Рішення

від 15.02.2017 по справі 278/673/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/673/16-ц Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.

Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Широкової Л.В.,

з участю секретаря судового засідання Ковальської Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Озерянківської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності в порядку спадкування

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 05 грудня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в кінцевій редакції якого просив визнати за ним в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай), у землі, яка перебуває у колективній власності СТОВ "Озерянка" (раніше - КСП ім. Куйбишева), розміром 4,3871 га в умовних кадастрових гектарах, розташована в с. Озерянка Житомирського району Житомирської області; житлового будинку АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 3,9710 га, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Озерянківської сільської ради Житомирського району Житомирської області. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що після смерті його батька ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, бабусі ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, сестри ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6, відкрилась спадщина на вказане вище спадкове майно. Для оформлення прав на спадкове майно він звернувся до нотаріуса, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із тим, що сертифікат на право на земельну ділянку частку (пай) виданий після смерті спадкодавця, наявності іншого спадкоємця, а також у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадковий будинок та наявністю інших спадкоємців.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 05 грудня 2016 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право на 1/2 частку земельної частки (паю) розміром 4,3871 в умовних кадастрових гектарах землі, яка перебуває у колективній власності СТОВ "Озерянка" (раніше - КСП ім. Куйбишева), розташованого в с. Озерянка Житомирського району Житомирської області, в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті баби ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4.

У решті позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що єдиним спадкоємцем, який, у відповідності до вимог чинного законодавства, на даний час має право прийняти спадщину (дві земельні частки (паї) та будинок із господарськими будівлями та спорудами) є лише він.

Розглянувши справу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи батько позивача ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.9/, мати - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 /а.с.8/, баба - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 /а.с.7/, сестра ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 /а.с.12/.

Діти ОСОБА_5 - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі рішення виконавчого комітету Озерянківської сільської ради №23 від 28.08.2006 Про направлення дітей сиріт на державне утримання направлені в школу-інтернат. За цим рішенням за кожною дитиною закріплено по 1/5 частині жилого будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2 і в даний час належить бабі ОСОБА_4./а.с.79,89,90/.

Згідно довідки Озерянківської сільської ради від 8 червня 2015 року №290 ОСОБА_9 28.08.2005 був взятий на первинний облік у службі у справах неповнолітніх Житомирської райдержадміністрації та був усиновлений іноземними громадянами у 2011році /а.с.88/.

Із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20 березня 2015 року №602/02-31 вбачається, що згідно спадкової справи №64 за 2015 рік до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 та поданих позивачем документів для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку(пай) розміром 4,3871га, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Куйбишева в с. Озерянка, нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на вказану земельну частку (пай), оскільки Сертифікат на право на земельну частку (пай) видано 18.12.2009 року, тобто після смерті ОСОБА_2, та наявністю іншого спадкоємця, оскільки на момент смерті ОСОБА_2 разом з ним була прописана його мати ОСОБА_10./а.с.14/.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20 березня 2015 року №560/02-31 нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_4, спадкоємицею після смерті якої була її дочка ОСОБА_3, померла ІНФОРМАЦІЯ_4, яка спадщину прийняла, але не оформила спадкових прав у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на будинок та наявністю інших спадкоємців /а.с.15/. Із постанови вбачається, що на день смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, разом з нею була зареєстрована її дочка ОСОБА_3 Разом з ОСОБА_3 на день смерті останньої, ІНФОРМАЦІЯ_4, були зареєстровані чоловік ОСОБА_11 та дочка ОСОБА_5 .

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20 березня 2015 року № 601/02-31 вбачається, що позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку загальною площею 3,9710га, розташовану на території Озерянківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, яка належала ОСОБА_4, спадкоємицею після смерті якої була її дочка ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, спадщину прийняла, але не оформила спадкових прав у зв'язку з неможливістю встановити родинні відносини та наявністю інших спадкоємців /а.с.13/. Нотаріусом також було встановлено, що на день смерті ОСОБА_3 разом з нею були зареєстровані її чоловік ОСОБА_11 та її дочка ОСОБА_5

Матеріалами справи також підтверджується, що ОСОБА_4 7 лютого 2007року заповіла все своє майно в рівних частках дочці ОСОБА_3 та внукові ОСОБА_1 /а.с.6/.

Відмови нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право власності за заповітом матеріали справи не містять.

ОСОБА_4 05.03.2007 року також заповіла земельну частку (пай) згідно державного акта НОМЕР_2 своєму правнукові ОСОБА_8 /а.с.87,97/. Площа вказаної земельної ділянки становить 3,9710га /а.с.109/. Доказів того, що зазначений заповіт визнано недійсним чи скасовано матеріали справи не містять, як і того, що ОСОБА_8 відмовився від прийняття спадщини в установленому законом порядку. А тому вимоги позивача про визнання за ним права в порядку спадкування на зазначену земельну ділянку є безпідставними, як і доводи, наведені в апеляційній скарзі в цій частині.

Частково задовольняючи позов та визнаючи за ОСОБА_1 право на 1/2 частку земельної частки (паю) розміром 4,3871 в умовних кадастрових гектарах землі, яка перебуває у колективній власності СТОВ Озерянка (раніше - КСП ім. Куйбишева), розташованого в с. Озерянка Житомирського району Житомирської області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, суд першої інстанції виходив з того, що на день смерті ОСОБА_2 разом з ним були зареєстровані його мати - ОСОБА_10 та позивач ОСОБА_1, відтак останні є спадкоємцями першої черги і мають однакову частку спадкового майна.

При цьому суд правильно застосував норми матеріального права, а саме ЦК УРСР 1963 року, оскільки спадщина відкрилась у 1996 році, тобто до 1 січня 2004 року. А тому у такому випадку застосування норм ЦК України 2003 року не допускається.

Відповідно до ст. 529ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.

Згідно з положеннями ст. ст. 549, 554 ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (ст. ст. 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Вирішуючи спір в цій частині, суд першої інстанції посилався на те, що державним нотаріусом Третьої житомирської державної нотаріальної контори Андрусом А.В. у постанові №602/02-31 встановлено, що на день смерті ОСОБА_2 разом з померлим були зареєстровані позивач ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_10

Проте, зазначеною постановою нотаріуса, яка міститься в матеріалах справи на аркуші справи №14, встановлено, що разом з померлим ОСОБА_2 була прописана його мати ОСОБА_10.

Відомостей про наявність інших осіб, які були зареєстровані чи проживали разом із ОСОБА_2 постанова нотаріуса не містить. Відсутні такі докази і у матеріалах справи.

З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову в цій частині.

Щодо прийняття спадщини після матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 та баби ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 слід зауважити таке.

Відповідно до ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Відповідно до ч.3,4 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови від спадщини у встановленому законодавством України порядку.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив, що існують інші спадкоємці після смерті баби позивача ОСОБА_4, матері позивача- ОСОБА_3. та сестри ОСОБА_5, які фактично прийняли спадщину, але не оформили своїх спадкових прав.

Так, матеріалами справи підтверджується, що після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, а її спадкоємцями були позивач ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_3 Остання прийняла спадщину, оскільки на день смерті матері ОСОБА_4 постійно проживала з нею в будинку АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями її майна були діти ОСОБА_1 та ОСОБА_5, а також чоловік ОСОБА_11 (дані про чоловіка містяться в постановах нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії).

Після смерті ОСОБА_5 спадкоємцями її майна були діти ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які разом з матір'ю були зареєстровані у будинку АДРЕСА_1 і є такими по даний час /а.с.79/.

Оскільки ОСОБА_9 за інформацією Озерянської сільської ради усиновлений /а.с.88/, а тому не спадкує за законом після смерті своїх батьків / ч.2 ст.1260ЦК України/, то інший син ОСОБА_8 є спадкоємцем до майна померлої матері.

Встановивши, що ОСОБА_8 має право на спадкове майно, суд першої інстанції не залучив його до участі у розгляді справи, таким чином позбавивши його можливості скористатися процесуальними правами та гарантіями для захисту своїх прав та свобод.

Окрім того суд першої інстанції не встановив коло усіх спадкоємців і не вирішив питання про залучення їх до участі у справі.

Вирішення справи без залучення інших спадкоємців може суттєво порушити спадкові права останніх, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів вийшла за межі доводів апеляційної скарги, оскільки під час розгляду справи було встановлено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення /ч.3 ст.303 ЦПК України/.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 05 грудня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Озерянківської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності в порядку спадкування відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді