Рішення

від 08.02.2017 по справі 758/8470/16-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/8470/16-ц

Категорія 40

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шаховніної М. О. ,

при секретарі - Якимович К. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Благодійної організації Благодійний фонд Пацієнти України , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Менеджмент консалтинг групп про визнання інформації недостовірною, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Благодійної організації Благодійний фонд Пацієнти України , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Менеджмент консалтинг групп про визнання інформації недостовірною, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди, який в процесі розгляду справи уточнив.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 у розділі ІНФОРМАЦІЯ_3 було розміщено статтю під назвою: Як фармацевтичні ділки дискредитують міжнародні організації, що закуповують ліки . Автором даної статті є ОСОБА_2, виконавчий директор БФ Пацієнти України .

Вказав, що у вступі статті автор зазначає:

Втративши доступ до державних закупівель ліків, люди, які заробляли на закупівлях, розпочали справжню інформаційну війну проти міжнародних організацій - "Програми розвитку ООН", "Дитячого фонду ЮНІСЕФ" та британської компанії Crown Agents.

Саме їм у 2015 року уряд доручив провести закупівлі всіх ліків та вакцин для державних програм.

Люди, які давно повинні сидіти за гратами за корупцію, стани ключовими противниками реформи закупівель ліків, яка багатьох з них залишила без шаленого заробітку.

Вони поширюють страшилки, які мають на меті дискредитувати міжнародні закупівлі і залякати батьків.

Недавно такі міфи поширив редактор сайту та голова правління однойменної громадської організації "Медконтроль" ОСОБА_3.

Він є давнім партнером ОСОБА_1, медексперта та радника ОСОБА_4 із закупівель у 2011-2013 роках. Саме через схеми та зловживання під час держзакупівель в МОЗ ОСОБА_4 зараз переховується від слідства та українських правоохоронців.

Однак опубліковані міфи підхопили ЗМІ, які почали писати, що дітям купуватимуть неякісні ліки через "міжнародників" .

Позивач зауважив, що автор статті ОСОБА_2, яка виступала від імені БО БФ Пацієнти України стверджує, що ОСОБА_1 був радником ОСОБА_4 із закупівель у 2011 -2013 роках .

Окрім цього, нерозривно з текстом, викладеним вище, відповідач з метою інформування та підсилення своїх тверджень розмістила схему-таблицю. Згідно інформації, розміщеної у цій схемі-таблиці відповідач твердить, що позивач працював у Міністерстві охорони здоров я України разом з ОСОБА_5, що за поясненням автора був заступником міністра часів ОСОБА_4.

Позивач зазначив, що наведена БО БФ Пацієнти України інформація про те, що ОСОБА_1 - радник ОСОБА_4 із закупівель у 2011 -2013 роках є неправдивою та недостовірною, такою, що принижує його честь, гідність і ділову репутацію, оскільки він не брав участь у проведенні тендерних закупівель.

Вказав, що висловлювання відповідача має чітку спрямованість щодо нього.

Також позивач зазначив, що поширення недостовірної інформації призвело до погіршення його самопочуття, хвилювань, зміни звичайного укладу життя, погіршення відносин з оточуючими, що завдало моральної шкоди.

Уточнивши позовні вимоги, посилаючись на викладені обставини, позивач просив визнати недостовірною інформацію, поширену Благодійною організацією Благодійний фонд Пацієнти України відносно нього, а саме: ОСОБА_1 - радник ОСОБА_4 із закупівель у 2011 -2013 роках та ОСОБА_1 разом працював в МОЗ з заступником міністра часів ОСОБА_4, ОСОБА_5 .

Зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію відносно нього шляхом видалення цієї інформації з інтернет - сайту: ІНФОРМАЦІЯ_2 з обов'язковим здійсненням запису на місці повідомлення наступного змісту: Видалено на підставі рішення суду у зв'язку з недостовірністю відомостей та блокування пере посилань на первинне джерело, що не міститиме цього запису та стягнути з Благодійної організації Благодійний фонд Пацієнти України на його користь моральну шкоду, яку він оцінює у 20 000 грн., а також судові витрати.

У судовому засіданні позивач та його представник уточнені позовні вимоги підтримали та з тих же підстав просили їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували з підстав його необґрунтованості. Пояснили, що інформація, яку позивач просить спростувати є достовірною і не містить жодних звинувачень позивача у протиправній поведінці. Вказали, що ОСОБА_1 приймав участь у 9-ти заходах, як радник міністра МОЗ, брав участь у прес-конференціях, робочих групах. В деяких з цих заходів приймав участь і ОСОБА_5 - заступник міністра охорони здоров я України, а тому їх спільна участь у публічних заходах та робочих групах і комітетах дали підстави для висновку про спільну робот у позивача та ОСОБА_5. Крім того, просили звернути увагу на спосіб захисту (а.с. 131-133).

Представник третьої особи у судове засіданні не з явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків, дослідивши докази в справі у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 у розділі ІНФОРМАЦІЯ_3 було розміщено статтю під назвою: Як фармацевтичні ділки дискредитують міжнародні організації, що закуповують ліки . Автором даної статті є ОСОБА_2, виконавчий директор БФ Пацієнти України ( а.с. 20-27).

У вступі даної статті автор зазначає: Втративши доступ до державних закупівель ліків, люди, які заробляли на закупівлях, розпочали справжню інформаційну війну проти міжнародних організацій - "Програми розвитку ООН", "Дитячого фонду ЮНІСЕФ" та британської компанії Crown Agents.

Саме їм у 2015 року уряд доручив провести закупівлі всіх ліків та вакцин для державних програм.

Люди, які давно повинні сидіти за гратами за корупцію, стани ключовими противниками реформи закупівель ліків, яка багатьох з них залишила без шаленого заробітку.

Вони поширюють страшилки, які мають на меті дискредитувати міжнародні закупівлі і залякати батьків.

Недавно такі міфи поширив редактор сайту та голова правління однойменної громадської організації "Медконтроль" ОСОБА_3.

Він є давнім партнером ОСОБА_1, медексперта та радника ОСОБА_4 із закупівель у 2011-2013 роках. Саме через схеми та зловживання під час держзакупівель в МОЗ ОСОБА_4 зараз переховується від слідства та українських правоохоронців.

Однак опубліковані міфи підхопили ЗМІ, які почали писати, що дітям купуватимуть неякісні ліки через "міжнародників" .

Нерозривно з текстом, викладеним вище, відповідач розмістив схему-таблицю. З інформації, розміщеної у цій схемі-таблиці вбачається, що позивач працював у Міністерстві охорони здоров я України разом з ОСОБА_5, що за поясненням автора був заступником міністра часів ОСОБА_4 ( а.с. 20, 26).

Обґрунтовуючи позов, позивач посилався на те, що інформація, яка була зазначена у статті під назвою: Як фармацевтичні ділки дискредитують міжнародні організації, що закуповують ліки , а саме: ОСОБА_1 - радник ОСОБА_4 із закупівель у 2011 -2013 роках та інформація, яка вбачається зі схеми-таблиці - ОСОБА_1 разом працював в МОЗ з заступником міністра часів ОСОБА_4, ОСОБА_5 є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, а тому порушує його права, ганьбить честь та гідність.

Як вбачається з листа Міністерства охорони здоров'я України від 04 квітня 2016 року відомостей про перебування ОСОБА_1 на посаді радника Міністра охорони здоров'я України не виявлено, останнього було призначено радником Міністра та радником Віце-прем'єр-міністра України на громадських засадах.

У листі також надано інформацію, що ОСОБА_1 не перебував на посадах в якості державного службовця в апараті МОЗ України. Крім того, інформація щодо участі ОСОБА_1 у проведенні закупівель чи проведенні тендерів Міністерством охорони здоров'я України в період з січня 1999 року по січень 2000 року, та в період з грудня 2012 року по 23 лютого 2014 року, в опрацьованих документах підтвердження не знайшла. (а.с. 28)

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 270 ЦК України встановлено, що відповідно до Конституції України фізична особа, зокрема, має право на повагу до гідності та честі.

Положеннями ст. ст. 15, 275 ЦК України передбачено право особи на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.

Згідно ст. ст. 94, 277 ЦК України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Відповідно до ст. 277 ЦК України та роз'яснень, які містяться в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Таким чином, діючим цивільним законодавством закріплена презумпція добропорядності особи, а тому згідно з положеннями статті 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена про позивач інформація є достовірною, покладається на відповідачів.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п. 46 справи Лінгенс проти Австрії від 08.07.1986 року, слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.

Так, оціночним судженням є висновок, отриманий в результаті інтелектуальної, логічної обробки і узагальнення фактів, оцінок інших людей, інформації довідкового характеру та причинно-наслідкового зв'язку між зазначеними джерелами інформації.

У ч. 2 ст. 30 Закону України Про інформацію вказано, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (ст. 37 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні , ст. 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Крім того, згідно роз'яснень у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Пунктом 18 указаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 роз'яснено, що згідно з положеннями ст. 277 ЦК України і ст. 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Як вбачається з інформації, викладеної у статті, а саме - ОСОБА_1 був радником ОСОБА_4 із закупівель у 2011 -2013 роках та схеми-таблиці - ОСОБА_1 працював у Міністерстві охорони здоров я України разом з ОСОБА_5, що за поясненням автора був заступником міністра часів ОСОБА_4 , вона має чітку спрямованість щодо особи позивача - ОСОБА_1, так як автор статті ОСОБА_2, яка виступала від імені БО БФ Пацієнти України , вказала його прізвище та остання зазначила, що ОСОБА_1 був радником ОСОБА_4 із закупівель у 2011 -2013 роках .

З огляду на характер поширеної інформації, суд вважає, що така інформація не є оціночним судженням, оскільки поширена у формі подачі фактів, первинним джерелом поширення цієї інформації є автор статті ОСОБА_2, яка виступала від імені відповідача БО БФ Пацієнти України .

Представники відповідача у судовому засіданні зазначали, що ОСОБА_1 приймав участь у 9-ти заходах, як радник міністра МОЗ ОСОБА_4 із закупівель у 2011 -2013 роках, брав участь у прес-конференціях, робочих групах. В деяких з цих заходів приймав участь і ОСОБА_5 - заступник міністра охорони здоров я України, а тому їх спільна участь у публічних заходах та робочих групах і комітетах дали підстави для висновку про спільну роботу позивача та ОСОБА_5. Також, вказали, що у анонсах даних заходів прізвище позивача було зазначено.

Однак, як вбачається з листа Міністерства охорони здоров'я України від 04.04.2016 року (а.с. 28), ОСОБА_1 не здійснював повноваження голови Тендерного комітету при Міністерстві охорони здоров'я України в період з січня 1999 року по січень 2000 року, та в період з грудня 2012 року по 23 лютого 2014 року. Наказом МОЗ України від 06.08.2010 року № 650 Про створення Комітету з конкурсних торгів МОЗ України затверджено склад зазначеного Комітету та протягом 2010-2014 років вносились зміни до нього. У переглянутих наказах МОЗ України не зайшло підтвердження, що ОСОБА_1 здійснював повноваження голови Комітету з конкурсних торгів МОЗ України чи був членом цього Комітету.

Крім того, інформація щодо участі ОСОБА_1 у проведенні закупівель чи проведенні тендерів Міністерством охорони здоров'я України в період з січня 1999 року по січень 2000 року, та в період з грудня 2012 року по 23 лютого 2014 року, в опрацьованих документах підтвердження не знайшла.

У переглянутих наказах МОЗ України з особового складу за 1999 - 2000 роки відомостей про перебування ОСОБА_1 на посаді радника Міністра охорони здоров'я України не виявлено, останнього було призначено радником Міністра та радником Віце-прем'єр-міністра України на громадських засадах.

У листі також надано інформацію, що ОСОБА_1 не перебував на посадах в якості державного службовця в апараті МОЗ України.

Представники відповідача аргументували свою правову позицію тими фактами, що участь позивача у робочих групах свідчить про його відношення до закупівель при МОЗ України та про роботу в МОЗ України, оскільки сама назва робоча група містить у собі слово робота .

Свідок зі сторони відповідача ОСОБА_6, який працює у НМАПО ім. П.Л. Шупика, кафедра дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології, у судовому засіданні пояснив, що він з позивачем бачився у МОЗ України у 2013 році. Сам він був членом робочої групи при МОЗ України, однак у самому МОЗ не працював та до закупівельного питання чи участі у тендерах, як член групи, відношення не мав. Про те, що ОСОБА_1 працює радником, повідомив інший учасник робочої групи.

Свідок ОСОБА_7 вказала, що з ОСОБА_1 вона зустрічалася декілька разів в МОЗ України, у різних кабінетах. Вона була членом робочої групи, однак при МОЗ не працювала. Зазначила, що як їй відомо, ОСОБА_1 був призначений радником Міністра охорони здоров'я ще ОСОБА_8, а звільнений ОСОБА_4

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні також пояснювала, що разом з ОСОБА_1 у робочих групах спільно приймали участь і представники відповідача, хоча вони не працюють у МОЗ України.

Отже, участь у робочих групах щодо закупівель при МОЗ України не може свідчити про роботу в міністерстві з приводу тендерних закупівель, хоча сама назва груп і містить слово робота .

Суд також приймає до уваги те, що участь у даних робочих групах з приводу тендерів можуть брати не лише особи, які працюють у міністерстві, а і представники різних структур та організацій.

Також, судом було встановлено, що у робочих групах приймали участь в тому числі і представники відповідача, і свідки, які до процесу закупівель відношення не мають.

Крім того, робота на громадських засадах - це безоплатна робота у вільний час від оплатної роботи.

Суд вважає не належним доказом відповідача посилання на участь ОСОБА_1 у медійних заходах, які проводились МОЗ України, оскільки той факт, що особа приймає участь у медійних заходах, не підтверджує відношення до закупівель у 2011-2013 роках.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Оскільки законодавством закріплена презумпція добропорядності особи, тому згідно ст. 10 ЦПК України обов'язок довести, що інформація є достовірною, покладається на відповідача.

Представниками відповідача не надано належних доказів згідно ст. ст. 57-59 ЦПК України про те, що позивач, працюючи радником МОЗ України на громадських засадах, мав відношення до закупівель.

Ураховуючи вищевикладене, інформація, яка поширена автором статті ОСОБА_2, яка виступала від імені відповідача БО БФ Пацієнти України на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 у розділі ІНФОРМАЦІЯ_3 у статті під назвою: Як фармацевтичні ділки дискредитують міжнародні організації, що закуповують ліки , а саме - ОСОБА_1 був радником ОСОБА_4 із закупівель у 2011 -2013 роках , подана у формі фактичних тверджень (даних) та не може кваліфікуватись як оціночні судження, а тому є недостовірною.

Що стосується позовної вимоги позивача про спростування інформації ОСОБА_1 разом працював в МОЗ з заступником міністра часів ОСОБА_4, ОСОБА_5 , то вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Поширеної інформація - ОСОБА_1 разом працював в МОЗ з заступником міністра часів ОСОБА_4, ОСОБА_5 є достовірною, оскільки представник позивача у судовому засіданні не заперечував та дані обставини підтверджуються листом МОЗ України, що ОСОБА_1 дійсно працював у Міністерстві на громадських засадах, а тому дана інформація спростуванню не підлягає.

Як вбачається з позовних вимог позивач просив зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію відносно нього шляхом видалення цієї інформації з інтернет - сайту: ІНФОРМАЦІЯ_2 з обов'язковим здійсненням запису на місці повідомлення наступного змісту: Видалено на підставі рішення суду у зв'язку з недостовірністю відомостей та блокування пере посилань на первинне джерело, що не міститиме цього запису .

Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Як роз'яснено в п.п.24, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.

Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Відповідно до положень ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно ч. 7 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

З метою захисту порушеного права позивача, а також враховуючи роз'яснення наведені Пленумом Верховного Суду України в п. 24 та 25 Постанови Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи за № 1 від 27 лютого 2009р. суд вважає найбільш подібний спосіб спростування інформації є зобов'язати Благодійну організацію Благодійний фонд Пацієнти України спростувати недостовірну інформацію шляхом повідомлення про ухвалене у даній справі судове рішення на інтернет - сайті: ІНФОРМАЦІЯ_2 не пізніше місяця з дня набрання рішення законної сили наступного змісту: Поширена Благодійною організацією Благодійний фонд Пацієнти України інформація відносно ОСОБА_1, а саме: ОСОБА_1 - радник ОСОБА_4 із закупівель у 2011 -2013 роках є недостовірною .

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Поширення інформації в телекомунікаційній мережі Інтернет та на телебаченні означає її доведення та забезпечення подальшого доступу необмеженій кількості користувачів Інтернету та телебачення.

Позивач зазначив, що поширення недостовірної інформації призвело до погіршення його самопочуття, хвилювань, зміни звичайного укладу життя, погіршення відносин з оточуючими, оскільки про поширену інформацію дізналося багато колег та знайомих.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі, гідності ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз'яснено у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судам слід мати на увазі, що у справах про спростування відомостей, поширених засобами масової інформації (в пресі, по радіо і телебаченню), як відповідачі до участі притягаються автор, орган засобу масової інформації, що їх поширив, а у передбачених законом випадках, і відповідна службова особа цього органу, які й несуть обов'язок по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди відповідно до ступеня вини кожного з них. Якщо позивач не бажає притягати когось з них до відповідальності, на решту заподіювачів моральної шкоди покладається обов'язок по відшкодуванню тієї її частини, яка відповідає ступеню їх вини. В разі, коли орган масової інформації не називає автора, суд виходить з того, що вину за поширення зазначених відомостей цей орган взяв на себе.

У разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них.

Таким чином, враховуючи глибину душевних страждань позивача, ступінь вини відповідача, яка полягає у поширенні відомостей, які принижують та порочать честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, а також, керуючись принципами розумності і справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди шляхом стягнення з БО Благодійний фонд Пацієнти України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000 грн.

Крім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 102 грн. 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 32 Конституції України, ст.ст. 23, 270, 275, 277, 278 ЦК України, ст. 30 Закону України Про інформацію , ст. ст. 3, 10, 11, 56, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недостовірною інформацію, поширену Благодійною організацією Благодійний фонд Пацієнти України відносно ОСОБА_1, а саме: ОСОБА_1 - радник ОСОБА_4 із закупівель у 2011 -2013 роках .

Зобов'язати Благодійну організацію Благодійний фонд Пацієнти України спростувати недостовірну інформацію шляхом повідомлення про ухвалене у даній справі судове рішення на інтернет - сайті: ІНФОРМАЦІЯ_2 не пізніше місяця з дня набрання рішення законної сили наступного змісту:

Поширена Благодійною організацією Благодійний фонд Пацієнти України інформація відносно ОСОБА_1, а саме: ОСОБА_1 - радник ОСОБА_4 із закупівель у 2011 -2013 роках є недостовірною .

Редагування органом масової інформації тексту судового рішення або коментар до нього не допускаються.

Стягнути з Благодійної організації Благодійний фонд Пацієнти України (код ЄДРПОУ 37724810) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) моральну шкоду у розмірі 2 000 грн. (дві тисячі гривень) 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 102 грн. 40 коп. (одна тисяча сто дві гривні сорок копійок).

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання через Подільський районний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М. О. Шаховніна