Ухвала

від 16.02.2017 по справі 910/15238/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"16" лютого 2017 р. Справа №910/15238/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Чорної Л.В.

Разіної Т.І.

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2017

по справі №910/15238/16 (суддя Марченко О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз"

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект"

відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Ойл Україна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування"

про стягнення 42 059 729,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (далі - ТОВ "Карпатигаз") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про:

- стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект" (далі - Фірма): 36 506 624,94 грн. заборгованості з перерахування внеску за договором про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004 №493 (далі - Договір); 1 387 824,26 грн. 3% річних та 4 155 280,52 грн. втрат від інфляції;

- стягнення з Фірми та товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Ойл Україна" (далі - ТОВ "Капітал Ойл Україна") як поручителя 8 888,88 грн. заборгованості з перерахування внеску за Договором, а всього 42 059 729,72 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2017 №910/15238/16 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2017 №910/15238/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги відповідача та додані до неї документи, колегія суддів дійшла висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду судом, виходячи з наступного.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм як матеріального, так і процесуального права.

За змістом ст. 91 ГПК України сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації встановленого законом права на судовий захист.

Однак, наявність права на оскарження не позбавляє особу обов'язку виконати вимоги процесуального закону, яким встановлено порядок такого оскарження, і не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття судом апеляційної скарги, поданої з порушенням закону.

Так, відповідно до частини 1 статті 93 Господарського процессуального кодексу (надалі - ГПК) України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2016 в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення, повний текст якого підписано 27.12.2016.

У відповідності до статті 50 ГПК України процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим Кодексом. У тих випадках, коли процесуальні строки не встановлено, вони призначаються господарським судом. Строки для вчинення процесуальних дій визначаються точною календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу. В останньому випадку дію може бути вчинено протягом всього періоду. Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Згідно зі статтею 51 ГПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця. У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Отже, останнім днем строку на подання апеляційної скарги на вказане рішення, відповідно до вимог статті 93 ГПК України є 06.01.2017.

Між тим, апеляційна скарга подана 08.02.2017, що підтверджується відбитком реєстраційного штемпелю суду першої інстанції на апеляційній скарзі, тобто, через місяць після закінчення встановленого ч. 1 ст. 93 ГПК України строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

Одночасно, з поданням апеляційної скарги, скаржник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з клопотанням про відновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2017 №910/15238/16. Вказане клопотання мотивоване тим, що з 03.01.2017 по 03.02.2017 керівник відповідача-1 ОСОБА_2 знаходився у відпустці, а тому не мав можливості своєчасно подати апеляційну скаргу. При цьому, відповідач-1 посилається на наказ від 30.12.2016 Про надання відпустки - ОСОБА_2 Таким чином, за оцінкою відповідача-1, наведені вище обставини унеможливили подання апеляційної скарги в строк та є поважними підставами для відновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів вважає його таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, згідно з частиною 1 статті 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Виходячи зі змісту статті 53 ГПК України, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Крім того, відновлення пропущеного процесуального строку є правом, а не обов'язком господарського суду, яке він використовує, виходячи із оцінки доводів, що наведені на обґрунтування клопотання про відновлення процесуального строку щодо поважності причин його пропуску.

Згідно зі ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

За змістом вказаної норми надіслання повних рішень та ухвал сторонам, прокурору, третім особам, які були присутні в судовому засіданні, законом не передбачено. Водночас, такі особи мають право згідно з частиною другою статті 22 ГПК України знайомитися з відповідними процесуальними актами, знімати їх копії, а також заявляти клопотання про видачу їм належно засвідчених копій судових рішень.

Колегією суддів враховано, що представники відповідача -1 у судове засідання від 19.12.2016, в якому було прийнято оскаржене рішення, не з'явились. Таким чином, повний текст судового рішення 28.12.2016 було надіслано поштою усім відсутнім учасникам процесу. Як слідує з матеріалів справи, відповідачем-1 повний текст рішення суду від 19.12.2016 було отримано особисто керівником - 04.01.2017, що вбачається зі зворотнього поштового повідомлення про вручення поштового відправлення № 01030 41169811. (т. 3 а/с 77) Однак, апеляційну скаргу подано відповідачем -1 тільки 08.02.2017.

Слід наголосити, останнім днем строку на подання апеляційної скарги на вказане рішення, відповідно до вимог статті 93 ГПК України є 06.01.2017, тобто повний текст судового рішення відповідач-1 отримав в межах строку апеляційного оскарження.

Доводи скаржника, що з 03.01.2017 по 03.02.2017 керівник відповідача-1 ОСОБА_2 знаходився у відпустці, а тому не мав можливості своєчасно подати апеляційну скаргу колегія суддів визнає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки не є тими виключними обставинами, що мають об'єктивно непереборний характер.

Більше того, слід звернути увагу, що керівник товариства ОСОБА_2, перебуваючи у відпустці з 03.01.2017, отримав повний текст рішення суду особисто 04.01.2017, що вбачається зі зворотнього поштового повідомлення про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач-1 під час розгляду даної справи у суді першої інстанції був належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, що вбачається зі зворотних поштових повідомлень, наявних у матеріалах справи.

В тому разі, якщо взяти до уваги той факт, що керівник перебував у відпустці, суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні чи отримання рішення суду нарочно іншого представника, згідно з ч.ч. 1-5 ст. 28 ГПК України, з числа, як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Колегія суддів відзначає, що в матеріалах справи міститься довіреність б/н від 01.09.2016 на представника відповідача-1 ОСОБА_3. (т. 1 а/с 224), строком дії до 31.12.2017, який був присутній у судовому засіданні 24.10.2016, що підтверджено протоколом.

Відповідно до змісту зазначеної довіреності, ОСОБА_3 було надано процесуальні права передбачені Господарським процесуальним кодексом, зокрема на отримання рішень, ухвал, наказів та всіх необхідних довідок та документів. Також зазначено і про право подавати до суду та підписувати апеляційні скарги. Доказів того, що вказана довіреність скасована до матеріалів справи не представлено.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

У справі Мушта проти України, no. 8863/06, від 18.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби

У справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі.

Проте, далі Суд зазначає, що навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Таким чином, з огляду на вищенаведене слід зазначити, що оскільки у скаржника була наявна інформація про хід та результат розгляду справи, та з врахуванням того, що законодавством передбачена можливість отримання процесуальних документів безпосередньо у суді за зверненням представника сторони, колегія суддів вважає, що можливість вчасного подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.

Серед іншого, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач-1 не був позбавлений права звернутись до Єдиного державного реєстру судових рішень , де здійснюється офіційне оприлюднення судових рішень та судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Інших доводів та доказів щодо наявності причин пропуску процесуального строку з обґрунтуванням їх поважності, які б позбавляли відповідача-1 подати апеляційну скаргу у встановлений ч. 1 ст. 93 ГПК України строк, що могло б бути підставою для відновлення пропущеного процесуального строку відповідно до ст. 53 ГПК України, апеляційна скарга не містить.

Колегія суддів зазначає, що подання стороною клопотання про відновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку для подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку з наданням відповідних доказів.

Також, встановлені законом строки вчинення процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного захисту порушених прав особи. При цьому, норма про можливість відновлення процесуальних строків є по суті пільгою, що може використовуватися лише, як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного із процесуальних строків.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, оцінивши доводи, наведені відповідачем-1 в обґрунтування клопотання про відновлення процесуального строку, дійшов висновку, що відсутність належних доказів поважності пропуску процесуального строку унеможливлює його відновлення, відтак клопотання про відновлення пропуску строку подання апеляційної скарги не може бути задоволено судом.

У відповідності до статті 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Отже, скаржником не надано належних доказів того, що він не мав можливості вчасно здійснити відповідні процесуальні дії, оскільки можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстав для відновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку не вбачається.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на відхилення клопотання про відновлення строку для подання апеляційної скарги, апеляційна скарга відповідача-1 не приймається до розгляду та підлягає поверненню скаржнику на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Керуючись ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 97, Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Повернути без розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2017 №910/15238/16 з доданими матеріалами на 14 (чотирнадцяти) арк., в тому числі оригінал платіжного доручення від 02.02.2017 № 314 про сплату судового збору на суму 227 315,96 грн.

Копію даної ухвали Київського апеляційного господарського суду №910/15238/16 надіслати зазначеним у скарзі сторонам.

Матеріали справи № 910/15238/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Л.В. Чорна

Т.І. Разіна