Постанова

від 31.01.2017 по справі 910/15939/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2017 р. Справа№ 910/15939/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Корсакової Г.В.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Недотопа М.М.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2016р. у справі №910/15939/16 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014"

про визнання нікчемного правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача про визнання недійсним нікчемного договору про внесення змін №1 від 27.06.2014р. до депозитного договору №DU1235/2014-1 від 26.06.2014р., укладеного між Позивачем та Відповідачем в частині незастосування заниженої процентної ставки при достроковому розірванні договору з ініціативи вкладника.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2016р. в задоволенні позову відмовлено.

Рішення обґрунтоване тим, що місцевий суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку обставин, з якими цивільне законодавство України пов'язує недійсність правочинів, а тому відсутні підстави для визнання недійсним договору про внесення змін №1 від 27.06.2016р. до Договору про депозитний вклад №DU1235/2014-1 від 26.06.2014р.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2016р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки, на думку скаржника, місцевим судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Апелянт зазначає, що місцевим судом порушено норми ст.43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не надано належної правової оцінки договору про депозитний вклад Стандарний №DU1235/2014-1 від 26.06.2014р., умови якого було змінено оспорюваним договором, що призвело до порушення ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016р. апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 20.12.2016р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2016р. розгляд апеляційної скарги Позивача відкладено на 17.01.2017р.

Розпорядженням від 16.01.2017р. у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Власова Ю.Л., суддів Корсакової Г.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017р. апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження вищезазначеним складом колегії суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017р. розгляд апеляційної скарги Позивача відкладено на 31.01.2017р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

26.06.2014р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір про депозитний вклад "Стандартний" №DU1235/2014-1, строком на 12 місяців+1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) (далі - договір ).

Відповідно до п.2.1 договору, вкладник передає, а банк приймає на депозитний рахунок №26157099516001 в ПАТ "Банк національний кредит", МФО 320702 кошти в сумі 3000000,00 грн в національній валюті на умовах вказаного договору.

Відповідно до п.2.2 договору, депозит розміщується на строк з 26.06.2014р. по 27.06.2015р. включно.

Згідно з п.2.3 договору банк сплачує вкладнику процентну ставку за користування депозитом у розмірі 22,0% процентів річних.

Згідно з п.3.7 договору, сторонами погоджено, що вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання заяви про дострокове розірвання договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику.

Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладнику № 26005099516001.

У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

27.06.2014р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір застави майнових прав №04-1276/1-1. Відповідно до вказаного договору застави майнових прав, Відповідач в якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Факторинг Фінанс" за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-85ю/2013/2-1 від 01.06.2013р., передав Позивачу в заставу майнові права на отримання грошових коштів у сумі 3000000,00 грн, та нараховані проценти в розмірі 22,00% процентів річних на нього, згідно договору про депозитний вклад "Стандартний" №DU1235/2014-1 строком на 12 місяців + 1день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 26.06.2014р., згідно з яким Відповідач виступає "Вкладником".

Відповідно до п. 4.1. договору застави, останній набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання позичальником прийнятих за основним договором зобов'язань.

27.06.2014р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір про внесення змін №1 до договору №DU1235/2014-1 від 26.06.2014р., яким викладено п.3.7 договору №DU1235/2014-1 в наступній редакції: "Вкладник має право після припинення дії договору застави майнових прав №04-1276/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014р., звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику.

Після припинення дії договору застави майнових прав №04-1277/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014 р. банк повертає суму депозиту та нарахованих відсотків протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника № 260050995199516001/980 відкритий у ПАТ "Банк Національний Кредит", МФО 320702".

Також, сторони погодили внести зміни до п.4.4.1 договору №DU1235/2014-1 від 26.06.2014р., який викладено у наступній редакції: "вкладник має право звернутись з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом банківського операційного часу письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів, але тільки після припинення дії договору застави майнових прав №04-1276/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014р.".

26.02.2015р. листом №3 Відповідач звернувся до Позивача про розірвання договору про депозитний вклад №DU1235/2014-1 від 26.06.2014р. та перерахування депозитних коштів разом з відсотками на рахунок Відповідача.

29.04.2015р. між ТОВ "Факторинг Фінанс" та Позивачем було укладено договір від про розірвання договору про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-85ю/2013/2-1 від 01.06.2013р. Таким чином, договір застави майнових прав №04-1276/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014р. припинив свою дію на підставі п.4.1 договору застави.

Постановою Правління НБУ №358 від 05.06.2015р. ПАТ "Банк національний кредит" віднесено до категорії неплатоспроможних .

05.06.2015р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №114 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Банк національний кредит" та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк національний кредит" Паламарчука В.В.

28.08.2015р. Позивачем були перераховані кошти у сумі 3439397,26 грн, з яких 3000000,00 грн депозитні кошти, 439397,26 грн відсотки за депозитними коштами, що підтверджується випискою Позивача, яка знаходиться в матеріалах справи.

18.08.2016р. Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1554, яким строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" та повноваження ліквідатора Паламарчука В.В. продовжено на два роки по 31.08.2018р.

Під час перевірки договорів, уповноваженою особою Фонду було виявлено, що договір про внесення змін №1 від 27.06.2014р. до Договору №DU1235/2014-1 від 26.06.2014р. є нікчемним на підставі п.1 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки банк не застосував перерахунок нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою та необґрунтовано виплатив Відповідачу 399452,05 грн.

У зв'язку із вищевикладеним, Позивач звернувся до Відповідача з повідомленням №10/15-8 від 02.10.2015р. та повідомленням №04-08/2091 від 17.11.2015р. щодо встановлення факту нікчемності правочину від 26.06.2014р. та з проханням повернути протягом 3 днів грошові кошти у розмірі 399452,05 грн.

Зазначені повідомлення залишені Відповідачем без відповіді та виконання, що стало підставою для звернення Позивача з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст.215, 216 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1, 3 ст.1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.38 Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, в тому числі, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Як підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується сторонами, 26.06.2014р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір про депозитний вклад "Стандартний" №DU1235/2014-1, строком на 12 місяців+1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) (далі - договір ), пунктом 3.7 якого передбачено умови повернення депозиту та сплати відсотків у разі дострокового розірвання договору, зокрема, в абзаці 3 п.3.7 договору №DU1235/2014-1 визначено, що у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

У подальшому, 27.06.2014р. сторонами п.3.7 договору викладено в редакції, за якою, зокрема, Відповідач має право після припинення дії договору застави майнових прав звернутися про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту. Після припинення дії договору застави майнових прав банк повертає суму депозиту та нарахованих відсотків шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок Відповідача.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що в договорі про внесення змін №1 від 27.06.2014р. не міститься застережень про залишення в силі абз.3 п.3.7 договору №DU1235/2014-1 в редакції від 26.06.2014р. щодо заниженої процентної ставки, а отже вказаний абзац є виключеним.

Апеляційний суд вважає, що положення вказаного абз.3 п.3.7 договору №DU1235/2014-1 в редакції від 27.06.2014р. не суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки право сторін договору банківського вкладу встановлювати або змінювати в договорі розмір процентів на банківський вклад, в т.ч. і більш високий розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, передбачено ч.3 ст.1060 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на дату укладення договору № 1 від 27.06.2014р. про внесення змін до договору №DU1235/2014-1) та ч.1, 2 ст.1061 Цивільного кодексу України.

Така ж правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.11.2016р. №910/2417/16.

За вказаних обставин, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про відсутність у даному випадку обставин, з якими цивільне законодавство України пов'язує недійсність правочинів та підстав для визнання недійсним договору про внесення змін №1 від 27.06.2016р. до Договору про депозитний вклад №DU1235/2014-1 від 26.06.2014р.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2016р. у справі №910/15939/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2016р. у справі №910/15939/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді Г.В. Корсакова

К.В. Тарасенко