Постанова

від 27.03.2018 по справі 916/3432/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/3432/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Татьяна"

на рішення Господарського суду Одеської області (суддя -Д'яченко Т.Г.) від 13.02.2017

та постанову Одеського апеляційного господарського суду (головуючий - Принцевська Н.М. судді: Діброва Г.І., Лисенко В.А.) від 20.09.2017

у справі за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Южтеплокомуненерго"

до Малого приватного підприємства "Татьяна"

про стягнення 43 601 грн. 69 коп.

Короткий зміст позовних вимог

1. 09.12.2016 Комунальне підприємство теплових мереж "Южтеплокомуненерго" (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Малого приватного підприємства "Татьяна" (далі - Відповідач) 33 527 грн. 82 коп. основного боргу, 4 790 грн. 20 коп. пені, 4 317 грн. 57 коп. інфляційних втрат, 966 грн. 10 коп. 3 % річних за спожиту теплову енергію.

2. Позовна заява мотивована тим, що Відповідач за укладеним з Позивачем договором № 4/183 від 02.01.2015 купівлі-продажу теплової енергії, неналежним чином виконав свої зобов'язання з оплати поставленої Позивачем з березня 2015 по жовтень 2016 теплової енергії, а направлені Відповідачу рахунки-фактури та акти наданих послуг не були підписані Відповідачем та повернуті Позивачу без виконання, відповідь на направлену Відповідачу претензію також не надійшла. Нарахування пені інфляційних втрат та 3 % річних обумовлено умовами договору та вимогами законодавства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 13.02.2017 Господарський суд Одеської області вирішив позов задовольнити стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 33 527 грн. 82 коп., пені в розмірі 4 790 грн. 20 коп., інфляційних втрат в розмірі 4 317 грн. 57 коп. та 3 % річних в розмірі 966 грн. 10 коп. Рішення суду першої інстанції мотивоване підтвердженим належними доказами фактом невиконання Відповідачем зобов'язань з оплати поставленої Позивачем за договором № 4/183 від 02.01.2015 теплової енергії за період з березня 2015 по жовтень 2016 року, а нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат відповідає умовам вказаного договору та вимогам законодавства.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. 20.09.2017 Одеський апеляційний господарський суд вирішив рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Рішення апеляційного суду мотивоване тими ж аргументами, що наведені в рішенні суду першої інстанції, до яких суд додав, що вимоги Відповідача в листі Позивачу про відключення належного Відповідачу об'єкту (вбудовано-прибудованого приміщення магазину) від системи опалення неможливе через відсутність приладу обліку теплової енергії у цьому приміщенні, а перебування приміщення у житловому будинку і відключення від системи теплопостачання може незадовільно вплинути на тепловий баланс всієї будівлі. При цьому судом було залучено в якості додаткового доказу поданий Відповідачем лист від 19.02.2015 про відключення від централізованого опалення підприємства, відповідь Позивача, акти та рахунки про надання Відповідачеві послуг, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Також відповідачем не надано доказів дотримання передбаченої законодавством процедури відключення приміщення Відповідача від системи централізованого опалення, а тому відхилені доводи Відповідача щодо обов'язку Позивача припинити надання послуг теплопостачання Відповідачеві через порушення термінів сплати, оскільки це не передбачено ані умовами укладеного між сторонами договору, ані нормами законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 11.12.2017 Відповідач подав касаційну скаргу із заявою поновити строк для подання касаційної скарги. У касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 і прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Суди не надали належної оцінки бездіяльності Позивача з відключення Відповідача від системи теплопостачання, а Позивач умисно ввів в оману Відповідача щодо порядку відключення від системи теплопостачання, не повідомивши Відповідачу про правила відключення від такої системи, а також не передбачивши такі правила в умовах типового, укладеного між сторонами договору № 4/183 від 02.01.2015 купівлі-продажу теплової енергії.

7. Суди не надали правову оцінку причинам, за яких виникла сума спірної заборгованості, оскільки не врахована відсутність вини Відповідача, Позивач є монополістом в місті з надання послуг теплопостачання, а керівник Позивача з метою наживи та заволодінні коштами Відповідача не вчинив дії з відключення підприємства Відповідача від системи опалення та гарячого водопостачання, що призвело до збитків останнього, хоча Позивача було повідомлено про припинення діяльності Відповідача, останній перестав оплачувати відповідні послуги після 27.02.2015, про що надані належні докази у справі.

Позиція Позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

8. Заперечуючи аргументи в касаційній скарзі, Позивач погоджується із доводами апеляційного суду та наводить доводи у відзиві на касаційну скаргу, що є ідентичними правовій позиції та висновкам, зробленим апеляційним судом в оскаржуваній постанові.

Позиція Верховного Суду

Щодо підстав припинення постачання теплової енергії

9. Основним аргументом скаржника стосовно відсутності підстав для стягнення з нього суми заборгованості за спожиту ним теплову енергію, поставлену Позивачем, є посилання на припинення правовідносин між сторонами за договором купівлі-продажу теплової енергії через наявність у Позивача підстав для відключення об'єкту Відповідача від системи опалення та гарячого водопостачання.

Однак скаржником не враховані ні умови укладеного сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії, ні норми законодавства. В пункті 4.1.1 договору сторони погодили право споживача (Відповідача) відмовитися від послуг теплопостачальної організації (Позивача) в строк, передбачений цим договором і якщо така відмова не суперечить діючому законодавству. В пункті 3.1.3 сторони також погодили право (а не обов'язок) теплопостачальної організації (Позивача) обмежувати або повністю припиняти постачання теплової енергії споживачу у випадках та порядку, визначеними правилами користування тепловою енергією, іншими нормативними актами України, а також додатком 4 до цього договору. Пунктом 1.3 додатку 4 до договору передбачений один із випадків припинення постачання теплової енергії споживачу (Відповідачу) - порушення умов договору в частині термінів сплати або здійснення неповної оплати за поточне споживання теплової енергії (наявності боргу на початок кожного розрахункового періоду).

Отже, для припинення правовідносин за згаданим договором купівлі-продажу теплової енергії наявність такої підстави, як волевиявлення споживача або настання такої обставини, як порушення умов договору в частині термінів сплати або здійснення неповної оплати за поточне споживання теплової енергії, недостатньо, оскільки наведені умови договору і норми законодавства вимагають дотримання також порядку припинення постачання теплової енергії, що визначений правилами користування тепловою енергією та іншими нормативними актами України.

При винесенні оскаржуваних рішень суди виходили з тих обставин, що об'єкт Відповідача - приміщення, до якого Позивачем здійснюється теплопостачання та подача гарячої води, не обладнаний приладом обліку теплової енергії.

Порядок припинення постачання теплової енергії до приміщень, що підключені до централізованої системи опалення, був визначений апеляційним судом з посиланням на статтю 19 Закону України "Про теплопостачання", пункти 24, 25, 26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, та пункти 2.1, 2.2, 2.5, 2.6 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005.

Апеляційний суд встановив, що дотримання вказаних вимог законодавства не мало місце з боку Відповідача.

Також суди послались на лист Позивача від 27.02.2015 № 01-10-291, в якому на вимогу Відповідача відключити приміщення магазину від централізованого опалення, повідомлено, що відключення в опалювальний період лише приміщення Відповідача впливає на забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання сього житлового будинку.

Наведені обставини скаржником не спростовані.

У зв'язку із викладеним відхиляються доводи скаржника (пункт 6) щодо бездіяльності Позивача з відключення Відповідача від системи теплопостачання.

10. Суд відхиляє аргумент скаржника (пункт 7) про монопольний статус Позивача у місті Южне, де розташований об'єкт Відповідача, на ринку продажу теплової енергії, а також відхиляє аргумент про типові умови укладеного між сторонами договору № 4/183 від 02.01.2015 купівлі-продажу теплової енергії, які були запропоновані Позивачем, як монополістом, та з якими Відповідач, як споживач, вимушений був погодитись, уклавши вказаний договір.

Суд виходить з того, що предметом спору є заборгованість за спожиту Відповідачем теплову енергію, а не укладення, розірвання, припинення або визнання недійсним договору купівлі-продажу теплової енергії № 4/183 від 02.01.2015, а тому стосовно визначеного у даній справі предмету спору доводи є такими, що не стосуються предмету спору.

Крім цього Суд враховує наступне.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судами в оскаржуваних рішеннях не було встановлено обставин примушення Відповідача укласти з Позивачем договір купівлі-продажу теплової енергії, позбавлення його права обладнати приміщення магазину приладом обліку теплової енергії, а також не було встановлено обставин відсутності у Відповідача альтернативних джерел енергії з метою забезпечення теплом та гарячою водою.

11. Суд з урахуванням пункту 55 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", у якій Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (див. рішення у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" , заява N 30544/96, п. 26, ECHR 1999-I) також відхиляє аргументи скаржника щодо вчинення керівником Позивача дій з невідключення Відповідача від теплопостачання з метою наживи, заволодіння коштами останнього, завдання збитків та іншого (пункт 7).

12. Таким чином Відповідачем не спростовані встановлені судами на підставі доказів у справі обставини споживання ним теплової енергії на спірну суму вимог відповідно до умов договору № 4/183 від 02.01.2015, а також не спростована правомірність нарахування відповідно до умов договору та вимог законодавства сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних, а тому доводи скаржника щодо безпідставності стягнення з нього на користь Позивача заборгованості за отриману теплову енергію на спірну суму та порушення Позивачем і неправильне застосування судами норм Закону України "Про теплопостачання", статей 526, 627 Цивільного кодексу України та статей 176, 179, 193 Господарського кодексу України, не знайшли свого підтвердження, тому касаційна скарга не підлягає задоволенню. У зв'язку з цим (з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України) оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

13. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги в сумі 1653 грн. 60 коп. покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Татьяна" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 у справі № 916/3432/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак