Постанова

від 04.04.2017 по справі 914/1143/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2017 р. Справа № 914/1143/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Бойко С.М.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу приватної агрофірми «Дністер» (надалі ПАФ «Дністер» ), б/н від 02.03.2017р. (вх. № ЛАГС 01-05/1196/17 від 14.03.2017р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 14.02.2017р.

у справі № 914/1143/16

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Трентор» (надалі ТзОВ «Трентор» ), м. Львів

до відповідача: ПАФ «Дністер» , с. Верин, Миколаївський район, Львівська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: приватне акціонерне товариство «Будівельна компанія

«Комфортбуд» (надалі ПрАТ «БК «Комфортбуд» ), м. Київ

про стягнення 546 076,00 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність б/н від 07.10.2014р.)

від відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність б/н від 04.01.2017р.)

від третьої особи: не з'явився

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення технічної фіксації від учасників судового процесу не надходило.

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Трентор» звернулось до господарського суду з позовом до ПАФ «Дністер» , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» про стягнення вартості втраченого орендованого майна в розмірі 546 076,00 грн., обгрунтовуючи свої вимоги тим, що рішенням господарського суду Львівської області від 16.04.2015р. по справі 914/3574/14 зобов'язано ПАФ «Дністер» повернути ТзОВ «Трентор» автомобіль марки КАМАЗ, модель 65201-012 (2008 року випуску, реєстраційний номер: АА 6313 НС, номер кузова: ХТС 65201081152286), - шляхом передачі його за актом приймання-передавання (у місці, визначеному ТзОВ «Трентор» ). Оскільки в ході примусового виконання даного рішення суду, директором ПАФ «Дністер» було надано державному виконавцю письмові пояснення про те, що спірне майно (автомобіль марки КАМАЗ, модель 65201-012 (2008 року випуску, реєстраційний номер: АА 6313 НС, номер кузова: ХТС 65201081152286) було вилучено ТзОВ «Українська металургійна компанія» , і на даний час у ПАФ «Дністер» таке майно відсутнє, позивач просить стягнути з відповідача вартість втраченого майна в розмірі 546 076,00 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.07.2016р. у справі №914/1143/16 (суддя Запотічняк О.Д.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ПАФ «Дністер» на користь ТзОВ «Трентор» 546 076, 00 грн. вартості втраченого орендованого майна та 8 191, 14 грн. судового збору (а.с. 130-134 том І).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2016р. (судді: Костів Т.С.- головуючий, ОСОБА_4, ОСОБА_5Б.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін, апеляційну скаргу відповідача без задоволення (а.с. 172-177 том І).

Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2016р. у справі №914/1143/16 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2016р. та рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2016р. у справі № 914/1143/16 скасовано, матеріали справи скеровано для нового розгляду до господарського суду Львівської області (а.с. 217-222 том І).

У якості підстави для скасування судових рішень, було вказано, що позивач (ТзОВ «Трентор» ) наділений правом звернення з позовом про стягнення вартості втраченого орендованого майна, у разі доведення факту неможливості виконання боржником (ПАФ «Дністер» ) обов'язку з передачі цього майна. Такий факт неможливості виконання обов'язку щодо передачі майна повинен бути засвідчений постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа без виконання. Відтак, під час нового розгляду справи, суду необхідно дослідити наявність чи відсутність постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю його виконання.

При новому розгляді, рішенням господарського суду Львівської області від 14.02.2017р. у справі №914/1143/16 (суддя Долінська О.З.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ПАФ «Дністер» на користь ТзОВ «Трентор» 546 076,00 грн. вартості втраченого орендованого майна та 8 191,14 грн. понесених витрат на сплату судового збору за розгляд справи в апеляційній та касаційній інстанціях.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт неможливості повернення спірного орендованого майна через відсутність його у боржника підтверджується постановою державного виконавця від 31.01.2017р. про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №50463499, відповідно у даному випадку ТзОВ «Трентор» правомірно заявив позов про стягнення з ПАФ «Дністер» вартості цього майна.

Не погоджуючись з даним рішенням, ПАФ «Дністер» подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що рішенням господарського суду Львівської області від 16.04.2015р. у справі №14/3574/14 зобов'язано ПАФ «Дністер» повернути ТзОВ «Трентор» автомобіль марки КАМАЗ модель 65201-012 2008року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова: ХТС 65201081152286 - шляхом передачі його за актом приймання - передачі. Даним рішенням суд чітко визначив спосіб у який здійснено захист порушених прав ТзОВ «Трентор» . Станом на 15.03.2016р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 50463499 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження та 02.06.2016р. винесено постанову про розшук майна боржника, тобто проводяться дії з приводу розшуку майна боржника, а тому звернення позивача до суду із позовом про стягнення вартості втраченого орендованого майна є передчасним та безпідставним. Оскільки за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна), ТзОВ Трентор не позбавлений права та процесуальної можливості передбаченою ст. 121 ГПК України змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 14.03.2017р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_6, склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, ОСОБА_7 та ОСОБА_1

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 04.04.2017р.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Представник позивача проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/2080/17 від 21.03.2017р.), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

08.07.2013р. між ПАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» (поклажодавець) та ТзОВ «Трентор» (зберігач) було укладено договір відповідального зберігання №1, у відповідності до умов якого поклажодавцем передано зберігачу за актом приймання-передавання на відповідальне зберігання з правом надання його в оренду автомобіль марки КАМАЗ, модель 65201-012, реєстраційний номер: АА 6313 НС (а.с. 12-15 том І).

21.10.2013р. між ТзОВ «Трентор» (орендодавець) та ПАФ «Дністер» (орендар) укладено договір №21-10/13, за умовами якого орендодавець надав орендарю у найм автомобіль марки КАМАЗ (модель 65201-012, 2008 року випуску, реєстраційний номер: АА6313 НС, номер кузова: ХТС 65201081152286), що підтверджується актом приймання-передачі майна (а.с. 16-18 том І).

Пунктами 9.1, 9.2 вищезазначеного договору оренди спецтехніки від 21.10.2013р. №21-10/13 визначено, що орендар (ПАФ «Дністер» ) несе відповідальність за пошкодження чи втрату (знищення) майна та зобов'язаний відшкодувати повну вартість втраченого майна.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, після закінчення строку дії договору оренди відповідач не повернув орендоване майно орендодавцю.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.04.2015р. у справі №914/3574/14 позовні вимоги задоволено та зобов'язано ПАФ «Дністер» повернути ТзОВ «Трентор» (автомобіль марки КАМАЗ, модель 65201-012 (2008 року випуску, реєстраційний номер: АА 6313 НС, номер кузова: ХТС 65201081152286), - шляхом передачі його за актом приймання-передавання (у місці, визначеному ТзОВ «Трентор» ). Дане рішення набрало законної сили 17.02.2016р. (а.с. 20-32 том І).

29.02.2016р. на виконання даного рішення, господарським судом Львівської області видано наказ (а.с. 33 том І).

15.03.2016р. Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження № 50463499 з виконання даного наказу та надано боржнику час для добровільного виконання рішення суду до 22.03.2016р. (а.с. 34 том І).

Листом від 23.03.2016р. директор ПАФ «Дністер» повідомив державного виконавця, що літом 2014 року спірний автомобіль марки КАМАЗ, модель 65201-012 (2008 року випуску, реєстраційний номер: АА 6313 НС, номер кузова: ХТС 65201081152286) був вилучений представниками ТзОВ «Українська металургійна компанія» шляхом обману (а.с. 35 том І).

В подальшому ПАФ «Дністер» в ході неодноразових звернень до ТзОВ «Українська металургійна компанія» з вимогою повернути автомобіль, довідалось, що такий у ТзОВ «Українська металургійна компанія» відсутній. Постановою державного виконавця від 02.06.2016р. було оголошено в розшук автомобіль марки КАМАЗ, модель 65201-012 (2008 року випуску, реєстраційний номер: АА 6313 НС, номер кузова: ХТС 65201081152286) (а.с. 101 том І).

Оскільки, відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості колісного транспортного засобу - вантажного самоскиду марки КАМАЗ, модель 65201-012 (2008 року випуску, реєстраційний номер: АА 6313 НС, станом на 31.03.2016р., виконаного ПП «РЕВЕРО» на підставі сертифікату ФДМУ №95/15 від 04.02.2015р., ринкова вартість об'єкта оцінки станом на 31.03.2016р. становить 546 076,00 грн. (а.с. 37-64 том І), позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача саме ринкову вартість автомобіля, тобто 546 076,00 грн.

Крім того, позивач зазначає, що правовою підставою у ТзОВ «Трентор» для стягнення з ПАФ «Дністер» вартості вказаного майна є постанова від 31.01.2017р. про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №50463499 (а.с. 37-38 том ІІ), яка підтверджує факт неможливості повернення спірного орендованого майна.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Львівської області від 16.04.2015р. у справі №914/3574/14 було зобов'язано ПАФ «Дністер» повернути ТзОВ «Трентор» (автомобіль марки КАМАЗ, модель 65201-012 (2008 року випуску, реєстраційний номер: АА 6313 НС, номер кузова: ХТС 65201081152286), - шляхом передачі його за актом приймання-передавання (у місці, визначеному ТзОВ «Трентор» ). Дане рішення набрало законної сили 17.02.2016р. (а.с. 20-32 том І).

29.02.2016р. господарським судом Львівської області видано наказ на виконання вказаного вище рішення (а.с. 33 том І).

За приписами ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно , яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Правовий аналіз наведеного свідчить про те, що обставина відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, та як наслідок засвідчення факту неможливості виконання боржником обов'язку з передачі майна, Законом України "Про виконавче провадження" визначено наявністю, зокрема, постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа без виконання.

В ході примусового виконання рішення, державним виконавцем було з'ясовано, що у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він повинен передати стягувачу в натурі, в зв'язку з чим державним виконавцем 31.01.2017р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №50463499 (а.с. 37-38 том ІІ).

Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012р., з метою правильного і однакового застосування розділу XIV ГПК України щодо порядку виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів роз'яснено, що, застосовуючи заходи, передбачені ст. 121 ГПК України, господарські суди повинні мати на увазі, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками. За відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду віндикаційного позову) , зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива , оскільки в такому разі захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном.

В пп. 7.4. п. 7 зазначеної постанови пленуму Вищого господарського суду України вказано, що за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).

Судом з'ясовано, що рішенням господарського суду Львівської області від 16.04.2015р. у справі №914/3574/14 було зобов'язано ПАФ «Дністер» повернути ТзОВ «Трентор» майно, а саме: автомобіль марки КАМАЗ, модель 65201-012 (2008 року випуску, реєстраційний номер: АА 6313 НС, номер кузова: ХТС 65201081152286.

Згідно ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Правове значення наведеної у вказаній статті класифікації полягає в існуванні ряду договорів, предметом яких можуть бути лише індивідуально-визначені речі, зокрема, оренда.

Так, відповідно до ч.1 ст.760 ЦК України , предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Із матеріалів справи вбачається, що даний спір між сторонами виник внаслідок невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо повернення майна саме з оренди.

При цьому вартість орендованого відповідачем майна, яке підлягає поверненню, судом не визначалась.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, суд вважає, що спірне майно, щодо якого було заявлено позов, є індивідуально визначеним майном, оскільки ТзОВ «Трентор» заявлено позов саме щодо вантажного самоскида марки КАМАЗ, модель 65201-012, 2008 року випуску, реєстраційний номер: АА 6313 НС, а не щодо будь-якого іншого вантажного самоскида, довільного виробника, марки, моделі, реєстраційного номера та року випуску, при тому, що зазначені характеристики вирізняють цей вантажний самоскид серед інших індивідуалізуючи його.

Тобто, в цьому випадку, модель 65201-012, 2008р. випуску, реєстраційний номер: АА 6313 НС спірного вантажного самоскида, є його індивідуальною ознакою та вирізняє (індивідуалізує) його серед інших вантажних самоскидів цієї ж марки, моделі, того ж року випуску та кольору.

Враховуючи, що 31.01.2017р. державним виконавцем Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_8, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі) було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №50463499, що підтверджує факт неможливості повернення спірного орендованого майна через відсутність його у боржника та, як наслідок, наявність у ТзОВ «Трентор» правових підстав для стягнення з ПАФ «Дністер» вартості цього майна.

Отже, є помилковим твердження скаржника про те, що майно, яке підлягає поверненню відповідачем, є майном з родовими ознаками. Як вірно встановлено судом першої інстанції вказане майно є індивідуально визначеним, що виключає зміну способу виконання рішення шляхом звернення на кошти боржника.

У даному випадку порушене право позивача підлягає захисту шляхом вчинення ним позову до відповідача про стягнення збитків за втрачене майно, під час розгляду якого і встановлюється його вартість.

Відповідно до ст. 779 ЦК України, наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Виходячи з цього суд констатує, що саме відповідач як орендар повинен відшкодувати орендодавцю збитки у зв'язку із втратою ним об'єкта оренди.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України під збитками слід розуміти втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 3 згаданої статті регламентовано відшкодування збитків у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до положень п.3 ст. 623 ЦК України, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно наявного у звіті висновку, ринкова вартість об'єкта оцінки (вантажний самоскид марки КАМАЗ, модель 65201-012 (2008 року випуску, реєстраційний номер: АА 6313 НС) станом на 31.03.2016р. становить 546 076,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача саме ринкову вартість автомобіля в розмірі 546 076,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо тверджень скаржника про те, що позов є передчасним, оскільки спірне майно розшукується державним виконавцем, то такі не беруться судом до уваги, оскільки виявлення державним виконавцем в майбутньому спірного майна чи встановлення осіб в яких воно перебуває, не звільняє відповідача від відшкодування його вартості орендодавцю. Відповідач не надав жодних доказів,яким чином дане майно вибуло з його володіння, документально не підтвердив де в даний час перебуває спірне майно. При розгляді справи №914/3574/14 відповідач не повідомляв суд, ні позивача про те, що майно вибуло у нього із володіння.

Обов'язок відповідача повернути позивачу як орендодавцю орендоване майно виник ще в жовтні 2014р., що встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 16.04.2015р. у справі №914/3574/14. Оскільки таке майно у відповідача відсутнє, про що він сам зазначає, в силу положень договору та норм закону він повинен відшкодувати його вартість.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 14.02.2017р. у справі № 914/1143/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу передати до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді С.М. Бойко

ОСОБА_1