Постанова

від 15.02.2017 по справі 913/790/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року Справа № 913/790/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач) суддів Вовка І.В. Кондратова І.Д. за участі представників: позивача: відповідачів: не з'явився не з'явилися розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" на рішення та постановуГосподарського суду Луганської області від 22 серпня 2016 року Донецького апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2016 року у справі№ 913/790/16 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" додочірнього підприємства "Олан", дочірнього підприємства "Украгротрейд" про стягнення 424 996,08 грн ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулось до суду з позовом про солідарне стягнення з дочірніх підприємств "Олан", "Украгротрейд" заборгованості у розмірі 424 996,08 грн, з яких 239 050, 29 грн - заборгованість з поточних лізингових платежів, 134 034, 08 грн - заборгованість зі сплати вартості предмета лізингу, 1 340,34 грн - комісія за дострокове припинення договору фінансового лізингу, 18 514,19 грн - витрати лізингодавця, які не були сплачені лізингоодержувачем, 23 667,50 грн - інфляційні втрати, 8 389,68 грн - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 22.08.2016 (суддя - Секірський А.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ДП "Олан" та з ДП "Украгротрейд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" 239 050,29 грн заборгованість, 8 379,91 грн 3 % річних, 23 142,07 грн інфляційних втрат, 15 428,49 грн витрат зі страхуванню предмета лізингу та судові витрати.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.10.2016 (головуючий - Чернота Л.Ф., судді - Попков Д.О, Радіонова О.О.) рішення Господарського суду Луганської області від 22.08.2016 скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення витрат з страхуванню предмета лізингу в сумі 15 428,49 грн, у зв'язку з чим п. 2 резолютивної частини рішення викладено в новій редакції та стягнуто солідарно з ДП "Олан" та з ДП "Украгротрейд" на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" 239 050,29 грн заборгованості, 8 379,91 грн 3 % річних, 23 142,07 грн інфляційних втрат та судові витрати.

В іншій частині рішення Господарського суду Луганської області від 22.08.2016 залишено без змін з підстав, наведених в цій постанові.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.10.2016 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення витрат зі страхування предмету лізингу в сумі 15 428,49 грн та скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 22.08.2016 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів 153 888,61 грн, з яких 134 034, 08 грн - заборгованість зі сплати вартості предмета лізингу, 1 340,34 грн - комісія за дострокове припинення договору фінансового лізингу, 18 514,19 грн - витрати лізингодавця, які не були сплачені лізингоодержувачем. Рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанцї в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості з поточних лізингових платежів в розмірі 239 050.29 грн, 23 142,07 грн інфляційних втрат, 8 379,91 грн 3 % річних залишити без змін.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 11.06.2012 між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) та ДП "Олан" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № LС6724-06/12, за умовами якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в специфікації (додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач - прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Невід'ємною частиною договору є додаток 4 до нього, в якому закріплено Загальні умови фінансового лізингу (загальні умови).

Предмет лізингу був придбаний ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) за договором купівлі-продажу № Р6724-6728 від 11.06.2012 і переданий лізингоодержувачу (відповідачу-1) за актом приймання-передачі від 27.06.2012.

В специфікації від 11.06.2012 (додаток № 2 до договору фінансового лізингу) сторони визначили найменування, заводський номер, номер шасі/номер кузова - вантажний сідловий тягач-Е марки Volvo модель FH400, номер шасі (кузова, рами) YV2ASG0AX9B534324, двигун №D13174516, кількість одиниць - 1, марка - Volvo, модель - FH400, рік випуску - 2008, ціна з ПДВ - 525 497,41 грн та інші характеристики зазначеного транспортного засобу.

За п. п. 4.1. - 4.3. договору лізингоодержувач зобов'язувався за цим договором сплачувати відсотки за фінансування придбання предметів лізингу та поточні лізингові платежі. Лізингоодержувач також сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу у період з моменту виникнення заборгованості лізингоодержувача перед лізингодавцем, визначеної за правилами цього договору, до настання першого періоду лізингу за ставкою LIBOR 3M плюс 10,50% від всієї суми заборгованості, визначеної в порядку п. 3.1. цього договору. Сума відсотків в грошовому еквіваленті іноземної валюти підлягає перерахунку у гривню за курсом продажу (розділ 1 "Визначення" Загальних умов додатку 4 до цього договору), крім того ПДВ.

Відповідно до п. 4.3. договору лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісяця сплачує лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу та комісії лізингодавця.

Оплата всіх платежів здійснюється в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця (п. 4.6. договору).

У п. 4.8. договору сторони погодили, що всі додаткові послуги, визначені в Загальних умовах (додаток 4 до цих договорів), а також ті, які не визначені цими договорами та необхідність в яких може виникнути у лізингоодержувача, оплачуються лізингоодержувачем окремо за тарифами лізингодавця, розміщеними на офіційному сайті лізингодавця за адресою в мережі Інтернет: http://www.rla.com.ua.

Строки та порядок сплати лізингових платежів сторони визначили у п. п. 5.3., 5.4. загальних умов, встановивши, що поточні лізингові платежі сплачуються щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку, а у разі неотримання рахунку до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця, отримати свій рахунок самостійно та оплатити його до 10 числа поточного місяця.

У випадку несплати лізингоодержувачем лізингових платежів (частково або в повному обсязі), а прострочення становитиме більше 30 днів, відповідно до пп. 6.1.2. договору, лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір та/або вилучити у лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку. У разі настання таких умов, лізингоодержувач (відповідач-1) зобов'язався (згідно з пп. 10.2.1, 10.3.2 загальних умов) сплатити лізингодавцю: комісію за дострокове припинення договору фінансового лізингу в розмірі 1% від суми заборгованості лізингоодержувача із сплати вартості предмета лізингу; нараховані за договором штрафні санкції (штраф, пеня); суми, які відшкодовують витрати лізингодавця та не були сплачені лізингоодержувачем; заборгованість по поточних лізингових платежах та нарахованих штрафних санкціях; заборгованість лізингоодержувача зі сплати вартості предмету лізингу, визначена за правилами п. 5.9. загальних умов для лізингового періоду, який слідує за періодом в якому має місце дострокове припинення договору.

Пунктами 7.3., 7.4. загальних умов встановлений обов'язок лізингоодержувача на строк лізингу здійснити за власний рахунок страхування предмету лізингу, а також вчасно продовжувати його страхування та страхування цивільної відповідальності до повного виконання зобов'язань за договором, а в разі невиконання цих умов лізингодавець має право самостійно застрахувати предмет лізингу, а лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати такі витрати і, крім того, ПДВ у розмірах, визначених чинним законодавством.

Відповідач-1 умови договору щодо своєчасності сплати лізингових платежів належним чином не виконав, за період з січня 2015 року по квітень 2015 року у нього виникла заборгованість з лізингових платежів у розмірі 239 050,29 грн.

У зв'язку з тим, що строк заборгованості відповідача-1 склав більш ніж 30 днів, лізингодавець (позивач) прийнято рішення про односторонню відмову від договору та негайне повернення предмету лізингу. Оскільки направити відповідне повідомлення за юридичною адресою ДП "Олан" у м. Алчевську Луганської області (тимчасово окупована територія) було неможливо, позивач опублікував таке оголошення у газеті "Урядовий кур'єр" від 22.04.2015.

На час розгляду справи у суді першої інстанції предмет лізингу позивачу не повернуто.

09.11.2015 позивач за договором добровільного комплексного страхування на транспорті № 302001/4095/0001582 самостійно здійснив страхування предмету лізингу. Згідно з рахунком-фактурою від 09.11.2015 та платіжним дорученням № 47775 від 12.11.2015 позивач сплатив 15 428,49 грн (без ПДВ) страхового платежу, однак за рахунком-фактурою від 26.11.2015 вимагає стягнути з відповідача-1 18 514,19 грн (сума рахунку страхової компанії та ПДВ).

За договором поруки № 6725-06/12 від 11.06.2012 ДП "Украгротрейд" є майновим поручителем перед ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" за виконання ДП "Олан" зобов'язань за договором фінансового лізингу та несе солідарну відповідальність перед лізингодавцем у тому ж обсязі, що і лізингоодержувач, включаючи сплату основного боргу за договором лізингу, нарахованих лізингових платежів та неустойки.

Оскільки відповідач 1 свої зобов'язання щодо внесення лізингових платежів та у встановлений строк (за період з січня 2015 року по квітень 2015 року) за договором належним чином не виконав то суди, врахувавши договір поруки № 6725-06/12, прийшли до висновку про наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів 239 050,29 грн основного боргу, 8 379,91 грн 3% річних, 23 142,07 грн інфляційні витрати і правильність висновків в цій частині ніким не оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг" (ч. 2 ст. 806 ЦК України та ч. 1 ст. 2 Закону).

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Згідно з ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з ст. 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

У зв'язку з неналежним виконанням лізингоодержувачем зобов'язань з оплати лізингових платежів лізингодавець (позивач) скористався своїм правом та відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п. 6.1.2. договору повідомив лізингоодержувача про розірвання договору (припинення зобов'язань за яким відбулось 30.04.2015).

Частиною 2 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, а частиною 4 цієї ж статті передбачено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

В договорі позивач і відповідач-1 встановили право лізингодавця у разі розірвання договору в односторонньому порядку вимагати повернення предмета лізингу в безспірному порядку та обов'язок лізингоодержувача сплатити всі платежі, передбачені п. 10.3. загальних умов.

Таким чином кошти, які позивач як лізингодавець, витратив на придбання предмету лізингу він компенсує поверненням самого предмету лізингу.

Отже, наслідком розірвання договору, як правильно зазначив місцевий суд, є відсутність у лізингодавця обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.10.2013 року № 11/5005/2290/2012 та від 29.10.2013 року № 7/5005/2240/2012, на які правильно посилався місцевий господарський суд.

Висновок судів про відмові у стягненні солідарно з відповідача заборгованість зі сплати вартості предмета лізингу є законним. Водночас, підстави відмови у стягненні заборгованості зі сплати вартості предмету лізингу, викладені судом апеляційної інстанції, є помилковими, оскільки при розірванні договору, з огляду на викладені обставини, лізингодавець втрачає право вимагати від лізингоодержувача сплати заборгованості щодо вартості предмету лізингу взагалі, а не лише щодо цих платежів, нарахованих авансом за період, який настає за розірванням договору.

Щодо доводів позивача в касаційній скарзі про те, що суди відмовляючи у задоволенні позову в цій частині порушили вимоги ст.ст. 6, 627 ЦК України щодо вільного волевиявлення сторін у визначенні умов договору, якими у цьому випадку лізингоодержувач був зобов'язаний виплатити лізингодавцю при розірванні договору вказані платежі, то вони є безпідставними, адже згідно зі ст. 627 зазначеного Кодексу сторони вільно визначають умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, в той час, як згадана умова договору, з огляду на вищевикладене, не відповідає таким вимогам.

Також посилання позивача в касаційній скарзі на лист від 01.04.2012 "Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111 16 ГПК України" та постанову Вищого господарського суду України від 07.08.2013 у справі № 7/22/2012/5003 є безпідставними, адже вищезазначені постанови Верховним Судом України були прийняті пізніше.

Є помилковими висновки апеляційної інстанції щодо підстав відмови у стягненні комісії за дострокове розірвання договору, враховуючи положення саме ст.ст. 6, 627 ЦК України, оскільки встановлювати на власний розсуд компенсації за вимушене розірвання договору чинним законодавством не заборонено. Однак, оскільки вказаний платіж за умовами договору розраховується із суми заборгованості зі сплати вартості предмету лізингу, якої фактично не існує, правильним є висновок викладений судом першої інстанції.

Отже, суди правильно відмовили в задоволенні позову у частині стягнення солідарно з відповідачів 1 340,34 грн комісії за дострокове припинення договору фінансового лізингу.

Також апеляційний суд прийшов до висновку про відмову у позові у частині стягнення вартості страхування предмету лізингу, проте з таким висновком погодитись не можна виходячи з такого.

Пунктом 7.3. загальних умов передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати страхування предмету лізингу на строк лізингу. Апеляційний суд не врахував п. 8.3. договору фінансового лізингу, в якому зазначено, що строк цього договору є відмінним від строку лізингу, який визначено як період з дня настання першого періоду лізингу до дати викупу предмету лізингу, а у разі його повернення або вилучення до першого числа місяця, який слідує за місяцем, в якому мало місце повернення (вилучення).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предмет лізингу повернутий не був, тобто його страхування, згідно з вказаних умов договору та всупереч висновку апеляційної інстанції, до моменту його повернення лізингодавцю, має здійснювати лізингоодержувач, що відповідає приписам ч. 3 ст. 653 ЦК України.

Висновки апеляційного господарського суду в цій частині не відповідають встановленим обставинам справи, а тому постанова в цій частині має бути скасована, а рішення першої інстанції залишено в силі.

Проте, висновку щодо часткового задоволення зазначеної вимоги суд першої інстанції дійшов без врахування того, що обов'язок лізингоодержувача відшкодувати витрати лізингодавця на страхування предмету лізингу з урахуванням ПДВ встановлений у п. 7.4. загальних умов, і крім того, позивач як платник податку на додану вартість, згідно з Податковим кодексом України, зобов'язаний нараховувати 20% ПДВ на суму наданих ним послуг, до яких прирівнюється сплата за лізингоодержувача страхового платежу. Тому рахунок на оплату вартості такої послуги позивач має виставляти лізингоодержувачу вже з урахування ПДВ, а отже рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні 3 085,70 грн ПДВ підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню та стягненні солідарно з відповідачів 18 514,19 грн витрат на страхування предмету лізингу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України солідарно з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути судові витрати за подачу позовної заяви у розмірі 46,22 грн та стягнути з ДП "Олан" (оскільки спір у справі виник із неправомірних його дій) на користь позивача судові витрати за подачу касаційної скарги у розмірі 247,92 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" задовольнити частково.

Скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2016 року у справі № 913/790/16 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення вартості на страхування предмета лізингу в сумі 15 428,49 грн, залишивши в силі в цій частині рішення Господарського суду Луганської області від 22 серпня 2016 року.

Скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 22 серпня 2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2016 року у справі № 913/790/16 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3 085,70 грн витрат, пов'язаних зі страхуванням предмету лізингу (ПДВ).

Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Стягнути солідарно з дочірнього підприємства "Олан" (вул. Декабристів, б. 27-А, м. Алчевськ, Луганської обл., код ЄДРПОУ 21788305) та з дочірнього підприємства "Украгротрейд" (вул. Декабристів, б. 27-А, м. Алчевськ, Луганської обл., код ЄДРПОУ 33284416) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м. Київ, проспект Московський, 9 корпус 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) 3 085,70 грн витрат щодо страхування предмета лізингу та 46,22 грн судового збору за задоволення цієї позовної вимоги.

В решті рішення Господарського суду Луганської області від 22 серпня 2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду 24 жовтня 2016 року у справі № 913/790/16 залишити без змін.

Стягнути з дочірнього підприємства "Олан" (вул. Декабристів, б.27-А, м. Алчевськ, Луганської обл., код ЄДРПОУ 21788305) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м. Київ, проспект Московський, 9, корпус 5, офіс 101, код ЄДРОПУ 34480657) 247,92 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Луганської області видати наказ.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя І. Вовк Суддя І. Кондратова