Рішення

від 14.02.2017 по справі 914/1143/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2017р. Справа№ 914/1143/16

Суддя Долінська О.З. при секретарі Думин В.Я., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Трентор» , м. Львів

До відповідача : Приватної агрофірми «Дністер» , с. Верин, Миколаївський район, Львівська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Комфортбуд» , м. Київ

про: стягнення 546 076,00 грн.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1 - дов. б/н від 07.10.2014 р.,

відповідача: ОСОБА_2 - дов. б/н від 04.01.2017 р.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явився.

Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22, 27 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

Суть спору: 27 квітня 2016 року позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю «Трентор» звернулось до господарського суду з позовом до Приватної агрофірми «Дністер» , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Комфортбуд» про стягнення 546 076,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що рішенням Господарського суду Львівської області від 16.04.2015р. по справі 914/3574/14 зобов'язано приватну агрофірму «Дністер» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Трентор» автомобіль марки КАМАЗ, модель 65201-012 (2008 року випуску, реєстраційний номер: АА 6313 НС, номер кузова: ХТС 65201081152286), - шляхом передачі його за Актом приймання-передавання (у місці, визначеному Товариством з обмеженою відповідальністю «Трентор» ).

Оскільки в ході примусового виконання даного рішення суду, директором ПАФ «Дністер» було надано державному виконавцю письмові пояснення про те, що спірне майно (автомобіль марки КАМАЗ, модель 65201-012 (2008 року випуску, реєстраційний номер: АА 6313 НС, номер кузова: ХТС 65201081152286) було вилучено ТзОВ «Українська металургійна компанія» , і на даний час у ПАФ «Дністер» таке майно відсутнє, позивач просить стягнути з відповідача вартість втраченого майна в розмірі 546 076,00 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.07.2016 року у справі № 914/1143/16 (суддя Запотічняк О.Д.) вирішено: Позовні вимоги задоволити повністю. Стягнути з Приватної агрофірми «Дністер» (81635, Львівська область, Миколаївський район, с. Верин, ідентифікаційний код 03762064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трентор» (79026, м.Львів, вул. Сахарова,43, ідентифікаційний код 38326256) 546 076, 00 грн. вартості втраченого орендованого майна та 8 191, 14грн. судового збору. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 11.07.2016 року у справі № 914/1143/16, відповідач - Приватна агрофірма «Дністер» - подав апеляційну скаргу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 р. (судді: Костів Т.С.- головуючий, ОСОБА_3, ОСОБА_4Б.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін, апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області та постанову Львівського апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю у зв'язку з безпідставністю та передчасністю заявлених позовних вимог, а також покласти на позивача понесений відповідачем судовий збір.

Постановою Вищого господарського суду України від 24листопада 2016 року у справі № 914/1143/16, касаційну скаргу Приватної агрофірми Дністер задоволено частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 р. у справі № 914/1143/16 та рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2016 р. скасовано, матеріали справи скеровано для нового розгляду до Господарського суду Львівської області.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2016 року, справу №914/1143/16 передано для розгляду головуючому судді Долінській О.З.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.12.2016р. справу прийнято до розгляду і призначено до розгляду на 12.01.2017 р. (суддя Долінська О.З.)

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 1061/17 від 12.01.2017 р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву на вимогу ухвали суду від 22.12.2016 р.

В судове засідання 12.01.2017 р. представник позивача не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вимоги ухвали суду не виконав.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 1060/17 від 12.01.2017 р. представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи через зайнятість у іншій судовій справі, у зв'язку з чим не зможе з'явиться у вказане судове засідання.

В судове засідання 12.01.2017 року представник відповідача з'явився, вимоги ухвали суду виконав.

В судове засідання 12.01.2017 р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (докази містяться в матеріалах справи), причин неявки в судове засідання не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, відзиву не подав.

Враховуючи вищенаведене, у зв'язку неявкою в судове засідання позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача і невиконанням ними вимог ухвали суду в повному обсязі, ухвалою господарського суду Львівської області від 12.01.2017 р. розгляд справи відкладено на 23.01.2017 р.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 2395/16 від 23.01.2017 р. представник відповідача подав супровідним листом інформаційну довідку від 23.01.2017 р. про виконавче провадження № 50463499.

В судове засідання 23.01.2017 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав частково. Заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі, а також для ознайомлення ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (вх. № 2458/17 від 23.01.2017 р.)

В судове засідання 23.01.2017 р. представник відповідача з'явився, вимоги ухвали суду виконав.

В судове засідання 23.01.2017 р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, причин неявки в судове засідання не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Враховуючи вищенаведене, у зв'язку неявкою в судове засідання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, з метою дослідження усіх доказів для прийняття законного рішення у даній справі, дотримання принципу змагальності сторін та враховуючи заявлене клопотання про відкладення розгляду справи представником позивача і невиконанням вимог ухвали суду в повному обсязі, ухвалою господарського суду Львівської області від 23.01.2017 р. розгляд справи відкладено на 07.02.2017 р.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 4794/17 від 06.02.2017 р. представник позивача подав додаткові пояснення, якими долучає до матеріалів справи копію постанови державного виконавця Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_5 від 31 січня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №50463499, одержана з ЄДРВП.

В судове засідання 07.02.2017 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав.

В судове засідання 07.02.2017 р. представник відповідача з'явився, вимоги ухвали суду виконав.

В судове засідання 07.02.2017 р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (докази містяться в матеріалах справи), причин неявки в судове засідання не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав.

Враховуючи вищенаведене, у зв'язку неявкою в судове засідання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача з метою дослідження усіх доказів для прийняття законного рішення у даній справі, дотримання принципу змагальності сторін та враховуючи не поступлення від Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області належним чином завірених матеріалів ВП № 50463499, ухвалою господарського суду Львівської області від 07.02.2017 р. розгляд справи відкладено на 14.02.2017 р.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 5610/17 від 13.02.2017 р. від позивача поступили додаткові пояснення, які просить врахувати під час вирішення спору по суті та задоволити позов у повному обсязі.

В судове засідання 14.02.2017 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав. Позовні вимоги підтримав. Надав суду пояснення аналогічні викладеному в позовній заяві. Просить позов задоволити із врахуванням викладеного ним також у додаткових поясненнях вх. №4794/17 від 06.02.2017 та вх. №5610/17 від 13.02.2017 року, що подані суду разом із підтвердженою судовою практикою в обґрунтування позовних вимог.

В судове засідання 14.02.2017 р. представник відповідача з'явився, вимоги ухвали суду виконав. Просить в позові відмовити із підстав, викладених ним у відзиві вх. №1106/17 від 12.01.2017 року.

В судове засідання 14.02.2017 р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (докази містяться в матеріалах справи), причин неявки в судове засідання не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, письмові обґрунтування своєї правової позиції з належними і допустимими письмовими доказами із врахуванням постанови ВГС України від 24.11.2016 року не надав.

Розгляд справи відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності . Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Господарським судом Львівської області встановлено, що як ухвала господарського суду Львівської області про прийняття і призначення до розгляду справи №914/1143/16 від 22.12.2016 року так і ухвали від 12.01.2017 року, від 23.01.2017 року та від 07.02.2017 року про відкладення розгляду справи на, надсилалися місцевим господарським судом на адресу Приватного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Комфортбуд» (ідентифікаційний код 32253895), яка зазначена у позовній заяві, а саме за адресою: 04119 , м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових,15 .

На адресу господарського суду Львівської області повернулось повідомлення про вручення 04.01.2017 року поштового відправлення за №1095075 ПАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» а саме ухвали господарського суду Львівської області про прийняття і призначення до розгляду справи №914/1143/16 від 22.12.2016 року та повідомлення про вручення поштового відправлення за №10963 0 9 від 16.01.2017 року про отримання ПАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» ухвали господарського суду Львівської області від 12.01.2017 року і повідомлення про вручення поштового відправлення №1096968 від 08.02.2017 року про відкладення розгляду справи №914/1143/16.

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

Таким чином, судом вжито усі передбачені дії і дотримано встановлені вимоги щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового розгляду даної справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.02.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оглянувши оригінали документів, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

Відповідно до умов Договору відповідального зберігання №1 від 08.07.2013р укладеного між Приватним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Комфортбуд» (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трентор» (зберігач), 08.07.2013р. поклажодавцем передано зберігачу за актом приймання-передавання на відповідальне зберігання з правом надання його в оренду автомобіль марки КАМАЗ, модель 65201-012, реєстраційний номер: АА 6313 НС.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

21.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трентор» (орендодавець) та Приватною агрофірмою «Дністер» (орендар) укладено Договір №21-10/13, за умовами якого Позивачем надано Відповідачу у найм автомобіль марки КАМАЗ (модель 65201-012, 2008 року випуску, реєстраційний номер: АА6313 НС, номер кузова: ХТС 65201081152286).

Як вбачається з п. 9.1, 9.2 вищезазначеного договору оренди спецтехніки від 21.10.2013р. №21-10/13, орендар (ПАФ «Дністер» ) несе відповідальність за пошкодження чи втрату (знищення) майна та зобов'язане відшкодувати повну вартість втраченого майна. Факт надання Відповідачу зазначеного транспортного засобу в оренду підтверджує двосторонній Акт приймання-передавання від 21.10.2013р.. Однак, як вбачається із матеріалів справи, після закінчення строку дії договору оренди відповідач не повернув орендоване майно орендодавцю.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.04.2015р. у справі №914/3574/14 позовні вимоги задоволено та зобов'язано Приватну агрофірму «Дністер» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Трентор» (автомобіль марки КАМАЗ, модель 65201-012 (2008 року випуску, реєстраційний номер: АА 6313 НС, номер кузова: ХТС 65201081152286), - шляхом передачі його за Актом приймання-передавання (у місці, визначеному Товариством з обмеженою відповідальністю «Трентор» ). Дане рішення набрало законної сили 17.02.2016р..

Згідно ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

29.02.2016р. на виконання рішення господарського суду Львівської області від 16.04.2015р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2016р. господарським судом Львівської області видано наказ щодо зобов'язання ПАФ «Дністер» повернути ТзОВ «Трентор» (автомобіль марки КАМАЗ, модель 65201-012 (2008 року випуску, реєстраційний номер: АА 6313 НС, номер кузова: ХТС 65201081152286), - шляхом передачі його за Актом приймання-передавання (у місці, визначеному Товариством з обмеженою відповідальністю «Трентор» ).

15.03.2016р. Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання даного наказу та надано боржнику час для добровільного виконання рішення суду до 22.03.2016р.

Листом від 23.03.2016р. директор ПАФ «Дністер» повідомив державного виконавця, що літом 2014 року спірний автомобіль марки КАМАЗ, модель 65201-012 (2008 року випуску, реєстраційний номер: АА 6313 НС, номер кузова: ХТС 65201081152286) був вилучений представниками ТзОВ «Українська металургійна компанія» шляхом обману.

В подальшому ПАФ «Дністер» в ході неодноразових звернень до ТзОВ «Українська металургійна компанія» з вимогою повернути автомобіль, довідалось, що такий у ТзОВ «Українська металургійна компанія» відсутній. Постановою державного виконавця від 02.06.2016р. було оголошено в розшук автомобіль марки КАМАЗ, модель 65201-012 (2008 року випуску, реєстраційний номер: АА 6313 НС, номер кузова: ХТС 65201081152286).

Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості колісного транспортного засобу - вантажного самоскиду марки КАМАЗ, модель 65201-012 (2008 року випуску, реєстраційний номер: АА 6313 НС, станом на 31.03.2016р., виконаного ПП «РЕВЕРО» на підставі сертифікату ФДМУ №95/15 від 04.02.2015р., ринкова вартість об'єкта оцінки станом на 31.03.2016р. становить 546076 грн.

Згідно позовних вимог, відповіда просить стягнути з відповідача саме ринкову вартість автомобіля, тобто 546 076,00 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує повністю, зазначаючи, що рішенням Господарського суду Львівської області від 16.04.2015р. у справі №

914/3574/14 зобов'язано Приватну агрофірму Дністер повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Трентор автомобіль марки КАМАЗ модель 65201-012 2008року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова: ХТС 65201081152286 - шляхом передачі його за актом приймання - передачі. Даним рішенням суд чітко визначив спосіб у який здійснено захист порушених прав Товариства з обмеженою відповідальністю Трентор .

Зазначений акт судового органу набрав законної сили та перебуває на виконанні в органах державної виконавчої служи в порядку Закону України Про виконавче провадження .

Як зазначає відповідач, станом на 15.03.2016р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 50463499 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження.

Постановою від 02.06.2016р. про розшук майна боржника у ВП № 50463499 оголошено розшук автомобіля марки КАМАЗ, модель 65201-012 (2008 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова ХТС 65201081152286).

Відповідно до Закону України Про виконавче провадження доказами невиконання рішення суду є відповідна постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа.

Згідно п. 6. ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувану у разі, якщо: у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, па яке необхідно звернути стягнення з ,метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

Цією ж Статтею Закону України Про виконавче провадження передбачено, що про обставини, що засвідчують неможливість передачі майна яке визначено виконавчим документом, а саме наказом № 914/3574/14 виданого 29.02.2016р., державний виконавець складає акт.

Таким чином законодавець в Законі України Про виконавче провадження чітко встановлює, що постанова про повернення виконавчого документу за яким боржник має передати стягувачу майно, засвідчує факт неможливості виконання боржником цього майна.

Враховуючи, що майно перебуває в розшуку, то в такому випадку вважає відповідач відсутні підстави вважати, що таке майно не може бути повернуте, оскільки відповідно до ст. 40 Закону України Про виконавче провадження у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами Національної поліції.

Таким чином, на даний час державним виконавцем проводяться дії з приводу розшуку майна боржника, а тому звернення позивача до суду із позовом про стягнення вартості втраченого орендованого майна є передчасним, оскільки державним виконавцем не встановлено, що результати розшуку не призвели до виявлення чи відсутності такого майна, а саме майно не може буди знайдено та повернуто стягувачу.

Також відповідач зазначає, що саме посилання позивача як на підставу для задоволення позову на ст. 803 ЦК України та п.п. 9.1, 9.2. договору оренди спецтехніки від 21.10.2013 № 21-10/13, якими визначено відповідальність орендаря за пошкодження чи втрату (знищення) майна та обов'язок відшкодувати орендодавцю збитки у зв'язку із втратою ним об'єкта оренди, є необгрунтованим з огляду на наявність рішення Господарського суду Львівської області від 16.04.2015р. у справі № 914/3574/14, що набрало законної сили, згідно якого позивач вже реалізував своє право на судовий захист у зв'язку з неповерненням відповідачем орендованого майна.

Крім того, на думку відповідача згідно з частиною 1 статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Також відповідач наголошує і на тому, що в п. 7.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України , визначено, що за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна.

На думку відповідача, якщо б виконавчою службою було б винесено постанову про повернення виконавчого документа з підстави відсутності присудженого майна як, про це зазначає Вищий Господарський суд України у постанові пленуму № 9 від 17.10.2012 р., то в такому випадку у стягувача (Товариства з обмеженою відповідальністю Трентор ) виникла б можливість здійснити зміну способу виконання рішення господарського суду у справі № 914/3574/14 шляхом подання відповідної заяви.

Відповідач зазначає, що у випадку задоволення позовних вимог про стягнення з Приватної агрофірми Дністер (81635, Львівська область, Миколаївський район, с.Верни, ідентифікаційний код 03762064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Трентор (79026, м. Львів, вул. Сахарова,43, ідентифікаційний код 38326256) 546 076,00 грн. вартості втраченого орендованого майна (автомобіль марки КАМАЗ модель 65201-012 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова: ХТС 65201081152286), господарський суд Львівської області фактично притягне до подвійної відповідальності відповідача, оскільки на виконанні у Миколаївському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, уже перебуває виданий наказ на виконання рішення господарського суду Львівської області у справі № 914/3574/14, яким зобов'язано Приватну агрофірму Дністер повернути ТОВ Трентор орендоване майно, а саме автомобіль марки КАМАЗ модель 65201-012 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова: ХТС 65201081152286.

Відповідач вважає, що звіт про незалежну оцінку вартості марки КАМАЗ модель 65201-012 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова: ХТС 65201081152286, який наданий позивачем і на який він покликається при визначенні вартості орендованого майна, не може бути взятий до уваги господарським судом, оскільки оцінювач не зазначив пробігу даного автомобіля, його технічного стану, наявності чи відсутності пошкоджень та не врахував інші технічні характеристики транспортного засобу.

Для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Оскільки ні суд ні сторони у справі не є спеціалістами чи судовими експертами, то визначити ринкову вартість даного майна не являється за можливе.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 ГПК України.

Підтримуючи позовну заяву та не погоджуючись із запереченнями відповідача, позивач наголошує на тому, що 24 листопада 2016 року постановою Вищого господарського суду України вище вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій було скасовано, а справу скеровано для нового розгляду до Господарського суду Львівської області.

У якості підстави для скасування судових рішень, було вказано, що позивач (ТзОВ «Трентор» ) наділений правом звернення з позовом про стягнення вартості втраченого орендованого майна, у разі доведення факту неможливості виконання боржником (ПАФ «Дністер» ) обов'язку з передачі цього майна. Такий факт неможливості виконання обов'язку щодо передачі майна повинен бути засвідчений постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа без виконання.

Відтак, під час нового розгляду справи, суду необхідно дослідити наявність чи відсутність постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю його виконання.

У зв'язку з цим, позивач повідомляє суд, що 31 січня 2017 року державним виконавцем Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_5, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі) було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану (докази містяться в матеріалах справи) у ВП №50463499.

Зазначена обставина додатково підтверджує факт неможливості повернення спірного орендованого майна та, як наслідок, наявніть у ТзОВ «Трентор» правових підстав для стягнення з ПАФ «Дністер» вартості цього майна.

Позивач наголошує, що вказаний транспортний засіб, відповідно до положення ст. 184 ЦК України, є індивідуально визначеним майном, а тому позивачем вибрано правильно спосіб захисту у даній справі.

Враховуючи усе вище викладене, позивач просить задоволити позов ТОВ «Трентор» у повному обсязі та стягнути з ПАФ Дністер на користь ТзОВ Трентор вартість втраченого орендованого майна у розмірі - 546 076,00 грн., що робить позов правомірним та підставним.

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як роз'яснено в підпункті 7.1.3. пункту 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів" №9 від 17.10.2012, звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками. За відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду віндикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива, оскільки в такому разі захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном.

Поряд з цим, в підпункті 7.4. пункту 7 зазначеної постанови пленуму Вищого господарського суду України вказано, що за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна.

Водночас за приписами частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Правовий аналіз наведеного свідчить про те, що обставина відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, та як наслідок засвідчення факту неможливості виконання боржником обов'язку з передачі майна, Законом України "Про виконавче провадження" визначено наявністю, зокрема, постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа без виконання.

Відповідно до ст. 779 ЦК України, наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Виходячи з цього суд констатує, що саме відповідач як орендар повинен відшкодувати орендодавцю збитки у зв'язку із втратою ним об'єкта оренди.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України під збитками слід розуміти втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 3 згаданої статті регламентовано відшкодування збитків у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відповідно до положень п.3 ст. 623 ЦК України, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року, з метою правильного і однакового застосування розділу XIV ГПК України щодо порядку виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів роз'яснено, що, застосовуючи заходи, передбачені ст. 121 ГПК України, господарські суди повинні мати на увазі, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками. За відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду віндикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива, оскільки в такому разі захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном.

За визначенням ст. 184 ЦК України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, суд вважає, що спірне майно, щодо якого було заявлено позов, є індивідуально визначеним майном, оскільки ТзОВ «Трентор» заявлено позов саме щодо вантажного самоскида марки КАМАЗ, модель 65201-012, 2008 року випуску, реєстраційний номер: АА 6313 НС, а не щодо будь-якого іншого вантажного самоскида, довільного виробника, марки, моделі, реєстраційного номера та року випуску, при тому, що зазначені характеристики вирізняють цей вантажний самоскид серед інших індивідуалізуючи його.

Тобто, в цьому випадку, модель 65201-012, 2008 року випуску, реєстраційний номер: АА 6313 НС спірного вантажного самоскида, є його індивідуальною ознакою та вирізняє (індивідуалізує) його серед інших вантажних самоскидів цієї ж марки, моделі, того ж року випуску та кольору.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року саме, п.п. 7.1.3. пункту 7 роз'яснено, що, за відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу, зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива.

Так як, 24 листопада 2016 року постановою Вищого господарського суду України вище вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій було скасовано, а справу скеровано для нового розгляду до Господарського суду Львівської області та у якості підстави для скасування судових рішень, було вказано, що позивач (ТзОВ «Трентор» ) наділений правом звернення з позовом про стягнення вартості втраченого орендованого майна, у разі доведення факту неможливості виконання боржником (ПАФ «Дністер» ) обов'язку з передачі цього майна. Такий факт неможливості виконання обов'язку щодо передачі майна повинен бути засвідчений постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа без виконання.

Відтак, під час нового розгляду справи, судом встановлено також, що 31 січня 2017 року державним виконавцем Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_5, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі) було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №50463499 (докази містяться в матеріалах справи), що підтверджує факт неможливості повернення спірного орендованого майна через відсутність його у боржника та, як наслідок, наявність у ТзОВ «Трентор» правових підстав для стягнення з ПАФ «Дністер» вартості цього майна.

Згідно наявного у звіті висновку, ринкова вартість об'єкта оцінки (вантажний самоскид марки КАМАЗ, модель 65201-012 (2008 року випуску, реєстраційний номер: АА 6313 НС) станом на 31.03.2016р. становить 546 076,00 грн.

Згідно позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача саме ринкову вартість автомобіля а саме 546 076,00 грн.

Щодо тверджень відповідача про те, що позов є передчасним, оскільки спірне майно розшукується державним виконавцем, то такі не беруться судом до уваги, оскільки виявлення державним виконавцем в майбутньому спірного майна чи встановлення осіб в яких воно перебуває, не звільняє відповідача від відшкодування його вартості орендодавцю.Відповідач не надав жодних доказів,яким чином дане майно вибуло з його володіння , документально не підтвердив де в даний час перебуває спірне майно.При розгляді справи №914/3574/14 відповідач не повідомляв суд , ні позивача про те, що майно вибуло у нього із володіння.

Обов'язок відповідача повернути позивачу як орендодавцю орендоване майно виник ще в жовтні 2014р., що встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 16.04.2015р. у справі №914/3574/14. Оскільки таке майно у відповідача відсутнє, про що він сам зазначає, в силу положень договору та норм закону він повинен відшкодувати його вартість.

В той же час, суд звертає увагу відповідача на те, що після встановлення осіб в яких перебуває автомобіль марки КАМАЗ, модель 65201-012 (2008 року випуску, реєстраційний номер: АА 6313 НС, номер кузова: ХТС 65201081152286), чи осіб якими він був знищений, відповідач не позбавлений права на стягнення з цих осіб у порядку регресу сплачених позивачу коштів.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку що позовні вимоги є підставними і обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

Витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України, так як спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 27, 28, 33, 35, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85, 116, 117 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватної агрофірми «Дністер» (81635, Львівська область, Миколаївський район, с.Верин, ідентифікаційний код 03762064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трентор» (79026, м.Львів, вул. Сахарова,43, ідентифікаційний код 38326256) 546 076,00 грн. вартості втраченого орендованого майна та 8 191,14 грн. понесених витрат на сплату судового збору за розгляд справи в апеляційній та касаційній інстанціях.

3. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116, 117 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 20.02.2017 р.

Суддя Долінська О.З.