Рішення

від 07.02.2017 по справі 911/3906/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2017 р. Справа № 911/3906/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми Лігена , м.Бориспіль

до Бориспільської міської ради Київської області, м.Бориспіль

про визнання зобов'язань припиненими та визнання права власності

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми Лігена (далі - позивач) до Бориспільської міської ради Київської області (далі - відповідач) про визнання зобов'язань припиненими та визнання права власності.

Провадження у справі №911/3906/16 порушено відповідно до ухвали суду від 02.12.2016 року та призначено справу до розгляду на 29.12.2016 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 29.12.2016 року не з'явився та 28.12.2016 року надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався на 17.01.2017 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.01.2017 року подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Розгляд справи відкладався до 31.01.2017 року.

В судовому засіданні 31.01.2017 року оголошувалась перерва до 07.02.2017 року.

В судовому засіданні 07.02.2017 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач проти позову заперечував.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 09.02.2010 року між Бориспільською міською радою Київської області (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна Фірма Лігена (позивач) на підставі рішення Бориспільської міської ради Київської області V скликання №76795-58-У від 17.11.2009 року укладено Договір оренди землі несільськогосподарського призначення - ділянки загальною площею 0,8957 га, кадастровий номер: 3210500000:08:001:0014.

Також, на підставі вказаного рішення укладено Договір оренди землі несільськогосподарського призначення - ділянки загальною площею 2,6602 га, кадастровий номер 3210500000:08:001:0015.

За наведеним Договорами ТОВ ВКФ Лігена взяло на себе зобов'язання сплачувати за користування земельними ділянками грошові кошти в розмірі, що визначається виходячи з відсотку від нормативної грошової оцінки даних земельних ділянок.

Позивач зазначає, що до січня 2012 року ТОВ ВКФ Лігена було орендарем вищезазначених земельних ділянок.

17.01.2012 року на підставі рішення Бориспільської міської ради Київської області VI скликання №1688-20-УІ між ТОВ ВКФ Лігена та Бориспільською міською радою укладено:

- Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений 17.01.2012 року приватним нотаріусом Бориспільського міською нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 за реєстром № 103. За умовами вказаного договору ТОВ ВКФ Лігена придбало земельну ділянку загальною площею 0,8957 га, кадастровий номер: 3210500000:08:001:0014 вартістю 878 200 грн.

- Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений 17.01.2012 року приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 за реєстром № 105. За умовами вказаного договору ТОВ ВКФ Лігена придбало земельну ділянку - загальною площею 2,6602 га, кадастровий номер: 3210500000:08:001:0015 вартістю 1 672 500 грн.

Зазначені Договори купівлі-продажу земельних ділянок укладені на підставі відповідного рішення ради про продаж земельних ділянок позивачу, нотаріально посвідчені та зареєстровані, від так є укладеними в установленому законодавством порядку.

Договорами купівлі-продажу було передбачено оплату вартості земльних ділянок з розстроченням платежу згідно наведених в договорах графіків сплат рівними платежами в період з 25.03.2012 року по 25.12.2014 року.

09.02.2015 року до вказаних вище Договорів купівлі-продажу сторонами укладено додаткові договори, зокрема: Договір про внесення змін та доповнень до Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 17.01.2012 року (№ 103), зареєстрований приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 за реєстром № 230; Договір про внесення змін та доповнень до Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 17.01.2012 року (№ 105), зареєстрований приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 за реєстром № 231, якими внесені зміни до умов Договорів купівлі-продажу земельних ділянок стосовно порядку та строків оплати вартості земельних ділянок.

Зокрема, в наведених Додаткових договорах сторони визначили, що ціна за Договорами купівлі-продажу повинна бути сплачена покупцем продавцю у повному обсязі до 25.12.2017 року без встановлення конкретного графіку розрахунків.

На виконання умов Договорів купівлі-продажу ТОВ ВКФ Лігена сплатило Бориспільській міській раді Київської області попередню оплату за придбані земельні ділянки в сумі 364 456,59 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками.

Позивач зазначає, що з моменту укладення Договорів купівлі-продажу земельних ділянок ТОВ ВКФ Лігена набуло право користування на зазначені земельні ділянки на підставі відповідних договорів з моменту їх укладення.

Таким чином, з моменту укладання Договорів купівлі-продажу земельних ділянок, посвідчених 17.01.2012 року приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 за реєстровими №103, №105 у ТОВ ВКФ Лігена відпала необхідність сплачувати орендну плату за користування земельними ділянками з кадастровими номерами: 3210500000:08:001:0015 та 3210500000:08:001:0014 за відповідними Договорами оренди землі.

В той же час, позивач зазначає, що після укладення Договорів купівлі-продажу земельних ділянок позивачем перераховувались відповідачу грошові кошти по Договорам оренди земельних ділянок. Позивач зазначив та надав докази, що ним за відповідний період було сплачено всього 2 186 243,61 грн. орендних платежів. Відповідні сплати підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не заперечені.

17.10.2016 року на адресу Бориспільської міської ради Київської області позивачем направлено заяву №167 про припинення зобов'язань зі сплати вартості земельних ділянок по Договорам купівлі-продажу, посвідчених 17.01.2012 року приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 за реєстровими №103, №105 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

У зв'язку з чим, позивач стверджує, що на день направлення заяви №167 від 17.10.2016 року існували не виконанні зобов'язання позивача сплатити відповідачу по Договорам купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, посвідчених 17.01.2012 року приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 за реєстровими № 103, №105 грошових коштів в сумі 2 186 243,61 грн.

В свою чергу, у відповідача існували зобов'язання перед позивачем повернути грошові кошти в сумі 2 186 243,61 грн., які були безпідставно сплачені по Договорам оренди земельних ділянок.

Однак, листом №12-31-4148 від 18.11.2016 року Бориспільська міська рада заперечувала проти заяви ТОВ ВКФ Лігена №167 від 17.10.2016 року про припинення зобов'язань, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторонни.

Аналогічна норма міститься в ст. 601 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З огляду на норми чинного законодавства, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Позивач зазначає, що на день направлення позивачем заяви №167 від 17.10.2016 року про зарахування зустрічних однорідних вимог існували всі умови для проведення відповідного зарахування.

За змістом ст.1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Метою договорів оренди землі є набуття права володіння і користування земельною ділянкою.

В свою чергу, договором купівлі-продажу земельної ділянки може бути передбачена оплата ціни земельної ділянки із розстрочкою або відстрочкою. В такому разі покупець не набуває права власності з моменту укладання договору купівлі-продажу (в силу статті 125 Земельного кодексу України, яка передбачає, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту його реєстрації), проте набуває інші речові права (як то право користування земельною ділянкою, тощо), якщо це передбачено умовами договору.

Підпунктом 1 п 4.1. Договорів купівлі-продажу передбачено, що покупець зобов'язаний з моменту укладання Договору прийняти від продавця придбану земельну ділянку і використовувати її відповідно до цільового призначення.

Таким чином, ТОВ ВКФ Лігена з моменту укладання Договорів купівлі-продажу земельних ділянок набуло право користування зазначеними земельними ділянками на підставі вказаних Договорів купівлі-продажу.

Відповідно, з моменту укладання Договорів купівлі-продажу земельних ділянки несільського призначення, посвідчених 17.01.2012 року приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 за реєстром №103, 105, у ТОВ ВКФ Лігена відпала необхідності сплачувати орендну плату за користування земельними ділянками з кадастровими номерами: 3210500000:08:001.0015 та 3210500000:08:001.0014.

Крім того, абз. 4 ч. 1 ст. 31 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі: поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря.

З викладеного вбачається, що після укладення Договорів купівлі-продажу земельних ділянок, ТОВ ВКФ Лігена безпідставно (помилково) сплатило по Договорам оренди земельних ділянок грошові кошти в сумі 2186 243,61 грн.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З аналізу вказаної норми права вбачається, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали, (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 року у справі № 5006/18/13/2012).

Таким чином, сплачені ТОВ ВКФ Лігена на користь Бориспільської міської ради Київської області грошові кошти в сумі 2 186 243,61 грн., як орендної плати, після того, як у ТОВ ВКФ Лігена виникло право користування земельними ділянками на підставі Договорів купівлі-продажу, відповідач був зобов'язаний їх повернути позивачу в порядку передбаченому ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, зобов'язання ТОВ ВКФ Ліген сплатити грошові кошти по Договорам купівлі-продажу земельних ділянок та зобов'язання Бориспільської міської ради Київської області повернути позивачу кошти сплачені по Договорам оренди є зустрічними. Відповідні вимоги також є однорідними, оскільки є грошовими.

Строк виконання Бориспільською міською радою Київської області зобов'язання з повернення ТОВ ВКФ Лігена грошових коштів, які сплачені останнім, як орендна плата після укладення Договорів купівлі-продажу земельних ділянок не встановлений.

Договорами купівлі-продажу земельних ділянок визначено, що ТОВ ВКФ Лігена зобов'язане сплатити вартість земельних ділянок до 25.12.2017 року, однак без визначення графіку. У зв'язку з чим, строк виконання такого обов'язку є триваючим у часі, тобто позивач до вказаної дати має сплатити вказані кошти, в будь-який момент.

За змістом ст. 601 Цивільного кодексу України зарахуванням можуть бути припинені зобов'язання на будь-якій стадії їх існування.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Статтями 598, 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зарахування зустрічних однорідних вимог є самостійною підставою припинення зобов'язання.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень ст. 601 Цивільного кодексу України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, тому її сліл вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог (враховуючи зокрема і положення п. 1 ч. 1 ст. 211 ЦК України), у момент вчинення такого правочину. тобто у момент реалізації цього правочину суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення (зокрема, направленням такої заяви іншій стороні у зобов'язанні).

Пунктом а) ч. 1 ст. 82 Земельного кодексу України передбачено, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, позивач зазначає,що внаслідок припинення зобов'язань щодо сплати вартості земельних ділянок за Договорами купівлі-продажу шляхом зарахування зустрічних вимог, відповідні земельні ділянки оплачені, що є підставою для набуття права власності на них.

У зв'язку з чим, позивач в позові просить:

- визнати припиненим зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна Фірма Лігена сплатити грошові кошти в сумі 868 200 грн. за Договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, укладеним між Бориспільською міською радою Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна Фірма Лігена , посвідченим 17.01.2012 року приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 за реєстром №103, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

- визнати припиненим зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна Фірма Лігена сплатити грошові кошти в сумі 1318 043,61 грн. за Договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, укладеним між Бориспільською міською радою Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна Фірма Лігена , посвідченим 17.01.2012 року приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 за реєстром №105, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна Фірма Лігена право власності на земельну ділянку загальною площею 0,8957 га, кадастровий номер: 3210500000:08:001:0014.

- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна Фірма Лігена право власності на земельну ділянку - загальною площею 2,6602 га. кадастровий номер: 3210500000:08:001:0015.

Відповідач в ході розгляду спору проти пзовузаперечував, подав відзив (з доповненнями), в якому підтвердив факт укладення 17.01.2012 року між відповідачем та позивачем двох Договорів купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення по вул. Горького, 53 у м. Борисполі, площею 2,6602 га та 0,8957 га.

У відповідності до умов Договорів купівлі-продажу вказаних земельних ділянок, ціна їх продажу становить 1672500 грн. та 878200 грн., без урахування ПДВ, усього на суму 2 550 700 грн. без урахування ПДВ.

Відповідач підтвердив факт сплати позивачем на виконання Договорів купівлі-продажу лише 364 456,59 грн., щодо решти сплачених позивачем коштів в сумі 2186359,61 грн., зазначив, що такі кошти сплачені за оренду спірних земельних ділянок в період з 2012 року по 2016 рік.

Відповідач заперчував проти застосування до спірних правовідносин абз.4 ч.1 ст.31 Закону України Про оренду землі , якою передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря.

Зазначив, що з огляду на ч.1 ст.334 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом, у позивача не виникло право власності на земельні ділянки.

Також, відповідач зазначає, що згідно з ч.1 ст.697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Статтею ст.132 Земельного кодексу України визначено перелік умов, які повинні містити угоди про перехід права власності на земельні ділянки, зокрема, згідно з п. з ч.2 ст.132 Земельного кодексу України, передбачено, що такі угоди повинні містити момент переходу права власності на земельну ділянку.

На виконання вказаних вимог законодавства та за домовленістю сторін момент переходу права власності на вказані земельні ділянки до позивача визначено у розділі 7 Договорів купівлі-продажу.

Відповідно до п.7.1 Договорів купівлі-продажу обов'язок продавця передати земельну ділянку покупцю вважається виконаним і право власності переходить до покупця після повної сплати вартості даної земельної ділянки відповідно до цього Договору, одержання покупцем Державного акту на право власності на землю (державної реєстрації), та після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі.

Також, розділом 7 Договорів купівлі-продажу передбачено момент припинення права оренди вказаних ділянок. Зокрема, п. 7.2 Договорів передбачено, що з моменту виникнення у покупця права власності на земельну ділянку, встановлений раніше правовий режим і всі правовстановлюючі документи про право покупця на використання (оренду) цієї земельної ділянки втрачають чинність.

В додаткових поясненнях до відзиву відповідач зазначив про безпідставність тверджень позивача щодо користування земельними ділянками на підставі Договорів-купівлі продажу та наполягав на чинності Договорів оренди землі до повного виконання умов Договорів купівлі-продажу про оплату повної вартості земльних ділянок.

Дослідивши обставини спору з вразуванням заперечень відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 697 Цивільного кодексу України передбачено, що договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

З викладеного вбачається, що сторони Договору купівлі-продажу вступають у правовідносини з моменту його укладення (державної реєстрації) та набувають статусу сторін (покупця та продавця) не залежно від моменту виникнення права власності на предмет Договору, у зв 'язку з чим такі сторони набувають прав та обов 'язків визначених умовами такого Договору.

Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Оскільки земельні ділянки перебували у фактичному розпорядженні покупця (позивача), відповідний товар вважається переданим.

Підпунктом 1 п. 4.1 Договорів купівлі-продажу передбачено, обов'язок покупця з моменту укладення цих Договорів прийняти від продавця придбані земельні ділянки та використовувати їх відповідно до цільового призначення.

Таким чином, уклавши Договори купівлі-продажу ТОВ ВКФ Лігена набуло право користування земельними ділянками на підставі укладених Договорів купівлі-продажу з моменту їх нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення ттивільних прав та обов'язків.

Уклавши Договори купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, посвідчені 17.01.2012 року приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 за реєстровими № 103, 105, сторонами змінено підставу та порядок користування земельними ділянками, у зв'язку з чим у ТОВ ВКФ Лігена зникла необхідність сплачувати орендну плату за користування земельними ділянками на підставі Договорів оренди.

Таким чином, посилання відповідача на Розділ 7 Договорів купівлі-продажу земельних ділянок, який регулює перехід права власності не спростовують тих обставин, що уклавши Договори купівлі-продажу земельних ділянок позивач набув право користування земельними ділянками в порядку передбаченому п.п. 1 п. 4.1. цих Договорів.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 334 Цивільного кодексу України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Щодо посилань відповідача на розділ 7 Договорів купівлі-продажу, судом встановлено, що п. 7.1. Договорів було викладено у відповідній редакції станом на момент укладення договорів, тобто на 17.01.2012 року з врахуванням інших умов договорів, а саме редакції п. 2.2., яка передбачала чіткий графік сплати вартості земельних ділянок (оплата мала бути остаточно проведена до 25.12.2014 року з правом дострокового погашення).

Крім того, зміст відповідних п. 7.1. Договорів купівлі-продажу передбачає умовою виникнення права власності також отримання покупцем Державного акту на право власності на землю, що у зв'язку зі змінами в законодавстві є неможливим.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Частиною 6 ст. 694 Цивільного кодексу України передбачено, що з моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Таким чином, в разі укладення Договору купівлі-продажу з розстроченням чи відстроченням оплати, відповідні правовідносини підлягають регулювання ст. 694 Цивільного кодексу України.

Оскільки Договори купівлі-продажу укладені та зареєстровані, такі договори є правочинами і породжують обумовлені ними правові наслідки.

З огляду на ч. 6 ст. 694 Цивільного кодексу України, враховуючи, що земельні ділянки перебували у фактичному володінні позивача і сторони погодили розрахунки з відстроченням платежу, на відповідний період продавцю належить право застави на відповідне майно.

Посилання відповідача на ст. 697 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки Договори купівлі-продажу не містять умов щодо збереження за продавцем права власності до оплати товару.

Згідно зі ст. 128 Земельного кодексу України передбачено, що продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються:

а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд);

б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 128 Земельного кодексу України рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

Також, ч. 9 ст. 128 Земельного кодексу України передбачено, що розрахунки за придбання земельної ділянки можуть здійснюватися з розстроченням платежу за згодою сторін, але не більше ніж на п'ять років. Порядок здійснення розрахунків з розстроченням платежу визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з огляду на наведені норми законодавства, з моменту укладення Договорів купівлі-продажу відбувся продаж земельних ділянок.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, зобов'язання є припиненими у зв'язку з зарахування зустрічних грошових вимог на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України за заявою позивача.

Припинення зобов'язань щодо оплати вартості земельних ділянок свідчить про виконання покупцем Договорів купівлі-продажу в повному обсязі і є підставою для набуття права власності на такі земельні ділянки.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати на сплату судового збору підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати припиненим зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна Фірма Лігена (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Володимира Момота (Горького), 53, код 24578324) сплатити грошові кошти в сумі 868 200 (вісімсот шістдесят вісім тисяч двісті) грн. за Договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, укладеним між Бориспільською міською радою Київської області (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 72, код 04054903) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна Фірма Лігена (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Володимира Момота (Горького), буд. 53 код 24578324), посвідченим 17.01.2012 року приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 за реєстром №103, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

2. Визнати припиненим зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна Фірма Лігена (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Володимира Момота (Горького), 53, код 24578324) сплатити грошові кошти в сумі 1318 043 (один мільйон триста вісімнадцять тисяч сорок три) грн. 61 коп. за Договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, укладеним між Бориспільською міською радою Київської області (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 72, код 04054903) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна Фірма Лігена (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Володимира Момота (Горького), буд. 53 код 24578324), посвідченим 17.01.2012 року приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 за реєстром №105, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

3. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна Фірма Лігена (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Володимира Момота (Горького), 53, код 24578324) право власності на земельну ділянку загальною площею 0.8957 га, кадастровий номер: 3210500000:08:001:0014.

4. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна Фірма Лігена (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Володимира Момота (Горького), 53, код 24578324) право власності на земельну ділянку - загальною площею 2,6602 га. кадастровий номер: 3210500000:08:001:0015.

5. Стягнути з Бориспільської міської ради Київської області (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 72, код 04054903) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна Фірма Лігена (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Володимира Момота (Горького), буд. 53 код 24578324) 41016,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 17.02.2017 року