Ухвала

від 30.12.2020 по справі 909/1076/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/1076/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.12.2020 м. Івано-Франківськ Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні

подання №01-29/2866 від 15.12.2020 (вх№20268/20 від 28.12.2020) приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника без вилучення паспортного документа у справі:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо-Ізол",

вул.Заводська, 4, м. Городок, Городоцький район, Львівська область, 81500;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гор Бина",

вул. Чорновола, 12, с.Старий Лисець, Тисменицький район,

Івано-Франківська область,77452;

про: стягнення 540 000,00грн.

Приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області в судове засідання не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України ОСОБА_1 до виконання зобов"язань ТОВ "Гор Бина" перед ТОВ "Термо-Ізол" у розмірі 138 075,04грн у виконавчому провадженні №56053428.

В судове засідання приватний виконавець не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду був належним чином повідомлений телефонограмою №96/2020 від 29.12.2020. Однак адресував суду клопотання №01-29/3061 (вх№18654/20) від 30.12.2020, в якому вимоги викладені у поданні підтримує та просить суд розглянути подання без участі приватного виконавця.

Подання №01-29/2866 від 15.12.2020 (вх№20268/20 від 28.12.2020) про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон керівника боржника мотивоване: - ухиленням ТОВ "Гор Бина" від виконання грошового зобов"язання визначеного ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2017 про затвердження мирової угоди у справі №909/1076/16, - нез"явленням керівника боржника до приватного виконавця на неодноразові виклики від 26.03.2018, від 16.05.2018, від 19.12.2019, від 10.03.2020, від 09.06.2020, від 27.10.2020, від 09.11.2020; - неподанням керівником боржника декларації про доходи та майно. Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України, на думку приватного виконавця, є єдиним можливим способом виконання рішення, оскільки всі заходи з примусового виконання виконавчого документа обумовлені Законом України "Про виконавче провадження" ним вичерпано.

Розглянувши матеріали справи, з"ясувавши всі обставини на яких ґрунтується подання №01-29/2866 від 15.12.2020 (вх№20268/20 від 28.12.2020) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника без вилучення паспортного документа, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2017 затверджено мирову угоду у справі № 909/1076/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо-Ізол" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гор Бина" про стягнення 540 000,00грн.

Стягувачем - ТОВ "Термо-Ізол" пред"явлено ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2017 в частині стягнення заборгованості в сумі 140 000,00грн до виконання приватному виконавцю виконавчого округу Івано-Франківської області. В свою чергу, приватним виконавцем: - постановою від 26.03.2018 відкрито виконавче провадження №56053428 з виконання ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2017, зобов"язано боржника подати декларацію про доходи та майно; - постановою від 26.03.2018 накладено арешт на все майно, що належить боржнику в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця - 154 000,00грн; - постановами від 26.03.2018, від 28.03.2018, від 02.04.2018 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця - 154 000,00грн, на підставі інформації Державної фіскальної служби про номери рахунків, відкритих ТОВ "Гор Бина"; - платіжним дорученням №330 від 30.03.2018 перераховано стягувачу ТОВ "Термо-Ізол" кошти в сумі1 924,96грн, як часткове погашення боргу ТОВ "Гор Бина"; викликами від 26.03.2018, від 16.05.2018, від 19.12.2019, від 10.03.2020, від 09.06.2020, від 27.10.2020, від 09.11.2020 зобов"язано боржника з"явитись до приватного виконавця; повідомленням №01-29/1035 від 05.09.2018 доведено до відома Тисменицький відділ поліції ГУНП в Івано-Франківській області про вчинення боржником кримінального правопорушення передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України, що полягає в умисному невиконанні рішення суду.

Поряд з цим, згідно з: - інформації Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №0-9-0.2-2161/0/2-18 від 04.04.2018 відомості про земельні ділянки, зареєстровані на праві власності чи користуванні за ТОВ "Гор Бина" відсутні; - інформації Регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області №31/9/1229 від 30.03.2018 транспортні засоби за ТОВ "Гор Бина" не зареєстровані; - інформації Управління Держпраці в Івано-Франківській області №07-21/15-10/2125 від 03.04.2018 великовантажні та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування за ТОВ "Гор Бина" не зареєстровані; - інформації Сектору реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держспоживслужби в Івано-Франківській області №212 від 20.04.2018 зареєстрована техніка за ТОВ "Гор Бина" відсутня; - відповідей АТ "АльфаБанк " від 03.04.2018, АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 10.04.2018, АТ "Приват Банк" від 28.03.2018 залишок коштів на рахунках ТОВ "Гор Бина" недостатній для виконання постанови приватного виконавця від 26.03.2018; - відповіді Управління захисту економіки в Івано-Франківській області Національної поліції України від 09.11.2018 фактів, які б містили ознаки кримінального правопорушення, вчиненого ТОВ "Гор Бина" не встановлено.

Процесуальні питання, пов"язані з виконанням судових рішень у господарських справах, урегульовано розділом V Господарського процесуального кодексу України.

Так, згідно з статтею 327 Господарського процесуального кодексу виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 193 Господарського процесуального кодексу України ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (статті 1 Закону України "Про виконавче провадження").

У відповідності до статті 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Водночас вказана правова норма не містить поняття "керівник боржника".

Проте, право виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, на звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, обумовлено пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", а обмеження виконавця у такому зверненні, означатиме порушення його прав, позаяк Закон України "Про виконавче провадження", в цьому випадку, є спеціальним по відношенню до Господарського процесуального кодексу України, оскільки саме цим Законом урегульовано умови та порядок виконання судових рішень. Така ж правова позиція дотримана у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №910/8130/17.

Слід зазначити, що тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України, у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням передбачено і пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України"

Поряд з цим, у відповідності до висновків Верховного суду України, викладених у "Судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" від 01.02.2013 ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" - це будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом. Саме по собі невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків. Відсутність майна та коштів у боржника не свідчить про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, свобода пересування гарантована статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка передбачає, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. При цьому, на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь - яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

В рішення від 26.11.2009 у справі "Гочев проти Болгарії" Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у частині 3 статті 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 33 Конституції України, згідно якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом, та статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право приписами Цивільного кодексу України віднесено до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи. Відповідно до частини 3 статті 269, статті 313 Цивільного кодексу України особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Таким чином, з аналізу вище викладеного випливає, що обмеження у праві виїзду за межі України є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, а тому з метою уникнення порушення конституційних прав особи може бути застосоване в останню чергу, що узгоджується з приписами статті 337 Господарського процесуального кодексу України, оскільки задоволення подання виконавця, може призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке гарантовано Конституцією України.

В даному конкретному випадку, фактичні обставини справи свідчать про те, що приватним виконавцем не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань, як-от приховування доходів, коштів, майна, тощо на які можна звернути стягнення, як і не доведено незаконного їх відчуження. Натомість з доданих до подання доказів вбачається відсутність у боржника будь-якого майна та грошових коштів, на які можна було б звернути стягнення, що свідчить про ймовірне неумисне ухилення від виконання рішення суду, тобто на несвідомі діяння боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні. Саме лише нез`явлення боржника на черговий виклик приватного виконавця, за переконанням суду, не є достатнім аргументом для висновку про ухилення божника від виконання рішення суду, що є обов"язковою умовою для застосування до нього виключного заходу - обмеження у праві виїзду за кордон. При цьому приватним виконавцем не наведено перед судом жодного аргументу, яким чином обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України забезпечить реальне виконання судового рішення.

Враховуючи вище сказане, правових підстав для застосування до керівника боржника виключного заходу забезпечення виконання рішення, обумовленого статтею 337 Господарського процесуального кодексу України, в цьому випадку, за встановлених судом обставин - немає, а наслідком є відмова в задоволенні подання №01-29/2866 від 15.12.2020 (вх№20268/20 від 28.12.2020).

Керуючись статтями 1, 5, 18 Закону України "Про виконавче провадження", статтями 234, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

в задоволенні подання №01-29/2866 від 15.12.2020 (вх№20268/20 від 28.12.2020) приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України ОСОБА_1 до виконання зобов"язань ТОВ "Гор Бина" перед ТОВ "Термо-Ізол" у розмірі 138 075,04грн у виконавчому провадженні №56053428 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її пыдписання.

Ухвала підписана 30.12.2020

Суддя С.Кобецька