Постанова

від 26.06.2017 по справі 910/15018/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2017 року Справа № 910/15018/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівКролевець О.А., Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргуУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 (головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Дикунська С.Я.) на рішенняГосподарського суду міста Києва від 31.10.2016 (суддя Мельник В.І.) у справі№ 910/15018/16 Господарського суду міста Києва за позовомПриватного підприємства "ТК Домострой", доПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про припинення поруки, за участю представників: позивачаЛісков А.І., відповідачаПодлозний А.Ю.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 у справі №910/15018/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2017, позов задоволено: визнано припиненою поруку Приватного підприємства "ТК Домострой" за договором поруки № 3.01.3ВН/04/П01/10-Склт від 03.09.2010, укладеним між Приватним підприємством "ТК Домострой" та Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк".

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 251, 252, 559 ЦК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору дійшли помилкового висновку про наявність підстав для визнання припиненою поруки за договором.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 02.09.2010 між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (далі - банк) та ОСОБА_6 (далі - позичальник) був укладений кредитний договір №3.01.3.ВН/04/10-Склт (далі - кредитний договір), яким встановлено процедуру та умови надання банком у майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми 4.553.670,87 грн., процедуру та умови повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами, а також взаємні права та зобов'язання сторін, що виникнуть при наданні банком кредитів (пункт 1.1. договору).

В подальшому сторонами укладались додаткові угоди до кредитного договору, якими погоджувалась сума кредиту та строки його повернення.

Так, 03.09.2010 між сторонами була укладена Додаткова угода № 1 до договору, відповідно до якої банк надав позичальнику кредит у розмірі 3.944.635,58 грн.

Відповідно до пункту 3 вказаної Додаткової угоди позичальник зобов'язався повністю повернути кредит, отриманий за додатковими угодами, не пізніше 01 серпня 2014 року та, починаючи з квітня 2011 року, забезпечити погашення кредиту у період з 1 по 10 число включно кожного календарного місяця таким чином, щоб станом на 11 число календарного місяця заборгованість за кредитом не перевищувала суми, встановлені даною додатковою угодою.

Крім того 03.09.2010 сторони кредитного договору уклали Додаткову угоду № 2, відповідно до якої банк надав позичальнику кредит у розмірі 609.035,29 грн.

Пунктом 3 Додаткової угоди № 2 позичальник зобов'язався повністю повернути кредит, отриманий за додатковими угодами, не пізніше 01.08.2014 та, починаючи з квітня 2011 року, забезпечити погашення кредиту у період з 1 по 10 число включно кожного календарного місяця таким чином, щоб станом на 11 число календарного місяця заборгованість за кредитом не перевищувала суми, встановлені даною додатковою угодою.

Відносини, що склались між сторонами в ході виконання договору, мають ознаки кредитного договору, за яким відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 03.09.2010 між Приватним підприємством "ТК Домострой" (далі - поручитель) та Публічним акціонерним товариством "Кредипромбанк" (далі - банк) був укладений договір поруки № 3.01.3.ВН/04/П01/10 (далі - договір поруки), відповідно до умов якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_6 (далі - позичальник) за кредитним договором № 3.01.3ВН/04/07-Склт від 02.09.2010, укладеним між банком та позичальником (пункт 1.1 договору).

Публічне акціонерне товариство "Кредипромбанк" відступило право вимоги за кредитним договором від 03.09.2010 № 3.01.3.ВН/04/10-Склт Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк", що підтверджується договором купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013 та відповідним актом приймання-передачі.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав, що кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив до нього вимоги про погашення заборгованості, а тому наявні підстави для визнання поруки припиненою на підставі частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства "ТК Домострой", виходячи з такого.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно зі статтею 554 вказаного Кодексу у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Таким чином положення частини 4 статті 559 ЦК України встановлює виключний перелік юридичних фактів, які необхідно встановити суду для того, щоб визнати договір поруки припиненим.

Сторони договору поруки визначили у договорі поруки, що поручитель бере на себе зобов'язання солідарно відповідати перед банком за виконання зобов'язань позичальника в ті ж строки, що і позичальник (пункту 1.3 договору поруки).

Пунктом 8.8 кредитного договору встановлено, що договір та додаткові договори до нього набирають чинності з моменту їх підписання та діють до повного погашення позичальником заборгованості за кредитами та процентами за користування ними, а при наявності простроченої заборгованості - і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів, а також штрафів, передбачених договором та додатковими договорами.

Відповідно до частини 1 статті 251 та частини 1 статті 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина 2 статті 251, частина 2 статті 252 ЦК України).

Таким чином умова договору поруки про припинення поруки після повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки.

Пунктом 1.2 кредитного договору встановлено, що строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми кредитів та термін його кінцевого повернення визначаються додатковими договорами, але не пізніше терміну, встановленого пунктом 4.2 кредитного договору.

Відповідно до пункту 4.2 кредитного договору позичальник зобов'язується повністю погасити заборгованість за кредитами у терміни, визначені відповідними договорами, але у будь-якому випадку не пізніше 01.08.2014.

Додатковими угодами № 1 та № 2 до кредитного договору передбачено, що позичальник з 11.04.2011 зобов'язується щомісячно забезпечувати погашення кредиту відповідно до погодженого сторонами графіку.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази сплати боржником основної суми заборгованості за кредитним договором та додатковими угодами до нього, суди дійшли правильного висновку, що строк прострочення виконання зобов'язання за першим черговим платежем розпочався 12.04.2011.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 2 статті 1050 України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 6.3 кредитного договору встановлено, що банк має право відмовитися від надання позичальнику передбачених цим договором та додатковими договорами кредитів частково та/або в повному обсязі, вимагати дострокового повного повернення наданих кредитів, сплати процентів, штрафних санкцій (за наявності) та інших платежів, передбачених цим договором та додатковими договорами, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або його поручителями умов цього договору, додаткових договорів та/або договорів, укладених у забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим договором та додатковими договорами до нього, а позичальник зобов'язаний у термін, визначений відповідним письмовим повідомленням-вимогою, надісланим банком, повернути суму заборгованості за кредитами, що залишилась, сплатити проценти, штрафні санкції, інші платежі за цим договором та додатковими договорами, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у разі, у тому числі, порушення позичальником строків платежів, що встановлені цим договором та додатковими договорами.

07.11.2011 ПАТ "Кредитпромбанк" направив позивачеві вимогу за вих. №6543/3.04.2-б.б-01ВН про погашення боргу за кредитним договором на суму 5.937.347,06 грн. до 07.12.2011.

Зі змісту даної вимоги вбачається, що підставою для її направлення слугувала непогашена боржником заборгованість, наявність якої дає право кредитору реалізувати свої права за іпотечним договором № 3.01.3ВН/04/І01/10-Склт від 03.09.2010, передбачені пунктами 1.3, 4.1 та 4.2 цього договору.

Колегія суддів звертає увагу, що в пункті 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" зазначено, що в силу положень частини 2 статті 1054 ЦК України до кредитних правовідносин підлягає застосуванню частина 2 статті 1050 зазначеного Кодексу, якою встановлено санкцію за прострочення повернення чергової частини позики, а саме, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, що належать йому відповідно до статті 1048 ЦК України. У такому випадку дострокове повернення кредиту не має ознак одностороннього припинення договірних зобов'язань та є належним способом захисту порушеного права.

Враховуючи відсутність доказів оплати позичальником за кредитним договором та ПП "ТК Домострой" чергових частин кредиту, наявність у банку згідно з п. 6.3 кредитного договору та ч. 2 ст. 1050 ЦК України права вимагати дострокового повернення всієї суми кредитних коштів, колегія суддів вважає правильним висновок судів про те, що встановлений частиною 4 статті 559 ЦК України шестимісячний строк для припинення поруки слід обчислювати саме з 07.12.2011 - встановленого у вимозі про дострокове повернення суми кредиту.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, вимога до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинна бути пред'явлена в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином закінчення строку, встановленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 у справі №6-53цс14.

Оскільки шестимісячний строк для пред'явлення вимоги до поручителя закінчився 07.06.2012, доказів подання позову ПАТ "Кредитпромбанк" чи ПАТ "Дельта Банк" до позивача про стягнення заборгованості у межах вказаного строку не надано, висновок судів про припинення поруки є законним та обґрунтованим.

Твердження скаржника про те, що з 21.01.2013 у провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувала справа №127/1468/13 за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ПП "ТК Домострой", ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про солідарне стягнення з боржника та поручителів заборгованості за спірним кредитним договором не спростовують висновку судів про припинення поруки, оскільки такий позов подано після спливу шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання, встановленого частиною 4 статті 559 ЦК України.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 у справі № 910/15018/16 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець С.С. Самусенко