Постанова

від 15.02.2017 по справі 910/15018/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2017 р. Справа№ 910/15018/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Дельта Банк

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2016

у справі № 910/15018/16 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Приватного підприємства "ТК Домострой",

до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк",

про припинення поруки,

за участю представників сторін:

від позивача: представник Лісков А.І. (довіреність б/н від 05.10.2015);

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство ТК Домострой (надалі - ПП ТК Домострой , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Дельта Банк (надалі - ПАТ Дельта Банк , відповідач) про припинення поруки на підставі частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 позов задоволено. Визнано припиненою поруку Приватного підприємства "ТК Домострой" за договором поруки №3.01.3ВН/04/П01/10-Склт від 03.09.2010, укладеним між Приватним підприємством ТК Домострой та Публічним акціонерним товариством Кредитпромбанк . Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Дельта Банк на користь Приватного підприємства ТК Домострой 1 378,00 грн судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду, Публічне акціонерне товариство Дельта Банк звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/15018/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, порушенням судом норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 Публічному акціонерному товариству Дельта Банк поновлено строк на апеляційне оскарження, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.01.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 було відкладено розгляд справи на 15.02.2017 у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

Позивач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх безпідставними, а судове рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду без змін.

Відповідач свого уповноваженого представника у судове засідання не направив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення даній особі відповідного поштового відправлення.

Вислухавши думку представника позивача щодо можливості розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами та за відсутності зазначеного учасника судового процесу.

15.02.2017 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 02.09.2010 між Публічним акціонерним товариством Кредитпромбанк (в тексті договору - банк) та ОСОБА_3 (в тексті договору - позичальник) був укладений кредитний договір №3.01.3.ВН/04/10-Склт (надалі - кредитний договір), яким встановлено процедуру та умови надання банком у майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми 4 553 670,87 грн, процедуру та умови повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами, а також взаємні права та зобов'язання сторін, що виникнуть при наданні банком кредитів (пункт 1.1. договору).

В подальшому сторонами укладались додаткові угоди до кредитного договору, якими погоджувалась сума кредиту та строки його повернення.

Так, 03.09.2010 між сторонами була укладена Додаткова угода №1 до договору, відповідно до якої банк надав позичальнику кредит у розмірі 3 944 635,58 грн.

Відповідно до пункту 3. вказаної Додаткової угоди позичальник зобов'язався повністю повернути кредит, отриманий за додатковими угодами, не пізніше 01 серпня 2014 року та починаючи з квітня 2011 року забезпечити погашення кредиту, у період з 1 по 10 число включно кожного календарного місяця, таким чином, щоб станом на 11 число календарного місяця, заборгованість за кредитом не перевищувала суми, встановлені даною додатковою угодою.

Крім того, 03.09.2010 між сторонами кредитного договору було укладено Додаткову угоду № 2, відповідно до якої банк надав позичальнику кредит у розмірі 609 035,29 грн.

Пунктом 3. Додаткової угоди №2 позичальник зобов'язався повністю повернути кредит, отриманий за додатковими угодами, не пізніше 01 серпня 2014 року та починаючи з квітня 2011 року забезпечити погашення кредиту, у період з 1 по 10 число включно кожного календарного місяця, таким чином, щоб станом на 11 число календарного місяця, заборгованість за кредитом не перевищувала суми, встановлені даною додатковою угодою.

Відносини, що склались між сторонами в ході виконання договору, мають ознаки кредитного договору, за яким, у відповідності до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 03.09.2010 між Приватним підприємством ТК Домострой (в тексті договору - поручитель) та Публічним акціонерним товариством Кредипромбанк (в тексті договору - банк) був укладений договір поруки №3.01.3.ВН/04/П01/10 (надалі - договір поруки), відповідно до умов якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_3 (в тексті договору - позичальник) за кредитним договором №3.01.3ВН/04/07-Склт від 02.09.2010, укладеним між банком та позичальником (пункт 1.1. договору).

З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство Кредипромбанк відступило право вимоги за кредитним договором від 03.09.2010 №3.01.3.ВН/04/10-Склт Публічному акціонерному товариству Дельта Банк , що підтверджується договором купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013 та відповідним актом приймання-передачі.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач вказав, що кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив до нього вимоги про погашення заборгованості, а тому наявні підстави для визнання поруки припиненою на підставі частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства ТК Домострой , виходячи з наступного.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно зі статтею 554 вказаного Кодексу у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Таким чином, положення частини 4 статті 559 ЦК України встановлює виключний перелік юридичних фактів, які необхідно встановити суду для того, щоб визнати договір поруки припиненим.

Сторони договору поруки визначили у договорі поруки, що поручитель бере на себе зобов'язання солідарно відповідати перед банком за виконання зобов'язань позичальника в ті ж строки, що і позичальник (пункту 1.3. договору поруки).

Пунктом 8.8. кредитного договору встановлено, що договір та додаткові договори до нього набирають чинності з моменту їх підписання та діють до повного погашення позичальником заборгованості за кредитами та процентами за користування ними, а при наявності простроченої заборгованості - і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів, а також штрафів, передбачених договором та додатковими договорами.

Відповідно до частини 1 статті 251 та частини 1 статті 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина 2 статті 251, частина 2 статті 252 ЦК України).

Таким чином, умова договору поруки про припинення поруки після повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки.

Пунктом 1.2. кредитного договору встановлено, що строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми кредитів та термін його кінцевого повернення визначаються додатковими договорами, але не пізніше терміну, встановленого пунктом 4.2. кредитного договору.

Відповідно до пункту 4.2. кредитного договору позичальник зобов'язується повністю погасити заборгованість за кредитами у терміни, визначені відповідними договорами, але у будь-якому випадку не пізніше 01.08.2014.

Додатковими угодами № 1 та № 2 до кредитного договору передбачено, що позичальник з 11.04.2011 зобов'язується щомісячно забезпечувати погашення кредиту відповідно до погодженого сторонами графіку.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази сплати боржником основної суми заборгованості за кредитним договором та додатковими угодами до нього, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що строк прострочення виконання зобов'язання за першим черговим платежем розпочався 12.04.2011.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 2 статті 1050 України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 6.3. кредитного договору встановлено, що банк має право відмовитися від надання позичальнику передбачених цим договором та додатковими договорами кредитів частково та/або в повному обсязі, вимагати дострокового повного повернення наданих кредитів, сплати процентів, штрафних санкцій (при наявності) та інших платежів, передбачених цим договором та додатковими договорами, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або його поручителями умов цього договору, додаткових договорів та/або договорів, укладених у забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим договором та додатковими договорами до нього, а позичальник зобов'язаний у термін, визначений відповідним письмовим повідомленням-вимогою, надісланим банком, повернути суму заборгованості по кредитах, що залишилась, сплатити проценти, штрафні санкції, інші платежі за цим договором та додатковими договорами, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у разі, у тому числі, порушення позичальником строків платежів, що встановлені цим договором та додатковими договорами.

З матеріалів справи вбачається, що 07.11.2011 ПАТ Кредитпромбанк направив позивачеві вимогу вих.№6543/3.04.2-б.б-01ВН про погашення боргу за кредитним договором на суму 5 937 347,06 грн до 07.12.2011.

Зі змісту даної вимоги вбачається, що підставою для її направлення слугувала непогашена боржником заборгованість, наявність якої дає право кредитору реалізувати свої права за іпотечним договором №3.01.3ВН/04/І01/10-Склт від 03.09.2010, передбачені пунктами 1.3., 4.1. та 4.2. цього договору.

Колегія суддів звертає увагу, що в пункті 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 №1 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів зазначено, що у силу положень частини 2 статті 1054 ЦК України до кредитних правовідносин підлягає застосуванню частина 2 статті 1050 зазначеного Кодексу, якою встановлено санкцію за прострочення повернення чергової частини позики, а саме, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, що належать йому відповідно до статті 1048 ЦК України. У такому випадку дострокове повернення кредиту не має ознак одностороннього припинення договірних зобов'язань та є належним способом захисту порушеного права.

Враховуючи відсутність доказів оплати позичальником за кредитним договором та ПП ТК Домострой чергових частин кредиту, наявність у банку згідно пункту 6.3. кредитного договору та ч. 2 ст. 1050 ЦК України права вимагати дострокового повернення всієї суми кредитних коштів, апеляційний господарський суд вважає правильним висновок місцевого господарського суду про те, що встановлений частиною 4 статті 559 ЦК України шестимісячний строк для припинення поруки слід обчислювати саме з 07.12.2011 - встановленого у вимозі строку для дострокового повернення суми кредиту.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, вимога до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинна бути пред'явлена в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 у справі №6-53цс14.

Оскільки шестимісячний строк для пред'явлення вимоги до поручителя закінчився 07.06.2012, доказів подання позову Публічного акціонерного товариства Кредитпромбанк чи Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до позивача про стягнення заборгованості у межах вищевказаного строку не надано, висновок суду першої інстанції про припинення поруки є законним та обґрунтованим.

Твердження апелянта про те, що з 21.01.2013 у провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувала справа №127/1468/13 за позовом ПАТ Дельта Банк до ПП ТК Домострой , ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про солідарне стягнення з боржника та поручителів заборгованості за спірним кредитним договором не спростовують висновку місцевого суду про припинення поруки, оскільки такий позов подано після спливу шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання, встановленого частиною 4 статті 559 ЦК України.

За приписами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 у справі №910/15018/16 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Дельта Банк задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 96, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 у справі №910/15018/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 у справі №910/15018/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/15018/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

С.Я. Дикунська