у заяві про застосування строку позовної давності дати, з якої у позивача виникло відповідне право на стягнення штрафу та коли сплинув вказаний строк позовної давності за вимогою, так само як і посилання на норми ЦК, які не стосуються позовної давності, не може бути підставою для відмови у розгляді такої заяви.

Отже, незалежно від зазначення відповідачем відповідних дат виникнення права у позивача на стягнення штрафу та спливу позовної давності, так само як і посилання на інші норми ЦК, суд повинен розглянути таку заяву та або застосувати наслідки спливу строку позовної давності, або у разі якщо позовна давність не сплила зазначити про це у рішенні та відповідно задовольнити позовні вимоги.

Відмова у розгляді такої заяви з мотивів не зазначення певних дат чи посилання на невірні норми ЦК є безпідставною.

При цьому, відповідачем до суду першої інстанції було подано заяву в якій зазначено про помилковість посилання на статті 158, 161 Цивільного кодексу України. Так, відповідач просив вважати дійсним посилання на статті 258 та 261 Цивільного кодексу України.

Вказану заяву було подано відповідачем до суду об 11 год. 50 хв., тоді як засідання (згідно протоколу) розпочалося о 12 год. 00 хв.

Отже, суд не був позбавлений можливості враховувати викладене відповідачем у заяві.

У будь якому випадку, навіть не подання вказаної заяви щодо виправлення помилки та неприбуття представника у судове засідання не може бути перешкодою для розгляду первісно поданої заяви, оскільки визначення дат виникнення права у позивача на стягнення штрафу та спливу позовної давності, так само як і визначення норм права, що підлягають застосування у даному випадку, є обов'язком суду.

Враховуючи вищевикладене, відмова суду першої інстанції у розгляді заяви відповідача про застосування строку позовної давності є необґрунтованою.

Колегія суддів, розглянувши заяву відповідача про застосування строку позовної давності, дійшла висновку про сплив цього строку, з огляду на наступне.

У ЦК України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258).

Так, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України.

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане (п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Умовами договору (п.6) встановлено строк у який відповідач мав виконати своє зобов'язання з поставки товару позивачу, а саме до 03.10.2015 включно.

Отже, враховуючи положення ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності за вимогою позивача про стягнення штрафу з відповідача розпочався на наступний день після дня у який зобов'язання з поставки мало бути виконане відповідачем, а саме 04.10.2015.

Відповідно річний строк протягом якого позивач міг звернутися з вимогою про стягнення з відповідача штрафу сплив 04.10.2016.

Із наведеним позовом позивач звернувся згідно відбитку штампу органу поштового зв'язку 27.12.2016 (а.с.35), тобто із пропуском строку позовної давності.

Причин поважності пропуску строку позовної давності позивачем не наведено.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Враховуючи встановлення судом обставин порушення прав позивача, але з огляду на те, що позовна давність спливла і про це зроблено заяву відповідачем у справі, апеляційний суд відмовляє у задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності, з огляду відсутності поважних причин її пропущення позивачем.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравське" на рішення господарського суду Київської області від 07.02.2017 у справі №911/29/17 задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду Київської області від 07.02.2017 у справі №911/29/17 про задоволення позову скасувати.

3. Прийняти нове рішення у справі №911/29/17, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Аграфуд Трейдінг" до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравське" про стягнення 15 750,00 грн. відмовити повністю.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аграфуд Трейдінг" (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 55, ідентифікаційний код 39940309) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравське" (07733, Київська обл., Яготинський район, село Жоравка, вулиця Шкільна, будинок 3, ідентифікаційний код 03755696) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 1 515 грн. 80 коп.

5. Доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

6. Матеріали справи №911/29/17 повернути до господарського суду Київської області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко