Рішення

від 16.02.2017 по справі 909/1076/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2017 р. Справа № 909/1076/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо-Ізол",

вул.Заводська, 4, м. Городок, Городоцький район, Львівська область, 81500;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гор Бина",

вул. Чорновола, 12, с.Старий Лисець, Тисменицький район,

Івано-Франківська область,77452;

про: стягнення 540 000,00грн.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №б/н від 04.05.2016р.);

від відповідача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність №14 від 20.12.2016р.).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Термо-Ізол", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гор Бина" 540 000,00грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.12.16р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буланов та Купчик проти України» заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., «Чуйкіна проти України» № 28924/04 від 13.01.2011р.).

В судових засіданнях 20.12.16р., 17.01.17р., 09.02.17р. оголошувались перерви до 17.01.17р., до 25.01.17р. до 16.02.17р.

Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги, вказуючи при цьому, на:

- виписки ПАТ "Міжнародний ОСОБА_3" по рахунку ТОВ "Термо-Ізол" від 17.02.16р., від 01.03.16р., від 30.03.16р., від 05.04.16р., від 16.05.16р., від 20.05.16р., від 24.05.16р., від 26.05.16р., від 06.06.16р., від 07.06.16р., згідно яких, позивач перерахував на рахунок відповідача 540 000,00грн. - за металоконструкцію, згідно рахунку-фактури №16 від 09.02.16р.;

- невиконання відповідачем зобов"язання щодо поставки металоконструкції вказаної у рахунку-фактурі №16 від 09.02.16р., незважаючи на повну оплату позивачем її вартості - 540 000,00грн.;

- неодноразові звернення до відповідача, в т.ч. з письмовою вимогою від 29.12.16р., про повернення коштів в сумі 540 000,00грн., через непоставку металоконструкції, які залишились без належного реагування з боку відповідача;

- приписи 1212 Цивільного кодексу України. Крім того, в судових засіданнях 20.12.16р., 17.01.17р., 25.01.17р., 09.02.17р., 16.02.17р. позивач, посилався і на норми ст.ст.205, 206, 509, 526, 538, 626, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України.

Представник відповідача, в судовому засіданні, заперечив проти позову, свої заперечення виклав у відзиві на позов вх№1224/17 від 25.01.17р. Вказує, що відповідач набув кошти в сумі 540 000,00грн. за існування достатніх правових підстав, а саме, з метою поставки позивачу металоконструкції, а в майбутньому - монтажу цеху з цієї металоконструкції. Вважає неправомірним посилання позивача на те, що оспорювана сума коштів отримана відповідачем безпідставно, у розумінні ст.1212 Цивільного кодексу України, позаяк, доказів визнання укладеного між сторонами правочину щодо поставки товару - недійсним чи його розірвання, позивачем суду не подано. Просить суд відмовити в позові.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що згідно виписок ПАТ "Міжнародний ОСОБА_3" по рахунку ТОВ "Термо-Ізол" від 17.02.16р., від 01.03.16р., від 30.03.16р., від 05.04.16р., від 16.05.16р., від 20.05.16р., від 24.05.16р., від 26.05.16р., від 06.06.16р., від 07.06.16р. (а.с.8-18), позивач - ТОВ "Термо-Ізол" перерахував на рахунок відповідача - ТОВ "Гор Бина" 540 000,00грн. - за металоконструкцію, згідно рахунку-фактури №16 від 09.02.16р. (а.с.7). Факт отримання вказаної грошової суми підтверджено самим відповідачем в судовому засіданні.

Однак, доказів поставки ТОВ "Гор Бина", металоконструкції, обумовленої у рахунку-фактурі №16 від 09.02.16р., незважаючи на повну оплату ТОВ "Термо-Ізол" її вартості - 540 000,00грн., позивачем суду не подано, а відповідачем не спростовано.

Позивач звертався до відповідача з вимогою від 29.12.16р., про повернення коштів в сумі 540 000,00грн., через непоставку останнім металоконструкції. Однак, доказів належного реагування відповідачем суду не пред"явлено.

Станом на 16.02.17р., в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтвердили повернення відповідачем грошових коштів в сумі 540 000,00грн.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору та інших правочинів.

Приписами ч.1 ст.202, ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, встановлено, що договором/правочином є домовленість двох або більше сторін/дія особи, спрямована на встановлення/набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України).

В даному випадку, поведінка сторін та вчинені ними дії, а саме, виставлення відповідачем - ТОВ "Гор Бина" рахунку-фактури №16 від 09.02.16р. на оплату 540 000,00грн. за металоконструкцію та здійснення позивачем - ТОВ "Термо-Ізол", згідно виписок ПАТ "Міжнародний ОСОБА_3" від 17.02.16р., від 01.03.16р., від 30.03.16р., від 05.04.16р., від 16.05.16р., від 20.05.16р., від 24.05.16р., від 26.05.16р., від 06.06.16р., від 07.06.16р., оплати коштів в сумі 540 000,00грн. - за металоконструкцію, дають суду підстави для висновку про те, що між сторонами мають місце правовідносини поставки, урегульовані главою 54 Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що позивач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Термо-Ізол", згідно Витягу з ЄДРЮО, ФО-П та ГФ (а.с.24-27), є суб"єктом господарювання, видом діяльності якого є виробництво плит, листів, труб і профілів; монтаж водопровідних систем, систем опалення та кондиціонування, неспеціалізована оптова торгівля, інші види роздрібної торгівлі, так як і відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гор Бина", у відповідності до Витягу з ЄДРЮО, ФО-П та ГФ (а.с.30-32), є суб"єктом господарювання, видом діяльності якого є будівництво водних споруд, електромонтажні роботи, інші спеціалізовані будівельні роботи і т.д. Таким чином, товар використовується сторонами у підприємницькій діяльності.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

В силу ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч.1. ст.691 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ст.538 Цивільного кодексу України).

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

У розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем . Тобто, наведена норма є спеціальною нормою, яка регулює такі правовідносини.

Отже, умовою для застосування ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до продавця. Законодавство не визначає форму пред'явлення такої вимоги покупця, тому останній може здійснити своє право будь-яким способом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - позову, що і здійснено в даному випадку. Слід зазначити, що позивач, у зв"язку з непоставкою металоконструкції, звертався до відповідача і з вимогою від 29.12.16р., про повернення коштів в сумі 540 000,00грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Приписами ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач не довів перед судом ні поставку металоконструкції, ні бажання, можливості здійснити таку поставку. Поданий суду лист - звернення №14 від 10.02.17р. до позивача з вимогою провести між сторонами звірку щодо наявності металоконструкцій та їх кількості, не підтверджує ні факту поставки спірної металоконструкції, ні наявність такого товару у позивача. При цьому, заперечення відповідача ґрунтуються лише на набутті коштів в сумі 540 000,00грн. за існування достатніх правових підстав.

За таких обставин, оскільки відповідач не довів виконання своїх зобов"язань з поставки металоконструкції, то, вимога позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 540 000,00грн. підлягає задоволенню.

Водночас, помилковим визнається судом посилання позивача, зокрема, на ст.1212 Цивільного кодексу України. Положенням цієї норми права встановлено, що особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, про те, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Оскільки між сторонами у справі, мають місце правовідносини поставки, а кошти в сумі 540 000,00грн., які ТОВ "Термо-Ізол" просить суд стягнути з ТОВ "Гор Бина", отримано останнім у якості попередньої оплати за металоконструкцію, яка повинна бути поставлена, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому вони не можуть бути витребувані відповідно до положень ст.1212 ЦК України, позаяк договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст.1212 ЦК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов"язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Розподіл обов"язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов"язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, на основі викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача 540 000,00грн., обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі. Заперечення відповідача спростовуються вище сказаним.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ст.ст. 11, 202, 205, 509, 525, 526, 538, 610, 612, 655, 691, 693, 712, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гор Бина", вул. Чорновола, 12, с.Старий Лисець, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77452, (ідентифікаційний код 33914069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо-Ізол" , вул.Заводська, 4, м. Городок, Городоцький район, Львівська область, 81500, (ідентифікаційний код 35009379) 540 000,00грн. (п"ятсот сорок тисяч грн. 00 коп.) - заборгованості, 8 100,00грн. (вісім тисяч сто грн. 00коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.02.17р.

Суддя С.Кобецька