Постанова

від 11.05.2017 по справі 905/3569/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.05.2017 справа №905/3569/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: суддіОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 - за довіреністю №2017/2 від 09.01.2017р. Не з'явився Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» , с. Новогригорівка, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 20 лютого 2017 р. (повний текст складено та підписано 20.02.2017р.) у справі№ 905/3569/16 (суддя Філімонова О.Ю.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» , м. Київ доТовариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» , с. Новогригорівка, Донецька область простягнення інфляційних витрат від суми основної заборгованості за договором поставки CVS58474 від 10 грудня 2013 року у розмірі 147 520,17 грн., 3% річних у розмірі 13 494, 15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.02.2017 р. у справі №905/3569/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» , с. Новогригорівка, Донецька область про стягнення інфляційних витрат від суми основної заборгованості за договором поставки CVS 58474 від 10 грудня 2013 року у розмірі 147 520,17 грн., 3% річних у розмірі 13 494, 15 грн. - задоволені у повному обсязі.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Перемога» , с. Новогригорівка, Донецька область подана апеляційна скарга, відповідно до якої останнє просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2016р. у справі №905/2239/15, встановлено відсутність з боку відповідача порушення виконання обов'язку з оплати скоригованої вартості товару, а тому суд, як вважає апелянт, безпідставно стягнув з відповідача суму інфляційних витрат та 3% річних.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надіслав заяву про розгляд апеляційної скарги без участі його представника.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» , с. Новогригорівка, Донецька область про стягнення інфляційних витрат від суми основної заборгованості за договором поставки CVS 58474 від 10 грудня 2013 року у розмірі 147 520,17 грн. та 3% річних у розмірі 13 494, 15 грн.

Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» , с. Новогригорівка, Донецька область обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки CVS 58474 від 10 грудня 2013р. в частині своєчасної оплати поставленого товару. Як зазначає позивач, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2016р. у справі № 905/2239/15 встановлено факт наявності у відповідача заборгованості у розмірі 206 254,75грн. за вказаними правовідношеннями сторін, однак у зв'язку з тим, що відповідач станом на 14.12.2016р. не сплатив заборгованість у повному обсязі та продовжує порушувати умови договору, позивачем на суму заборгованості нараховано інфляційні втрати та 3% річних.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором поставки CVS 58474 від 10 грудня 2013 року щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Так, 10.12.2013р. між ТОВ «АТ Каргілл» (Постачальник) та ТОВ «Перемога» (Покупець) укладено договір поставки № CVS 58474, відповідно до п. 1.1 якого в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити насіння зернових, олійних, технічних культур, засоби захисту рослин, добрива згідно Специфікацій до цього Договору, надалі понайменовані - Товар.

Відповідно до п.п. 2.1, 3.1., 3.4. Договору загальна кількість товару, ціна, порядок розрахунків за окремий товар, а також необхідність забезпечення виконання зобов'язання визначається в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору. Ціна товару підлягає коригуванню у відповідності з п.3.4. Договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором відповідно до п. 7.1 Договору.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами підписано Специфікації до Договору на загальну суму 399 127, 68 грн., а саме: № 1/58474 від 10.12.2013 на суму 238 080, 00 грн., № 2/60178 від 28.01.2014 на суму 135 041, 28 грн., № 3/62697 від 14.03.2014 на суму 26 006, 40 грн., в яких визначено строк оплати до 10.10.2014р.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області у справі № 905/2239/15 від 06.09.2016р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога", с.Новогригорівка, Володарський район, Донецька область, про стягнення заборгованості в сумі 460771,70 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 355746,17 грн., пені у розмірі 36805,60 грн., 3% річних у розмірі 5483,02 грн. та штрафу у розмірі 62 736,91 грн. задоволені частково: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки №СVS 58474 від 10.12.2013р. у розмірі 207422,30грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2016р. рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2016р. у справі №905/2239/15 частково змінено: викладено абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2016 по справі № 905/2239/15 в новій редакції, відповідно до якої стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» заборгованість за договором поставки № CVS 58474 від 10.12.2013р. в сумі 206 254, 75 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2016 по справі № 905/2239/15 залишено без змін.

Отже, зазначеною постановою Донецького апеляційного господарського суду встановлено наявність у відповідача заборгованості за договором поставки № CVS 58474 від 10.12.2013р. у розмірі 206 254,75 грн. Одночасно, рішенням господарського суду Донецької області від у справі № 905/2239/16, з висновком якого в цій частині погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, встановлено факт відсутності доказів невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, які тягнуть за собою можливість застосування певного виду відповідальності у вигляді нарахування 3% річних.

За твердженням позивача, зобов'язання щодо сплати на користь позивача грошових коштів, стягнутих постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2016р. у справі № 905/2239/16 у розмірі 206 254,75грн., відповідачем виконано не у повному обсязі, у зв'язку з чим позивачем на суму заборгованості нараховано інфляційні втрати у розмірі 147 520,17 грн. за період жовтень - 2014р. - грудень 2016р. та 3% річних у розмірі 13 494, 15 грн. за період 11.10.2014р.- 14.12.2016р. за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки № CVS 58474 від 10.12.2013р., що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Задовольняючи позовні вимоги у даній справі, суд першої інстанції визначив належними до стягнення інфляційні втрати у розмірі 147 520,17 грн., нарахованих за період жовтень - 2014р. - грудень 2016р. та 3% річних у розмірі 13 494, 15 грн., нарахованих за період 11.10.2014р.- 14.12.2016р., а їх нарахування правомірним та обгрунтованим з огляду на встановлення судовими рішеннями у справі № 905/2239/16 факту прострочення зобов'язання з боку відповідача.

Однак, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позовними вимогами у справі №905/2239/16 є стягнення заборгованості в сумі 460771,70 грн., у тому числі: основний борг в сумі 355746,17 грн., пеня в сумі 36805,60 грн., нарахована за період з 14.10.2014р. по 10.04.2015р., три проценти річних в сумі 5483,02 грн., заявлені за період з 14.10.2014р. по 28.08.2015р. та штраф в сумі 62736,91 грн.

Переглядаючи в апеляційному порядку рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2016р. у справі № 905/2239/16, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про зміну розміру суми основного боргу, оскільки при розрахунку скоригованої ціни поставленого товару мав бути використаний курс долару США до гривні станом на дату фактичної оплати Товару Покупцем, а не станом на 10.10.2014р. та прийняла до уваги розрахунок відповідача, здійснений станом на дати фактичних оплат, який за розрахунком суду становив 206 254,75 грн.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції у справі № 905/2239/16 погодилась з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість відмови позивачу у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» пені, 3% річних та штрафу в повному обсязі з огляду на недоведеність факту порушення відповідачем своїх обов`язків щодо оплати скоригованої вартості Товару, внаслідок чого підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені в сумі 36805,60 грн., трьох процентів річних в сумі 5483,02 грн. та штрафу в сумі 62736,91 грн. -відсутні.

Постанова Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2016р. сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили.

Як свідчать матеріали справи, позивач звертається з позовом у даній справі, зокрема, про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 13 494, 15 грн., нарахованих за період 11.10.2014р.- 14.12.2016р.

При цьому, як встановлено колегією суддів, предметом спору у справі №905/2239/16 вже було нарахування 3% річних за період 14.10.2014р. по 28.08.2015р.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Разом з тим, відповідно до п. 4.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що предметом позову у даній справі та у справі № 905/2239/16 є матеріально-правова вимога до відповідача, зокрема, у вигляді стягнення 3% річних, нарахованих за період 14.10.2014р. - 28.08.2015р. за невиконання зобов'язань за договором поставки № CVS 58474 від 10.12.2013р., який заявлено у якості підстави позову. Тобто, підстава та предмет заявлених позовних вимог щодо стягнення 3% річних, нарахованих за період з 14.10.2014р. по 28.08.2015р. у справі № 905/2239/16 та у справі, що наразі розглядається, є ідентичними.

Таким чином, в частині стягнення 3% річних за період з 14.10.2014р. по 28.08.2015р., розмір яких за підрахунком позивача у справі № 905/2239/16 складав 5483,02грн., спірні правовідносини між тими ж сторонами, про той самий предмет, і з тих же підстав вже розглянуті судами в межах справи №905/2239/16, а тому, суд першої інстанції відповідно до вимог п. 2. ч. 1. ст. 80 ГПК України повинен був припинити провадження у справі в цій частині.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції прийнято рішення в порушення вимог ст. 80 ГПК України, оскільки суд повторно надав правову оцінку спірним правовідносинам сторін в частині нарахування 3% річних за вказаний період, виходячи з чого провадження у справі № 905/3569/16 підлягає припиненню в частині стягнення 3% річних, нарахованих за період 14.10.2014р. по 28.08.2015р. у розмірі 5 483,02грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення 3% річних, нарахованих за період з 11.10.2014р. по 13.10.2014р. та за період з 29.08.2015р. по 14.12.2016р., колегія суддів вважає, що з огляду на невиконання позивачем умов Договору щодо виставлення скоригованих рахунків та, як наслідок, відсутність з боку відповідача факту порушення своїх обов`язків щодо оплати скоригованої вартості Товару, а отже і відсутність існування періоду прострочення виконання самого зобов'язання, позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

Таким чином, оскільки рішенням господарського суду Донецької області від у справі № 905/2239/16, з висновком якого в цій частині погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, встановлено факт відсутності доказів невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, які тягнуть за собою можливість застосування певного виду відповідальності у вигляді нарахування 3% річних, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 13 494, 15грн. за зазначений вище період.

В свою чергу, за поясненнями позивача, які надавались у судових засіданнях під час розгляду апеляційної скарги по цій справі, рахунок- фактура на скориговану суму боргу на виконання умов договору після звернення до суду з позовом у справі №905/2239/16 відповідачу не виставлявся. Тобто, обставини, які зумовили відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних під час розгляду справи №905/2239/16 станом на теперішній час не змінились. Протилежного суду не доведено.

Щодо нарахування інфляційних втрат у розмірі 147 520,17 грн. за період жовтень 2014р. - грудень 2016р. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 524 ЦК зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частинами 1, 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта індексації не підлягає, а тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні.

Відповідно до позиції Вищого господарського суду України, викладеної у п. 10 оглядового листа №01-06/767/2013 від 29.04.2013р., вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу. При цьому роз'яснено, що офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Тобто, вимоги ст. 625 ЦК України щодо інфляційних нарахувань можуть бути застосовані лише у випадку прострочення грошового зобов'язання у гривні і не можуть бути застосовані до ціни у гривні, визначеної з урахуванням курсу іноземної валюти на час укладення угоди та на день оплати товару.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 27.01.2016р. у справі № 6-771цс15 та п. 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р.

Оскільки відповідно до п. 3.1. Договору передбачено, що ціна товару підлягає коригуванню у відповідності до п.3.4. Договору, а іноземна валюта індексації не підлягає, то господарський суд дійшов неправомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми інфляційних втрат.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відтак, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають з огляду на передбачене умовами укладеного між сторонами договору коригування суми боргу з урахуванням різниці у курсі іноземної валюти.

З огляду на зазначене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевим господарським судом безпідставно задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» , с. Новогригорівка, Донецька область про стягнення інфляційних втрат від суми основної заборгованості за договором поставки № CVS 58474 від 10 грудня 2013 року у розмірі 147 520,17 грн., 3% річних у розмірі 13 494, 15 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані невірно, оскаржуване рішення не відповідає приписам матеріального права, а також фактичним обставинам справи, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставою для скасування рішення.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» , с. Новогригорівка, Донецька область підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 20.02.2016р. у справі №905/3569/16 - скасуванню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст. 33, 34, 43, 49, 80, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» , с. Новогригорівка, Донецька область - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 20.02.2017р. у справі №905/3569/16- скасувати.

Прийняти нове рішення у справі № 905/3569/16, яким провадження в частині стягнення 3% річних, нарахованих за період 14.10.2014р. по 28.08.2015р. у розмірі 5483,02грн.- припинити.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних, нарахованих за період з 11.10.2014р. по 13.10.2014р., 29.08.2015р. по 14.12.2016р. у загальному розмірі 8 011,13грн., а також інфляційних втрат у розмірі 147 520,17 грн., нарахованих за період жовтень 2014р. - грудень 2016р. - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ" (01601, м.Київ, вул. Мечникова, будинок 3, ЄДРПОУ 20010397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" (87061, Донецька обл., Нікольський район, село Новогригорівка, вул. Леніна, буд. 1Е/1, ЄДРПОУ 30417450) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2656,74грн.

Господарському суду Донецької області видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України „Про виконавче провадження".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Колядко Т.М.

ОСОБА_3