Рішення

від 11.05.2017 по справі 758/8470/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів: Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Благодійної організації Благодійний фонд Пацієнти України на рішення Подільського районного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Благодійної організації Благодійний фонд Пацієнти України , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Менеджмент консалтинггруп про визнання інформації недостовірною, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати недостовірною інформацію, поширену Благодійною організацією Благодійний фонд Пацієнти України відносно позивача, а саме: ОСОБА_1 - радник ОСОБА_6 із закупівель у 2011 -2013 роках та ОСОБА_1 разом працював в МОЗ з заступником міністра часів ОСОБА_6, ОСОБА_7 . Зобов'язати відповідача спростувати зазначену недостовірну інформацію відносно позивача, шляхом видалення цієї інформації з інтернет-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_1 з обов'язковим здійсненням запису на місці повідомлення наступного змісту: Видалено на підставі рішення суду у зв'язку з недостовірністю відомостей та блокування перепосилань на первинне джерело, що не міститиме цього запису та стягнути з Благодійної організації Благодійний фонд Пацієнти України на його користь моральну шкоду в розмірі 20 000 грн., а також судові витрати.

Справа № 758/8470/16-ц № апеляційного провадження: 22 -ц/796/4108/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Шаховніна М.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 08.02.2017 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недостовірною інформацію, поширену Благодійною організацією Благодійний Фонд Пацієнти України відносно ОСОБА_1, а саме: ОСОБА_1 - радник ОСОБА_6 із закупівель у 2011 -2013 роках . Зобов'язано Благодійну організацію Благодійний фонд Пацієнти України спростувати недостовірну інформацію шляхом повідомлення про ухвалене у даній справі судове рішення на інтернет-сайті: http://www.epravda.com.ua не пізніше місяця з дня набрання рішення законної сили наступного змісту:

Поширена Благодійною організацією Благодійний фонд Пацієнти України інформація відносно ОСОБА_1, а саме: ОСОБА_1 - радник ОСОБА_6 із закупівель у 2011 -2013 роках є недостовірною .

Редагування органом масової інформації тексту судового рішення або коментар до нього не допускаються.

Стягнуто з Благодійної організації Благодійний фонд Пацієнти України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000 грн. та судовий збір у розмірі 1 102,40 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову сторонами не оскаржувалося в зв'язку з чим набрало законної сили.

В апеляційній скарзі Благодійна організація Благодійний фонд Пацієнти України просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення. Зазначає, що суд вийшов за межі позовних вимог в частині способу спростування. Вказала, що відповідач не є власником вказаного Інтернет сайту, у зв'язку з чим не має реальної можливості впливати на розміщення будь-яких матеріалів на ньому. Благодійна організація зазначила, що на численних медійних заходах, тематика яких стосувалась закупівель, позивач представляв МОЗ України. Також ОСОБА_1 не надано доказів наявності моральної шкоди, та враховуючи існування окремого позову щодо стягнення останньої незрозумілим є чиїми діями завдано моральної шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що інформація, яка поширена автором статті ОСОБА_3, яка виступала від імені відповідача Благодійної організації Благодійний фонд Пацієнти України на сайті подана у формі фактичних тверджень (даних) та не може кваліфікуватись як оціночні судження, оскільки позивач не входив до штатної чисельності МОЗ України, а виконував обов'язки радника на громадських засадах, а тому є недостовірною та такою, що підлягає спростуванню. В зв'язку з встановленням факту порушення відповідачем прав, а також, керуючись принципами розумності і справедливості, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції про те, що поширена інформація є недостовірною не може погодитись, оскільки вони зроблені при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд вважав встановленими, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на сайті Українська правда у розділі Економічна правда було розміщено статтю під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_3 Автором даної статті є ОСОБА_3, виконавчий директор Благодійної організації Благодійний фонд Пацієнти України (а. с. 20-27). Позивач, вказуючи, що інформація, яка була зазначена у статті, а саме: ОСОБА_1 - радник ОСОБА_6 із закупівель у 2011 -2013 роках є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, порушує його права, ганьбить честь та гідність, а тому звернувся до суду із відповідним позовом.

У відповідності до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав, слід розуміти закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника (особу, яка порушила ці права).

Відповідно до п. 15Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи при розгляді зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупністьтаких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 6, 7 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Конституцією Українигарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Стаття 9 Конституції Українипередбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною законодавства України.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

За змістом цієї норми свобода слова, преси як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадянський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини. Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених ч. 2ст. 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що особа яка вважає що інформація, яка була поширена щодо неї є недостовірною має право звернутися до суду за захистом порушеного права, а суд який розглядає справу повинен враховувати, що межі свободи вираження думок залежить від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені. При цьому вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд повинен визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до роз'яснень п.п. 15, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України Про інформацію , оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Згідно зі ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на те, що відповідно до листа Міністерства охорони здоров'я України від 04.04.2016 (а. с. 28), ОСОБА_1 не здійснював повноваження голови Тендерного комітету при Міністерстві охорони здоров'я України та не займав штатну посаду в МОЗ України у вказаний період.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що позивач - ОСОБА_1 був радником ОСОБА_6 на громадських засадах та постійно приймав участь у різних форумах, які були пов'язані з проблемою організації закупівлі ліків для України.

Вказані обставини не заперечував і сам позивач, вказав, що був призначений радником Міністра та радником Віце-прем'єр-міністра України на громадських засадах, безпосередню участь у закупівлі ліків він не брав, а приймав участь у конференціях з приводу організації стратегії таких закупівель.

На запит апеляційного суду до Міністерства охорони здоров'я України надати для огляду в суді типове Положення про радників, які здійснюють свою діяльність на громадських засадах від міністерства відповіді не отримано.

За відсутності вищезгаданого Положення колегія суддів зробила аналіз таких типових Положень розроблених в інших Міністерствах України, які є у вільному доступі, відповідно до яких радник, який здійснює свою діяльність на громадських засадах зобов'язаний: у встановленому порядку вносить Міністрові пропозиції щодо визначення пріоритетних напрямків діяльності Міністерства, аналізує політичні, соціально-економічні та інші процеси, що відбуваються в державі, за результатами аналізу готує в установленому порядку пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності Міністерства, надає науково-методичну допомогу Міністрові, аналізує закони України, нормативно-правові акти, вносить Міністрові пропозиції щодо їх удосконалення, вивчає за дорученням Міністра надіслану на його ім'я поштову й телеграфну кореспонденцію, готує листи, запити, аналітичні довідки, інші документи.

Вищезгадані обставини дають можливість зробити висновок, що не зважаючи на те, що радник, який здійснює свою діяльність на громадських засадах, хоча і фактично не входить до штатної чисельності Міністерства, але безпосередньо працює з відповідним Міністром.

В даному конкретному випадку суд вважає доведеним, що позивач працював з Міністрами охорони здоров'я України в тому числі й з ОСОБА_6.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що інформація, поширена Благодійною організацією Благодійний фонд Пацієнти України відносно позивача, має характер суб'єктивного припущення та не може бути кваліфікована судом як повідомлення про факт, що підлягає перевірці на предмет його істинності.

Оцінуючи спосіб подачі вищезгаданої інформації, колегія суддів вважає, що автором переважно викладена критична оцінка щодо закупівлі ліків та діяльності на посаді МОЗ ОСОБА_6, а не позивача по справі.

Щодо неточностей, які містяться в статті, стосовно років роботи позивача на посаді радника на громадських засадах, то колегія суддів вважає їх такими, що не потребують спростуванню, оскільки відповідно до вимог ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод захищає не тільки сутність поглядів та інформації, що висловлюються, але й також форму, в якій вони розповсюджуються (Рішення від 23.05.1991 Oberschlick проти Австрії п. 57). Журналістська свобода, зокрема, також включає можливе застосування перебільшення або навіть провокування. (Рішення від26.04.1995 Prager та Oberschlick проти Австрії, п. 38, також Рішення у справі № 38432/97 Thoma проти Люксембург, п.п. 43-45).

Як пояснив в суді апеляційної інстанції відповідач, стаття мала на меті забезпечити, вплив на пересічного читача, пояснивши проблеми, які сталися із закупівлею ліків.

За наведених обставин, та приймаючи до уваги вимоги частин першої та другої статті 30Закону України Про інформацію , відповідно до яких ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень , колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність порушеного права позивача, яке підлягає захисту у судовому порядку .

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди - колегія суддів вважає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Враховуючи, що при розгляді справи в суді апеляційної інстанції було встановлено відсутність винних дій відповідачів, колегія суддів вважає, що відсутні й правові підстави для стягнення моральної шкоди.

Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, в зв'язку з чим зробив висновки, які не відповідають обставинам справи.

За наведених обставин рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, вимоги апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.303,304,309,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Благодійної організації Благодійний фонд Пацієнти України задовольнити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року (в частині задоволення позову) скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Благодійної організації Благодійний фонд Пацієнти України , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Менеджмент консалтинггруп про визнання інформації недостовірною, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Благодійної організації Благодійний фонд Пацієнти України судовий збір в розмірі 3 168 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А.Семенюк