Постанова

від 17.07.2019 по справі 758/8470/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 липня 2019 року

м. Київ

справа № 758/8470/16-ц

провадження № 61-24051св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Благодійна організація Благодійний фонд Пацієнти України , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Менеджмент консалтинг групп ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2017 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Прокопчук Н. О., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Благодійної організації Благодійний фонд Пацієнти України , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Менеджмент консалтинг групп (далі - ТОВ Менеджмент консалтинг групп ), про визнання інформації недостовірною, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року на сайті Українська правда у розділі Економічна правда було розміщено статтю під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_3 . Автором даної статті є ОСОБА_12 - виконавчий директор благодійного фонду Пацієнти України .

Вказав, що у вступі статті автор зазначає: ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Окрім цього, нерозривно з текстом, викладеним вище, відповідач з метою інформування та підсилення своїх тверджень розмістила схему-таблицю. Згідно інформації, розміщеної у цій схемі-таблиці відповідач твердить, що позивач працював у Міністерстві охорони здоров`я України разом з ОСОБА_13, що за поясненням автора був заступником міністра за часів ОСОБА_8 .

Позивач зазначив, що наведена Благодійною організацією Благодійний фонд Пацієнти України інформація про те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 є неправдивою та недостовірною, такою, що принижує його честь, гідність і ділову репутацію, оскільки він не брав участь у проведенні тендерних закупівель.

Вказав, що висловлювання відповідача має чітку спрямованість щодо нього.

Також позивач зазначив, що поширення недостовірної інформації призвело до погіршення його самопочуття, хвилювань, зміни звичайного укладу життя, погіршення відносин з оточуючими, що завдало моральної шкоди.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив визнати недостовірною інформацію, поширену Благодійною організацією Благодійний фонд Пацієнти України відносно нього, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Зобов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію відносно нього через видалення цієї інформації з інтернет - сайту: http://www.epravda.com.ua з обов`язковим здійсненням запису на місці повідомлення наступного змісту: ІНФОРМАЦІЯ_7 та стягнути з Благодійної організації Благодійний фонд Пацієнти України на його користь на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року у складі судді Шаховніної М. О. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недостовірною інформацію, поширену Благодійною організацією Благодійний фонд ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Зобов`язано Благодійну організацію Благодійний фонд Пацієнти України спростувати недостовірну інформацію шляхом повідомлення про ухвалене у даній справі судове рішення на інтернет - сайті: http://www.epravda.com.ua не пізніше місяця з дня набрання рішення законної сили наступного змісту:

Поширена Благодійною організацією Благодійний фонд Пацієнти України інформація відносно ОСОБА_1 , а саме: ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Редагування органом масової інформації тексту судового рішення або коментар до нього не допускаються.

Стягнуто з Благодійної організації Благодійний фонд Пацієнти України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 2 000 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що інформація, яка поширена автором статті ОСОБА_12 , яка виступала від імені відповідача Благодійної організації Благодійний фонд Пацієнти України на сайті подана у формі фактичних тверджень (даних) та не може кваліфікуватись як оціночні судження, оскільки позивач не входив до штатної чисельності Міністерства охорони здоров`я України, а виконував обов`язки радника на громадських засадах, а тому є недостовірною та такою, що підлягає спростуванню. Також, суд виходив з наявності підстав для задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу Благодійної організації Благодійний фонд Пацієнти України задоволено. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року (в частині задоволення позову) скасовано, ухвалено нове рішення, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що інформація, поширена Благодійною організацією Благодійний фонд Пацієнти України відносно позивача, не містить фактичних даних, а є лише критикою, припущеннями, особистою думкою особи, що її висловлює, не може бути перевірена на предмет її відповідності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Відповідно до пункту 6 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

13 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні його позову, апеляційний суд не визначив дійсний характер поширеної відповідачем інформації та дійшов помилкового висновку про визнання цієїінформації оціночним судженням, яка має характер суб`єктивного припущення та не може бути кваліфіковане судом як повідомлення про факт, що підлягає перевірці на предмет його істинності. Суд апеляційної інстанції помилково послався на статтю 30 Закону України Про інформацію .

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_2 на сайті Українська правда у розділі Економічна правда було розміщено статтю під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_3 . Автором даної статті є ОСОБА_12 , виконавчий директор Благодійної організації Благодійний фонд Пацієнти України (а. с. 20-27).

Позивач, звертаючись з позовом вказував, що інформація, яка була зазначена у статті, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_9 є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, порушує його права, ганьбить честь та гідність.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно з частиною першою статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

У пунктах 1, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи судам роз`яснено, що беручи до уваги положення статей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права в України, неодноразово наголошував, зокрема у рішенні від 28 березня 2013 року у справі Нова газета та Бородянський проти Росії , що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.

Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.

Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

У частині другій статті 30 Закону України Про інформацію визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, згідно статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1986 року у справі Лінгенс проти Австрії ).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд правильно виходив із того, що в інформації, поширеної Благодійною організацією Благодійний фонд Пацієнти України переважно викладена критична оцінка щодо закупівлі ліків та діяльності на посаді Міністерства охорони здоров`я, а саме ОСОБА_8, а не позивача у справі. Ця інформація не містить фактичних даних, а є лише критикою, припущеннями, особистою думкою особи, що її висловлює, не може бути перевірена на предмет її відповідності, тому на підставі частини другої статті 30 Закону України Про інформацію зазначені висловлювання є оціночними судженнями.

Докази та обставини, на які скаржник посилається в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення постановлене без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк