Рішення

від 31.01.2017 по справі 921/393/14-г/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" січня 2017 р.Справа № 921/393/14-г/10

Господарський суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Андрусик Н.О. , судді Хоми С.О. , судді Боровець Я.Я.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Київ" ОСОБА_1, м.Хмельницький, в особі товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Київ", м.Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м.Київ

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопрестиж", м.Тернопіль,

до відповідача 2: Тернопільської міської ради , м. Тернопіль в особі Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, м.Тернопіль

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: фізичної особи ОСОБА_2, м.Тернопіль, та товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс", м.Київ

про визнання права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин Київ" на нежитлове приміщення, площею 1285,1м 2 , що знаходиться за адресою: м.Тернопіль вул.Київська, 10"Д" (реєстраційний №95901561101);

витребування з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопрестиж" нежитлового приміщення, площею 1285,1м 2 , що знаходиться за адресою: м.Тернопіль вул.Київська, 10"Д" (реєстраційний №95901561101);

визнання недійсним свідоцтва про право власності №5673651 від 04.07.2013р.;

зобов'язання Тернопільську міську раду в особі управління державної реєстрації скасувати державну реєстрацію права власності,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився ;

третя особа на стороні позивача: ОСОБА_3, довіреність НАВ №699653 від 15.12.2014р.

відповідача-1: ОСОБА_4, довіреність № б/н від 22.08.2014р.;

відповідача -2: не з'явився;

третя особа-1 на стороні відповідача: ОСОБА_4, довіреність №НАВ 04007 від

07.07.2014р.

В судовому засіданні представникам сторін, котрі прибули в засідання, роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 27, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Фіксація судового процесу здійснювалася технічними засобами в порядку ст. 81-1 ГПК України за допомогою програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду" на диск CD-R серійний № 125 ТЕ25D8023616А2.

Ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Київ" ОСОБА_1, м.Хмельницький, звернувся у квітні 2014 року до господарського суду Тернопільської області (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№104 від 28.04.2014р.) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопрестиж", м.Тернопіль, та Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції, м.Тернопіль, про: витребування з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопрестиж" нежитлового приміщення, площею 1285,1м 2 , що знаходиться за адресою: м.Тернопіль вул.Київська, 10"Д" (реєстраційний №95901561101); зобов'язання Реєстраційну службу Тернопільського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопрестиж" на нежитлове приміщення, площею 1285,1м 2 , що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Київська, 10"Д".

Згідно поданої заяви №715 від 15.05.2014р. (вх.№9745 від 15.05.2014р.) про зміну предмету позову, позивач просив: визнати право власності за товариством з обмеженою відповідальністю магазин "Київ" на нежитлове приміщення, площею 1285,1м 2 , що знаходиться за адресою: м.Тернопіль вул.Київська, 10"Д" (реєстраційний №95901561101); витребувати з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопрестиж" нежитлове приміщення за адресою: м.Тернопіль вул.Київська, 10"Д" (реєстраційний №95901561101); визнати недійсним свідоцтво про право власності №5673651, видане 04.07.2013р. товариству з обмеженою відповідальністю "Тернопрестиж"; зобов'язати Реєстраційну службу Тернопільського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопрестиж" на нежитлове приміщення за адресою: м.Тернопіль, вул.Київська, 10"Д".

Справа вже розглядалася у господарському суді Тернопільської області.

Так, відповідно до ухвали господарського суду Тернопільської області від 08.05.2015р. (головуючий суддя Півторак М.Є., суддя Бурда Н.М., суддя Сидорук А.М.) провадження у даній справі припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2015р. ухвалу місцевого суду від 08.05.2015р. скасовано, а справу №921/393/14-г/10 передано на розгляд господарському суду Тернопільської області.

Ухвалою суду від 16.07.2015р. справу прийнято до розгляду у складі колегії суддів: Галамай О.З. (головуючий), ОСОБА_5, ОСОБА_6

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Тернопільської області від 21.10.2015р., для розгляду справи визначено судову колегію у складі судді Галамай О.З. (головуючий) та суддів Стадник М.С., Руденко О.В.

Ухвалою суду від 23.12.2015р., в порядку статті 79 ГПК України, провадження у даній справі зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи №11/51-1559, порушеної за позовом ОСОБА_2, м.Тернопіль, до товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ", м.Тернопіль, про зобов'язання виділити в натурі частку з майна товариства шляхом передачі у власність нерухомого майна. Водночас, зобов'язано сторін спору повідомити суд про результати розгляду справи №11/51-1559.

Відповідно до Указу Президента України №21/2016 від 23.01.2016р. "Про переведення суддів" головуючий суддя Галамай О.З. переведена на посаду судді господарського суду Львівської області. Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату господарського суду Тернопільської області від 02.02.2016р. на підставі п.2.3.50, 2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи, згідно якого визначено головуючого суддю у даній справі - ОСОБА_5

Ухвалою суду від 05.02.2016р. дану справу прийнято до провадження судовою колегією у складі головуючого судді Андрусик Н.О. та суддів Стадник М.С., Руденко О.В.

Між тим, у зв'язку з відсутністю членів судової колегії - суддів Стадник М.С. та Руденка О.В. по причині їх перебування у відпустці, на підставі розпоряджень керівника апарату господарського суду Тернопільської області від 09.09.2016р. призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого проведено заміну відсутніх суддів та в склад колегії введено суддів Боровець Я.Я. та Шумського І.П. (протоколи автоматизованої заміни складу суддів від 09.09.2016р.).

Ухвалою суду від 09.09.2016р. провадження у справі поновлено, судове засідання призначено на 22.09.2016р.; від учасників судового процесу витребувано додаткові документи, необхідні для розгляду спору.

В подальшому в судовому засіданні оголошувалася перерва (протокол судового засідання від 25.10.2016р.) та розгляд справи неодноразово відкладався на підставі статті 77 ГПК України з причин, наведених в ухвалах суду від 22.09.2016р., 06.10.2016р., 03.11.2016р., 17.11.2016р., 06.12.2016р., 13.12.2016р., 10.01.2017р., востаннє, до 31.01.2017р.

В процесі розгляду справи судом відмовлено в задоволенні заяви позивача про відвід суддів Шумського І.П. та Боровця Я.Я., з підстав, наведених в ухвалі суду від 03.11.2016р.

Строк розгляду спору у даній справі продовжувався в порядку статті 69 ГПК України до 24.11.2016р., з урахуванням клопотання, поданого представником відповідача-2.

Також, на підставі ухвали суду від 17.11.2016р. судом проведено заміну неналежного відповідача - 2: Реєстраційну службу Тернопільського міського управління юстиції на належного відповідача-2: Тернопільську міську раду в особі Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради та, у зв'язку з цим, розгляд справи розпочато заново.

У зв'язку з перебуванням судді Шумського І.П. у додатковій відпустці (наказ №9-В від 05.01.2017р.) відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Тернопільської області від 10.01.2017р. "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу", протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.01.2017р. проведено заміну відсутнього судді, в склад колегії введено суддю Хому С.О. Справу прийнято до розгляду в новому складі (ухвала від 10 січня 2017р.).

В процесі розгляду справи позивачем заявлені позовні вимоги підтримано з підстав, наведених у позовній заяві, заяві №715 від 15.05.2014р. (вх.№9745 від 15.05.2014р.) про зміну предмету позову та додаткових письмових поясненнях, зокрема, без номеру від 14.09.2015р. (вх.№19723 від 14.09.2015р.), без номеру від 05.12.2016р. (вх.№21020 від 06.12.2016р.) та з урахуванням долучених до матеріалів справи документів.

Позивач зазначає, що постановою господарського суду від 21.08.2013 року у справі №10/Б-1287 ТОВ "Магазин "Київ" визнано банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру; постановою від 19.08.2013 року ліквідатором призначено ОСОБА_1

Під час здійснення інвентаризації майна банкрута ліквідатором встановлено, що ТОВ "Магазин "Київ" відчужило майно, яке знаходилося в іпотеці (15.07.2008 року між АКБ "Укрсоцбанк" (кредитор), правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Орвіс" (позичальник) було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг №770/9-698; в забезпечення виконання позичальником своїх кредитних зобов'язань між АКБ "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель), правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Магазин "Київ" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір від 17.07.2008 року ( з наступними змінами та доповненнями), згідно умов якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно-нежитлове приміщення, загальною площею 1 285,1кв.м., що знаходиться в м. Тернополі по вул. Київська,10, яке належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на приміщення, виданого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 09.01.2001 року та зареєстрованого Тернопільським МБТІ 09.01.2001 року за №462 (предмет іпотеки); 17.07.2008 року Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_7; зареєстровано в реєстрі за №5578).

Однак, в період дії заборони рішенням господарського суду Тернопільської області від 15.09.2009 року у справі № 11/51-1559 було задоволено позов ОСОБА_2 та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Київ" виділити в натурі ОСОБА_2 частку майна шляхом передачі - приміщення площею 1 267,1кв.м., яке розташоване за адресою м.Тернопіль вул.Київська,10.

Крім того, 03.07.2013 року ОСОБА_2 без згоди банку знову здійснила внесок до статутного капіталу ТОВ Тернопрестиж . Таким чином, після отримання ОСОБА_2 незаконним способом у власність приміщення, яке вибуло з володіння ТОВ Магазин Київ не з його волі, нею було відчужено, спершу у 2009 році -ТОВ Орвіс , а пізніше - 2013 р. ТОВ Тернопрестиж дане приміщення.

Правовим обґрунтуванням позовних вимог зазначено норми статей 15, 16, 328, 330, 387, 388 ЦК України.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"), згідно письмових пояснень без номеру від 18.08.2015р. (вх.№18208 від 18.08.2015р.), без номеру від 14.09.2015р. (вх.№19643 від 14.09.2015р.) позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

В свою чергу, товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопрестиж" згідно поданих відзиву на позов без номеру від 19.08.2015р. (вх.№18330 від 19.08.2015р.) та без номеру від 21.09.2016р. (вх.№16643 від 22.09.2016р.), письмових пояснень без номеру від 02.12.2015р. (вх.№25259 від 02.12.2015р.), без номеру від 23.12.2015р. (вх.№26685 від 23.12.2015р.), без номеру від 10.01.2017р. (вх.№3389 від 10.01.2017р.), а також третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - фізична особа ОСОБА_2, згідно відзиву на позов без номеру від 22.09.2016р. (вх.№16642 від 22.09.2016р.), письмових пояснень без номеру від 06.10.2016р. (вх.№17347 від 06.10.2016р.), без номеру від 17.10.2016р. (вх.№19821 від 17.11.2016р.), без номеру від 10.01.2017р. (вх.№33910 від 10.01.2017р.), та їхній представник в судових засіданнях, позовні вимоги не визнали. Зокрема, звернули увагу суду, що учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Київ" 03.07.2009р. прийнято рішення про вихід з числа Учасників Товариства ОСОБА_2 з поверненням належної їй частки в статутному капіталі (фонді) Товариства у вигляді майна Товариства, що складається із нерухомого майна - приміщення площею 1267,1кв.м., яке розташоване за адресою м.Тернопіль, вул.Київська, 10, право власності на яке належить Товариству на підставі Свідоцтва про право власності від 09.01.2001р. Вартість нерухомого майна, яке запропоновано передати ОСОБА_2 становить 488172грн 65коп. та виплатою коштів в сумі 448277грн 35коп., виплату яких вирішено провести протягом року з дня виходу її з числа Учасників Товариства.

Рішення загальних зборів учасників ТОВ Магазин Київ від 09.07.2009р. не відмінене, не скасоване чи в інший спосіб не визнане таким, що втратило чинність, як на момент подання позову так і на день вирішення спору.

Вказує, що листом № 74 від 11.06.2009 року ТОВ "Орвіс" звернулося до Тернопільського відділення ХОФ АКБ Укрсоцбанк про надання дозволу на переоформлення документів по продажу нежитлового приміщення площею 1 285,1кв.м., (м. Тернопіль, вул. Київська,10), що належить ТОВ "Магазин "Київ" на ТОВ "Орвіс", оскільки, мережа магазинів "Київ" готувалася до продажу, а потенційний покупець ставив умову, щоб вказане приміщення належало ТОВ " Орвіс".

У листі №11/51-1559 від 22.02.2010 року ПАТ "Укрсоцбанк" висловив свою згоду на передачу права власності на приміщення магазину від ТОВ "Магазин "Київ" до ТОВ "Орвіс".

Вважає, що банку було відомо про те, що майно (нежитлове приміщення по вул. Київська,10 в м. Тернополі), яке є предметом іпотеки - буде відчужене і вищезазначеним листом підтвердив свою згоду на передачу майна.

Крім того, просить врахувати, що нерухоме майно - приміщення, площею 1267,1 кв. м., яке розташоване за адресою: м.Тернопіль, вул.Київська, 10 з 30 жовтня 2012 року не перебувало в іпотеці ПАТ Укрсоцбанк , оскільки зобов'язання за генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008 року та генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-691 від 26.06.2008 р. є припиненими, як такі, що виконані у відповідності до приписів ст.ст. 598, 599 ЦК України (дата набрання законної сили рішенням господарського суду Тернопільської області від 15 грудня 2011 року у справі №3/77/5022-1020/2011). Також є припиненими зобов'язання ТОВ Орвіс за генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008 року та генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9- 691 від 26.06.2008 року перед ПАТ Укрсоцбанк з 30 жовтня 2012 року, що встановлено рішенням господарського суду Тернопільської області від 05.09.2013 року у справі №5/48/5022-1019/2012, яке відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України є преюдиційним.

Посилається на інші обставини.

Представники відповідача-2, як і третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - товариство з обмеженою відповідальністю Орвіс в судове засідання жодного разу не з'явилися, витребуваних документів суду не надали. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у відповідності до правил ст.64 ГПК України.

Беручи до уваги обставини належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, достатність часу, наданого для підготовки до судового засідання, зважаючи на те, що брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст.22 ГПК України, застосовуючи принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, що закріплені в п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.4 3 та ст.33 ГПК України та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути спір по суті в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши додатково представлені докази, заслухавши в процесі розгляду справ пояснення та заперечення представників сторін, господарський суд встановив таке.

З матеріалів справи вбачається, що 09 січня 2001 року виконавчим комітетом Тернопільської міської ради видано Свідоцтво про право власності на приміщення, площею 1 267,1 кв. м., яке розташоване за адресою м. Тернопіль вул. Київська, 10 і яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Магазин "Київ" на праві колективної власності. Свідоцтво видане на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1313 від 27.12.2000 року.

09 січня 2001 року Товариством з обмежено відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації" вчинено реєстровий напис на документі про право колективної власності та внесено запис в реєстрову книгу за №462 (належним чином засвідчена копія Свідоцтва знаходиться в матеріалах справи).

Між тим, господарськими судами тривалий час розглядалися спори щодо правомірності передачі даного нежитлового приміщення учаснику товариства при його виході з числа учасників та щодо встановлення наявності зобов'язань боржника, що виникли на підставі іпотечного договору №5578 від 17.07.2008 р.

Так, при вирішенні спору у справі №3/77/5022-1020/2011 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ТОВ "Орвіс", СП "Луміс", третя особа - ТОВ магазин "Київ", про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нерухоме майно, зокрема, на нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою м. Тернопіль, Київська, 10, та яке було передане в іпотеку за іпотечним договором №5578, рішенням господарського суду Тернопільської області від 15.12.2011 р. у справі №3/77/5022-1020/2011, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2013р. встановлено, що згідно із свідоцтвом про право власності САЕ № 236712 від 01.09.2011р., виданим виконкомом Тернопільської міської ради, та витягом про реєстрацію права власності від 01.09.2011р., виданим ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" власником нежитлового приміщення, площею 1285,1кв.м, розташованого за адресою м. Тернопіль, Київська, 10, є ОСОБА_2В, а не ТОВ магазин "Київ".

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 15.12.2011р. у справі №3/77/5022-1020/2011 частково задоволено первісний позов ПАТ Укрсоцбанк , звернуто стягнення шляхом визнання за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на нерухоме майно, а саме торговий комплекс, загальною площею 1649,7кв.м, що знаходиться за адресою: бульвар Вишнівецького, 9, м. Тернопіль, вартістю 13657370 грн., приміщення вбудовано- прибудованого магазину з підвальним приміщенням, загальною площею 1028,5 кв. м, що знаходиться за адресою: пр. С. Бандери, 47, м. Тернопіль, вартістю 10141270 грн. і погашено заборгованість ТОВ Орвіс за генеральним договором про надання кредитних послуг № 770/9- 698 від 15.07.2008 р. та генеральним договором про надання кредитних послуг № 770/9-691 від 26.06.2008 р. перед ПАТ Укрсоцбанк у розмірі 17109000 грн., а право власності на вищезазначені об'єкти нерухомого майна - припинено. Провадження у справі в частині первісних позовних вимог щодо звернення стягнення шляхом визнання за ПАТ Укрсоцбанк права власності та припинення права власності ТОВ Орвіс на нерухоме майно -нежитлове приміщення, загальною площею 1285,1 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Київська, 10, м. Тернопіль, припинено; в решті первісних позовних вимог -відмовлено. В задоволенні зустрічного позову - відмовлено.

Відмову у задоволенні частини первісних позовних вимог (щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно нежиле приміщення, загальною площею 83,1 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул.Старий Ринок, 3 та належить СП Луміс в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Орвіс" за генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-691 від 26.06.2008 року перед Банком, (в подальшому рішенням господарського суду Тернопільської області від 05.09.2013 року у справі №5/48/5022-1019/2012 задоволено позов СП Луміс до ПАТ Укрсоцбанк , визнано іпотечний договір від 26.06.2008р. за реєстровим №5069, таким, що припинив свою дію) суд мотивував тим, що у відповідності до представленого розрахунку суми позову заборгованість позичальника перед кредитором за генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008 року та за генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-691 від 26.06.2008 року становить 17109000грн 00 коп. Проте, судом звернуто стягнення шляхом визнання за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на нерухоме майно: - торговий комплекс, загальною площею 1649,7кв.м., що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, бульвар Д.Вишневецького,9, вартість якого за висновком судової будівельно-технічної експертизи №1340 від 18.11.2011р. становить 13657370,00грн, та приміщення вбудовано - прибудованого магазину з підвальним приміщенням, загальною площею 1028,5кв.м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, проспект Степана Бандери, 47, вартість об'єкта згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи становить 10141270,00грн, разом на загальну вартість нерухомого майна 23 798 640,00 грн ., що перевищує суму заборгованості позичальника за генеральним договором про надання кредитних послуг № 770/9-698 від 15.07.2008р. та генеральним договором про надання кредитних послуг № 770/9-691 від 26.06.2008р. на 6 689 640 грн. 00 коп.

Господарський суд Тернопільської області, приймаючи рішення від 15 грудня 2011 року у справі №3/77/5022-1020/2011 керувався нормами ст.37 Закону України Про іпотеку , яка регулює порядок передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Даний спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки не передбачає реалізації майна, що перебуває в іпотеці. Звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст.37 Закону України Про іпотеку є завершеним з моменту набрання законної сили рішенням суду. Так як згідно рішення суду іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Також встановлено, що в провадженні господарського суду Тернопільської області перебувала справа №5/48/5022-1019/2012, порушена за позовом Спільного підприємства "Луміс" до ПАТ Укрсоцбанк , про визнання договору іпотеки від 26.06.2008 року таким, що припинив свою дію та зобов'язання приватного нотаріуса виключити з реєстру іпотек запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна згідно договору іпотеки.

Позовні вимоги СП "Луміс" у даній справі обґрунтовувалися погашенням заборгованості за генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008 р. та генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-691 від 26.06.2008 р. внаслідок звернення стягнення на предмети іпотеки на підставі рішення господарського суду Тернопільської області від 15.12.2011р. у справі №3/77/5022-1020/2011.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 05.09.2013 року у справі №5/48/5022-1019/2012, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2014 р., позов задоволено частково. Визнано іпотечний договір від 26.06.2008р., укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та Спільним підприємством "Луміс" та посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_7 26.06.2008р. за реєстровим №5069, таким, що припинив свою дію. В решті позову - припинено провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 05.09.2013р. у справі №5/48/5022-1019/2012 встановлено, що ПАТ Укрсоцбанк на підставі рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.12.2011року №3/77/5022-1020/2011 набув у власність нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості позичальника (ТОВ Орвіс ) за генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008 р. та за генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-691 від 26.06.2008р., рішення господарського суду Тернопільської області від 15.12.2011 р. № 3/77/5022-1020/2011 є правовстановлюючим документом, необхідним для реєстрації такого права згідно вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Право власності ТОВ "Орвіс" на дане майно у відповідності до приписів п. 8 ч. 1 ст. 346 ЦК України є таким, що припинилося .

У даній справі судом досліджено доводи банку щодо обставин наявності заборгованості ТОВ Орвіс за даними генеральними договорами, зобов'язання за якими банк вважав не припиненими в силу існування заборгованості (станом на 30.08.2013 року за договором №770/9-691 в сумі 31 81182,74 грн.) і таким доводам надано відповідну правову оцінку та зроблено висновок про припинення ТОВ Орвіс грошових зобов'язань за обома генеральними договорами як таких, що виконані у відповідності до приписів ст.ст. 598,599 ЦК України, та, у зв язку з цим, дійшов висновку, що договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за № 5069 від 26.06.2008 року, котрий укладено в забезпечення виконання генерального договору про надання кредитних послуг № 770/-691 від 26.06.2008р., згідно ст. 17 Закону України Про іпотеку , також є припиненим 30.10.2012р..

Зазначено, ПАТ "Укрсоцбанк" скористався своїм правом і вибрав такий спосіб захисту своїх прав як звернення стягнення на іпотечне майно шляхом визнання за ним права власності на дане майно і відповідно, з моменту задоволення судом такої вимоги (прийняття рішення у справі №3/77/5022-1020/2011) Банк позбавлений права на будь-які наступні вимоги щодо виконання боржником основного зобов'язання по генеральних договорах про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008 року та №770/9-691 від 26.06.2008 року.

До аналогічного висновку прийшов і Київський апеляційний господарський суд у справі №910/15784/13 та №910/18713/13 при розгляді заяви СП "Луміс" та "Орвіс" про визнання такими, що не підлягають виконанню наказів, виданих господарським судом м. Києва на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справах № 582/13, № 663/13.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 року, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 22 квітня 2014 року у справі №910/15784/13 та постановою від 01.07.2014 року у справі № 910/18713/13 (яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 22 вересня 2014 року у справі № 910/18713/13) визнано такими, що не підлягають до виконання накази, видані господарським судом міста Києва на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 23.07.2013 року у справі № 582/13 та від 28.08.2013 року у справі №663/13; у тому числі і рішення третейського суду, яке просило скасувати СП "Луміс" у справі № 910/21032/13.

У зазначених вище постановах вказується, що з моменту набрання рішенням господарського суду законної сили вимоги кредитора, який звернувся з позовом про задоволення своїх вимог за рахунок вартості предмета іпотеки, шляхом набуття на нього права власності вважаються виконаними, а будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником свого основного зобов'язання, в силу прямої дії ст. 36 Закону України "Про іпотеку" є недійсними.

Отже, зобов'язання ТОВ "Орвіс" за генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008 року та генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-691 від 26.06.2008 року перед ПАТ "Укрсоцбанк" припинилися 30 жовтня 2012 року, що встановлено рішенням господарського суду Тернопільської області від 05.09.2013 року у справі №5/48/5022-1019/2012.

В ході розгляду даної справи встановлено, що 23.10.2010 року господарським судом Тернопільської області порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю Магазин Київ за загальною процедурою, передбаченою Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом за заявою кредитора - ТОВ Терфіш (справа №10/Б-1287).

Постановою господарського суду від 15 січня 2013 року припинено процедуру розпорядження майном боржника та відкрито його ліквідаційну процедуру.

Постановою господарського суду від 21 серпня 2013 року ліквідатором банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Київ" (м. Тернопіль, вул. Київська,10, ідентифікаційний код 14046046) призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №156 від 19.02.2013р., видане Міністерством юстиції України); покладено на ліквідатора ОСОБА_1 обов'язки, передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На даний час триває процедура ліквідації боржника (ухвала від 25.11.2016 року про продовження строку ліквідаційної процедури).

20.04.2011 року ухвалою господарського суду включено до Реєстру вимог кредиторів по справі № 10/Б-1287 відносно боржника, зокрема, вимоги ПАТ Укрсоцбанк в сумі 20 044 757,89 грн.

20.09.2016 року у справі 10/Б-1287 судом відповідно до ухвали виключено з реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПАТ Укрсоцбанк на суму 20 044 757,89 грн., що забезпечені іпотекою майна банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин Київ та припинено провадження у справі відносно вимог кредитора - ПАТ Укрсоцбанк відносно боржника, зважаючи на те, що вимоги Банку є погашеними, тому він не може брати участь у справі № 10/Б-1287 про банкрутство ТОВ "Магазин "Київ", м. Тернопіль. Дана ухвала суду є чинною, оскільки залишена в силі судом апеляційної інстанції (постанова Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 року). Судами зроблено висновок, що оскільки зобов'язання ТОВ "Орвіс" за генеральним договором про надання кредитних послуг № 770/9-698 від 15.07.2008 року та генеральним договором про надання кредитних послуг № 770/9-691 від 26.06.2008 року перед ПАТ "Укрсоцбанк" припинилися 30 жовтня 2012 року, то і порука ТОВ "Магазин "Київ" (виникла на підставі договору поруки №107880/107-ПЮ022, укладеного між банком, позичальником та боржником (банкрутом) 06 серпня 2009 року, в забезпечення зобов'язань ТОВ "Орвіс" перед ПАТ "Укрсоцбанк" згідно Генерального договору про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008 року) припинилася 30 жовтня 2012 року, в силу статей 559, 598 ЦК України.

Між тим, рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 09.04.2013 року у справі № 2-9577/11 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Орвіс", ПАТ "Укрсоцбанк", приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_7, третя особа - ТОВ магазин "Київ", позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: визнано іпотечний договір від 17.07.2008 р., укладений АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ТОВ магазин "Київ", предметом якого є приміщення загальною площею 1 285,1 кв. м., що знаходиться в Київська, 10, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 5578 таким, що припинив свою дію. Вказане рішення залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 18.06.2013 р. у справі № 789/731/13.

В подальшому ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.11.2013 р. були скасовані рішення Тернопільського міськрайонного суду від 09.04.2013 року у справі № 2-9577/11 та ухвала апеляційного суду від 18.06.2013 р., справа повернута на новий розгляд. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 09.01.2014 р., яка набрала законної сили, позов ОСОБА_2 було залишено без розгляду.

Як слідує з додатку № 1 до Статуту ТОВ магазин „Київ» від 03.03.2008 року для забезпечення господарської та фінансової діяльності Товариства, а також для гарантії виконання майнових зобовязань Товариства за рахунок внесків (вкладів) учасників створюється статутний капітал (фонд) Товариства у розмірі 1213450 грн. 00 коп., з яких внески Учасників розподіляються наступним чином:

ОСОБА_2, володіє часткою в розмірі 936450 грн. 00 коп., що складає 77,2 % статутного капіталу (фонду) Товариства;

Сабуліс Ремігіюс, володіє часткою в розмірі 138500 грн. 00 коп., що складає 11,4 % статутного капіталу (фонду) Товариства;

Будрене ОСОБА_8, володіє часткою в розмірі 138500 грн. 00 коп., що складає 11,4 % статутного капіталу (фонду) Товариства.

03 липня 2009 року відбулися загальні збори Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю магазин „Київ» , на яких було прийнято рішення про вихід з числа Учасників Товариства ОСОБА_2 з поверненням належної їй частки в статутному капіталі (фонді) Товариства у вигляді майна Товариства, що складається із нерухомого майна - приміщення, площею 1267,1 кв. м., яке розташоване за адресою м.Тернопіль, вул.Київська, 10 та виплатою 448277 грн. 35 коп. грошовими коштами, виплату яких провести протягом року з дня виходу з числа Учасників Товариства.

Оскільки ТОВ Магазин Київ не виконало рішення загальних зборів від 03.07.2009 року, то ОСОБА_2 звернулася 13.08.2009 року до суду з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю магазин „Київ» виділити позивачу в натурі належну частку в майні ТОВ магазин „Київ» шляхом передачі Товариством у власність позивачу нерухоме майно приміщення, площею 1267,1 кв.м., яке розташоване за адресою м.Тернопіль, вул.Київська, 10.

Рішенням господарського суду від 15.09.2009 року у справі № 11/51-1559 позовні вимоги задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю магазин "Київ" виділити в натурі належну ОСОБА_2 частку з майна Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Київ", шляхом передачі Товариством з обмеженою відповідальністю магазин "Київ" у власність ОСОБА_2 нерухомого майна - приміщення, площею 1267,1 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Тернопіль, вул.Київська, 10.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2014 р. касаційні скарги ПАТ "Укрсоцбанк" та ліквідатора ТОВ Магазин Київ задоволено частково, скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2014р. та рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.09.2009р. у справі №11/51-1559, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

Даний спір розглядався судами неодноразово, востаннє ухвалою господарського суду Тернопільської області від 17.05.2016 у справі № 11/51-1559, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.07.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016 р. припинено провадження у справі № 11/51-1559 на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Під час розгляду зазначеного спору у справі № 11/51-1559 судами на підставі наявних доказів встановлено наступні обставини:

03.07.2009 відбулися загальні збори Учасників ТОВ Магазин "Київ", на яких було прийнято рішення про вихід з числа Учасників Товариства ОСОБА_2 з поверненням належної їй частки в статутному капіталі (фонді) Товариства у вигляді майна Товариства, що складається із нерухомого майна - приміщення площею 1267,1кв.м, яке розташоване за адресою м. Тернопіль вул. Київська,10, право власності та яке належить Товариству на підставі свідоцтва про право власності від 09.01.2001р. Вартість нерухомого майна, яке запропоновано передати ОСОБА_2 становить 488172грн 65коп. Решту належної ОСОБА_2 частки в розмірі 448 277,35грн запропоновано повернути у грошовій формі, яку виплатити протягом року з дня виходу з числа учасників товариства. Крім того, загальні збори учасників ТОВ магазин "Київ" (протокол № 31 від 03.07.2009) вирішили вивести з числа учасників товариства Будрене ОСОБА_8 з поверненням належної їй частки в статутному капіталі (фонді) товариства у вигляді майна товариства, що складається із обладнання загальною вартістю 138 500,00грн; зменшити розмір статутного капіталу (фонду) товариства до розміру 138500,00грн та перерозподілити частки учасників у статутному капіталі (фонді) товариства таким чином: Сабуліс Ремігіюс, володіє часткою в розмірі 138500грн, що складає 100% статутного капіталу (фонду) Товариства (протокол № 31 від 03.07.2009р); затвердити зміни до пунктів 1.2 та 1.5 Статуту товариства, виклавши їх (зміни) у вигляді додатку № 2 до Статуту.

Державну реєстрацію змін до Статуту товариства проведено 08.07.2009р., номер запису 16461050009000943.

На момент проведення зборів був чинним статут ТОВ Магазин "Київ", зареєстрований 29.06.2005р., з додатком № 1 до статуту, зареєстрованим 03.03.2008р., згідно з яким частка ОСОБА_2 у статутному капіталі (фонді) товариства становила 936 450 грн., що складає 77,2 %.

В листі від 10.07.2009р., адресованому позивачу ОСОБА_2 повідомила, що ТОВ магазин "Київ" не виконало рішення загальних зборів учасників товариства та не виділило їй вказане приміщення та просила передати в рахунок частини належної їй частки в статутному капіталі (фонді) товариства нерухоме майно - приміщення площею 1267,1 м2, яке розташоване за адресою: м. Тернопіль вул. Київська,10;

- листом від 14.07.2009р. Товариство повідомило, що не має можливості виконати умови протоколу загальних зборів учасників № 31 від 03.07.2009р.;

- у зв'язку з викладеним, ОСОБА_2 звернулася у серпні 2009 року до господарського суду з позовом (справа № 11/51-1559).

Під час розгляду господарськими судами справи № 11/51-1559 рішення загальних зборів ТОВ Магазин "Київ", оформлене протоколом № 31 від 03.07.2009р, було виконано і фактично нерухоме майно - приміщення площею 1267,1 кв.м, яке розташоване за адресою м. Тернопіль, вул. Київська, 10, було передане ОСОБА_2

У листопаді 2009 року ОСОБА_2 здійснила внесок до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс", м. Тернопіль у вигляді нежитлового приміщення площею 1 267,1 кв. м., що розташоване за адресою м. Тернопіль, вул.. Київська, 10, а в листопаді 2010 року загальними зборами учасників ТОВ "Орвіс" зазначене нерухоме майно знову було передано у власність ОСОБА_2 у зв'язку з її виходом зі складу учасників цього Товариства. Дані обставини сторонами не заперечуються.

Судами встановлено, що 10.08.2011 року виконавчим комітетом Тернопільської міської ради було прийнято рішення про оформлення за ОСОБА_2 права власності на приміщення, загальною площею 1285,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Київська, 10, а 01.09.2011року ОСОБА_2 отримала свідоцтво, видане виконавчим комітетом Тернопільської міської ради серії САЕ №236712 про право власності на приміщення, загальною площею 1 285,1 кв.м по вул. Київська, 10 в м. Тернополі.

Згідно розпорядження начальника управління з питань містобудування та архітектури Тернопільської міської ради №132 від 13.10.2011 року за клопотанням ОСОБА_2, приміщенню по вул. Київська,10 в м. Тернополі, загальною площею 1 285,1 кв.м було присвоєно адресний номер "Київська, 10 "Д" замість вул. Київська, 10", тобто спір стосується одного і того ж об єкту .

ОСОБА_2 здійснила внесок до статутного капіталу ТОВ "Тернопрестиж", м. Тернопіль у вигляді нежитлового приміщення, загальною площею 1 285,1 кв. м., що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Київська, 10 "Д", що підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Тернопрестиж" № 5 від 01.07.2013р. та актом прийому-передачі нерухомого майна від 01.07.2013р.

Надалі, 04.07.2013року ТОВ "Тернопрестиж", код ЄДРПОУ 38739854 (місце реєстрації м. Тернопіль, вул. Самчука, 33/21) було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою м. Тернопіль вул. Київська, буд. 10 Д, площею 1285,1 кв.м. Власність зареєстрована Реєстраційною службою Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.07.2013 р.

Таким чином, ОСОБА_2 фактично отримала майно на виконання рішення загальних зборів, оформленого протоколом № 31 від 03.07.2009р ., а на момент винесення оскаржуваної ухвали суду від 17.05.2016 року ні ОСОБА_2, ні ТОВ Магазин Київ вже не були власниками спірного майна.

Згідно ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п.п. 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.

Таким чином, вище встановлені зазначеними судовими рішеннями зокрема у справі №11/51-1559 факти не потребують повторного встановлення при розгляді даного господарського спору.

За твердженням позивача спірне нерухоме майно перебувало в іпотеці ПАТ Укрсоцбанк , а тому ОСОБА_2 не мала права вносити його до статутного фонду ТОВ Тернопрестиж без згоди Банку; ТОВ Магазин Київ , в силу приписів ст. 9 Закону України Про іпотеку , умов іпотечного договору від 17.07.2008 року (п.п.2.1.4 та 2.1.5) не вправі був приймати будь-які рішення без згоди Банку щодо відчуження предмету іпотеки; право власності ОСОБА_2 набула на спірне майно саме на підставі рішення господарського суду Тернопільської області від 15.09.2009 року у справі № 11/51-1559, котре в подальшому було скасовано судом касаційної інстанції, відтак, Товариство як власник даного приміщення, відповідно до ст. 388 ЦК України, має законні підстави витребовувати дане нерухоме майно із чужого незаконного володіння та вимагати визнання недійсним свідоцтва про право власності, адже реєстрація такого права ТОВ Тернопрестиж здійснена у період заборони на відчуження даного приміщення згідно договору іпотеки від 17.07.2008 року. При цьому позивач посилається на обставини скасування рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.04.2013 року у справі №2-9577/11, на підставі якого були зняті обтяження в Реєстрі іпотек, судову практику Верховного суду України у справі № 6-2467цс15 від 13.04.2016 р., №6-53цс15 від 13.05.2015р. та норми ст.ст.24, 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень .

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Частиною 2 статті 318 Цивільного кодексу України закріплено рівність усіх суб'єктів права власності перед законом.

Згідно з частиною 4 статті 41 Основного закону та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. ОСОБА_4 може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 330 ЦК України встановлено, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність насамперед від того, є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем.

Відповідно до ч. 1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Слід зазначити, перелік підстав, за якими майно може бути витребувано у добросовісного набувача є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Оскільки добросовісне набуття у розумінні ст.388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є повернення майна із незаконного володіння.

У випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст.392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Згідно з пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до частини 5 статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується.

Правомірність та добросовісність набуття права власності на майно, може бути поставлено під сумнів виключно через обізнаність набувача про відсутність у відчужувача прав на таке відчуження та, внаслідок можливості витребування у набувача майна.

Відповідно до статті 388 ЦК України набувач є добросовісним, якщо він не знав та не повинен був знати, що особа, в якій він придбаває річ не має права його відчужувати.

За таких обставин, з огляду на заявлені позовні вимоги про витребування майна (нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою м. Тернопіль вул. Київська, буд. 10 Д, площею 1285,1 кв.м.) у добросовісного набувача - відповідача-1, доказуванню в межах даного спору підлягають обставини вибуття такого майна з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Як встановлено судом, ліквідатор ТОВ Магазин Київ ОСОБА_1, обґрунтовуючи вибуття спірного нерухомого майна з власності Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин Київ поза волею власника, посилається на рішення господарського суду Тернопільської області від 15.09.2009р. у справі №11/21-1559, яким задоволено позовну заяву ОСОБА_2 про зобов язання виділити в натурі належну ОСОБА_2 частку з майна ТОВ Магазин Київ шляхом передачі у власність ОСОБА_2 нерухомого майна - приміщення, площею 1267,1кв.м. за адресою м.Тернопіль, вул.Київська, 10, і котре в подальшому 09.04.2014 року було скасовано судом касаційної інстанції.

В той же час, суд наголошує, що наведеним обставинам відчуження спірного нерухомого майна на користь третіх осіб Фізичною особою ОСОБА_2 передувало, власне, вчинення відповідного правочину, спрямованого на набуття останньою права власності на таке приміщення.

Згідно приписів ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" (в чинній редакції станом на 03.07.2009 року) при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Частиною 2 ст.148 ЦК України встановлено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

З даними нормами закону узгоджуються положення пункту 3.4 розділу 3 Статуту ТОВ Магазину Київ , згідно з яким при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Як зазначалося вище та встановлено судами під час розгляду справи № 11/51-1559 та вбачається з матеріалів справи, за станом 03.07.2009 р. ОСОБА_2 була учасником ТОВ Магазину Київ . 03.07.2009 року загальними зборами учасників товариства прийняте рішення про задоволення заяви ОСОБА_2 про її вихід з числа учасників товариства та про повернення належної їй частки у статутному капіталі (фонді) товариства шляхом передачі нерухомого майна - приміщення, площею 1 267,1кв.м, яке розташоване за адресою м. Тернопіль вул. Київська, 10.

В ході розгляду спору судом з'ясовано, і це підтверджується сторонами в судових засіданнях, що рішення загальних зборів учасників ТОВ Магазин Київ , оформлене протоколом № 31 від 03.07.2009р., не скасовано чи в інший спосіб не визнано таким, що втратило чинності як на момент подання позову так і за станом на час розгляду справи в суді. Доказів оскарження рішення загальних зборів від 03.07.2009р. сторонами та третіми особами, в тому числі ліквідатором Товариства не надано.

Пунктом 10 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" передбачено, що рішення загальних зборів та інших органів управління господарського товариства, що за своєю правовою природою є актами, дійсні, якщо у судовому порядку не буде встановлено інше.

Підстава для правомірного набуття права власності на майно у зв'язку з внесенням такого майна до статутного фонду юридичної особи - господарського товариства, встановлюється ст. 115 ЦК України, відповідно до якої господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Тобто, передача нерухомого майна до статутного капіталу юридичної особи є оплатним правочином, оскільки в якості розрахунку за передання права власності на нерухоме майно, набувач такого майна передає його відчужувачу корпоративні права, які в розумінні ст. 177 ЦК України також є об'єктами цивільних прав.

Враховуючи зазначені норми права та обставини справи, суд приходить до висновку про добросовісність відповідача-набувача майна з огляду на встановлені судами факти, якими спростовуються доводи позивача з приводу того, що майно вибуло з володіння Товариства поза його волею внаслідок постановлення судом рішення, та як зазначалося вище, внаслідок передачі спірного майна ОСОБА_2 як власником до статутного фонду ТОВ Тернопрестиж , і котре остання отримала на виконання рішення загальних зборів, оформленого протоколом № 31 від 03.07.2009р., з подальшим оформленням у встановленому законом порядку, права власності на майно, про що свідчить рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 10.08.2011 року Про оформлення права власності та свідоцтво про право власності від 01.09.2011 р.

Слід зазначити, що на момент виходу ОСОБА_2 з числа учасників, у липні 2009 року єдиним засновником (учасником) позивача залишався громадянин ОСОБА_9 Республіки Сабуліс Ремігіюс з розміром частки в статутному фонді 138500 грн., що становило 100% статутного капіталу. Такі зміни у складі учасників та щодо зменшення розміру статутного фонду були зареєстровані державним реєстратором 08.07.2009р., номер запису 16461050009000943 шляхом внесення змін до Статуту Товариства, а відтак, Товариству з обмеженою відповідальністю Магазин Київ були відомі всі обставини, в тому числі щодо передачі нерухомого майна ОСОБА_2 Втім, з огляду на відсутність будь-яких дій Товариства, останнє не заперечувало рішення від 03.07.2009 р. про виділення майна учаснику в натурі у зв язку з його виходом з числа учасників.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є підставою для державної реєстрації такого права.

Станом на 01.09.2011 року, тобто станом на момент реєстрації права власності на приміщення за ОСОБА_2 в БТІ, рішення господарського суду Тернопільської області від 15.09.2009 року у справі №11/51-1559 було чинним, що дозволяло третій особі у справі зареєструвати своє право на приміщення по вул. Київська, 10 в м. Тернополі в органах державної реєстрації прав на підставі даного судового рішення.

Однак, позивачем не подано, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що спірне нерухоме майно - приміщення по вул. Київська, 10 в м. Тернополі було зареєстровано за ОСОБА_2 на праві власності на підставі рішення господарського суду Тернопільської області від 15.09.2009 року № 11/51-1559, а тому твердження позивача щодо вибуття майна поза волею Товариства без їх документального обґрунтування, не заслуговують на увагу суду.

Також, позивачем не надано доказів того, що відповідачу-1 було відомо про наявність перешкод до вчинення правочину щодо відчуження майна. Натомість, матеріали справи свідчать про те, що на момент укладення правочину (станом на 04.07.2013 року) щодо передачі нерухомого майна до Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопрестиж , останнє належало ОСОБА_2 на праві власності на законних підставах, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, досліджені обставини вибуття нерухомого майна, що є предметом спору з володіння позивача свідчать про наявність волі Товариства, волі її законних представників на таке вибуття; зазначені у ст. 388 ЦК України підстави, з якими закон пов'язує можливість витребування майна у позивача - відсутні (майно не було загублено власником; не було викрадено у власника; не вибуло з володіння власника поза його волею).

Що стосується посилань позивача про відсутність у ОСОБА_2 законних підстав вносити спірне майно до статутного фонду відповідача-2 без згоди банку, оскільки майно знаходилося в іпотеці ПАТ Укрсоцбанк , то з даного приводу слід зазначити наступне .

Питання щодо порушення прав банку як іпотекодержателя майна на підставі іпотечного договору № 5578 від 17.07.2008року та питання щодо дійсності іпотеки, тобто чи є відповідна заборона (обтяження) на відчуження оспорюваного приміщення, яка б заважала виконати рішення загальних зборів від 03.07.2009р. на момент винесення оскаржуваного судового рішення, досліджувалися судом в процесі розгляду господарського спору про зобов'язання ТОВ магазин "Київ" виділити в натурі належну ОСОБА_2 частку з майна Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Київ", шляхом передачі у власність ОСОБА_2 нерухомого майна - приміщення, площею 1267,1 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Тернопіль, вул.Київська, 10 (справа №11/51-1559) за результатами нового розгляду, що вбачається з ухвали суду від 17.05.2016 року.

На зазначені обставини звернув увагу Вищий господарський суд України у постанові від 03.12.2015року, переглядаючи рішення господарського суду Тернопільської області від 24.06.2014року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 року у справі № 11/51-1559 в касаційному порядку.

Відповідно до ст.111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до висновків судів різних інстанцій у зазначеній справі констатовано, з посиланням на положення ст. 35 ГПК України, що 30.10.2012 р. припинилося основне зобов'язання за Генеральним договором про надання кредитних послуг № 770/9-698 від 15.07.2008р. та генеральним договором про надання кредитних послуг № 770/9-691 від 26.06.2008р. ТОВ Орвіс перед ПАТ "Укрсоцбанк" як таке, що виконане у відповідності до приписів ст.ст. 598, 599 ЦК України, що встановлено рішеннями судів (які є чинними), а саме: рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.12.2011 р. у справі № 3/77/5022-1020/2011, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.09.2013р. у справі №5/48/5022-1019/2012, постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/15784/13р., постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 р. у справі №910/18713/13.

Прийняття у власність майна, що є предметом іпотеки в рахунок погашення заборгованості відповідно до ст. 36,37 Закону України Про іпотеку (саме так поставлено у рішенні суду №3/77/5022-1020/2011) є підставою припинення іпотеки, оскільки зобов язання за кредитним договором припиняється.

Відповідно до статті 17 Закону України Про іпотеку іпотека припиняється у разі, зокрема, припинення основного зобов'язання і в цьому разі звернення до суду з позовом про визнання договору іпотеки та поруки припиненими не є необхідним.

Договір іпотеки від 17.07.2008 року припинив свою дію 30.10.2012 р., відповідно, на момент внесення ОСОБА_2 майна до статутного фонду ТОВ Тернопрестиж дане нерухоме майно не перебувало в іпотеці та під забороною відчуження.

З урахуванням наведеного, твердження Позивача, що іпотека не припинилася, оскільки не існує судового рішення, яким би встановлено припинення іпотеки ТОВ Магазин Київ є помилковим.

Ухвалою суду від 20.09.2016 року у справі 10/Б-1287 про банкрутство ТОВ Магазин Київ , згідно з якою з Реєстру вимог кредиторів виключено грошові вимоги ПАТ Укрсоцбанк на суму 20 044 757,89 грн., що забезпечені іпотекою майна банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин Київ , додатково підтверджується необґрунтованість доводів Банку щодо існування у Позивача зобов'язань за іпотечним договором та доведеність факту погашення зазначених вимог.

21.06.2013 року державним реєстратором вчинено дії по вилученню з Державного реєстру записів про обтяження іпотекою спірного нерухомого майна.

Станом на день передачі ОСОБА_2 майна - приміщення до статутного фонду ТОВ Тернопрестиж - 04.07.2013 року дане нерухоме майно було вільне від обтяжень, а іпотека - припинена, тому жодним чином права позивача у справі, не могли бути порушені.

Водночас, з наявних у справі документів вбачається, що власником нежитлового приміщення, площею 1 267,1кв.м. по вул.Київська, 10 в м.Тернополі до 29.09.2009 року (дати набрання рішенням суду у справі № 11/51-1559 законної сили) було Товариство з обмеженою відповідальністю Магазин "Київ"; вказане нежитлове приміщення знаходилося в іпотеці згідно іпотечного договору від 17.07.2008 року та приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_7 17.07.2008 року було накладено заборону на відчуження приміщення; 17.07.2008 року приватним нотаріусом було внесено до Державного реєстру іпотек реєстраційний запис про обтяження нежитлового приміщення по вул. Київська, 10 в м.Тернополі та запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про заборону відчуження вказаного приміщення; дозволу на відчуження нежитлового приміщення по вул. Київська, 10 в м. Тернополі ПАТ "Укрсоцбанк" Товариству не давав.

Даними обставинами, ПАТ "Укрсоцбанк", якого залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, обґрунтовує свої вимоги, зокрема, порушенням його прав як іпотекодержателя (майно, яке передавалося на підставі рішення загальних зборів від 03.07.2009р., було передано ОСОБА_2 без його згоди).

Відповідно до вимог ст.23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. ОСОБА_4, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Враховуючи наведені вимоги закону, банк, який стверджує, що він є іпотекодержателем вказаного майна і воно було передано без його згоди учаснику товариства має право на подання відповідного позову в окремому позовному провадженні, а не в межах даного віндикаційного позову.

Також , посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 03.11.2006 року у справі №11/449-05, яка на його думку, є обов'язковою для суду у даній справі відповідно до ст.111 28 ГПК України судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки за даною нормою закону обов'язковим для суду є рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Як вбачається зі змісту постанови від 03.11.2006 року у справі №11/449-05 така прийнята Верховним Судом України як судом касаційної інстанції, а не в порядку перегляду судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Позивачем не підтверджено порушення його прав отриманням ОСОБА_2 майна при виході з ТОВ магазин Київ та його подальшим внесенням до статутного фонду ТОВ Тернопрестиж .

Як зазначалося вище, господарським судом Тернопільської області при розгляді справи №11/51-1559 (що підтверджено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.07.2016року та постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016 р. у справі №11/51-1559) встановлено, що перехід права власності на спірне майно до ОСОБА_2 відбувся на підставі чинного рішення загальних зборів учасників ТОВ Магазин Київ (протокол №31 від 03.07.2009 p.).

Враховуючи обставини, встановлені у вищезазначених рішеннях судів, доводи позивача по своїй суті направлені на встановлення у даній справі інших, протилежних вищенаведеним, фактів.

Отже, позовні вимоги ТОВ Магазин Київ як необґрунтовані та не підтверджені документально належними доказами в порядку ст. 33 ГПК України, до задоволення не підлягають.

Оскільки суд не знайшов законних підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння ТОВ Тернопрестиж , то і вимоги щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності № 5673651 від 04.07.2013 року на дане нежитлове приміщення, видане державним реєстратором Тернопільського міського управління юстиції ОСОБА_10 відповідачу-1 та про зобов'язання орган державної реєстрації скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ Тернопрестиж , котрі є похідними, до задоволення також не підлягають.

Також суд зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 20.06.2014 року вжито заходи до забезпечення позову у справі №921/393/14-г/10.

Відповідно до ст.68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Згідно з роз'ясненнями Вищого господарського суду України, викладеними в п.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Враховуючи вирішення спору по суті у даній справі, беручи до уваги висновок суду про відмову у позові, заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду від 20.06.2014 року, підлягають скасуванню.

Судові витрати, в силу ст.49 ГПК України, покладаються на позивача у справі.

У судовому засіданні 31.01.2017р. оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст.85 ГПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.13, 41, 129 Конституції України, ст.ст.15, 16, 148, 317-319, 321, 330, 387, 388, 391 Цивільного кодексу України, ст. 4 Закону України "Про господарські товариства", Законом України Про іпотеку , Законом України Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень , ст.ст.1, 2, 4 2 -4 7 , 12, 22, 27, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 68, 81 1 , 82, 84-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову - відмовити.

2. Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду від 20.06.2014 р. у даній справі.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено "20" лютого 2017 року.

Головуючий суддя Н.О. Андрусик

судді: С.О.Хома

ОСОБА_11