Ухвала

від 14.02.2017 по справі 214/8310/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/8310/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/309/К/17 Попов В.В.

Категорія - 24 (І) Доповідач - Бондар Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

14 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Митрофанової Л.В., Зубакової В.П.,

секретар: Гладиш К.І.,

за участю: позивача - ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 03 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про повернення сплаченої за послуги грошової суми,-

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про повернення сплаченої за послуги грошової суми, який неодноразово уточнював.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 22 травня 2013 року між ним та ОСОБА_5 було укладено договір про надання бухгалтерських та юридичних послуг, на виконання якого ним було сплачено на її користь грошові кошти в сумі 10800 грн.

Посилаючись на те, що вказаний договір було укладено внаслідок обману, оскільки в договорі по-різному вказано ім'я його виконавця ОСОБА_5, яка не є адвокатом, відсутні її паспорті дані, а також на те, що зміст договору складають умови, які, у відповідності до ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів є несправедливими, просив суд визнати його недійсним.

Крім того, зазначив, що оскільки відповідач не виконала зобов'язань за договором в частині подання до суду позовної заяви про визначення правильної суми заборгованості по аліментам, то вона повинна повернути отримані за договором грошові кошти, сплатити штраф в розмірі 3% вартості роботи, а також спричинені збитки у відповідності до вимог ст. 230 ЦК України.

В остаточній редакції уточненої позовної заяви від 29.09.2016 року, позивач просив суд визнати недійсним укладений між ним та відповідачем договір про надання бухгалтерських та юридичних послуг від 22 травня 2013 року, зобов'язати відповідача повернути йому грошові кошти в сумі 10800 грн., стягнути з відповідача на його користь штраф в розмірі 356400 грн., збитки в розмірі 47615,32 грн. та понесені судові витрати.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 03 листопада 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення заявлених ним позовних вимог. Вказує на те, що вирішуючи спір, суд не розглянув його вимогу про визнання оспорюваного договору недійсним у відповідності до вимог ст. ст. 227, 230 ЦК України з наведених у позові підстав, у зв'язку з чим, на його думку, було порушено приписи ст. 212 ЦПК України щодо оцінки доказів.

Відповідач ОСОБА_4 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважаючи позовні вимоги ОСОБА_2 безпідставними.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заперечень на неї та заявлених позовних вимог колегія суддів , вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 22 травня 2013 року між ОСОБА_2 та приватним підприємцем - фізичною особою ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5) укладено договір про надання бухгалтерських та юридичних послуг, предметом яких є надання бухгалтерських та юридичних послуг в об'ємах, що визначені договором.

20 квітня 2015 року позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення грошових коштів, сплачених за договором в розмірі 10800 грн.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення позивача з позовом про визнання договору про надання бухгалтерських та юридичних послугвід 22 травня 2013 року недійсним стало його укладення під впливом обману з боку відповідача, який ввів його в оману щодо свого професійного рівня як адвоката та здатності надати кваліфіковану правову допомогу в обсязі та на умовах, обумовлених договором в питанні подання позовної заяви про визнання правильної суми заборгованості по аліментах, а також включення до змісту договору умов, які є несправедливими (а.с. 1-2).

Підстави для визнання недійсним правочину укладеного під впливом обману, передбачені ст.ст. 229, 230 ЦК України.

За змістом вказаних норм, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

Відповідно до роз'яснень, наведених в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009 року, наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Однак, в порушення вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України, жодного доказу в підтвердження цих фактичних обставин, зокрема й наявності в діях відповідача умислу на введення в оману щодо професійного рівня адвоката та здатності надавати кваліфіковану правову допомогу, ані суду першої, ані апеляційної інстанції не надано.

В силу вимог ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1,2 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Зі змісту договору вбачається, що його укладено з відповідачем, який є приватним підприємцем й його предметом є надання бухгалтерських та юридичних послуг за видами та в обсязі, що передбачено його умовами.

Згідно п.1.3 умов укладеного договору всі послуги надаються виконавцем по мірі його фактичних знань та практики.

При цьому, в договорі не передбачено, що він укладається з метою досягнення конкретного правового результату - подання позовної заяви про визнання правильної суми заборгованості по аліментах.

Отже, підписавши договір, позивач добровільно погодився з його умовами й не довів обставин, які б свідчили на введення його в оману відповідачем під час його укладення.

Щодо доводів позивача про включення в договір умов, які є несправедливими, то колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї статті у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч.6 ст. 18 Закону).

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в ч.2 ст. 18 цього Закону, відповідно до якої умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Посилаючись на те, що укладений договір містить несправедливі умови, позивач не довів одночасної наявності в договорі вищевказаних ознак умов, які б давали можливість кваліфікувати їх як несправедливі.

Таким чином, висновок суду про недоведеність заявлених позовних вимог й відсутність підстав для застосування наслідків недійсності правочину, є правильним й таким, що відповідає обставинам справи, а доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд не вирішив його вимоги в частині визнання договору недійсним є безпідставними, оскільки ці вимоги були предметом розгляду судового розгляду й ухвалене у справі рішення містить висновок щодо всіх заявлених позивачем вимог, в тому числі й щодо вимог про визнання його недійсним.

Вирішуючи спір, суд достатньо, в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 03 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Я.М. Бондар

Судді: Л.В. Митрофанова

В.П. Зубакова