Рішення

від 20.02.2017 по справі 905/3569/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.02.2017р.                      Справа № 905/3569/16                               

Суддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» с. Новогригорівка Нікольський район Донецька область

про стягнення інфляційних витрат від суми основної заборгованості за договором поставки CVS 58474 від 10 грудня 2013 року у розмірі 147 520,17 грн., 3% річних у розмірі 13 494, 15 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №2017/2 від 09.01.2017р.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» с. Новогригорівка Нікольський район Донецька область про стягнення інфляційних витрат від суми основної заборгованості за договором поставки CVS 58474 від 10 грудня 2013 року у розмірі 147 520,17 грн., 3% річних у розмірі 13 494, 15 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на рішення господарського суду Донецької області по справі №905/2239/15 від 06.09.2016р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2016р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 530, 610, 625, 655, 663 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.12.2016 року порушено провадження по справі №905/3569/16 .

17.01.2017р. через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату.

07.02.2017р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. в якому просить суд залишити позовну заяву ТОВ «АТ Каргілл» без задоволення у повному обсязі та провести судове засідання без участі представника відповідача.

Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані документи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області по справі № 905/2239/15 від 06.09.2016р. позовні вимоги задоволені задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога", с.Новогригорівка, Володарський район, Донецька область (87061, Донецька область, Володарський район, с.Новогригорівка, вул.Леніна, б.1Б/1; код ЄДРПОУ 30417450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл", (01601, м.Київ, вул.Мечнікова, б.3; код ЄДРПОУ 20010397) – заборгованість за договором поставки №СVS 58474 від 10.12.2013р. в сумі 207422,30грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2016р. Рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2016 по справі № 905/2239/15 частково змінено.

Абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2016 по справі № 905/2239/15 викласти в наступній редакції:

«Стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» (87061, Донецька область, Нікольський район, с. Новогригорівка, вул. Леніна, 1Е/1, код ЄДРПОУ 30417450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 3, код ЄДРПОУ 20010397) заборгованість за договором поставки № CVS 58474 від 10.12.2013 в сумі 206 254, 75 грн.

В іншій частині позову відмовлено.»

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2016 по справі № 905/2239/15 залишити без змін.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобов’язання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі вищевикладеного, посилаючись на наявність у відповідача простроченого грошового зобов’язання, позивач просить стягнути:

- інфляційні витрати у розмірі 147520,17грн. за період з жовтня 2014р. по листопад 2016р. на суму заборгованості 206254,75грн.;

- 3% річних у розмірі 13494,15грн. за період з 11.10.2014р. по 14.12.2016р. на суму заборгованості 206254,75грн.

Під час розгляду даних вимог суд виходить з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов’язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов’язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов’язання виникають нові додаткові зобов’язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов’язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов’язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов’язання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв’язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов’язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань.

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов’язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Наявність судового рішення про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобов’язання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобов’язання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобов’язань.

Таким чином, приписи вищевказаних норм права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобов’язаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобов’язання, і зокрема за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов’язання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

За наведених обставин, заявлені вимоги про стягнення інфляційних витрат, 3% річних є обґрунтованими і правомірними.

Інфляційні витрати підлягають стягненню з відповідача за період з жовтня 2014р. по листопад 2016р.: на суму заборгованості 206254,75грн. у розмірі 147520,17грн.

3% річних підлягають стягненню з відповідача за період з 11.10.2014р. по 14.12.2016р.: на суму заборгованості 206254,75грн., у розмірі 13494,15грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» с. Новогригорівка Нікольський район Донецька область про стягнення інфляційних витрат від суми основної заборгованості за договором поставки CVS 58474 від 10 грудня 2013 року у розмірі 147 520,17 грн., 3% річних у розмірі 13 494, 15 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" (87061, Донецька обл., Володарський район, село Новогригорівка, вул. Леніна, буд. 1Е/1, ЄДРПОУ 30417450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ" (01601, м.Київ, вул. Мечникова, будинок 3, ЄДРПОУ 20010397) інфляційні витрати у розмірі 147520(сто сорок сім тисяч п’ятсот двадцять)грн. 17 коп., 3% річних у розмірі 13494 (тринадцять тисяч чотириста дев’яносто чотири)грн. 15 коп., судовий збір у розмірі 2415 (дві тисячі чотириста п‘ятнадцять)грн.22 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                      О.Ю. Філімонова

Дата складання повного тексту рішення 20.02.2017 року.          

Надруковано 3 примірника:

1-до справи

1-позивачу

          1-відповідачу