Ухвала

від 14.02.2017 по справі 804/8971/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" лютого 2017 р. К/800/6059/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Бухтіярової І.О. Голубєвої Г.К., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуНікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.08.2013 та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 у справі№ 804/8971/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Роллекс ЛТД ДоНікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС Провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Роллекс ЛТД звернулось до суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому, враховуючи доповнення до позову, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000782201 від 03.06.2013, №0001432201, №00001422201, №0001442204 від 08.07.2013.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.08.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю, оскільки вважає, що постанову суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі розпорядження керівника апарату від 12.10.2016 № 978 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2016 справа № 804/8971/13-а була перерозподілена на суддю Борисенко І.В.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:

- з 14.05.2013 по 03.06.2013 відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №1603/221/13444905 від 10.06.2013;

- відповідачем складено акту відмови від надання документів №238/221/13444905 від 03.06.2013, згідно якого позивачем не надано до перевірки оригінали первинних документів по взаємовідносинам з постачальниками ТОВ Веста-Дніпро , ТОВ Техноресурс компанія , ТОВ СПЕЦІАЛЬНЕ ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО ЕНЕРГОМАШПРОЕКТ за період з 01.07.2010 по 31.12.2012; згідно пояснень головного бухгалтера позивача оригінали зазначених документів були направлені до ГУМВС України в Дніпропетровській області управління державної служби боротьби з економічною злочинністю у зв'язку з отриманням запиту;

- на підстав акту відмови від надання документів відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000782201 від 03.06.2013, яким до позивача застосовано адміністративний штраф на суму 510 грн.;

- названим актом перевірки від 10.06.2013 встановлено порушення позивачем вимог:

· п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , п.135.1, п.135.2, п.135.4, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137 п.134.1 ст134, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 313 929 грн.;

· п.4.1 ст.4, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, з урахуванням пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України Про податок на додану вартість , ст.185, ст.186, ст.187, ст.188,3, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 236 656 грн.;

· п.4 Порядку Надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги , затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003р. №2035, та пп.6.3.2. п.6.3 ст.6, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб , в результаті чого позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 у розмірі 391,02 грн. та п.п.169.2.2 п.169.2 ст.169, абз. г п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 352,85 грн. за період з 01.01.2011 по 31.05.2011;

· п.9 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послу , в результаті нероздрукування щоденно фекальних звітних чеків PPО;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0001432201 від 08.07.2013, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємства за основним платежем на суму 313 929 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 38 490,75 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення №0001422201 від 08.07.2013, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 236 656 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 49 067,25 грн.;

3) податкове повідомлення-рішення №0001442204 від 08.07.2013, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 167 960 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій не погодились з доводами відповідача щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вважає їх передчасними, з огляду на таке.

Щодо правовідносин, які виникли з приводу формування позивачем спірних показників податкового обліку по взаємовідносинах з ТОВ СПКБ ЕНЕРГОМАШПРОЕКТ , ДВАТ Стаханівський ремонтно-механічний завод , ТОВ Будметалпласт , ПАТ Дніпротяжмаш , ТОВ Самей-Траст , ПАТ Марганецький РРЗ , колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Порядок визначення платником податків об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток у спірному періоді був врегульований як Законом України Про податок на додану вартість , Законом України Про оподаткування прибутку підприємств , так і Податковим кодексом України.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового Кодексу України, які є тотожними з положеннями Закону України Про податок на додану вартість та Закону України Про оподаткування прибутку підприємств .

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Досліджуючи правомірність формування позивачем спірних показників податкового обліку по взаємовідносинах з ТОВ СПКБ ЕНЕРГОМАШПРОЕКТ , ДВАТ Стаханівський ремонтно-механічний завод , ТОВ Будметалпласт , ПАТ Дніпротяжмаш , ТОВ Самей-Траст , ПАТ Марганецький РРЗ , судами попередніх інстанцій встановлено, що податними позивачем доказами (товарними накладними, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, специфікаціями, рахунками-фактурами, сертифікатами якості, актами приймання-передачі) підтверджено реальність здійснення спірних операцій позивача з його контрагентами.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки передчасними, оскільки не вбачає, що при розгляді справи судами досліджено характер та зміст спірних операцій та обставини фактичного їх здійснення - ознак, які б свідчили про реальність здійснення операцій.

Таким чином, під час нового розгляду справи судам необхідно дослідити фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, встановити зв'язок між фактом придбання послуг, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідної операції, зміни у їх майновому стані як обов'язкова ознака господарської операції.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні справи, в порушення вимог процесуального законодавства, не надали правової оцінки доводам відповідача про те, що позивачем не надано до перевірки первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ СПКБ ЕНЕРГОМАШПРОЕКТ , ТОВ Веста-Дніпро , ТОВ Техноресурс Компані за період з 01.07.2010 по 31.12.2012.

Згідно п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже, обов'язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці органами державної податкової служби.

Відповідно до п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення №0000782201 від 03.06.2013, яким до позивача застосовано адміністративний штраф згідно п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України, суди попередніх інстанцій виходили з того, що здійснення адміністративного правопорушення головним бухгалтером позивача ОСОБА_4 спростовується постановою Марганецького міського суду від 25.07.2013 по справі №180/1939/13-п, якою встановлено, що головний бухгалтер позивача ОСОБА_4 своїми діями не порушувала вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

При розгляді даної справи суди попередніх інстанцій не дослідили обставини справи щодо підстав ненадання позивачем документів відповідачу під час проведення останнім перевірки, а саме, обставин справи щодо здійснення правоохоронними органами дій по вилученню первинних документів та вчинення позивачем дій щодо їх надання правоохоронними органами.

З огляду на викладене та на вищенаведені приписи податкового законодавства, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували обставини, які входять до предмету доказування як істотні, та, як наслідок, дійшли передчасного висновку щодо наявності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0000782201 від 03.06.2013.

У відповідності до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи оскаржуваних судових рішень, розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій, в порушення вимог процесуального законодавства, не дослідили та не встановили підстави для визначення позивачу суми грошових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням №0001422201 від 08.07.2013.

Таким чином, з метою дотримання вимог ч.3 ст.2, ч.3 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, для повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи судам при вирішенні даного спору необхідно перевірити по суті висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, якими обґрунтовано наявність порушень позивачем вимог податкового законодавства, що стали підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0001422201 від 08.07.2013.

З огляду на неповноту встановлення судами попередніх інстанцій усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.08.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді І.О. Бухтіярова

Г.К. Голубєва