Ухвала

від 14.02.2017 по справі 175/6327/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/371/17 Справа № 175/6327/13-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді-доповідача ОСОБА_2

Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

представника цивільного позивача ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника цивільного позивача ОСОБА_7 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2016 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання голови садівничого товариства «Рябіна» про роз`яснення вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2015 року щодо ОСОБА_8 , -

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі представник цивільного позивача ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Оскаржуваною ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання голови садівничого товариства «Рябіна» та представника цивільного позивача ОСОБА_7 про роз`яснення вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2015 року щодо ОСОБА_8 .

Обґрунтовуючи прийняте рішення суд послався на те, що вироком суду від 24 березня 2015 року встановлено, що з моменту вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, який згідно ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, минули строки давності, а тому ОСОБА_8 підлягає звільненню від покарання відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74, п. 3 ч. 1 ст. 80 КК України, тобто вироком суду останнього було повністю звільнено від призначених покарань (у тому числі і додаткового) і даний вирок залишено без змін відповідною ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2015 року.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, щовирок суду від 24 березня 2015 року, який залишений без змін вказаною ухвалою апеляційного суду і набрав законної сили є чітким, зрозумілим за змістом, не викликає жодних труднощів в частині розуміння призначеного покарання.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_7 зазначає, що суд першої інстанції безпідставно послався на п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 року № 11 «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов`язаних з виконанням вироків».

Також вказує, що ухвалою апеляційного суду від 04.08.2016 року скасовано ухвалу місцевого суду про відмову у роз`ясненні вказаного вироку і зазначено про необхідність роз`яснення останнього. На думку апелянта, чинним КПК України не передбачено права суду відмовляти в роз`ясненні рішення, з тих підстав, що на думку суду, це рішення є зрозумілим.

Заслухавши суддю-доповідача; думку ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 380 КПК України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.

Ухвалу про роз`яснення судового рішення або відмову у його роз`ясненні може бути оскаржено в апеляційному порядку особою, яка звернулася із заявою про роз`яснення судового рішення, та учасниками судового провадження.

Із вказаних положень кримінального процесуального закону випливає, що підставою для роз`яснення судового рішення є його незрозумілість, а також що у роз`ясненні судового рішення може бути відмовлено.

Згідно клопотання ОСОБА_7 , останній просив роз`яснити вказаний вирок суду, оскільки ним ОСОБА_8 звільнено від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права займати посади пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками на підприємствах усіх форм власності. При цьому заявник послався на положення ст. 77 КК України, згідно якої при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням, такий вид додаткового покарання може бути призначений.

Судом першої інстанції при розгляді заяви ОСОБА_7 було встановлено, що з моменту вчинення інкримінованого ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, який згідно ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, і до часу ухвалення судового рішення, щодо якого порушене питання про його роз`яснення, минули строки давності. З цієї підстави ОСОБА_8 вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24.03.2015 р., залишеним без змін у межах процедур апеляційного та касаційного перегляду, був звільнений від покарання відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74, п. 3 ч. 1 ст. 80 КК України, тобто вироком суду останнього було повністю звільнено від призначених покарань, у тому числі і додаткового, і це не є незрозумілим та об`єктивно не викликає будь-яких сумнівів.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для роз`яснення судового рішення, з яким колегія суддів погоджується.

Крім того, за змістом клопотання ОСОБА_9 він фактично оспорює вид і міру обраного судом покарання, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції щодо звільнення ОСОБА_8 від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права займати посади пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками на підприємствах усіх форм власності, що не є належною підставою для роз`яснення судового рішення в порядку ст. 380 КПК України.

Що стосується доводів апелянта про те, що чинним КПК України не передбачено права суду відмовляти в роз`ясненні рішення з тих підстав, що це рішення є зрозумілим, то колегія суддів оцінює їх як такі, що не ґрунтуються на вимогах процесуального закону, оскільки таке право суду прямо випливає з положень ч. ч. 1, 4 ст. 380 КПК України.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до особистого хибного тлумачення апелянтом положень закону України про кримінальну відповідальність кримінального процесуального закону і не можуть бути підставою для зміни або скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст. ст. 380, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2016 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання голови садівничого товариства «Рябіна» про роз`яснення вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2015 року щодо ОСОБА_8 , залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4