Рішення

від 13.02.2017 по справі 916/3432/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" лютого 2017 р.Справа № 916/3432/16

За позовом: Комунального підприємства теплових мереж „ЮЖТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО”

До відповідача: Малого приватного підприємства „ТАТЬЯНА”

про стягнення 43601,69 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач – Комунальне підприємство теплових мереж „ЮЖТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з Малого приватного підприємства „ТАТЬЯНА” суму основного боргу в розмірі 33527,82 грн., пеню у розмірі 4790,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 4317,57 грн. та 3% річних у розмірі 966,10 грн. за договором від 02.01.2015р. №4/183 купівлі – продажу теплової енергії.

Відповідач - Мале приватне підприємство „ТАТЬЯНА” відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на адресу реєстрації, однак надіслана кореспонденція суду повернулась без вручення, у зв'язку з закінченням терміну зберігання, що вбачається з відповідної відмітки поштової організації на поштових відправленнях, які повернулись до суду.

З огляду на те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, те, що адреса, на яку направлялось поштове відправлення, є адресою місцезнаходження юридичної особи відповідача відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні 23.01.2017р. пояснення представника позивача, суд встановив.

02 січня 2015 року між Комунальним підприємством теплових мереж „ЮЖТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО” (Теплопостачальна організація) та Малим приватним підприємством „ТАТЬЯНА” (Споживач) було укладено Договір №4/183 купівлі – продажу теплової енергії (надалі – Договір), відповідно до п. 1 якого, Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію (постачання, виробництво та транспортування теплової енергії) в обсягах, зазначених у Додатку №2 до цього Договору та забезпечувати температуру мережної води відповідно до встановленого температурного графіку теплової мережі, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором.

Розділом 2. Договору передбачено, що теплова енергія постачається Споживачу в порядку та обсягах згідно з Додатком 2 до цього Договору на такі потреби: опалення – в опалювальний період та гаряче водопостачання.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору, Споживач теплової енергії зобов'язується дотримуватися вимог Правил користування тепловою енергією, Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води ДНАОП 0.00-1.11-98, Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, Правил підготовки теплових господарств дол. Опалювального періоду та цього договору.

Згідно п. 4.2.6. Договору, Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим Договором.

Положенням п. 6.4. Договору визначено, що порядок розрахунків за поставлену теплову енергію визначається умовами Додатку 6 до цього Договору, в залежності від основної тарифної групи Споживача.

На виконання умов укладеного Договору, позивачем - Комунальним підприємством теплових мереж „ЮЖТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО” було поставлено Малому приватному підприємству „ТАТЬЯНА” протягом березня 2015 року по жовтень 2016 року теплову енергію на загальну суму 33527,82 грн.

Відповідні рахунки задля сплати та акти про надання послуг були скеровані на адресу Споживача, однак, в порушення умов укладеного Договору, з боку Малого приватного підприємства „ТАТЬЯНА” не було сплачено спожиту теплову енергію в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість за період з березня 2015 року по жовтень 2016 року на загальну суму 33527,82 грн., яка станом на момент розгляду справи є непогашеною, що підтверджується розрахунком заборгованості, який міститься у матеріалах справи (а.с. 20).

Пунктом 3 Додатку №6 до Договору №4/183 купівлі – продажу теплової енергії від 02 січня 2015 року визначено, що розрахунки за теплову енергію здійснюються у грошовій формі за тарифами, діючими на момент здійснення операції купівлі-продажу.

Відповідно до п. 5 Додатку №6 до Договору №4/183 купівлі – продажу теплової енергії від 02 січня 2015 року, Споживач до десятого числа місяця, наступного за розрахунковим сплачує Теплопостачальній організації повну вартість заявленого у договорі обсягу споживання теплової енергії (Додаток №2 до Договору) на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків.

У відповідності до п. 8 Додатку №6 до Договору №4/183 купівлі – продажу теплової енергії від 02 січня 2015 року, в разі несплати Споживачем за спожиту теплову енергію відповідно до терміну, встановленого п.3 цього Додатку, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день просочення.

У зв'язку з неналежним виконанням з боку відповідача прийняти на себе зобов'язань за умовами укладеного Договору, Комунальним підприємством теплових мереж „ЮЖТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО” здійснено нарахування пені, 3% та інфляційних втрат на суму основного боргу відповідача.

Позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж „ЮЖТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО” обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов'язань з боку відповідача – Малого приватного підприємства „ТАТЬЯНА”, та направлено на стягнення з відповідача боргу у розмірі 33527,82 грн., пені у розмірі 4790,20грн., інфляційних втрат у розмірі 4317,57 грн. та 3% річних у розмірі 996,10 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Згідно положень ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Малим приватним підприємством „ТАТЬЯНА” прийнятих на себе зобов'язань за Договором №4/183 купівлі – продажу теплової енергії від 02 січня 2015 року, отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за період з березня 2015 року по жовтень 2016 року в розмірі 33527,82 грн. є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами з боку позивача, відповідачем не спростовані, і підлягають задоволенню судом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем було здійснено нарахування пені, розрахунок проведено за період з березня 2015 року по жовтень 2016 року, а саме розрахунок за листопад 2015 року проведено за період з 30.11.2015р. по 27.05.2016р., розрахунок за грудень 2015 року проведено за період з 10.01.2015р. по 23.06.2016р., розрахунок за січень 2016 року проведено за період з 10.02.2016р. по 29.07.2016р., розрахунок за лютий 2016 року проведено за період з 10.03.2016р. по 29.07.2016р., розрахунок за березень 2016 року проведено за період з 10.04.2016р. по 16.09.2016р., розрахунок за квітень 2016 року проведено за період з 10.05.2016р. по 28.10.2016р. Загальна заборгованість за відповідачем зі сплати пені складає 4790,20 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення нарахованої пені, вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про її стягнення з відповідача – правомірними.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат, розрахунки проведено за період з грудня 2014 року по червень 2016 року. Так, відповідно до таких розрахунків, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати 3% у сумі 966,10 грн. та заборгованість зі сплати інфляційних втрат у розмірі 4317,57 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про їх стягнення з відповідача – правомірними.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства теплових мереж „ЮЖТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО” зі стягненням з Малого приватного підприємства „ТАТЬЯНА” заборгованості за спожиту теплову енергію за Договором №4/183 купівлі – продажу теплової енергії від 02 січня 2015 року у розмірі 43601,69 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 33527,82 грн., пені у розмірі 4790,20 грн., інфляційних втрат у розмірі 4317,57 грн. та 3% річних у розмірі 966,10 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі 1378грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Малого приватного підприємства „ТАТЬЯНА” (65481, Одеська область, м.Южне, вул. Хіміків, буд. 14/3; код 24770955) на користь Комунального підприємства теплових мереж „ЮЖТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО” (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Старомиколаївське шосе, 8; код 26134519) заборгованість за спожиту теплову енергію за Договором №4/183 купівлі-продажу теплової енергії від 02 січня 2015 року у розмірі 43601,69 грн., яка складається з: суми основного боргу в розмірі 33527 (тридцять три тисячі п'ятсот двадцять сім) грн. 82 коп., пені в розмірі 4790 (чотири тисячі сімсот дев'яносто) грн. 20 коп., інфляційних втрат в розмірі 4317 (чотири тисячі триста сімнадцять) грн. 57 коп., 3% річних в розмірі 966 (дев'ятсот шістдесят шість) грн. 10 коп. та судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Повний текст рішення складено 17 лютого 2017 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко